Облік витрат виробництва та калькуляція

Після списання розподілених постійних загальновиробничих витрат на рахунку 23 "Виробництво" збираються витрати, що будуть включатися до собівартості виробленої продукції (обліковуватися на рахунку 26 "Готова продукція") або до собівартості інших запасів (якщо вони були вироблені для внутрішнього споживання), а сальдо рахунка 23 відображатиме суму незавершеного виробництва.

У результаті узагальнення витрат на виробництво ми визначили їх загальну суму (36425 грн.), а також суму за об'єктами обліку витрат (за видами продукції, що виготовляється (виріб ТД-300 - 22095,25 грн. і виріб ТД-500 -14329,75 грн.)). Однак при визначенні фактичної виробничої собівартості готової продукції необхідно знати вартість незавершеного виробництва на початок і кінець звітного місяця.

2.5. Зведений облік витрат

В економічній літературі поняття "Облік зведення за­трат" трактується по-різному; як "Зведений облік за­трат", або як "Зведення затрат", або як "Облік зведення затрат". Є й інші тлумачення. Але якщо прийняти за вихідну точку поетапну побудову обліку процесу вироб­ництва, то облік зведення затрат — це третій етап. Разом з тим це етап завершення обліку викори­стання ресурсів як елементів затрат і як використання продуктивних сил. На цьому етапі з'являється мож­ливість одержати загальну суму затрат на виробництво за певний відрізок часу — місяць, квартал тощо.

На першому етапі затрати на виробництво обліковуються по центрах первинного формування елементів затрат. Це дозволяє по кожному такому центру (бригаді, ланці, дільниці, цеху, фермі, переділу тощо) одержати суму затрат. Наявність підсумкових даних про затрати окремих структурних підрозділів господарства дає змогу одержати підсумкові дані у цілому в розрізі елементів затрат та видів затрат (Рис.2.3.).

На даний момент у господарствах затрати на вироб­ництво зводяться по центрах їх первинного використан­ня (бригадах, ланках, дільницях, цехах, фермах, техно­логічних фазах, переділах, виробництвах тощо), всередині центрів формування (по виробах, групам виробів, видах робіт, послугах, видах витрат) та сукупно, тобто по господарству у цілому незалежно від призначення.

Це означає, що затрати зводяться як по горизонталі, так і по вертикалі, за ієрархією виробництва. Але у всіх випад­ках затрати зводяться за ознакою "Елементи затрат".

На методику та техніку обліку зведення затрат на ви­робництво впливають багато факторів: належність до певної галузі, тип виробництва, характер технології, ха­рактер організації технології, кількість продукції, ор­ганізаційна побудова управління, варіанти обліку напівфабрикатів, характер організації технології, кількість продукції, наявність або вид напівфабрикатів.

Рис.2.3. Схема організації зведення витрат на досліджуваному підприємстві

Загалом визначено такі варіанти зведення затрат в залежності від особливостей виробництва: однопередільний, одновирібний (однопродуктовий), однопередільний багатовирібний (багатопродуктовий), попередільний (багатопередільний) одновирібвоий з попроцееним методом групування витрат, попередільний (багатопередільний) одновирібний з послідовним нашаруванням витрат, попе­редільний (багатопередільний) багатовирібний з безнапівфабрикатним прийомом зведення витрат та        попередільний        (багатопередільний) напівфабрикатний багатовирібний з послідовним нашаруванням витрат.

Названі вище варіанти зведення витрат є основними й дуже рідко схрещуються на практиці.

Для правильної побудови обліку зведення затрат важливе значення має вірне вирішення поняття напівфабрикатів (напівпродуктів).

Напівфабрикат (напівпродукт) — це продукт окре­мих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бри­гад тощо), який повинен пройти ще одну або декілька технологічних фаз (переділів тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Разом з тим для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим продуктом. Якщо напівфабрикат для даної фази (або переділу) є готовим і він призначений для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, то у такому випадку його облікують як готову продукцію, і тоді його на­явність на методику обліку зведення затрат не впливає.

Якщо напівфабрикат (напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьому ж підприємстві, то його міжцеховий рух обліковується.

При безнапівфабрикатному варіанті обліку зведення затрат   з  метою   контролю   за  збереженням напівфабрикатів, а також визначення обсягу виготовле­ної продукції, стану залишків незавершеного виробниц­тва у виробничих підрозділах (цехах, переділах) ор­ганізується оперативний облік руху напівфабрикатів у натуральному вигляді.

Основою такого обліку є документ внутрівиробничого переміщення цінностей за ходом технологічного процесу. У цьому випадку бухгалтерія повинна здійснювати кон­троль повноти та своєчасності обліку диспетчерськими службами    внутрішньовиробничого   переміщення напівфабрикатів. При цьому варіанті в кожному цеху обліковуються тільки власні витрати. Собівартість готової продукції визначається підсумовуванням дольової участі кожного цеху. Це означає, що в незавершеному вироб­ництві кожного цеху будуть рахуватися затрати з дета­лей та вузлів всіх цехів до випуску готового продукту.

При напівфабрикатному варіанті обліку зведення витрат ведуть системний облік руху напівфабрикатів на рахунках за ходом технологічного процесу. Передача напівфабрикатів із цеху в цех або на склад відбивається на рахунках як у кількісних, так і у вартісних вимірниках, з цією метою собівартість напівфабрикату кожного цеху обчислюють щомісячно. Собівартість напівфабрикатів визначається підсумовуванням влас­них витрат та витрат, прийнятих від цехів попередньої обробки.

При цьому варіанті собівартість готового продукту визначається послідовним "нашаруванням" витрат кож­ного цеху за ходом технологічного процесу. Основною ознакою цього варіанту є факт відбиття в витратах цехів комплексної вартості напівфабрикатів, які надійшли із інших цехів. Напівфабрикатний варіант є обов'язковим при організації внутрішньогосподарського розрахунку, оренди, підряду. Досліджуване підприємство  не використовує напівфабрикатний варіант  обліку зведення витрат.

Фактично зведений облік витрат відбувається позамовним методом. Виробничі затрати збираються спочатку по бригадам, але потім обов’язково сумують по підприємству в цілому, і завдяки цьому розраховують собівартість одиниці продукції, враховуючи суму затрат обох бригад. Непрямі затрати щомісячно розподіляють між замовленнями. Фактична собівартість окремих замовлень визначається або після передачі на склад або після здачі замовнику безпосередню. Значним недоліком даного методу зведення витрат є те, калькуляцію не можна скласти до тих пір, поки не буде виконана вся робота по даному замовленню.

В процесі виконання замовлень витрати матеріалів і зарплати виробничих робітників контролюється за допомогою кошторисної калькуляції, які складають до запуску замовлення в виробництво шляхом лімітування відпуску матеріалів на виробництво і співставляють нараховану  зарплату з сумою по цій статті в кошторисній калькуляції. Але кінцевий результат виконання плану по собівартості може бути виявлений тільки після виконання замовлення. Це обумовлює необхідність покращання позамовного методу обліку шляхом застосування принципів нормативного методу обліку затрат виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.         Конституція України.- К.: Видання інституту законодавства Верховної Ради України, 1996. – 249 с.

2.         Кодекс законів про працю України від 23.12.70 р. / Организация труда и заработная плата: практическое пособие.- У 2- х тмах. Т.2. – Х.:Фактор, 2002. – 348 с.

3.         Про оподаткування прибутку підприємств: Закон Украї­ни від 28 грудня 1994 р. в редакції Закону від 22 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №27.

4.         Про оплату праці: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 24.03.95 №108/95- ВР // Відомості Верховної ради України, 1995.- №14-15.

5.         Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 16.07.99. №996-ХІV // Відомості Верховної Ради України. - №40.

6.         Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати: Постанова КМУ від 03.04.93 р. №244 // Урядовий кур’єр, 1993. - №13.

7.         Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахункам з працівниками і службовцями по заробітній платі: Наказ Міністерства статистики України від 22.05.96 р. №144 / / урядовий кур’єр, 1996. - № 22.

8.         План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань. і господарських операцій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 // Бухгалтер, учет и аудит. — 2000. №1.

9.         Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій: Затв. наказом  Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 // Бухгалтер, учет й аудит. — 2000. — № 1.

10.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затв.  наказом МФУ від 29.10.1999  № 290 // ОВУ. –1999. – №46. – С.122-125.

11.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затв. МФУ від 31.12.99 р. №318 // ОВУ. –2000.  №1. –С.24-25.

12.    План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затв. наказом МФУ від 30.11.99  № 291.

13.    Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг, затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001р. № 47.

14.            Білуха М. Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К., 2000. — 690 с.

15.            Белуха Н.Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства: Учебник.- М.: Финансы и статистика, 1992. – 368 с.

16.            Білуха М. Т. Курс аудиту: Підручник. — К.: Вища школа: т-во “Знання”, 1999. — 574 с.

17.            Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник.  — К. : Манускрипт, 1996. — 320 с.

18.            Бухгалтерський облік для менеджерів та економістів: Навч. посіб. / Т.А. Бутинець, Л.В. Чижевська, С.Л. Береза / Житомир. інж.-технол. ін-т. — Житомир: ПП "Рута", 2000. — 670 с.

19.            Буфатіна  І. Облік на виробництві. //Все про бухгалтерський облік. –2001. - № 57.-  С.4-19.

20.              Голов С., Пархоменко В. Новый план счетов: построение и применение // Бухгалтер, учет й аудит. — 2000. — № 1.

21.            Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. Навч. Посібник / ред. Кужельського М.В.  - К: “А.С.К.”, 2000. – 272 с.

22.            Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. - К.: “А.С.К.”, 2000. – 504 с.

23.            Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. - К.: “А.С.К.”, 2000. – 848 с.

24.            Жовначар Р.І. Планування діяльності підприємств // Фінанси України. – 2004. -№1. – С.2127.

25.            Завгородній В. П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту. – К.: «А. С. К.»,1998 р. - 648 с.

26.            Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Київ: ”Знання”, 2000 . - 378 с.

27.            Куpсом pефоpм – облік 2000: [У 2 ч.]: Hавч.-пpакт. посіб. — : Баланс-Клуб, 2000-. — (Бібліотека бухгалтеpа, 2000). — (Hаціональні стандаpти бухобліку). [Ч.1] / [Шевченкова Л., Плєшонкова Л., Матвієць С. та ін.]. — 2000. — 333 с.

28.            Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / / Акад. муніцип. упр. — К.: ЦУЛ, 2003. — 524 с.

29.            Максимова О. Навчитися правильно рахувати затрати – перший крок  до управління ними // Баланс . – 1999. -№ 14.

30.            Організація бухгалтерського обліку./ Бутинець Ф.Ф., Лайчук С.М. Олійник О.В., Шигун М.М – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 592 с.

31.            Павленко Н. Организация труда и заработная плата: практическое пособие.- У 2- х томах. Т.1. – Х.: Фактор, 2002. – 244 с.

32.            Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні: Нормативи. Коментарі. Ч. 4 /— К.: Лібра, 1998. — 448 с.

33.            Пархоменко В.М. Облік амортизації // Фінанси України. – 2003. - №8. – С.62-65.

34.            Самуэльсон  П.,  Нордхаус  В.   Анализ   издержек. // Экономические  науки. -№7. -1990. – С. 17 – 26.

35.              Сахарцева І.І. Основи складання бухгалтерської звітності за вимогпми Національних стандартів україни. – К.: Кондор, 2003. – 614 с.

36.            Сопко В. Бухгалтерський облік . - К. : КНЕУ , 1999- 458 с..

37.            Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. екон. спец.  — К.: А.С.К., 2000. — 784 с.

38.            Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посіб.— Житомир: ЖІТІ, 2002. — 647 с.

39.              Шандова Н.В. Використання собівартості для прийняття управлінських рішень //  Фінанси України. – 2003. - №2. –С.97-103.

40.            Шандова Н.В. Створення ефективної системи управління витратами підприємства // Фінанси України. – 2003. - №7. – С.97-101.