Облік поточних зобовязань за розрахунками

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      В процесі господарської діяльності  підприємств активізуються їхні  економічні взаємовідносини з  іншими суб'єктами ринку, в тому числі фізичними особами та державними органами, які зумовлюють виникнення поточних зобов'язань. Будучи джерелом формування та фінансування активів, останні виконують важливу роль у господарській діяльності підприємств, зокрема торгівельної галузі. Здійснюючи суттєвий вплив на фінансову стійкість і платоспроможність суб'єктів господарювання,  поточні зобов'язання з огляду на динамічний характер потребують ефективного управління грошовими потоками, контролю за фактичним станом розрахунків особливо під час фінансової кризи. Це уможливлюється на основі достовірної, якісної та адекватної інформації про заборгованість, яка формується в системі бухгалтерського обліку. Курсова робота виконана на тему актуальну на сучасному розвитку ринкових відносин : "Облік поточних зобов'язань за розрахунками". Метою курсової роботи є дослідження теорії та практики організації обліку поточних зобов'язань та внесення пропозицій щодо вдосконалення  обліку поточних зобов’язань на підприємстві.

      Ця мета була досягнена за рахунок дослідження нормативної та законодавчої бази та теоретичних основ обліку поточних розрахунків, первинних документів та реєстрів бух обліку, на основі данних отриманих на підприємстві.

      Для написання курсової роботи  була використана значна кількість літературних джерел.

      Перший розділ курсової роботи  складається з нормативно законодавчої  бази та теоретичних основ  обліку поточних зобов’язань.

      У другому розділі досліджується   питання організації та порядку  ведення бухгалтерського обліку поточної заборгованості за розрахунками на  підприємстві.

      У третьому розділі надаються   пропозиції щодо вдосконалення  обліку поточних зобов’язань за розрахунками

на підприємстві.

     Курсова робота складається з  вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг курсової роботи складає 52 сторіноки друкованого тексту, 9 таблиць. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Розділ 1. Законодавчо-нормативна база та теоретичні основи обліку поточних зобов’язань за розрахунками

      1.1.Законодавчо - нормативна база для обліку поточних зобов’язань за розрахунками.

      Для обліку поточних зобов’язань  за розрахунками використовується нормативно-законодавча база, яка наведена нижче.

      Згідно з постановою Правління Національного банку України „Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі грошової готівки” №34 від 24.02.1997р.

      Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій, який затверджений кабінетом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99     (№1012 від 09.12.2002р.;№591, від 24.09.2004р.;№717 від 20.10.2005р.).

      Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”. Затверджено Міністерством фінансів України №87 від 31.03.1999р.

       Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 „Зобов’язання”, який затверджено Міністерством фінансів України №20 від 31.01.2000р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №85\4306 від 11.02.2000р.

       Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 „Дохід”,який затверджено Міністерством фінансів України №290 від 29.11.1999р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 860\4153 від 14.12.1999р.

       Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 26 „Виплати працівникам”, який  затверджено Міністерством фінансів України №601 від 28.11.2003р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України №1025\78346 від 14.12.2003р.

       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 „Фінансові витрати” №415 від 28.04.2006р. в Міністерстві юстиції України №610\12484 від 26.05.2006р.

      Закон України „Про оподаткування  прибутку підприємства” №283\97-ВР  від 22.05.1997р.із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №349-IV від 24.12.2002р.

      Закон України „Про податок  з доходів фізичних осіб” №869-IV від 22.05.2003р.

      Закон України „Про Державний  бюджет України на 2011 рік”.

       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3  "Звіт про фінансові результати" ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну  N 372 від 18.03.2011 ) 

      Податковий кодекс України ( Відомості  Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14,N 15-16, ст.112 ) { Із змінами, внесеними  згідно із Законами N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 N 3221-VI ( 3221-17 ) від 07.04.2011р. 

      1.2.Теоритичні основи обліку поточних зобов’язань за розрахунками

      Зобов'язання – заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди. Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Погашення зобов'язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

      У кожному разі погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

      Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод. Значна частина зобов'язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків. Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов'язання не підлягає погашенню).     

      Зметою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:

             - довгострокові зобов'язання;

             - поточні зобов'язання;

             - забезпечення

             - непередбачені зобов'язання;

             - доходи майбутніх періодів.

      Довгострокові зобов'язання  –  зобов'язання, які повинні бути  погашені впродовж більш як  дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання. Довгострокові зобов'язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньою теперішньою вартістю.

      Поточні зобов'язання– зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

      До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення . Особливим видом зобов'язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу. Оцінку забезпечень здійснюють на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень зазвичай обмежують дванадцятьма місяцями. Наприкінці року невикористані забезпечення корегують шляхом донарахування.Забезпечення створюють на відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Треба мати на увазі, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

      Обтяжливий контракт– контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують  очікувані економічні вигоди  від нього. Особливу групу зобов'язань  становлять ті категорії, які  обліковують за Балансом, але є дуже важливими позиціями з погляду оцінки впливу потенційних наслідків певних подій на перспективи розвитку підприємства. Серед них потрібно виділити, головним чином, непередбачені зобов'язання.

      Непередбачене зобов'язання –  це зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

      Доходи майбутніх періодів – це доходи, отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов'язань. До доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо.

      У Балансі за визначеною П(С)БО 2 "Баланс" формою №1 зобов'язання  відображено в таких розділах  Пасиву баланса: 

        II. Забезпечення наступних витрат і платежів.

       III. Довгострокові зобов'язання.

       IV. Поточні зобов'язання.

        V. Доходи майбутніх періодів.

      Поточні зобов'язання– зобов'язання, які будуть погашені впродовж  операційного циклу підприємства  або повинні бути погашені  впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Поточне зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу у звітному періоді.

      Класифікація поточних зобов’язань: 

      Поточні зобов'язання включають: 

            - короткострокові кредити банків;

            - поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;