Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 16:21, курсовая работа
Метою даної роботи є вивчення методології обліку витрат та їх контролю.
В рамках поставленої мети в роботі вирішувалися наступні завдання:
Провести дослідження сутності витрат та їх класифікації;
Дослідити основні методологічні підходи до обліку витрат;
Проаналізувати економічну сутність собівартості та дослідити процес її формування;
Розглянути процес організації аудиту за витратами на виробництво та собівартістю продукції;
Дослідити вплив факторів на собівартість продукції конкретного підприємства ТОВ "D&V-інвест".
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ ВИТРАТ
1.1. Поняття витрат та їх класифікація
1.2. Сутність та функції обліку витрат
1.3. Системи обліку витрат у вітчизняній та зарубіжній практиці
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Облік прямих матеріальних витрат
2.2. Облік прямих витрат на оплату праці
2.3. Облік інших прямих витрат
2.4. Облік і розподіл непрямих витрат
2.5. Зведений облік витрат
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Рис.1.9. Оптимізація взаємозв’язку систем «директ-кост» і «стандарт-кост»
Базуючись на розробці стандартів (норм) на витрати праці, матеріалів, накладних витрат, упорядкування стандартної (нормативної) калькуляції й обліку фактичних витрат з виділенням відхилень від стандартів (нормативів), система "стандарт-кост" доповнює систему "директ-кост" і додає їй трохи інший відтінок, коли прямі змінні витрати плануються по видах продукції, інші - по центрах витрат. Також плануються ціни і кількість продукції, що випускається.
Отже, різноманіття підходів до вибору методів обліку витрат та калькулюванні собівартості ставить перед необхідністю реалізації системного підходу в рішенні цих проблем, сутність якого виявляється в дотриманні основних принципів організації кожного елемента, що входить у систему. Функціонування синтезованих систем обліку витрат повинне бути орієнтовано на конкретні цілі підприємства і типи управлінських рішень.
В цілому на сьогоднішній день можна говорити про відсутність якоїсь однієї системи обліку витрат і калькулювання продукції. Кожне підприємство крім адаптації системи обліку витрат до діючого законодавства, адаптує її і до потреб управлінського обліку та управління підприємством. Можна говорити, що для кожного підприємства існує своя, унікальна система обліку витрат, яка забезпечує найбільшу ефективність.
До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають декілька елементів), котрі відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.
Для обліку загальновиробничих витрат призначений рахунок 91 „Загальновиробничі витрати". При цьому підприємство може самостійно відкрити субрахунки, наприклад 917 «Загальновиробничі витрати основного виробництва” і 912 “Загальновиробничі витрати допоміжного виробництва", а також субрахунки, що забезпечують іншу аналітику залежно від специфіки виробництва, особливостей формування виробничої собівартості продукції.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. На кожному підприємстві встановлюється свій перелік постійних і змінних витрат, що обумовлює їх окремий облік.
Бухгалтерські записи з відображення в обліку загальновиробничих витрат наведені в таблиці 2.16.
Таблиця 2.16
№ п/п
| Найменування операції | Бухгалтерський запис | Сума, грн. | |
Дт | Кт | |||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Змінні загальновиробничі витрати | ||||
1
| Нараховано витрати, пов'язані з енергопостачанням технологічного процесу | 91 „Загальновиробничі витрати”
| 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” | 4500
|
Продовження таблиці 2.16
| Відображено суму ПДВ, включену до вартості електроенергії | 641 „Розрахунки за податками”
| 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” | 900
| |||||
2
| Нараховано амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення | 91 „Загальновиробничі витрати”
| 131 „Знос основних засобів”
| 1600
| |||||
3 | Нараховано послуги з водопостачання технологічного циклу | 91 „Загальновиробничі витрати”
| 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” | 1000
| |||||
| Відображено суму ПДВ, включену до вартості послуг з водопостачання | 641 „Розрахунки за податками” | 685 Розрахунки з іншими кредиторами” | 200
| |||||
| Разом змінних витрат: | 7100 | |||||||
Постійні загальновиробничі витрати | |||||||||
4
| Нараховано зарплату апарату управління дільницями | 91 „Загальновиробничі витрати”
| 661 „Розрахунки за заробітною платою”
| 1000
| |||||
Продовження табл.. 2.16
5
| Проведено нарахування на заробітну плату робітників виробництва | 91 „Загальновиробничі витрати”
| 65 „Розрахунки за страхуванням”
| 365
| ||||
6
| Нараховано послуги на опалення, освітлення, водопостачання та Інші послуги третіх осіб з утримання виробничих приміщень | 91„Загальновиробничі витрати”
| 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” | 750
| ||||
Відображено суму ПДВ, включену до вартості послуг | 641 „Розрахунки за податками”
| 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” | 150
| |||||
7
| Нараховано операційну оренду основних засобів загальновиробничого призначення | 91 „Загальновиробничі витрати”
| 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” | 785
| ||||
Відображено суму ПДВ, включену до вартості послуг | 641 „Розрахунки за податками”
| 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” | 157
| |||||
8
| Проведено ремонт цехового обладнання господарським способом (списано матеріали, запчастини на ремонт, нараховано зарплату працівникам, які здійснюють ремонт, тощо} | 91 „Загальновиробничі витрати”
| 20,661, 65 тощо
| 1200
| ||||
| Разом постійних витрат: | 4100 | ||||||
У кінці звітного місяця загальногосподарські витрати повинні бути розподілені з метою визначення їх суми, що припадає на одиницю виробу. Це необхідно для формування виробничої собівартості готової продукції.
Згідно з П(С)БО до собівартості продукції не включаються понаднормативні витрати, тому що згідно з принципом обачності вартість запасів не повинна бути завищена. Оскільки сума змінних витрат залежить від обсягу виробленої продукції, такі витрати повністю включаються до собівартості продукції (відносяться у дебет рахунка 23 "Виробництво"). Що стосується постійних витрат, то їх величина не залежить від обсягу виробництва. "Погоджуючись" оплачувати, наприклад, орендну плату, керівництво фірми розраховує на визначений рівень виробництва. За даними минулих років можна судити про те, який рівень виробництва є для підприємства "нормальним". Якщо обсяг діяльності зменшується, сума постійних витрат не змінюється, а отже їх величина на одиницю продукції буде завищена порівняно з нормальною потужністю. При цьому частина таких витрат буде понаднормативною, тож вона не повинна відноситися на собівартість продукції. Саме тому постійні загальногосподарські витрати розподіляються з використанням бази розподілу при нормальній виробничій потужності.
Розподіл постійних загальновиробничих витрат за нормальною потужністю необхідний для того, щоб сума таких витрат, яка перевищує норматив, не включалася до собівартості запасів. У зв'язку з цим нерозподілена сума таких витрат виникне, якщо рівень виробництва в звітному періоді менше, ніж при нормальній потужності. У цьому випадку загальна сума постійних витрат не зміниться, а обсяг виробленої продукції зменшиться, тому питома вага постійних загальновиробничих витрат на одиницю продукції буде вище звичайної, що призведе до завищення вартості запасів (до включення до собівартості понаднормативних витрат). Тобто постійні загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості повністю тільки в тому випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність. У цьому випадку вся сума, зібрана на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", буде списана у дебет рахунка 23 "Виробництво".
Таким чином, особливістю при визначенні собівартості готової продукції згідно з П(С)БО 16 є застосування поняття "нормальна виробнича потужність".
Нормальна виробнича потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності (очікуваний рівень виробництва), якого можна досягти за звичайних умов роботи підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.