Облік виробничих запасів

Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Февраля 2013 в 16:35, курсовая работа

Описание работы

Підприємницька діяльність можлива різних видів: виробнича, комерційна або грошово-кредитна. Згідно з цим запаси діяльності такі: у першому випадку – різні речовини та сили природи: сировина, матеріали (основні, допоміжні паливні, мастильний тощо), у другому – готова продукція виробничої сфери (сільськогосподарська, промислова, будівельна тощо), яка купується комерційними підприємствами з метою продажу, у третьому – гроші, грошові документи тощо.
У кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавчо визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто – виробничі, комерційні або грошово-кредитні.
У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80,0-85,0%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага.

Работа содержит 1 файл

Облік виробничих запасів.doc

— 373.00 Кб (Скачать)

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками  та підрядниками”

Документи: рахунок-фактура, накладна, прибуткова накладна складу. Акт про  приймання цінностей

Відображено суму податкового кредиту  щодо ПДВ у складі вартості оприбуткованих запасів 

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками  та підрядниками”

Документи: податкова накладна

2. Відображено витрати на транспортування  запасів

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 63 „Розрахунки з постачальниками  та підрядниками”

Документи: товарно-транспортна накладна

Відображено суму податкового кредиту  щодо ПДВ у складі суми передоплати  за запаси за наявності податкової накладної

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 631 „Розрахунки з постачальниками  та підрядниками”

Документи: податкова накладна

3. Оплачено придбані запаси

Дт 63 „Розрахунки з постачальниками  та підрядниками”

Кт 31 „Рахунки в банках”

Документи: платіжні документи

4. Оплачено транспортні послуги

Дт 63 „Розрахунки з постачальниками  та підрядниками”

Кт 31 „Рахунки в банках”

Документи: платіжні документи

Закупівля підзвітною особою

5. Видано грошові кошти працівнику  під звіт із каси підприємства

Дт 372 „Розрахунки з підзвітними  особами”

Кт 30 „Каса”

Документи: видатковий ордер

6. Оприбутковано запаси від підзвітної  особи

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними  особами”

Документи: квитанція, чек, накладна складу, авансовий звіт

Відображено суму податкового кредиту  щодо ПДВ у складі вартості запасів  за наявності податкової накладної.

Дт 641 „Розрахунки за податками”

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними  особами”

7. Списано витрати на відрядження  витрати палива, пов’язані із  закупівлею запасів.

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними  особами”

Кт 203 „Паливо”

Документи: розрахунки бухгалтерії

2.4. Облік вибуття виробничих запасів

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” можна  виділити декілька основних причин, з  яких може відбутися списання виробничих запасів з балансу;

  • відпуск у виробництво;
  • реалізація на сторону;
  • списання в результаті невідповідності критеріям активу;
  • списання у зв’язку із псуванням, розкраданням;
  • списання внаслідок надзвичайних подій;
  • списання внаслідок передачі до статутного фонду іншого підприємства

Методи оцінки запасів  при вибутті у виробництво

Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну і періодичну. Вибір системи має бути обумовлений  в наказі про облікову політику.

Підприємство ВАТ ВТШП „Галичина” згідно з наказом про облікову політику використовує періодичну систему  обліку.

При застосуванні цієї системи обліку надходження та вибуття запасів, їх залишки при складанні звітності  групуються на певну дату.

Періодична система обліку надходження  та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками  запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є більш точною, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

Якщо використовувати паралельно дві системи обліку ми отримуємо  різні суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів

Згідно П(С)БО 9 „Запаси” передбачено такі методи оцінки виробничих запасів:

  • ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
  • середньозваженої собівартості;
  • собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
  • собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО)
  • нормативних затрат
  • ціни продажу

Метод ідентифікованої  собівартості відповідної одиниці  запасів

Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і розрахунок собівартості здійснюється за кожною відповідною одиницею запасів. Цей метод застосовується для визначення собівартості запасів, які відпускається, та послуг, що надаються для спеціальних замовлень і проектів (виробництво літаків, кораблів і т.д.), а також запасів, які не замінюють одне одного (торгівля автомобілями, ювелірними виробами тощо)

Алгоритм застосування методу ідентифікованої собівартості наведений на рис. 2.10.

 

 

Метод середньозваженої собівартості

Оцінка запасів проводиться  по кожній одиниці запасів за формулою:

(2.1.)

де 

Сс – середньозважена собівартість;

Сс і Кп – відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду;

Сп і Кн – відповідно собівартість і кількість запасів, що  надійшли протягом періоду.

Алгоритм застосування методу середньозваженої собівартості наведений на рис. 2.11.

 

 

Метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО)

Оцінка запасів за цим методом  базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському  обліку), тобто одиниці запасів, які  надійшли (придбані, вироблені) першими, відпускаються (продаються) також першими.

Алгоритм застосування методу „ФІФО” для визначення собівартості запасів  наведений на рис. 2.12.

 

Отже, метод ФІФО – це метод, за яким матеріальні цінності оцінюються за ціною придбання, якщо вона менша від ціни продажу. Різниця відображає можливий прибуток. Ціна придбання визначається як середня зважена величина з усіх партій закуплених матеріальних цінностей або за вартістю першої придбаної одиниці товару ФІФО – це метод оцінки за первісною вартістю.

Метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО)

Оцінка запасів базується на принципі, що запаси використовуються у послідовності яка є протилежною  їх надходженню на підприємства, тобто  одинці запасів, що надійшли (придбані, вироблені) останніми, відпускаються (продаються) першими.

Алгоритм застосовування методу „ЛІФО” для визначення собівартості запасів, що вибули, наведені на рис. 2.13.

 

Отже, метод ЛІФО – це метод оцінки за відновленою вартістю (вартість останніх за часом закупок), тобто коли матеріальні цінності оцінюються за ціною реалізації, якщо вона менша від ціни придбання (заготівельної собівартості). Різниця відображає прихований збиток підприємства. При цьому ціна придбання визначається як середня зважена або як вартість останньої одиниці придбання товару.

Метод нормативних затрат

Нормативні (стандартні) затрати –  це заплановані витрати на виробництво  одинці продукції (послуг), які базуються  на нормах використання матеріалів, праці, і нормальної виробничої потужності.

Метод оцінки нормативних затрат застосовується при наявності і руху готової  продукції і незавершеного виробництва (у тому числі цей метод може бути використаний у підприємствах  громадського харчування).

Оцінка за методом нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

Загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць розраховується за формулою

ЗВ=Фкцкц (2.2.)

Де ЗВ – загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць;

ФК – фактична кількість виробленої продукції;

Фц – фактична ціна одиниці продукції;

Нк – визнана нормативна (стандартна) кількість для фактичного результату;

Нц – нормативна (стандартна) ціна одиниці продукції

або

ЗВ=ФС-НС (2.3.)

де ФС – фактична собівартість;

НС – нормативна собівартість.

 

Метод ціни продажу

 Метод ціни продажу використовують  підприємства роздрібної та оптової  торгівлі для визначення собівартості  широкого асортименту товарів,  які мають схожу націнку в  ціні продажу.

Відповідно до цього методу запаси спочатку оцінюються за ціною їх продажу.

Собівартість товарів, що вибули, визначається шляхом зменшення ціни їх продажу  на суму торгової націнки, яка розраховується за допомогою середнього відсотка:

(2.4.)

де СВТН – середній відсоток торгової націнки;

ЗТНП – залишок торгової націнки  на початок звітного періоду;

ТНОТ – торгова націнка у  продажній вартості одержаних у  звітному місяці товарів;

ПВЗТ – продажна (роздрібна вартість залишку товарів на початок звітного періоду);

ПВТО – продажна (роздрібна) вартість одержаних у звітному місяці товарів.

Собівартість реалізованих товарів  визначається за формулою:

СРТ=ПВРТ-ТНРТ (2.5.)

де СРТ – собівартість реалізованих товарів;

ПВРТ – продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів

ТНРТ – сума торгової націнки  на реалізовані товари;

Сума торгової націнки на реалізовані  товари визначається за формулою:

ТНРТ=ПВРТ*СВТН,

де ТНРТ – торгова націнка  на реалізовані товари;

ПВРТ – продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів;

СВТН – середній відсоток торгової націнки.

Алгоритм застосування методу ціни продажу надано на рис. 2.14

в

Облік списання запасів  з балансу у зв’язку з реалізацією

В процесі господарської діяльності може виникнути ситуація, коли зникає потреба в певних видах матеріальних запасів. В таких випадках підприємства можуть реалізувати такі запаси. Існує певна специфіка в реалізації стороннім особам, як юридичним, так і фізичним, виробничих запасів (сировини, напівфабрикатів, палива тощо) для виробничих потреб та товарів для продажу.

Відпуск зі складу виробничих запасів  на ВАТ ВТШП „Галичина” для власних  потреб:

1) виробництва продукції

Дт 23 „Виробництво”

Кт 20 „Виробничі запаси”

2) загально виробничих потреб

Дт 91 „Загально виробничі витрати”

Кт 20 „Виробничі запаси”

3) виправлення браку

Дт 24 „Брак у виробництві”

Кт 20 „Виробничі запаси”

4) забезпечення збуту продукції

Дт 93 „Витрати на збут”

Кт 20 „Виробничі запаси”

5) загальногосподарських потреб

Дт 92 „Адміністративні витрати”

Кт 20 „Виробничі запаси”

6) виконання досліджень та розробок

Дт 941 „Витрати на дослідження і  розробки”

Кт 20 „Виробничі запаси”

7) утримання об’єктів житлово-комунального  господарства і соціально-культурного  призначення

Дт 949 „Інші витрати операційної  діяльності”

Кт 20 „Виробничі запаси”

8) капітального будівництва

Дт 15 „Капітальні інвестиції”

Кт 20 „Виробничі запаси”

9) реалізація виробничих запасів

- отримання доходу від реалізації

Дт 31 Рахунки в банках

      37 „Розрахунки з  різними дебіторами”

Кт 712 „Дохід від реалізації інших оборотних активів”

- відображена сума ПДВ  

Дт 712 „Дохід від реалізації інших  оборотних активів”

Кт 641 „Розрахунки за податками”

- собівартість реалізованих запасів

Дт 943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів”

Кт 20 „Виробничі запаси”

Для оформлення вибуття запасів  використовуються такі первинні документи:

Информация о работе Облік виробничих запасів