Облік виробничих запасів

 

 

 

 

 

Курсова робота з бухобліку

Облік виробничих запасів

 

 

 

ВСТУП

 

Підприємницька діяльність можлива  різних видів: виробнича, комерційна або  грошово-кредитна. Згідно з цим запаси діяльності такі: у першому випадку  – різні речовини та сили природи: сировина, матеріали (основні, допоміжні  паливні, мастильний тощо), у другому – готова продукція виробничої сфери (сільськогосподарська, промислова, будівельна тощо), яка купується комерційними підприємствами з метою продажу, у третьому – гроші, грошові документи тощо.

У кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавчо визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто – виробничі, комерційні або грошово-кредитні.

У собівартості промислової продукції  частка витрат матеріалів становить близько 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80,0-85,0%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага.

У бухгалтерському обліку під терміном „запаси” розуміють активи які:

- утримуються для подальшого  продажу за умов звичайної  господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва  (з метою подальшого продажу  продукту виробництва)

- утримуються для споживання  під час виробництва продукції,  виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Одиницю бухгалтерського обліку запасів  є їх найменування або однорідна  група.

Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси включають:

сировину, основні й допоміжні  матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

У зв’язку з виникненням різних господарських операцій стосовно обліку виробничих запасів слід враховувати:

- знос малоцінних та швидкозношуваних  предметів;

- переоцінку товарно-матеріальних  цінностей;

- заготівлю і придбання матеріальних  цінностей;

- транспортно-заготівельні витрати.

Основними завданнями обліку виробничих запасів

• контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;
• відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання;
• виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;
• контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі;
• спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням;
• контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва;
• контроль за дотримуванням норм;
• правильний розподіл матеріалів за об’єктами калькуляцій;
• виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємства здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Важливою умовою обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

На підприємстві кожна група  матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремо видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою.

Матеріали поділяються на групи. Кожна  група поділяється на підгрупи. У  межах кожної підгрупи матеріали  групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюються постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Особливістю запасів є те, що вони у процесі виробництва використовуються повністю і для кожного нового процесу виробництва їх потрібно змінювати новими.

Інформацію про виробничі запаси можна отримати у фінансовій звітності, а саме:

а) облікові помітки, прийняті підприємством  для оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;

б) загальну балансову вартістю запасів  та балансову вартість окремих груп запасів згідно з їх класифікацією  підприємством;

в) балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на збут;

г) суму запасів, визнаних упродовж звітного періоду;

ґ) суму списання запасів до чистої вартості реалізації;

д) раніше списаної вартості запасів  у результаті збільшення їх чистої вартості реалізації;

е) обставини або подій, що призвели до сторнування раніше списаної вартості запасів;

є) балансову вартість запасів, переданих  у заставу для забезпечення зобов’язань.

Під час обліку і проведення аудиту виробничих запасів утворюються  цілі і окреслюються коло питань щодо:

• їх нормативно-правового забезпечення;
• організації обліку виробничих запасів;
• характеристики даного підприємства;
• їх документального оформлення;
• обліку надходження і вибуття їх інвентаризацій;
• методики проведення аудиту та складання підсумкових аудиторських документів.

 

РОЗДІЛ І

 

1. Запаси, які необхідний елемент виробничого процесу

 

До виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара запасні частини та ін. На підприємствах у процесі  виробництва використовується велика кількість різних матеріалів.

У собівартості продукції багатьох  галузей питомо вага затрат  матеріалів становить 65-90%. Тому з метою скорочення матеріальних затрат у процесі виробництва  і втрат у відходах, зниження собівартості, ліквідації невиробничих втрат тощо необхідно ??? внутрішні резерви. При цьому велике значення мають правильне організації бухгалтерського обліку матеріалів, а також основи його побудови.

Для правильної організації обліку матеріалів, на підприємствах потрібні складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Матеріали в складах мають розміщуватись за секціями, а в середині останніх – за окремими групами і типосорторозмірами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність матеріалів.

Облік виробничих запасів здійснюються за такими напрямками: кількісний і  вартісний облік; облік заготівлі  і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху матеріалів на складах; використання матеріалів у процесі виробництва; реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.

У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Розрізняють економічну і технічну класифікацію.

В основну економічної класифікації матеріалів покладено їх значення для  процесу виробництва, оскільки використовувані  в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовину основу (субстанцію) майбутнього продукту (наприклад, яблука для виготовлення яблучного соку, метали для виготовлення обладнання, тканин для виготовлення одягу тощо), інші беруть участь

 у процесі виробництва, або  надаючи виробам відповідних властивостей (наприклад, фарби), або сприяючи виробничому процесу (обтиральні, тарні матеріали та ін). Першу групу називають основними матеріалами, другу – допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати.

Допоміжні матеріали поділяють на такі групи: допоміжні матеріали, приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці (мастило тощо), такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва (паливо, тара і т.ін), господарські матеріали для ремонтів (запчастини), електролампи.

Використання матеріалів у процесі  виробництва часто призводить до появи відходів. Частина з них (клітковина, кісточки на плодоконсервних  заводах, залізний лист, труби, прокат тощо на машинобудівних заводах) мають  певну цінність і використовуються ще раз як повторні матеріали або для виготовлення продукції, або для реалізації іншими підприємствам. Решта матеріалів є безповоротними для підприємства, і їх вважають втратами. Ці відходи оцінці не підлягають.

У першому випадку відходи оцінюють і їх вартість зменшує витрати виробництва. У другому – виробництво втрачає всю вартість невикористаної частини матеріалів. При цьому воно може завдавати шкоди навколишньому середовищу, а штрафні санкції за це є від’ємною вартістю втрат. З огляду на це необхідно впроваджувати безвідходну технологію.

Згідно з планом рахунків бухгалтерського  обліку виробничі запаси класифікуються за такими групами:

201 Сировина і матеріали

202 Куповані напівфабрикати та  комплексуючі вироби

203 Паливо

204 Тара і тарні матеріали

205 Будівельні матеріали

206 Матеріали передані у переробку

207 Запасні частини

208 Матеріали сільськогосподарського  призначення

209 Інші матеріали

Для правильного планування потреби  в матеріалах, раціональної організації  їх обліку і контролю за використанням у виробництві крім економічної класифікації використовують класифікацію за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак запаси класифікують на групи та підгрупи за найменуваннями, типом, сортом, розміром і т.ін. Така класифікація запасів відображається у розроблювальних на підприємствах номенклатурах систематизованого переліку запасів.

Облік виробничих запасів організовують  за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду –  за розділами, типами, групами, сортами  і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю.

Матеріальні, сировині та паливні  ресурси є одними з найважливіших  на підприємстві, тому й документальне  оформлення надходження, наявності  і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

1.2. Нормативне  забезпечення ведення діяльності  та організації обліку

 

Бухгалтерський облік утворює  нерозривну єдність з середовищем, у взаємозв’язку з яким він  проявляє свою цінність, зокрема, з  системою законодавчого регулювання. Схема нормативного регулювання  бухгалтерського обліку і Україні  представлена п’ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів (рис. 1.1.)

 

В Україні суб’єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет  Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об’єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків.

Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, що займається розробкою:

• Плану рахунків бухгалтерського обліку;
• положень про документальне забезпечення захистів в бухгалтерському обліку;
• обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності
• порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;
• інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки.

Бухгалтерський облік в Україні  ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні  вимоги яких встановлені Законом  України „Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні” та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Обліку притаманна певна специфіка  залежно від виду діяльності підприємства та форми господарювання.

Бухгалтерський облік зобов’язаний вести всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.

Організація бухгалтерського обліку має забезпечити:

• повне й безперервне забезпечення всіх господарських операцій, що були здійснені на підприємстві протягом звітного року;
• складання встановленої органами державного управління бухгалтерської фінансової звітності.