Облік заробітної плати

 

 

Вступ

На кожному підприємстві, галузі, організації чи установі в  Україні має бути реальна і  достовірна інформація про заробітну  плату, її розмір, нарахування, утримання, виплату. Таку інформацію повинен забезпечити  бухгалтерський облік.

Питання заробітної плати  завжди цікавило і цікавитиме населення, адже це один із основних засобів існування  сучасної людини, в цьому і спостерігається  актуальність обраної мною теми.

У зв’язку з поступовим входженням України в Європейське співтовариство реформування оплати праці в аграрному секторі економіки вимагає приве-

дення форм і систем оплати праці у відповідність з новими умовами господарювання для ефективного використання трудових ресурсів підприємств, підвищення продуктивності виробництва, оптимального співвідношення між кількістю та якістю вкладеної праці.

Обов’язок роботодавців при  укладанні трудового договору чи угоди полягає у забезпеченні належних і безпечних умов праці, оплати її не нижче від визначеної законом та своєчасного одержання працівниками, а також соціальних гарантій, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства України (ст. 46 Господарського кодексу України).

В умовах ринкових відносин сукупність фізичних і розумових можливостей людини, її здатність до праці перетворює робочу силу на товар, без якого неможливе виробництво будь-яккої продукції.

Найважливішим чинником, що впливає на ефективність використання робочої сили, є заробітна плата, яка найчастіше стає спонукальним стимулом до праці. Розмір її залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. З одного боку, він визначається розвитком суспільного виробництва, а з іншого – ефективністю праці самих працівників.

На вартість робочої сили впливають умови праці, і перш за все ті, які небезпечні для  життя носія робочої сили або  є тяжкими для її здійснення. Посилена затрата праці передбачає посилення  заміщення.

Сьогодні українське законодавство  приділяє значну увагу питанням організації  оплати праці. Багато функцій держави  по організації оплати праці покладено  безпосередньо на підприємства, які  самостійно встановлюють форми, системи , розміри заробітної плати та матеріального стимулювання її результатів.

Суспільством на заробітну  плату покладено значні функції  щодо розвитку та вдосконалення робочої  сили людини: відтворювальну, стимулюючу, розподільчу,

Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні  заробітна плата не може виконувати цих функцій. Її рівень забезпечує не більш як 20% відтворення робочої  сили, яке не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає заінтересованості в переорієнтації робочої сили на пріоритетні сфери  діяльності. Заробітна плата нині виконує інші функції, а саме: збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати, забезпечення соціальних гарантій,збереження попереднього статусу, пов'язаного із попереднім робочим місцем; стримування інфляції (шляхом заборгованості із заробітної плати), перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки, поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості,посилення мобільності робочої сили.

Поряд з цими питаннями  виникає також проблема вибору застосування системи оплати, яка б давала максимальний ефект та задовольняла сторони трудових відносин, а також стимулювала  працівників на досягнення максимальних результатів.

Метою роботи є висвітлення теоретичних знань пов’язаних із поняттям заробітної плати як економічної категорії,обліку її та перевірка їх доцільності у практичному застосуванні на прикладі даних про заробітну плату ТОВ «Авангард-Д».

Об’єктом дослідження, як можна зрозуміти з вищенаведеної інформації, виступатиме заробітна плата, що є важливою ланкою системи соціально-трудових відносин, та її облік в ТОВ «Авангард-Д».

 

 

 

 

 

Розділ1. Теоретичні основи заробітної плати як економічної категорії

1.1. Сутність заробітної плати як соціально-економічної категорії

Основним джерелом доходів  найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата. Нині саме заробітній платі належить переважаюче  значення в мотиваційному механізмі. Заробітну плату як економічну категорію  відносять до числа найскладніших. У науковій економічній літературі можна зустріти понад два десятки  визначень заробітної плати. Найпоширенішими  є визначення заробітної плати, як частки суспільного продукту (національного  доходу), що розподіляється за працею між  окремими працівниками.

  Заробітна плата як економічна категорія належить до найскладніших. Поряд з такими категоріями, як прибуток, податки, зайнятість, вона є одним з головних елементів, своєрідним «нервовим центром» суспільного організму. Навколо поняття ”заробітної плати”, постійно велися дискусії щодо її сутності робилися спроби дати найбільш вичерпне її визначення, обґрунтувати принципи організації, переглянути або уточнити складові механізму функціонування. Існує декілька підходів, які займалися і займаються вивченням природи заробітної плати. Серед них виділяють два основних підходи, а саме:

Неокласичний  підхід, який стверджує, що при вивченні економічної природи заробітної плати, слід мати на увазі, що вона є трудовим доходом, тобто доходом, одержаним робітником від праці. Сучасна неокласична політична економія вважає, що «.. .заробітна плата, або ставка заробітної плати, — це ціна, яку платять за використання праці». [1]. Положення цієї теорії основані на теорії граничної продуктивності, яка вперше була викладена американським економістом Дж. Б. Кларком у його книзі «Розподіл багатства». 

   Марксистський підхід. Марксистська теорія заробітної плати за капіталістичної ринкової системи є протилежною неокласичній. К. Маркс розглядав заробітну плату в органічній єдності з вартістю товару робоча сила. «...Вартість робочої сили — це вартість життєвих засобів, необхідних для підтримання життя її власника... Сума життєвих засобів, — писав К. Маркс, — повинна бути достатньою для того, щоб підтримати трудящого індивіда як такого в стані нормальної життєдіяльності»[2]. На відміну від класиків політичної економії К. Маркс уважав, що заробітна плата «…є перетвореною формою вартості, або ціни, робочої сили»[2]. У свою чергу, у вартості робочої сили представлена така кількість уречевленої суспільної праці, яка містить частину, наприклад половину, для суспільної середньої праці, «…тобто потрібна лише половина робочого дня для щоденного виробництва робочої сили». Інша частина виступає як неоплачена і у вигляді додаткової вартості присвоюється капіталістом. Отже, робітник більше половини свого робочого дня використовує на виробництво додаткової вартості, яку різні особи під різними приводами розподіляють між собою. Ця теорія є протилежною неокласичній теорії, за якою: 1) заробітна плата є винагородою виключно за працю; 2) заробітна плата має дорівнювати граничному продукту виробника. З цього випливає, що робітник одержує за свою працю весь її продукт.

Отже, з сказаного вище можна прийти до висновку, що заробітна плата — це ціна, що виплачується за використання праці. Вона як економічна категорія розвинутих товарно-ринкових відносин виражає вартість товару робоча сила і оплату за працю, за витрати й результати її, що визнані ринком.

Крім того, ми вважаємо, що недолік Марксової теорії полягає насамперед у тому, що в ній заробітна плата не пов'язується з результатами праці трудящого, тобто відсутні мотиваційні важелі до праці.

Теорії заробітної плати

Заробітна плата є дуже складним поняттям, тому при вивченні її природи ніколи не існувало єдиного розуміння її суті. Дати визначення цьому поняттю намагалися не лише прихильники неокласичної та марксистської концепцій, а й інші вчені-економісти, які були представниками інших теорій заробітної плати. Існували такі теорії заробітної плати, як:

Теорія мінімуму засобів існування

Зачатки цієї теорії були ще у меркантилістів, але засновником  цієї школи вважають У.Петті, який виступав за законодавче регулювання заробітної плати і стверджував, що розмір останньої  повинен встановлюватися на рівні мінімуму засобів існування[3]. Низька заробітна плата гарантує одержання прибутку капіталістами, здійснення нагромадження, а зрештою – конкурентоспроможність..

Найбільш чіткого вираження  дана теорія отримала в працях французького економіста Тюрго. Неминучість встановлення заробітної плати на рівні засобів  існування він пояснював наявністю  надлишку пропозиції праці порівняно  з попитом на неї.

А.Сміт також був представником  теорії мінімуму засобів існування. Однак на противагу іншим представникам  цієї теорії він вважав, що в «найбагатшому  суспільстві», де капітал, включаючи  ту його частину, що витрачається на оплату праці, зростає, повинно спостерігатися зростання заробітної плати. Крім цього, величина зарплати визначається нормами  споживання, що склались, традиціями, культурним рівнем, боротьбою робітників та співвідношення сил між ними і капіталістами.

Розвернуте пояснення  теорія мінімуму засобів існування  отримала в працях Д.Рікардо. Він  вважав, що з розвитком капіталізму  номінальна заробітна плата може зростати, реальна ж має тенденцію  залишатися без змін і дорівнювати  засобам існування. Боротьба робітничого  класу, на думку Рікардо, є засобом  підвищення номінальної заробітної плати у відповідності з підвищенням  вартості мінімуму засобів існування. Дотримуючись таких поглядів, Д. Рікардо  виділяв природну і ринкову ціну праці. Природна ─ це вартість певної суми життєвих засобів необхідних як для утримання робітників, продовження  їхнього роду і, певною мірою, для  їхнього розвитку. Ринкова ціна коливається  навколо природної під впливом  природного руху працездатного населення, співвідношення попиту і пропозиції на працю.

Видатний англійський  дослідник виділяв також номінальну заробітну плату як грошовий вираз  ціни праці і реальну заробітну  плату як її натуральний вираз.Іще  одним представником цієї теорії є Ф.Лассаль. який виходячи з свого  «залізного закону» заробітної плати  доказував марність боротьби робочого класу за підвищення заробітної плати, відкидав  позитивне значення об'єднань робітників в профспілки. Ф.Лассаль  назвав дану теорією залізного закону заробітної плати і стверджував, що цей закон не буде діяти тільки за умов ліквідації системи найманої праці.

Теорія робочого фонду 

Її представниками були ─  Мальтус, Джемс Міль, Бентам, Мак-куллох та ін. Головне положення  цієї теорії зводиться до твердження, що розмір заробітної плати встановлюється відношенням  загальної чисельності робочої  сили до загальної величини тієї частини  капіталу, яка призначена для купівлі  робочої сили. Представники цієї теорії говорили, що боротьба робітників за підвищення заробітної плати є марною. В цьому  ярко проявлялося їх стремління захищати інтереси капіталістів [5].

Головна помилка цієї теорії полягала в тому, що вона представляла працю і капітал як незалежні  одна  від одної величини. В  дійсності з розвитком  капіталізму  відбувається збільшення як всього суспільного  капіталу, так  і тієї її частини, що витрачається на купівлю робочої  сили. В умовах капіталізму загальний  фонд заробітної плати представляє  собою не що інше, як суму індивідуальної заробітної плати всіх робітників. Дійсно, що остання визначає і загальну величину фонду, а не навпаки.

Продуктивна теорія заробітної плати

В XΙX столітті було покладено  початок так  званої «продуктивної» теорії, згідно з якою головним фактором, визначаючим розмір заробітної плати  є рівень продуктивності праці. Одним  із перших економістів, який найбільш чітко сформулював основну ідею цієї теорії був американський економіст  Кері. Він вважав що заробітна плата  взагалі підвищується і падає  пропорційно продуктивності праці [3].

Теорія «регульованої  заробітної плати»

Кейнс і його послідовники захищали політику «жорсткого» державного регулювання заробітної плати, а на справді «заморожування» заробітної плати, тобто збереження її на незмінному рівні.

Якщо встановлення в порядку  державного регулювання обов'язкового рівня заробітної плати представляє  собою певне завоювання робочого класу, то геть протилежний характер так зване «заморожування» заробітної плати. В деяких країнах була поширеною  практика «регулювання» ставок заробітної плати у відповідності зі зміною реального індексу цін на споживчі товари і послуги[4]. Однак завдяки фальсифікації індексів цін подібне «прив'язування» ставок заробітної плати до індексів цін часто перетворювалося на своєрідне маскування падіння реальної заробітної плати робітників. Кейнс вважав необхідним втручання держави  в економіку лише за умови «неповної зайнятості», а то багато хто з сучасних економістів-кейнсіанців виступає за систематичне державне втручання.

Соціальна теорія заробітної плати