Облік виробничих запасів

Приймаючи звіт про рух  матеріальних цінностей, бухгалтер здійснює ретельну перевірку правильності його складання. При цьому особливу увагу звертає на оформлення даних по звіту первинних документів, наявності в них необхідних реквізитів (підписів, кількості, ціни тощо).

Перевірка правильності відображення записів матеріалів на початок місяця здійснюється шляхом зіставлення з даними попереднього звіту або сальдової відомості.

В звіті особливо чітко потрібно перевірити прибуткову частину, звертаючи  увагу чи всі первинні документи  подані і чи всі цінності з них записані у звіті. При цьому використовують журнал реєстрації довіреностей, в якому зафіксовано видані довіреності на одержання цінностей і є інформація про їх використання.

Прибуткову частину звіту також  порівнюють з документами по обліку виходу продукції із власного виробництва.

Видаткову частину звіту перевіряють  відповідно до доданих первинних  документів. Слід пам’ятати, що тут  матеріально відповідальна особа  має прямий інтерес, а тому буде старатися  додати всі видаткові документи. Адже якщо видаток не підтверджено документом, то це пряма втрата підзвітної особи.

Перевіривши правильність вступних залишків матеріалів, прибуткову і видаткову  частини звіту, простим арифметичним підрахунком контролюють визначені  кінцеві залишки.

Якщо на підприємстві використовують постійні облікові ціни, то по них таксують прибуткову і видаткову частини звіту. При використанні поточних облікових цін бухгалтер у прибутковій частині звіту проставляє вартість цінностей, що надійшли, згідно з доданими прибутковими документами. Після цього вираховує середньозважену ціну матеріалів і по ній таксує видаткову частину звіту.

Якщо на підприємстві певний вид матеріальних цінностей  знаходиться на одному складі і відповідно одна матеріально відповідальна  особа, то ніякого зведення по господарству робити не потрібно. При цьому в звіті про рух матеріальних цінностей в окремій графі вказують шифри кореспондуючих рахунків.

Якщо на підприємстві використовують постійні облікові ціни, то в прибутковій частині звіту (Додаток В) відображають надходження цінностей в оцінці по згаданих цінах і визначають розмір відхилень від них.

У видатковій частині звіту витрати  матеріалів показують так, щоб можна  було їх безпосередньо віднести на конкретні об’єкти обліку, не звертаючись  повторно до первинних документів.

Відхилення включають транспортно-заготівельні витрати, які можна обліковувати на окремому субрахунку згідно з П(С)БО 9 „Запаси”. В нашому розумінні це повинен бути не окремий субрахунок, а аналітичний рахунок до відповідної  групи матеріальних цінностей.

Оцінка робиться по постійних облікових  цінах, визначаються і списуються відхилення. По мінеральних добривах у наведеному прикладі (Додаток Г) розрахунок проценту відхилень зроблено так:

[(2000+7000):(144000+183000)]х100≈2,75%.

По цьому проценту розраховано суми відхилень, які потрібно віднести на конкретні об’єкти обліку.

При наявності  на підприємстві декількох матеріально відповідальних осіб подані ними звіти про рух матеріальних цінностей потрібно звести в цілому по господарству безпосередньо в журналі-ордері № 10.1 с.г., або в окремих відомостях, які будують за формою журналу-ордера № 10.1 с.г. (Додаток Д).

На кожний матеріальний звіт використовують окрему графу, в яку заносять підсумкові дані по сумі із звітів по графі "Всього". Потім по журналу-ордеру № 10.1 с.г. підраховують загальні дані в цілому по синтетичному рахунку. Тут же визначають розмір відхилень, які розподіляють, відображаючи у видатковій частині. В ній підраховують загальні суми, які потрібно віднести в дебет кореспондуючих рахунків відповідно до документів, що прикладені до звітів і підтверджують проведені витрати матеріальних цінностей. При використанні журналу-ордера відхилення обліковують разом за синтетичним рахунком або субрахунком, а тому у матеріальних звітах по кожній відповідальній особі відхилення від облікових цін не відображають. Розрахунок розподілу відхилень поміщено в кінці журналу-ордера № 10.1 с.г.

Прибуткову  частину журналу-ордера № 10.1 с.г. звіряють по підсумках з журна-лами-ордерами № 6 с.г, № 7 с.г. та іншими залежно від джерел одержання цінностей. Видаткову частину використовують для віднесення вартості витрачених матеріалів на відповідні кореспондуючі рахунки в синтетичному та аналітичному розрізі.

Облік наявності  цінностей ведуть у сальдових відомостях. Вони є двох варіантів. Перший варіант сальдової відомості (форма № 41) передбачає відкриття окремого бланка відомості на кожну матеріально відповідальну особу В колонках під загальною назвою "Залишок на початок місяця" проставляють залишки цінностей по кількості і сумі на початок кожного місяця.

Другим варіантом  сальдової відомості (форма № 41 а) передбачено у вільних колонках вказувати прізвища матеріально відповідальних осіб та наявність в них кожного виду матеріалів в натуральних і грошовому вимірниках. Тут же передбачено робити підрахунок залишків цінностей в цілому по підприємству.

Кожний з  варіантів сальдової відомості  має переваги і недоліки. Яким з них користуватися в конкретних умовах, вирішує головний бухгалтер підприємства.

При користуванні першим варіантом зручно контролювати залишки цінностей по кожній матеріально відповідній особі, але відсутні зведені дані по господарству. Другий варіант сальдової відомості дає зведені дані по господарству, але ускладнює контроль залишків матеріалів по відповідальних особах.

Записи в  сальдові відомості здійснюють із звітів про рух матеріальних цінностей після їх перевірки. Якщо в звіті відсутні дані про наявність певного виду цінностей, тобто протягом звітного періоду не було їх руху, а тому вони не відображені в звіті з метою зменшення його обсягу, то в сальдовій відомості записують той залишок, який був на початок минулого місяця. Для цього використовують графу залишків у сальдовій відомості за попередній місяць.

2.2 Законодавча та нормативна база виробничих запасів

Організаційно-методичне  забезпечення обліку виробничих запасів  проводиться на основі нормативно-правових документів. Відправною точкою формування облікової політики є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV (із змінами і доповненнями), який визначає правові засади бухгалтерського обліку. Відповідно до цього закону розроблені національні стандарти бухгалтерського обліку, якими визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів. Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначаються положенням (стандартом бухгалтерського обліку 9 „Запаси”. Положенням визначаються такі норми: визнання та первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату балансу, розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності. Конкретні норми, які підприємство буде використовувати в обліку запасів визначається обліковою політикою підприємства.

Форма бухгалтерського  обліку як певна система регістрів  бухгалтерського обліку та узагальнення інформації в них обирається підприємством  самостійно на основі таких правових документів: Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003 р. N 422; Регістри та Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу. Затверджені наказом Міністерства аграрної політики від 07.03.2001р. №49; Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. №356.

Підприємство на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. N 291 розробляє робочий План рахунків. На основі вказаного нормативного акту підприємство визначає кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, складання та подання звітності затверджується наказом про облікову політику підприємства.

Розглянемо основні  напрямки організаційно-методичних напрямків  обліку та аналізу виробничих запасів  в науковій літературі.

Проблемами обліку і контролю виробничих запасів у сільськогосподарських  підприємствах присвячені роботи доктора  економічних наук, професора Л. Сука та кандидата економічних наук, доцента П.Сука. Науковці провели глобальне дослідження обліку і контролю в світовій практиці на основі застосування міжнародних стандартів та національних стандартів бухгалтерського обліку. Розкрито суть використання двох систем обліку товарно-матеріальних цінностей: постійної і періодичної. Концепція обліку виробничих запасів включає: первинний облік придбання матеріальних запасів, їх використання у виробництві, реалізація. Автори розглядають аналітичний облік окремих матеріально-технічних ресурсів: насіння і кормів, матеріальних запасів, готової продукції (зерна, соняшника, цукрових буряків, ріпаку тощо). молодняку тварин та тварин на відгодівлі. Облік запасів розглядається в такій послідовності: первинне документальне оформлення, систематизація в регістрах бухгалтерського обліку, відображення в оборотних відомостях, головній книзі, фінансовій та статистичній звітності. Важливим етапом обліку є проведення інвентаризації запасів, У світовій практиці розрізняють дві системи інвентаризації: система періодичної інвентаризації; система постійної інвентаризації. З точки зору облікової політики в області виробничих запасів авторами розглядається порядок складання актів інвентаризації, визначення нестач і втрат від псування цінностей, порядок оприбуткування нестач і лишків продукції, віднесення нестач на винних осіб. В роботі приділяється увага порядку оприбуткування сільськогосподарської продукції, складання первинних документів та оприбуткування кормів: силосу, сінажу, соломи. Методика обліку запасів супроводжується практичними порадами щодо правильності ведення первинних документів, облікових регістрів, наводяться заповнені їх зразки у відповідності з положеннями бухгалтерського обліку.

Розроблене П(С)БО 30 «Біологічні активи», затверджене Наказом Мінфіну України № 790 від 05.12.2005 р. набрало чинності з 01.01.2007 р. В роз'яснення застосування П(С)БО 30 розроблені та затверджені Наказом Мінфіну України № 1315 від 29.12.2006 р. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів. Для застосування П(С)БО 30 Мінфіном України внесено зміни до Плану рахунків та деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку (Наказ № 1176 від 11.12.2006 р.).

Зміни, які вносяться  в облік сільськогосподарської діяльності П(С)БО 30. П(С)БО 30 «Біологічні активи» вносяться принципові зміни в організацію обліку сільськогосподарської діяльності щодо: об'єктів обліку; плану рахунків; оцінки активів; нарахування зносу; визначення фінансового результату від сільськогосподарської діяльності, зміни до фінансової та статистичної звітності.

Так,  вводяться нові об'єкти обліку - «Біологічні активи», що являють собою живі організми (рослини, тварини), які вирощуються підприємством з метою отримання сільськогосподарської продукції або утримуються ним з метою отримання інших вигод. Змінюються назви існуючих об'єктів обліку: «Робоча і продуктивна худоба» - на «Довгострокові біологічні активи тваринництва»; «Багаторічні насадження» - на «Довгострокові біологічні активи рослинництва», «Тварини на вирощуванні і відгодівлі» - на «Поточні біологічні активи тваринництва». Окрім того, об'єктами обліку стають «Поточні біологічні активи рослинництва» — площі певних сільськогосподарських культур, що вирощуються підприємством. Чого раніше не було.

Вводиться ринкова оцінка активів (за справедливою вартістю). Оцінка активів за справедливою вартістю хоча і викличе труднощі на практиці, проте буде мати величезне значення для інвестиційної привабливості сільського господарства України. Взагалі оцінка активів за ринковою вартістю стає пріоритетним напрямом розвитку бухгалтерського обліку в світі. Так Комітет з міжнародних стандартів оцінки видав Положення № 10 «Оцінка сільськогосподарської нерухомості», згідно з яким сільськогосподарські активи з метою оцінки розділяють на види: земля; структурні поліпшення землі; основні засоби, прикріплені до землі; основні засоби, не прикріплені до землі; біологічні активи, прикріплені до землі; біологічні активи, не прикріплені до землі.

Ринкова оцінка активів набуває все більшого значення для захисту інтересів селян в умовах інтеграційних та інвестиційних процесів і в операційній діяльності підприємства.

З введенням П(С)БО ЗО «Біологічні активи» вносяться зміни у фінансову та статистичну звітність сільськогосподарських підприємств: до форми фінансової звітності № 1 «Баланс», форми №2 „Звіт про фінансові результати”, форми №1-М , форми № 2-М для малих підприємницьких структур тощо.

Савицька Г.В. аналіз складу, структури і динаміки виробничих запасів у сільськогосподарських підприємствах розглядає в такій послідовності:

- аналіз динаміки і  складу оборотних активів, виявляє  основні тенденції формування  виробничих запасів, їх використання;