Облік матеріалів в місцях зберігання та в бугалтерії

 

      Оцінка  матеріалів при їх вибутті. Матеріали  відпускають зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, на сторону, для переробки і в порядку реалізації надлишкових (неліквідних) матеріалів.

      При відпуску матеріалів у виробництво, продажу та іншому вибутті їх оцінка здійснюється за одним із методів, наведених нижче:

      ідентифікованої собівартості відповідної  одиниці запасів - передбачає особливе маркування кожної одиниці матеріалів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці матеріалів певного виду, собівартість витрачених мет ріалів, вартість матеріалів, що залишилися;

      середньозваженої  собівартості - визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких матеріалів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці матеріалів на сумарну кількість матеріалів на початок звітного місяця і одержаних протягом звітного місяця ;

      собівартості  перших за часом надходження  матеріалів (ФІФО) - базується на припущенні, що матеріали використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто матеріали, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження матеріалів;

      нормативних затрат - полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання матеріалів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат, ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися переглядатися;

      ціни  продажу - засновано на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів невиправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари

      Для всіх одиниць бухгалтерського обліку матеріалів, що мають однакове призначення  та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.

      Вибір методу оцінки є елементом облікової  політики підприємства і не підлягає змінам без вагомих підстав. При виборі методу оцінки вибуття матеріалів підприємство виходить з інтересів користувачів. Обрані методи розкриваються у Примітках до фінансової звітності.

      Найбільш  правильним способом встановити метод  вибуття матеріалів є проведення кількісного і вартісного аналізу обліку руху товарів з попередніх періодів, а також впливу кожного методу на отриманий в таких періодах фінансовий результат (прибуток чи збиток).

      Для узагальнення інформації про наявність  і рух належних підприємству сировини і матеріалів (у тому числі сировини й матеріалів, які знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 "Виробничі запаси". Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів.

      По  дебету рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження виробничих запасів на підприємство, їх дооцінка, по кредиту - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробка, відпуск (передача) на сторону, уцінка тощо[14].

      Таблиця 4.2

Кориспонденція рахунків по списанню запасів.

 

      При переміщенні або реалізацій матеріалів та готовою продукції, бухгалтерський облік, для відображення у звітності використовує  наступні докумени Лімітно –забірна картка (дод Д. 2) також Накладна - вимого на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів(дод Д . 3), Накладна(вимога) (дод Д. 4).

 

       5. Переоцінка матеріалів та відображення її результатів в обліку. 
 

      Під час перебування на балансі товари оцінюються за тією ж вартістю ,за якою були оприбутковані,у відповідності  до наказу про облікову політику підприємства.Така оцінка може змінитись у випадку,якщо з будь-яких причин реальна вартість цих товарів зменшується (внаслідок фізичних пошкоджень або кон’юктури ринку). Тоді у відповідності до принципу найменшої оцінки (обережності в оцінці)товари будуть обліковіватись за їх реальною вартістю.

      В умовах ринкової економіки для успішного  ведення господарської діяльності підприємство повинно своєчасно і правильно реагувати на зміни,які відбуваються на ринку товарів.Одним із основних механізмів ,за допомогою яких підприємство може впливати на ситуацію,є формування ціни товару.В свою чергу при формуванні ціни товару не останню роль відіграє його переоцінка.

      Товари  слід систематично переоцінювати з  метою визначення найменшої вартості – первісної або чистої вартості реалізації.Тому в дебет рахунку 902 буде відноситися облікова вартість товарів,що дорівнює первісній (купівельній) вартості (якщо товар не переоцінювався) або чистій вартості реалізації(якщо товар було уцінено).

      Уцінка  товарів проводиться  у відповідності  до Положення про порядок уцінки і реалізації продукції,яка залежалась,із групи товарів широкого вжитку , продукції виробничо технічного призначення і надмірних товарно-матеріальних цінностей. Результати переоцінки фіксуються в описі акті.

      Оцінці підлягають такі товари:

товари  широкого вжитку і товари виробничо-технічного призначення ,які залежались (не мають збуту більш трьох місяців і не користуються попитом у споживачів);

товари  і продукція ,які частково втратили свою первісну якість;

надмірні  товарно-матеріальні цінності (матеріали , комплектуючі вироби ,інші мвтеріальні цінності ), які більше трьох місяців не можуть бути використані для виробництва продукції, оскільки таку продукцію виготовляти не доцільно внаслідок відсутності попиту як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку[14].

      В силу різних причин (зниження попиту на товар,наявність у конкурентів аналогічного товару більш високої якості ,використання конкурентами прогресивних форм торгівлі (виокристання систем знижок ,безкоштовна доставка та ін.))підприємство змушене знижувати ціну на товар. Тут можливі два варіанти:регулювання ціни за допомогою зміни суми торгової націнки і переоцінка товару.

      Якщо  зниження ціни здійснюється в межах  норм тогової націнки , сума, на яку  здійснено зниження ціни в бухгалтерському  обліку відноситься на зменшення торгової націнки.

      Якщо  ж прийнято рішення про проведення уцінки ,суму уцінки,яка перевищює суму торгової націнки необхідно відобразити в податковому обліку.

Для виявлення  товарів і продукції, що підлягають уцінці, та проведення уцінки керівник підприємства затверджує комісію, до складу якої, як правило входять: заступник керівника підприємства, головний бухгалтер, товарознавець (якщо є). Уцінка товарів, що залежалися на базі проводиться за даними інвентаризації. Керівник бази може прийняти рішення щодо уцінки продукції за станом на перше число місяця за даними обліку. Не підлягають уцінці товари, що залежалися із запасів товарно-матеріальних цінностей, які віддано під заставу, знаходяться у резерві або на відповідальному зберіганні.

      На  підставі аналізу даних про наявність  товарів, що залежалися, скоригованих на суми їх реалізації після проведення інвентаризації, комісія, яка повинна проводити уцінку, складає переліки цих товарів.

      У переліках вказується назва товару, кількість, роздрібна ціна товару, назва підприємства виробника та пропозиції щодо розміру уцінки. Комісія також виявляє товари, що підлягають уцінці у зв¢язку з частковою втратою первісної якості.

      Переліки  товарів, що підлягають уцінці подаються  на розгляд керівнику торговельного  підприємства для прийняття рішення. Товари, на які термін придатності закінчився, можуть бути уцінені до ціни можливої реалізації, якщо вони не втратиі товарного вигляду і придатні для використання за висновком відповідальні організацій (Торгово-промислова палата України та її регіональні організації областях).

      Результати уцінки відображаються в тому місяці, в якому було складено опис-акт уцінки. Сума уцінки вказаних в опис-актах товарів відноситься до зменшення торгівельних надбавок уцінених товарів фонду дооцінки товари матеріальних цінностей, а не при достатності цих джерел — на результа фінансово-господарської діяльності підприємства.

      Переоцінка  залишків товарів по роздрібним цінам  проводить згідно Інструкції Міністерства фінансів про порядок переоцінки товарів та матеріальних цінностей у зв¢язку зі зміною роздрібних цін і про розрахунків результатів переоцінки. Переоцінка товарів по роздрібним цінам і розрахунковій оптовій вартості проходить по окремим актам (по роздрібній оптовій вартості).

      Результати  переоцінки товарів по роздрібним цінам  робляться бухгалтерському обліку слідуючим записом. На складах та базах, якщо річна інвентаризація проводилася в кварталі переоцінку товарів рекомендуєтсья провести по перевіреним даним бухгалтерського обліку, звіреними даними матеріально-відповідальних осіб.

      Акти  по переоцінці товарів, по яким розрахункові роздрібні ціни створюються шляхом націнки на оптову ціну (вартість), додають окремо по переоцінці товарів за оптовими цінами і за розрахунковими роздрібними цінами на  продукцію.

      Суми  дооцінки при наявності затверджених нормативів по групах (видах) матеріалів і товарів виготовляються по нормованій групі[15].

      Переоцінка  матеріалів на даному підприємстві не відбувалась, тому дукументальне підтвердження  відсутнє. 

        6. Порядок проведення інвентаризації матеріалів та відображення їх

      результатів в бухгалтерському обліку. 
 

      Інвентаризація  запасів проводиться з метою  порівняння облікових даних з  фактичними. За допомогою інвентаризації знаходять нестачі або лишки  цінностей, які можуть утворитися внаслідок  проведення операцій на складі без  відповідного документального підтвердження, втрат у межах норми через природні процеси, які відбуваються при зберіганні запасів (усушка, розпилювання), крадіжки, стихійні лиха та інші причини.

      Проведення  інвентаризації регламентується Інструкцією  з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно – матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу.

      Проведення  інвентаризації визначається планом, затвердженим керівником підприємства і головним бухгалтером. Проте є випадки, у яких інвентаризація проводиться обов’язково: перед складанням річного звіту; при зміні матеріально відповідальних осіб; при виявленні фактів крадіжок, зловживань, псувань цінностей; при ліквідації підприємства, чи його структурного підрозділу; після катастрофи, стихійного лиха тощо; при передачі майна в оренду; при приватизації державного майна; за рішенням слідчих чи судових органів.