Організація обліку заробітної плати

    ВСТУП 

    Виникнення та розвиток ринкових відносин в Україні поклали край раніше існуючим умовам роботи, як окремих підприємств, галузей та в цілому економіки держави. Саме це зумовило зміну форми власності, а отже і вимоги до роботи підприємств, підвищення ефективності їх виробництва, конкурентоспроможності продукції, послуг та інше на підставі введення нових досягнень науково - технічного прогресу.

    В умовах переходу до системи ринкового господарювання відповідності до змін, що виникли в економічному та соціальному розвитку України, суттєвих змін набула також політика в області обліку праці та заробітної плати, соціальної підтримки і захисту прав працюючих. Значна кількість функцій держави по реалізації цієї політики була переданою безпосередньо самим підприємствам, котрі самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального заохочення та стимулювання її результатів.

    Підвищення ефективності виробництва, дійсну і достовірну інформацію про витрати праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерських облік.

    Поняття «заробітна плата» набуло нового змісту, воно охоплює всі види заробітку , що можуть бути нараховані, як в грошовій так і натуральній формах , включаючи грошові суми нараховані працівником в відповідності з чинним законодавством за невідпрацьований час (щорічні відпустки, святкові дні та інше).

    Таким чином, трудові доходи кожного працюючого стали визначатися за власними вкладами та з урахуванням кінцевих результатів  роботи підприємства, регулюватися податками  і максимальними податками не обмежуватися. Мінімальний розмір оплати праці працівників всіх організаційно - правових форм власності встановлюється та регламентується відповідно до норм чинного законодавства.

    Питання організації обліку заробітної плати займає одне з центральних місць в системі ведення бухгалтерського обліку кожного підприємства, установи або іншого об'єкту.

    Виходячи  з цього метою курсової роботи є  дослідження організації обліку праці та ії оплати, розробка основних організаційних та методичних аспектів та методологічних принципів.                                      

    Завдання  роботи є:

      -дослідити економіко-правову сутність і умови праці та ії оплати;            

    -дослідити  теоретичні та методичні підходи  до визнання й оцінки праці та ії оплати на сучасному етапі розвитку економіки;           

    -критично  проаналізувати систему документального  оформлення;

      -дослідити порядок відображення  інформації про заробітну плату та внести пропозиції щодо її вдосконалення;

    -обґрунтувати  методичні підходи до аналітичного  забезпечення ефективного управління .         Предметом дослідження курсової роботи є методика та організація облікового та аналітичного процесу розрахунків із заробітної плати в умова ринкових відносин.

          Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність підприємства СЗАО «Агрофірма ім. С. Лазо»

          Теоретичною та методологічною основою курсової  роботи є закони України, накази та вказівки президента України, постанови НБУ та Міністерства фінансів України та інші законодавчі  акти, регулюючі та регламентуючі  діяльність підприємства, законопроекти, методика вітчизняного та зарубіжного  обліку та аналізу . 
 
 

2. НАУКОВІ  ОСНОВИ ОБІКУ ПРАЦІ ТА ІЇ  ОПЛАТИ

     В умовах ринкової економіки оплата праці  базується на двох головних принципах - економічній свободі ринкових суб`єктів  та їх повній відповідальності за результатами своєї діяльності. Тому дедалі гострішою стає проблема заробітної плати працівників, яка має повністю залежати від ефективності роботи. виробничої одиниці, матеріально зацікавити її в кінцевих результатах своєї праці.

       Оплата, вважає Мельянкова Л.В, є одним з механізмів оцінки кількості та якості праці, отже, значною мірою відображається на поведінці працівників. Виділимо найважливіші з критеріїв оцінки результатів роботи працівників та трудових колективів: складність роботи, її, обсяг, строки, якість; важливість завдання; кваліфікація робітника та ступінь її підтвердження на практиці, задоволеність працівника роботою, ступінь їх домагань, очікувань; динаміки праці; відношення колег, керівництва, наслідки роботи. На практиці оціночний процес, включені в існуючі системи оплати праці, сприяє диференційованому розподілі фондів оплати, забезпечує стимулюючий ефект. Організація оплати праці в сільськогосподарському підприємстві зазнала значних змін за роки реформ. Дійсно ніхто не заважає підприємствам формувати власну, незалежну політику в названій сфері. І це дало позитивні результати. Ознайомлення з роботою окремих передових підприємств змушує зробити такий висновок: як правило, успішність функціонування підприємств та використання оригінальних підходів в оцінці та оплаті праці залежить від прогресивного керівництва [16].

     Згідно  з статтею 1 Закону “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку  згідно трудовому договору власник  або уповноважений ним орган  виплачує працівникові за виконану ним роботу.

    За  видами заробітна плата в сільськогосподарських  підприємствах, як і в інших підприємствах  ділиться на: основну заробітну плату, додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні  виплати.

    Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

    Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені но-рми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

    Інші  заохочувальні та компенсаційні  виплати. До них належать виплати  у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні  та інші грошові і матеріальні  виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які  проводяться понад встановлення зазначеними актами норм. [ 20 ].

     Колот А.В. зазначає, що оплата праці – це матеріальна винагорода трудового внеску працівника відповідного до кількості і якості праці, яку власник або уповноважений ним орган виплачує робітникові за виконану роботу. Заробітна плата як економічна категорія відображає відносини між найманими працівниками і роботодавцями щодо розподілу новоствореної вартості (доходу). В сучасних умовах, оплата праці це частина вартості робочої сили, обсяг життєвих благ, що находять у розпорядження працівників та забезпечують їх об’єктивно необхідне відтворення робочої сили [10].

     Завданнями  обліку праці та її оплати на думку  Огійчука М.Ф. є: точне і своєчасне  документальне оформлення даних  про обсяг виконаних робіт, одержаної  продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці; правильне нарахування оплати праці кожному працівникові згідно з чинними положеннями; дотримання порядку розподілу оплати праці по об’єктах бухгалтерського обліку; повний і своєчасний розрахунок з працівниками оплати праці; своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності з оплати праці. Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва [18].

     На  оплату праці покладається ряд функцій. Колот А.В. зазначає, що функція –заробітної  плати – це її призначення і  роль, як складової сфери практичної діяльності щодо узгодження і реалізації головних суб’єктів соціального-трудових відносин найманих працівників і роботодавців [11].

     На  думку видатних економістів України, оплата праці у сільськогосподарських  підприємствах в останні роки перестала виконувати свої основні  функції - стимулюючу і відтворювальну.

     Розглядаючи теоретичні реформування оплати праці, Н.В. Логутін намагається довести, що заробітна плата на сучасному  етапі розвитку економіки України  має виконувати переважно стимулюючу функцію, що її треба віддати незаперечний пріоритет. Кризова економічна ситуація – вимагає концентрованого зосередження уваги на одній центральній проблемі – максимальному посиленні стимулюючої  функції заробітної плати щодо розвитку процесів виробництва. [15].

     Колот А.В. не погоджується з думкою Логутіна Н.В. Так, Колот А.В. вважає, що штучне зменшення вартості робіт та послуг робочої сили, невиконання заробітною платою відтворювальної функції, унеможливлює реалізацію стимулюючої функції [11].

     Необхідність  зв’язку заробітку з продуктивністю праці залишається обов’язковою, вважає В.С. Дієсперов. Але в нинішній ситуації, коли відбувається неухильне  падіння продуктивності праці, а  рівень заробітку важко оцінювати через інфляцію, доводиться утриматись з висновками щодо співвідношення їх показників. Коли ж почнеться економічне зростання – збільшення реального суспільного продукту і доходів на душу населення – корекція між продуктивністю праці та зарплатою повинна стати тісною. Згодою цьому сприятиме регулювання праці: чим вища продуктивність праці, тим більший попит на неї, отже і її оплати [4].

     Іванченко В.Т. вважає, що досягнутий рівень оплати праці є важливим показником соціально-економічного стану аграрного виробництва. При  низькій оплаті праці відбувається процес гальмування темпів економічного зростання, оскільки обмежується як обсяг споживання, так і деформується його структура.

     Досягнутий  рівень продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві України не відповідає ні наявним природним та матеріально-технічним  ресурсам, ні сучасним вимогам. Маючи  найсприятливіші можливості для  ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, Україна навіть у найкращі роки значно поступалась іншим країнам  за рівнем продуктивності праці [8].

     Актуальність  проблем оплати праці в нових  умовах господарювання потребує державного втручання при вирішенні питань реформування оплати праці, зокрема  фінансового її забезпечення через  паритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, регулювання  податків і встановлення мінімального розміру заробітної плати відповідно до життєвого рівня, надання невиправданих  відмінностей в рівнях оплати працівників  різних галузей і форм господарювання.

     Законом України «Про оплату праці» передбачено, що розмір заробітної плати не може бути нижчим за встановлений мінімальний  рівень. Лише в разі невиконання  норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилось браком, та з інших  причин передбачених чинним законодавством. Як показує світовий і вітчизняний  досвід, ці питання є доволі складними, конфліктними і тому потребують постійної  уваги всіх сторін соціального партнерства. Розмір мінімальної заробітної плати повинен визначатися із врахування таких факторів: загального рівня середньої заробітної плати; вартісного розміру мінімального споживчого бюджету з послідуючим наближенням цих показників (продуктивність праці, рівня зайнятості), по мірі стабілізації і розвитку національної економіки [20].

    В умовах переходу до ринкових форм господарювання змінюється концепція щодо встановлення розмірів та вибору форм і систем оплати праці працівників сільського господарства за будь-яких форм власності і господарювання. Азізов С.П. вважає, що зміна концепцій  полягає в тому, що за ринкових умов господарювання максимальний розмір оплати праці не обмежується, а залежить від фінансових можливостей підприємства, обмежується державою. Оплата праці здійснюється залежно від кількості та якості трудового внеску кожного члена підприємства і зумовлюється кінцевими результатами господарювання. Розмір доходу не обмежується. Оплата праці може проводитись як грішми, так і натурою. Оплата праці найманих працівників визначається за погодженням сторін, але не може бути нижчою за встановлений державою мінімальний розмір заробітної плати і не залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства [1].

    Сук Л. вважає, що облік праці та її оплати – це важлива та складна ділянка  обліку, оскільки потребує точних і  оперативних даних, у яких відображає зміни в кількості працівників, затратах робочого часу, категоріях працівників, кодах виробничих витрат і здійснюється контроль використання трудових ресурсів. Заробітну плату регулюють форми  та системи оплати праці. На підприємствах  в основному використовують дві  форми оплати праці: погодинну та відрядну. Погодинна форма оплати передбачає заробіток працівника залежно  від відпрацьованого часу. Ця форма  передбачає дві системи: просту погодинну  та погодинно-преміальну оплату праці. Відрядна форма оплати обумовлює  те, що заробітна плата робітників залежить від  кількості виконаної  роботи й розміру розцінки. Вона використовується в оплаті тим робітникам, праця яких підлягає нормуванню, і передбачає такі системи: залежно від способу виміру оплати праці (кількості праці або часу)  відрядну і погодинну.