Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2012 в 19:06, курсовая работа
Метою курсової роботи є розробка науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення методики бухгалтерського обліку щодо операцій з основними засобами.
Для реалізації поставленої мети бути поставлені та вирішені такі задачі:
1. Аналіз організації ведення обліку основних засобів на досліджуваному підприємстві;
2. Ознайомлення з обліком надходження основних засобів;
3. Розглянуто методи оцінки основних засобів;
4. Проаналізовано собливості обліку зносу ОЗ на підприємстві;
5. Ознайомлення з обліком вибуття ОЗ;
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1. Склад та класифікація основних засобів
1.2. Методи оцінки основних засобів
1.3. Методи нарахування амортизації основних засобів
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА
2.1. Природно – економічні умови діяльності підприємства
2.2. Аналіз землекористування
2.3. Економічні показники роботи підприємства
2.4. Спеціалізація підприємства
2.5. Організація роботи облікового апарату
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
3.1. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів
3.2. Облік надходження основних засобів
3.3. Організація обліку зносу ОЗ
3.4. Облік вибуття основних засобів
3.5. Облік ремонту основних засобів підприємства
3.6. Інвентаризація основних засобів на підприємстві
РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Залишкова вартість — це різниця між первісною вартістю та сумою зносу даного об'єкта.
Об'єкти зараховуються на баланс та відображаються в обліку за первісною вартістю.
Первісна вартість об'єкта основних засобів відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» складається з таких витрат:
— суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно – монтажних робіт (без непрямих податків);
— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
— суми ввізного мита;
— суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
— витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
— витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
— інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Не включаються до первісної вартості основних засобів витрати на сплату відсотків за користування кредитом, якщо ці основні засоби придбані (створені) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням перелічених вище витрат.
Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням вищевказаних витрат.
Так, наприклад, якщо об'єкт основних засобів отримується безоплатно чи як внесок до статутного капіталу, то його первісна вартість буде складатись з справедливої вартості самого об'єкта та витрат на транспортування, налагодження, установку, суми сплаченого мита, зборів та інших платежів і витрат, що пов'язані з отриманням такого об'єкта, як це передбачено П(С)БО 7 «Основні засоби».
Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».
В господарській практиці обмінні операції можуть здійснюватись подібними і неподібними активами.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат іншої діяльності звітного періоду.
В даному випадку дотримується принцип обачності: не завищувати вартість активів. Тому отримані основні засоби за даною операцією оцінюються за нижчою оцінкою: залишковою вартістю об'єкта чи його справедливою вартістю.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Обмін неподібними активами призводить до інших підходів до оцінки отриманих в результаті такого обміну об'єктів. При обміні неподібними об'єктами первісна вартість отриманого об'єкта буде становити його договірну вартість, тобто справедливу вартість переданого об'єкта, збільшену (зменшену) на суму отриманих (переданих) грошей чи інших активів.
На підставі п, 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена вартість об'єкта буде його первісною вартістю.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Тобто, витрати на ремонти, які підприємство здійснює для підтримки такого об'єкту в робочому стані не збільшують вартість основних засобів, а включаються у склад поточних витрат відповідного періоду.
В процесі експлуатації основні засоби зношуються, тобто поступово втрачають свою вартість. Розрізняють фізичний та моральний знос.
Фізичний знос основних засобів відбувається в результаті їх експлуатації (зношуються окремі частини об'єкта і весь об'єкт). На розміри фізичного зносу впливають фактори: ступінь навантаження виробничих основних засобів; якість основних засобів; особливості технологічного процесу і ступінь захисту основних засобів від впливу зовнішніх умов (температура, вологість, опади); агресивність середовища, в якому експлуатуються основні засоби (контакт та вплив хімічних речовин); якість догляду за основними засобами; кваліфікація працівників, і їх ставлення до основних засобів.
Моральний знос настає в результаті науково-технічного прогресу. Основні засоби стають відсталими за своєю технічною характеристикою та економічною ефективністю. На сучасному етапі велику увагу слід приділяти моральному зносу, оскільки основні засоби старіють морально швидше ніж фізично. Наприклад, комп'ютери, технологічне обладнання та ін.
П(С)БО 7 «Основні засоби» визначає основні облікові терміни та встановлено методику нарахування і відображення в обліку суми нарахованого зносу.
Амортизація — систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання.
Вартість, яка амортизується — це первісна або переоцінена вартість за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Термін корисного використання — очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Встановлюється підприємством з врахуванням таких чинників: передбачувана інтенсивність використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний або моральний знос, що передбачається; правові чи інші обмеження стосовно термінів використання об'єкта.
Норма амортизації — доля вартості основних засобів, що переноситься на готову продукцію за певний проміжок часу, як правило за рік (річна норма) та місяць (місячна норма).
Об'єктами амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Зважаючи на те, що одиницею обліку основних засобів є кожний окремий об'єкт, то і амортизація нараховується на кожний окремий об'єкт основних засобів.
Нарахувати амортизацію — значить визначити (розрахувати) ту частину вартості об'єкта, яка повинна бути віднесена до витрат поточного періоду. При нарахуванні треба дотримуватись таких основних правил:
1. Амортизація нараховується тільки на власні основні засоби.
2. Не нараховується на такі об'єкти: земля, незавершені капітальні вкладення; основні засоби, що взяті в операційну оренду; основні засоби, що взяті на тимчасове зберігання; основні засоби, що перебувають на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні, на консервації. На час проведення цих робіт нарахування амортизації призупиняється, а після завершення — відновлюється.
3. Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні його активом і зарахуванні на баланс. У випадках, коли об'єкт повністю амортизований, але ще експлуатується, то він може бути переоцінений відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби». Призначена керівником комісія визначає його нову справедлива вартість, новий термін експлуатації та встановлює метод нарахування амортизації по цьому об'єкту.
4. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт став придатним для корисного використання, тобто, після зарахування на баланс.
5. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта, а також при переведенні його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.
6. Нараховується амортизація щомісяця, а підприємства із сезонним характером виробництва мають право річну суму амортизації нараховувати протягом періоду роботи в звітному році.
7. Підприємство самостійно обирає методи нарахування амортизації з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигод змінюється, обирається інший метод нарахування амортизації.
Під методом нарахування амортизації слід розуміти розподіл вартості основних засобів за роками їх служби у певному системному порядку.
П(С)БО 7 «Основні засоби» встановлює 6 методів нарахування амортизації: метод прямолінійного нарахування, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий, згідно з податковим законодавством.
1. Метод прямолінійного нарахування: річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу його використання.
Формула буде мати вигляд:
або , (2)
де Sа – річна сума амортизації; А – вартість, що амортизується; Т – термін корисного використання; ПВ – первісна вартість; ЛВ – ліквідаційна вартість. Можна використати іншу формулу:
де На — річна норма амортизації в %;
2. Метод зменшення залишкової вартості: річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею, та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.
Річна норма амортизації визначається за формулою:
У першому році при використанні цього методу амортизується первісна вартість, а в послідуючі роки — залишкова. Річна сума амортизації (а) визначається за формулою:
— для першого року:
— для наступних років:
де ЗВ — залишкова вартість.
Щомісячна сума амортизації визначається діленням річної суми на 12.
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості: річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта і подвоюється.
Річна норма амортизації визначається за формулою:
Річна сума амортизації буде становити:
— для першого року експлуатації: