Облік основних засобів

група 14 - інвентарна тара, строк експлуатації - 6 років;

група 15 - предмети прокату, строк експлуатації - 5 років;

група 16 – довгострокові біологічні активи, строк експлуатації – 7 років.

         Після розгляду класифікації можна визначити друге важливе розходження між основними засобами в бухгалтерському й основних фондах у податковому обліку: класифікація основних засобів по групах у податковому і рахункам у бухгалтерському обліку не збігається.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 7 «Основні засоби» основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Формування первісної вартості в бухгалтерському обліку також регламентовано нормами П(С)БО 7 «Основні засоби». У податковому обліку формується балансова вартість окремого об’єкта або відповідної групи основних фондів. Для правильного обліку основних засобів необхідно вірно визначати і розрізняти моменти «взяття» основних засобів на баланс, момент введення в експлуатацію, момент початку нарахування бухгалтерської і податкової амортизації і моменти зміни вартості груп основних фондів .

        Вартість основних засобів (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій) є об'єктом амортизації.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Зменшення корисності – це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос основних засобів – це сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання

Вартість, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Відповідно до принципів бухгалтерського  обліку вартість необоротних активів  має розподілятися протягом усього терміну їх експлуатації шляхом списання на звітні періоди, протягом яких ці активи матимуть виробничу користь. Завдання амортизації - розподілити вартість необоротних активів тривалого використання на витрати протягом очікуваного терміну експлуатації на основі застосування систематичних і раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. В цьому визначенні є декілька суттєвих моментів.

По-перше, всі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений термін користування. Через обмежений термін служби вартість необоротних активів повинна розподілятися на витрати виробництва та обігу протягом усіх років їх експлуатації. Основними причинами, що обмежують термін їх служби є фізичний і моральний знос.

Фізичний знос – це поступова втрата основних засобів своєї первісної техніко-експлуатаційної якості внаслідок їх використання в процесі виробництва чи у стані бездіяльності та надзвичайних обставин. Фізичний знос матеріальних необоротних активів є реальним їх використанням - експлуатація, а також вплив природних факторів (вітер, сонце, морози, вологість і т. ін.). Періодичний ремонт і ретельний догляд можуть зберегти будинки, споруди, машини та обладнання в гарному стані і значно продовжити строк їх служби, але, в кінцевому підсумку, і кожний будинок, і машина повинні стати непридатними. Необхідність амортизації не може бути замінена регулярним ремонтом.

Моральний знос - це процес, у результаті якого необоротні активи не відповідають сучасним вимогам у результаті прогресу в розвитку техніки або через інші причини. Навіть будинки та споруди часто стають морально застарілими, не встигнувши зноситися фізично.

По-друге, термін амортизації, що використовується в обліку, розуміється не як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкта протягом цього часу, а як списання вартості необоротних активів протягом часу їх корисного функціонування.

По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть у відповідності з принципами визначення собівартості і, таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо в результаті вигідної кон'юнктури ринкова ціна активу може вирости, амортизація і в цьому випадку повинна нараховуватися і обліковуватися тому, що є наслідком розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

Основними факторами, що впливають на величину амортизації є: первинна вартість необоротних активів; їх ліквідаційна вартість; вартість, яка амортизується; очікуваний термін корисного використання.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні терміну корисного  використання (експлуатації) враховується:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• фізичний та моральний знос, що передбачається;
• правові або подібні обмеження щодо термінів використання об'єкта та інші фактори.

Термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі очікуваних економічних вигід його використання. При визначенні терміну корисного використання об'єкта підприємства керуються технічними паспортами на машини і обладнання, які надаються продавцями, технічними паспортами на експлуатацію будинків та споруд, які видаються будівельниками, експертними висновками компетентних комісій та іншими технічними і правовими документами.

Положенням (стандартом) 7 "Основні  засоби" рекомендовані для застосування такі методи нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів):

• прямолінійний;
• зменшення залишкової вартості;
• прискореного зменшення залишкової вартості;
• кумулятивний;
• виробничий.

Метод прямолінійного списання вартості об'єкта передбачає нарахування амортизації протягом терміну його експлуатації. Метод ґрунтується на тих передумовах, що амортизація залежить тільки від тривалості терміну служби. Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, (первісна вартость об'єкта мінус його ліквідаційну вартість) на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Порядок нарахування  амортизації при використанні методу зменшення залишкової вартості:

• встановлюється строк корисного використання (експлуатації) об'єкта;
• визначається ліквідаційна вартість об'єкта;
• розраховується вартість, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна);
• розраховується річна норма амортизації;
• річна сума амортизації розраховується множенням первинної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації;
• річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість:

або:

• річна сума амортизації розраховується множенням залишкової вартості на початок звітного року на річну норму амортизації;
• місячна сума амортизації визначається розподілом річної суми амортизації за повний рік корисного використання на 12;
• в останній рік строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів нарахування амортизації здійснюється в розмірі всієї залишкової вартості (мінус ліквідаційна вартість).

         Метод прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

          Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби) передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється.

Перевага цього методу полягає  в тому, що на початку експлуатації основних засобів суми нарахованої амортизації значно перевищують суми, що нараховані наприкінці терміну служби об'єкта. Використовуючи методи прискореного нарахування амортизації, виходять з того, що більшість основних засобів виробничого призначення функціонують більш ефективно поки вони ще нові і мають високі виробничі можливості. Прискорені методи пояснюються, до речі, і тим, що в зв'язку з удосконаленням технології багато видів машин і обладнання швидко втрачають свою вартість (морально старіють). Таким чином, доцільніше списати більшу суму зносу в поточному звітному періоді ніж у майбутньому. Другим аргументом на користь прискорених методів нарахування амортизації є те, що витрати з ремонту, як правило, значніші наприкінці терміну експлуатації об'єкта, ніж на початку. Це приводить до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизацію залишається практично постійною протягом ряду років.

До методів прискореного зменшення  залишків вартості основних засобів  належить метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод.

Кумулятивний метод (метод списання вартості за сумою чисел) передбачає визначення річної суми амортизації як добутку вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

.

Іншими словами метод списання вартості за сумою чисел визначається сумою років служби об'єкта і є знаменником у коефіцієнті. В чисельнику цього коефіцієнта знаходиться число років, що залишається до кінця терміну служби об'єкта (в зворотному порядку

Показник, який використовується за кумулятивним методом, може бути швидко розрахований за такою формулою:

S = (N x (N + 1) / 2) де:

S - сума чисел,

N- кількість років корисного використання об'єкта.

Виробничий метод нарахування  амортизації передбачає визначення суми амортизації шляхом добутку фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використання об'єкта основних засобів:

.

Підприємство може застосувати  норми і методи нарахування амортизації  основних засобів, що передбачені податковим законодавством. При цьому варто мати на увазі, що застосування методу нарахування амортизації, що застосовується в податковому обліку, із застосуванням установлених Законом про прибуток норм, приведе до завищення показників залишкової вартості основних засобів і заниженню норм амортизаційних відрахувань, тобто до завищення оцінки активів і доходів (прибутку) у фінансовій (бухгалтерської) звітності.

         Амортизація  об'єктів груп 9, 12, 14, 15, нараховується за прямолінійним і виробничим методами. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості. На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

Метод амортизації об'єктів основних засобів вибирається самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації проводиться  щомісячно. Місячна сума амортизації  при застосуванні методів зменшення  залишкової вартості, прискореного зменшення  залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного, визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.