Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Марта 2013 в 14:47, дипломная работа
Мета роботи полягає у визначенні проблемних питань облікового процесу і контролю забезпечення ефективного управління основними засобами підприємства.
Для досягнення цієї мети перед роботою поставлені наступні завдання:
- визначити економічний зміст основних засобів та механізм їх формування та використання;
- ознайомитись з механізмом управління облікового процесу наявності та руху основних засобів на досліджуваному підприємстві;
- визначити шляхи удосконалення механізму облікового процесу наявності та руху основних засобів.
Вступ…………………………………………………………………………………....….3
Розділ 1. Загальнотеоретичні аспекти теми дослідження
1.1. Економічний зміст основних засобів…………………………....................8
1.2. Нормативне забезпечення формування інформаційної бази по основних засобів……………………………………………………………………………….……23
1.3. Проблеми обліку основних засобів в сучасній економічній літературі............................................................................................................................26
1.4. Міжнародні нормативи та зарубіжний досвід в організації обліквого процесу основних засобів.................................................................................................31
Розділ 2. Організаційно - економічна характеристика ТОВ "Олімп - Агро" Попільнянського району Житомирської області
2.1. Характеристика фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання ……………………………………………….…………...…................35
2.2. Облікова політика підприємства………………………………...............…47
2.3. Оцінка активів та зобов’язань підприємства………………...............……51
Розділ 3. Сучасний стан та шляхи вдосконалення обліку основних засобів
3.1. Документування господарських операцій з обліку основних засобів…..55
3.2. Організація синтетичного і аналітичного обліку основних засобів.………………………………………………………………………..…………..61
3.3. Контроль за рухом основних засобів підприємства…………………….…73
3.4. Розкритя інформації по основних засобах у фінансовій звітності……………………………………………………….………………………….78
3.5.Шляхи вдосконалення обліку основних засобів……………………………82
Висновки і пропозиції……………………………………………………………….....89
Список використаної літератури…………………………………………………….92
Поняття зносу основних засобів
у бюджетних установах відмінне
від зносу підприємств
Ю.С. Рудченко дає відповіді на запитання, які стосуються обліку ремонту основних засобів бюджетної установи, зокрема відображення в обліку витрат на поточний ремонт основних засобів, витрат пов'язаних з доукомплектуванням комп'ютера та інші [ 49 ].
І. Павлюк зазначає, що своєчасне й правильне відображення в бухгалтерському обліку реалізації та передачі об'єктів основних засобів згідно з нормами П(С)БО 7 має велике значення для об'єктивного відображення в синтетичному й аналітичному обліку та наявності основних засобів, витрат і доходів підприємства, а також накопичення інформації, необхідної для правильного складання фінансової звітності підприємства [ 39 ].
Одним із найскладніших і трудомістких для виконання вимог П(С)БО 7 є розділ, де викладено порядок проведення оцінки і переоцінки основних засобів.
«Якщо класифікація основних фондів слугує меті якісної характеристики, - вказував В. Новодворський, - то їх оцінка необхідна для кількісної характеристики» [ 37 ].
Оцінка – це «присвоєння числових значень об'єктам і подіям за певними правилами». Вона охоплює три елементи: а) об'єкт або подію; б) властивість (якість, ознаку, характеристику), що підлягає кількісній оцінці; в) шкалу виміру чи сукупність одиниць, в яких можна виразити властивість - писав Метьюс М. [с. 270-271].
Ще Лука Пачолі у «Трактаті про рахунки і запаси» (1494) указував на дві протилежні рекомендації: оцінка за продажними максимально високими цінами (що призводило до систематичного завищення величини капіталу і зменшення суми відображеного прибутку) та за собівартістю, яку автор пропонував застосовувати в поточному обліку [ 34 ].
Л. Розенберг стверджував, що нормою оцінки може бути лише собівартість, жодних переоцінок не повинно бути [ 48 ]. Його погляди на оцінку за собівартістю поділяв І. Кошкін [ 32 ].
Проаналізувавши різні підходи до оцінки основних засобів та проблеми, Олександр Бондар зазначає:
1. Оцінка основних засобів має
забезпечувати достовірне
2. Не існує універсального
3. Ключовим моментом у
Л. Ткаченко
також погоджується з О.
А. Бєлоусов пропонує, за рахунок впровадження перелічених у статті документів, спростити процедуру проведення переоцінки, а також розрахунок і облік її результатів по окремим об'єктах. За наявності на підприємстві спеціалізованої бух. програми алгоритм складання запропонованих форм документів може бути інтегрований до такої програми (наприклад, «1С» передбачає таку можливість). Також зазначає, що новий порядок бух. обліку основних засобів застосовується вже понад п'ять років, але за цей час типові форми первинного обліку не були приведені у відповідність із ним. Масова автоматизація бух. обліку теж не знижує гостроту проблеми, адже документ і в електронному вигляді повинен зберігати встановлену форму і мати необхідні реквізити [ 4 ].
Як бачимо основним засобам приділяється досить велика увага, з часом визначення основних засобів набувало дещо іншого значення, але база цього поняття значно, як бачимо не змінюється. Деякі автори трактують це поняття більш повно, розподіляючи їх за призначенням та іншими ознаками, деякі розглядають поверхово, не досить глибоко.
1.4. Міжнародні нормативи і зарубіжний досвід з організації облікового процесу основних засобів
Згідно з Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 „Основні засоби ”, об'єкт основних засобів слід визнавати як актив, коли:
1) існує ймовірність того, що
в майбутньому підприємство
2) вартість активу для підприємства можна достовірно оцінити.
Згідно з Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 „Основні засоби ”, основні засоби – це матеріальні активи, що їх:
1) підприємство утримує для
2) використовуватимуть, за
Нематеріальні активи, відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 38 „Нематеріальні активи ”, – це немонетарні активи, які не мають фізичної субстанції та можуть бути ідентифіковані.
Слід зауважити, що міжнародними стандартами не деталізуються види активів, які належать до основних засобів і нематеріальних активів.
Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 „Основні засоби ”, первісна оцінка основних засобів здійснюється за їхньою собівартістю. При цьому собівартість об'єкта основних засобів складається з ціни придбання, куди входять імпортні мита і невідшкодовувані податки на придбання, а також із витрат, необхідних для приведення активу в робочий стан для його використання за призначенням. До таких витрат відносять: витрати на підготування будівельного майданчика, витрати на доставлений розвантаження, встановлення, гонорари архітекторам і інженерам, попередньо оцінені витрати на демонтаж, переміщення активу та відновлення території.
У випадку, коли оплата придбаних основних засобів відстрочується, ринкова процентна ставка повинна бути визнана в обліку або капіталізована. Якщо об'єкт основних засобів придбано в результаті обміну на інший об'єкт основних засобів (подібний або неподібний), то вартість об'єкта оцінюється за справедливою вартістю доти, доки:
а) операція обміну не має комерційного характеру;
б) справедлива вартість отриманого та відданого активу не може бути точно визначена.
Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 „Основні засоби ”, подальші видатки, пов'язані з об'єктом основних засобів, повинні додаватися до балансової вартості цього активу, якщо є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які перевищують первісно оцінений рівень продуктивності існуючого активу, надходитимуть до підприємства. Подальші видатки на основні засоби визнаються як актив тільки тоді, коли вони покращують їхній стан, підвищуючи оцінений спочатку рівень його продуктивності. Прикладами таких поліпшень є модернізація, модифікація, дообладнання, добудова, реконструкція.
Витрати на ремонт чи обслуговування основних засобів здійснюються для відновлення або підтримання майбутніх економічних вигід, що їх підприємство може очікувати від оціненого спочатку рівня продуктивності активу. У такому разі вони визнаються витратами періоду, коли вони були понесені.
Після первісного визнання основних засобів їх подальший облік може здійснюватися, згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 16 „Основні засоби ”, за однією з двох моделей:
1) за моделлю собівартості (cost model), згідно з якою основні засоби відображаються в обліку за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності;
2) за моделлю переоцінки (revaluation mode), що передбачає відображення в обліку основних засобів за переоціненою вартістю, яка відповідає їхній справедливій вартості за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності.
У випадку застосування моделі переоцінки, переоцінку потрібно здійснювати настільки регулярно, щоби залишкова вартість суттєво не відрізнялась від справедливої вартості на дату балансу. Якщо в результаті переоцінки балансова вартість основного засобу збільшилася, то збільшення має відображатись як зростання капіталу, тобто у кредиті рахунку капіталу під назвою „Дооцінка ”. Проте збільшення від переоцінки має визнаватись як дохід, якщо воно стернує зниження від переоцінки того самого активу, яке раніше було визнане як витрати.
Якщо в результаті переоцінки балансова вартість активу зменшилася, то зменшення має визнаватись як витрати. Проте зменшення від переоцінки слід безпосередньо вираховувати з будь-якої дооцінки, що з ним пов'язане, якщо це зменшення не перевищує суми дооцінки цього самого активу.
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 „Основні засоби ” вимагає, щоб у проведенні переоцінки об'єкта основного засобу також здійснювалась переоцінка всього класу, до якого належить об'єкт. При цьому клас основних засобів трактується як група активів, однакових за характером і способом використання в діяльності підприємства. Прикладами окремих класів активів є: земля; кораблі; літаки; автомобілі, меблі та приладдя; офісне обладнання.
У США довгострокові активи у фінансовій звітності підприємств класифікуються на дві категорії:
1) основні засоби (property, plant, and equipment): земля, будинки, машини, обладнання, легкові та вантажні автомобілі. До категорії основних засобів відносять також природні ресурси, такі, як: нафта, газ, лісові й мінеральні ресурси;
2) нематеріальні активи (intangible assets): патенти, авторські права, торгові марки (назви), франшиза, організаційні витрати, гудвіл [47].
У США облік основних засобів здійснюється за історичною собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності. На відміну від вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 „Основні засоби ”, американські стандарти забороняють проведення переоцінки основних засобів зі зміною їхньої ринкової вартості, за винятком випадків, пов'язаних із зменшенням їхньої корисності [47].
В Росії для обліку основних засобів використовується рахунок – 01 - «Основные средства», 02- «Амортизация основных средств», в Казахстані - 2410 – «Основные средства», 2420 – «Амортизация основных средств», 2430 – «Убыток от обесценения основных средств».
Згідно постанови Міністерства фінансів Республіки Беларусь від 30.05.2003 № 89, облік основних засобів ведеться на рахунку 01 „Основные средства”, нарахування амортизації відображається на рахунку 02 „Амортизація основних средств”.
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО- ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ «ОЛІМП - АГРО»
2.1. Характеристика фінансово – господарської діяльності суб’єкта господарювання.
Згідно Статуту (Додаток F) Товариство з обмеженою відповідальністю засноване за рішенням виробничого колективу 13 березня 2004 р., на базі майна для виробництва сільськогосподарської, промислової продукції та товарів і діє на засадах колективу.
Повне найменування Товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп - Агро». Скорочене найменування Товариства: ТОВ «Олімп - Агро».
Місцезнаходження підприємства: Житомирська область, Попільнянський район, смт Попільня, вул. Мічуріна, 117.
Основними видами діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД є:
- розведення свиней;
- надання послуг в рослинництві та тваринництві, крім ветеринарних послуг;
- вирощування зернових та технічних культур ;
- оптова торгівля зерном,
насінням та кормами для
ТОВ «Олімп - Агро» набуло статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації, керується в своїй діяльності чинним Законодавством України, в тому числі міжнародними договорами та міжурядовими угодами.
Майно складають основні фонди, обігові кошти та інші цінності, вартість яких відображена в балансі сільськогосподарського підприємства.
Для забезпечення діяльності Товариства, створюється Статутний капітал у розмірі 100000,00 (сто тисяч) Гривень.
Підприємство є власником:
- майна, земельних угідь,
коштів, одержаних в результаті
її фінансово-господарської
- іншого майна, коштів та прав набутих на підставах не заборонених чинним законодавством.
Більш докладно місцезнаходження ТОВ «Олімп - Агро» в економічній системі регіону можна розглянути у таблиці 2.1.1: