Облік поточної дебіторської заборгованості підприємства

 

Вступ

 

 

        Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Законом передбачено:

1) державне  регулювання бухгалтерського обліку  та фінансової звітності з  метою захисту інтересів користувачів  та удосконалення бухгалтерського  обліку і звітності;

2) застосування  принципів та методів ведення  бухгалтерського обліку і складання  фінансової звітності, які визначаються  національними положеннями (стандартами)  бухгалтерського обліку та не  суперечать міжнародним стандартам;

3) розробка  галузевими міністерствами та  іншими органами виконавчої влади  методичних рекомендацій щодо  застосування національних П(С)БО  відповідно до галузевих особливостей;

4) напрямки  діяльності Методологічної ради  з бухгалтерського обліку тощо.

 

         Державне регулювання бухгалтерського  обліку та фінансової звітності  в Україні здійснюється з метою:

• створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;
• удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

З 20.07.2002 р., набула чинності Постанова № 977, що внесло істотні зміни в постанову  Кабінету Міністрів України "Про  норми відшкодування витрат на відрядження  в межах України і за кордон" від 23.04.99 р. № 663.

Відповідно  до змін з 20.07.2002 p. [5]:

1) збільшилися  суми добових витрат при відрядженні  за кордон;

2) не використовується  для перерахунку граничних норм  добових в іноземну валюту  прогнозний офіційний обмінний  курс при видачі авансу. Тепер  слід застосовувати при видачі  добових у вигляді авансу офіційний  курс НБУ, що діє на день  одержання коштів з каси уповноваженого  банку;

3) розмір  норм добових по відрядженнях  не може бути нижчим від  норм, установлених у додатку  до Постанови № 977;

4) встановлено  розміри надбавок до норм добових  витрат в іноземній валюті  для окремих категорій працівників.

Основними видами розрахунків за поставлену продукцію є продаж за готівку та у вигляді безготівкових платежів. У стабільній економіці домінують безготівкові розрахунки, які реалізуються за допомогою чеків, векселей, безготівкових перерахунків по розрахунковим і поточним рахункам, системи корреспондентських рахунків між різними банками, а також клірингових заліків взаємних вимог через розрахункові палаты. В умовах нестабільної економіки переважною формою розрахунків стає предоплата [6].

Найбільш  актуальним питанням, яке прямо пов’язане  з розрахунково-платіжними операціями і, як наслідок цього - безсумнівно, координуючого  роботу господарського суб’єкта вцілому, є  дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість - це дійсно одна із найактуальніших  тем господарюючих суб’єктів  ринкової економіки, що розвивається.

Здійснюючи  підприємницьку діяльність, учасники майнового обороту припускають, що по мірі проведення господарських операцій вони не тільки повернуть вкладені кошти, але й отримають доходи.

Однак у реальній практиці, особливо з переходом на ринкові відносини й в умовах спаду виробництва, нерідко, а точніше постійно, виникають ситуації, коли по тим чи іншим причинам підприємство не може стягнути борги з контрагентів. Дебіторская заборгованість «зависає» на довгі місяці, а іноді навіть і роки. Рост дебіторської заборгованності погіршує фінансовий стан підприємств, а іноді призводить й до банкрутства.

Являючись частиною оборотных засобів, дебіторська заборгованість, а особливо невиправдана «зависша», різко скорочує оборотність оборотних засобів й тим самим зменщує дохід підприємства.

       Актуальність теми дослідження полягає в тому, що запровадження в економічне життя України ринкових відносин, провокує до розвитку окремих фірм не державного характеру, що в свою чергу вимагає грамотної політики в галузях управління цими фірмами, це стосується і обліку результатів діяльності підприємств. Так як попередня вітчизняна наука розглядала вищезазначені проблеми з точки зору планової економіки, то й відповідно управлінські питання розглядались під призмою класового підходу, а, отже, створення нового підходу – актуалізація та модернізація управлінських питань стоять відкритими. В курсовій роботі робляться спроби зробити аналіз методів та шляхів обліку дебіторської заборгованості в суспільстві з ринковою економікою, використовуючи передовий вітчизняний і зарубіжний досвід.

Метою курсової роботи є розгляд проблеми бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є проблеми бухгалтерського обліку.

Предметом дослідження є облік дебіторської заборгованості підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення і класифікація дебіторської заборгованості.

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про дебіторську  заборгованість та її розкриття у  фінансових звітах визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Норми  цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ). Згідно П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237, дебітори — це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [7]

Одночасно з визнанням дебіторської заборгованості відбувається її класифікація за певними критеріями:

1. строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом;
2. об’єкти щодо яких виникла дебіторська заборгованість;
3. своєчасність погашення.

Згідно з ПcБО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. При цьому враховуються два критерії: строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом. Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального  операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Дебіторська заборгованість, яка виникає в ході нормального операційного циклу визнається поточною незалежно від строку погашення. Якщо до поточної дебіторської заборгованості підприємства відноситься дебіторська заборгованість зі строком погашення менше 12 місяців та дебіторська заборгованість зі строком погашення більше 12 місяців з дати балансу, то така інформація повинна бути розкрита у примітках до фінансової звітності.

Залежно від виникнення дебіторська  заборгованість поділяється на:

• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
• векселі отримані;
• дебіторську заборгованість за розрахунками;