Облік Оплати праці

      ВСТУП

      Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

     Нарахування заробітної плати займає одне з центральних  місць в системі обліку на підприємстві. Оплата праці є основним джерелом доходів робітників фірм, підприємств. Праця працівників є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Трудові прибутки робітника  визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками  і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством

     Метою цієї курсової роботи є висвітлення теоретичних знань пов’язаних із обліком нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати працівників. Об’єктом дослідження та центром нашої уваги, як можна зрозуміти з вищенаведеної інформації, виступатиме заробітна плата, нарахування та утримання із неї, що є важливою ланкою системи соціально-трудових відносин, та облік нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати. Предметом вивчення даної теми є : 1) теоретичні засади обліку нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати працівників; 2) практичний аспект застосування в досліджуваному об’єкті (ведення обліку нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати працівників). На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася в державі з питань нарахувань на фонд заробітної плати та утримань із заробітної плати, пояснює актуальність вибраної теми. 
 
 
 

1.Загальна характеристика підприємства 

    Комунальне  підприємство "Здолбунівводоканал" - є комунальною власністю територіальних громад міста Здолбунів, прийнято в  комунальну власність згідно рішення  Здолбунівської районної ради №133 від 14 листопада 2003 року і Здолбунівської міської ради №546 від 25 грудня 2003року.Підприємство є правонаступником Районного виробничого  комунального водопровідно-каналізаційного  підприємства "Здолбунівводоканал", яке в свою чергу створено на базі Здолбунівської дільниці "Рівнеоблводоканалу".

    Засновником та власником є Здолбунівська  міська рада Рівненської області

    КП"Здолбунівводоканал" є юридичною особою і здійснює свою діяльність згідно Статуту та чинного законодавства України. "Підприємство" має самостійний  рахунок в банку, самостійний  баланс, печатку та штамп зі своїм  найменуванням, проводить свою діяльність на принципах госпрозрахунку."Підприємство" в своїй діяльності керується  Законами України "Про підприємства України", "Про власність", "Про  підприємство", "Про місцеве  самоврядування в Україні", рішеннями  міської ради, іншого уповноваженого Власником органу та даним Статутом, звітує про свою роботу перед Власником.

    Головною  метою діяльності КП "Здолбунівводоканал" є забезпечення водопостачання, водовідведення та очистка стоків усіх абонентів  у м. Здолбунів та в інших населених  пунктах у зоні діяльності підприємства, із забезпеченням вимог щодо якості питної води, стічної води та охорони  навколишнього середовища, реалізація на підстаів одержаних прибутків  економічних та соціальних інтересів  трудового колективу.

Основні види діяльності підприємства:

• забезпечення споживачів м. Здолбунів  питною водою, а також надання послуг з водовідведення;
• експлуатація водопровідно-каналізаційних систем та об'єктів;
• проведення ремонтно-будівельних робіт у галузі водопостачання та водовідведення;
• встановлення та обслуговування водолічильників, інших засобів вимірювання водопостачання та водовідведення;
• виконання будівельно-монтажних робіт з будвництва, реконструкцій, капітального ремонту об'єктів водопровідно-каналізаційного гостопадарства;
• транспортно-експлуатаційні послуги;
• користування надрами, експлуатація підземних прісних вод;
• забезпечення абонентів питною водою.

Підприємство  вирішує  питання матеріально технічного забезпечення та раціонального використання матеріальних та енергетичних ресурсів.

Ведутсья  роботи щодо зменшення енерговмісткості обладнання, заміни обладнання на менш енергомістке, впровадження енергозберігаючих  технологій.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.Економічна  сутність оплати  праці. 

     Політика  в області оплати праці є складовою  частиною управління підприємством, і  від неї значною мірою залежить ефективність його роботи, тому що заробітна  плата є одним із найважливіших  стимулів у раціональному використанні робочої сили.

     Заробітна плата - це виражена в грошовій формі частина національного доходу, що розподіляється по кількості і якості праці, витраченої кожним працівником, що надходить у його особисте споживання.

     Заробітна плата - грошове вираження вартості і піни робочої сили, що виступає у формі заробітку, виплаченого власником підприємства працівнику за виконану роботу.

     Заробітна плата - це винагорода за працю.

     Заробітна плата - це частина витрат на виробництво і реалізацію продукції, що йде на оплату праці працівників підприємства.

     У відповідності зі СТ.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівнику за виконану роботу або зроблені послуги.

     Заробітна плата працівника, незалежно від  виду підприємства, залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів  його праці і кінцевих результатів  господарської діяльності підприємства, регулюється податками і максимальним розміром не обмежується.

     Розрізняють номінальну і реальну заробітну  плату.

     Номінальна  заробітна плата  - це нарахована та отримана працівником заробітна плата за його працю за визначений період.

     Реальна заробітна плата  - це кількість товарів і послуг, ЯКІ можна придбати за номінальну заробітну плату; реальна заробітна плата - це "купівельна спроможність" номінальної заробітної плати

     Реальна заробітна плата знаходиться  у співвідношенні з номінальною:

     

     де  Ірзп - індекс реальної заробітної плати; Інзп - індекс номінальної заробітної плати; Іц - індекс цін.

     Таким чином, перевищення інфляції в порівнянні з ростом номінальної заробітної плати приводить до зниження реальної заробітної плати, і навпаки. При  відсутності інфляції ріст номінальної  заробітної плати означає такий  же ріст і реальної заробітної плати. Крім того, необхідно мати на увазі, що якщо ціни не повною мірою враховують якість продукції, то реальна заробітна  плата знаходиться у прямій залежності від якості продукції. Тому система  оплати праці на кожному підприємстві повинна враховувати інфляційні процеси, які відбуваються.

     Заробітна плата складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.

     Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітки, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у виді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників та посадових окладів для службовців. її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.

     Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установленої норми, за трудові досягнення і винахідництво, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, зв'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

     Інші  заохочувальні та компенсаційні виплати - це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

     Заробітна плата також класифікується по категоріях персоналу.

     Основні функції заробітної плати:

     • відтворювальна (забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);

     •  стимулююча (націлює працівників до ефективної діяльності на робочих місцях);

     •  регулююча (повинна бути диференційована за професіями і рівнем кваліфікації працівника, важливістю та складністю виконуваної роботи);

     •  соціальна (повинна забезпечувати рівну оплату за однакову роботу, враховуючи принцип соціальної справедливості).

     При розробці політики в області заробітної плати і її організації на підприємстві необхідно враховувати наступні принципи при оплаті праці:

     • справедливість, тобто рівна оплата за рівну працю;

     • урахування складності виконуваної  роботи і рівень кваліфікації праці;

     • урахування шкідливих умов праці  і важкої фізичної праці;

     • стимулювання за якість праці і сумлінне відношення до праці;

     • матеріальне покарання за допущений  брак і безвідповідальне відношення до своїх обов'язків, що призвели до яких-небудь негативних наслідків;

     •  випередження темпів росту продуктивності праці у порівнянні з темпами  росту середньої заробітної плати;

     •  індексація заробітної плати відповідно до рівня інфляції;

     • застосування прогресивних форм і систем оплати праці, що найбільшою мірою відповідають потребам підприємства. 

     Мінімальна  заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (стаття 95 Кодексу законів про працю України; стаття 3 Закону України "Про оплату праці").

     До  мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні  та компенсаційні виплати.

     Розмір  мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру  прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

     Мінімальна  заробітна плата є державною  соціальною гарантією, обов'язковою  на всій території України для  підприємств, установ, організацій  усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.1 Форми і системи  оплати праці та  їх характеристика. 

     На  підприємстві застосовують дві форми  оплати праці: погодинну і відрядну. Існують різновиди цих форм, які  називають системами оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно преміальна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна та акордна. 

     Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці і мірою винагороди працівників. 

     Погодинна оплата праці - виражає залежність між її розміром та кількістю відпрацьованого часу працівником. Вона впроваджується при оплаті праці адміністративно-управлінського й обслуговуючого персоналу, що працює за ненормованим робочим днем, робіт, які важко чи недоцільно нормувати, коли відсутні можливості здійснювати облік обсягу виконаної чи виробленої продукції, а також у тих випадках, коли необхідно забезпечити не кількість, а високу якість роботи або коли виробіток залежить не від виконавця, а від технології виробничого процесу (наприклад, при переведенні виробництва на індустріальну основу шляхом автоматизації), якщо темпи і продуктивність праці визначаються рухом конвеєра.  

Погодинну систему оплати праці найбільш вигідно  застосовувати, якщо:

     - на підприємстві функціонують  потокові і конвеєрні лінії  зі строго заданим ритмом;

     - функції робітника зводяться  до спостереження і контролю  за ходом технологічного процесу;

     - витрати на визначення планової  та облік зробленої кількості  продукції відносно великі;

     - кількісний результат праці не  може бути виміряний і не  є визначальним;