Облік матеріалів в місцях зберігання та в бугалтерії

за способом включення у собівартість - основні  й допоміжні;

за групами  матеріалів - лісові, текстильні, чорні метали, кольорові

метали, електротовари, лаки й фарби тощо;

за вартістю - дорогоцінні, високої, середньої та низької вартості;

за способом зберігання - відкритого і закритого  зберігання;

за частотою використання - масові, часто й мало використовувані[1].

     Запаси  є однією з найбільших складових  активів підприємства. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий  підприємством прибуток та збереження самих запасів.

     Цей облік хоч не складний, але, як правило, дуже трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірниках.

     Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємства здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

     Важливою  умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури номерів. На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи. Кожна група на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром, ціною та інше.

     За  кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в  аналітичному обліку.

     Перлік  матеріалів, згрупованих за хактерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.

      Необхідними умовами правильної організації  обліку виробничих запасів є:

правильна організація складського обліку;

наявність інструкції з обліку матеріалів;

правильне групування матеріалів;

розробка  номенклатури матеріалів;

розробка  норм зносу і норм витрат матеріалів.

     Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати і  комплектуючі вироби, запасні частини, тара відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю.

     Поточний  облік матеріалів здійснюєть частіше  не за фактичною собівартістю, а  за раніше встановленими цінами. Обліковими цінами можуть бути оптові ціни промисловості, договірні тощо.

     Фактична  собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з витрат на їх придбання  включаючи оплату процентів за придбання  в кредит, націнку, комісійну винагороду, вартість послуг товарних бірж, митні  збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюється сторонньою організацією.

      Матеріальні цінності, які прийняті підприємством  на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, обліковують на рахунках класу 0 «Забалансові рахунки».[5]

 

2. Оцінка матеріалів.

 
 

      Запаси  визнаються підприємством за таких  умов:

існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

їх вартість може бути достовірно визначена.

      Як  правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу лише фактично отримані цінності і списує зі складу запасів фактично відвантажені. Однак в окремих випадках за умовами договорів поставки у складі запасів можуть рахуватись і такі, що вже відвантажені з підприємства (право власності на які в нього залишилось) і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі. Перехід права власності на товари в дорозі і пов'язані з ним ризики та вигоди визначається умовами постачання.

      Не  визнаються запасами також суми попередньої оплати за запаси. У такому випадку виникає заборгованість постачальника перед підприємством.

     Якщо  підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника  на ці запаси, то воно може визнати їх за балансом за таких умов:

їх постачання передбачене раніше укладеними угодами;

кількість і якість отриманих запасів задовольняє  покупця;

покупець  може здійснити їх достовірну оцінку запасів.

     Такі  поставки називаються невідфактурованими.

      Отже, підприємство включає до складу залишків запасів:

власні  запаси, що знаходяться на складах, магазинах, у виробничих цехах, які повністю ним контролюються;

власні  запаси, що знаходяться на складах, контроль над якими обмежений;

запаси  в дорозі, за якими, за умовами укладених договорів підприємству перейшло право власності;

невідфактуровані  поставки[7].

     Не  включаються до складу запасів: матеріали, прийняті на переробку; матеріальні  цінності, прийняті на відповідальне  зберігання; товари на комісії; матеріальні  цінності, отримані за договорами схову; матеріальні цінності, отримані в довірче управління; попередня оплата за матеріальні цінності.

      В обліку запаси відображаються за первісною  вартістю. Відповідно П(С)БО 9 первісною  вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка  складається із таких фактичних витрат:

сум, що сплачуються згідно з договором  постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

сум ввізного мита;

сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів і не відшкодовуються  підприємству;

транспортно-заготівельних  витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

інших витрат, які безпосередньо пов'язані  з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

       До  таких витрат, зокрема, відносяться  прямі матеріальні витрати, на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і  
покращання якісно-технічних характеристик запасів.

     Не  включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і  нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

      Для правильної організації обліку запаси групують так:

сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та 
інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, обслуговування виробництва й

адміністративних потреб;

готова  продукція, виготовлена на підприємстві, призначена для продажу. Вона має  відповідати технічним і якісним  характеристикам, що передбачаються договором  чи іншим нормативно-правовим актом:

товари  у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;

малоцінні і швидкозношувані предмети, які  використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більший одного poку;

молодняк  тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства;

незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів.

      На  виробничих підприємствах до незавершеного  виробництва відносять витрати  на виконання робіт, послуг, по яких підприємство ще не визнало дохід[3]. 
 

 

    3. Облік матеріалів  в місцях зберігання  та використання 
 

    У системі обліку надзвичайно важливе  значення має складський (кількісний) облік залишків, надходження і  витрачання матеріальних цінностей, який здійснюється за допомогою карток складського обліку і складає основу бухгалтерського обліку. Якщо складський облік ведеться з порушенням встановлених вимог, то це може ускладнити процес бухгалтерської обробки документів і перешкоджати зусиллю бухгалтерів отримати повну, неупереджену, точну інформацію про витрачення матеріалів на виробництво і складання фінансової звітності. Отже, складський облік запасів є початковою стадією обліку і відображається за допомогою карток складського обліку матеріалів (дод В 3.1).

    На  складі облік ведеться в кількісному  вираженні, але доцільно перейти  на кількісно - сумовий, особливо це потрібно тоді, коли оцінка матеріалів здійснюється за методом ФІФО, середньозваженої собівартості, ідентифікованої собівартості, нормативних витрат, цін продажу.

    Складські приміщення повинні відповідати  вимогам правильного зберігання запасів. На кожний вид матеріальних цінностей виписується ярлик  із зазначенням на ньому найменування цінностей, марки, розмірів, сортів, одиниці  виміру, мінімальної та максимальної норми запасу та інші характеристики.

    Кожному складу і коморі присвоюється номер, який обов'язково вказується при оформленні первинних документів із надходження  чи відпуску матеріальних цінностей, що необхідно для групування документів у розрізі матеріально відповідальних осіб.

    Склади  повинні забезпечуватися ваговими і вимірювальними приладами, мірною тарою для сипучих матеріалів, механізмами з переміщення вантажів та вантажно-розвантажувальних робіт.

    За  правильний облік руху матеріальних цінностей, їх належне оснащення та правильне зберігання запасів відповідальність покладена на завідувача складу (комірника). Положенням про права, обов'язки і відповідальність завідувачів складів передбачено проходження інструктажу про порядок оформлення, зберігання й обліку матеріалів на складі при оформленні на роботу[9].

    У завідувача складу береться підписка про ознайомлення з правилами  й укладається з ним договір  про матеріальну відповідальність. Завідувачі складами повинні щоденно  слідкувати за цілісністю приміщень, наявністю протипожежного інвентарю, збереженням цінностей, дотриманням правил техніки безпеки, правильністю оформлення документів із надходження і витрачання цінностей, веденням картотеки (аналітичного обліку) на складі; контролювати роботу осіб, що обслуговують складське господарство (вантажники, транспортні працівники, обліковці).

    Однією  з функцій завідувачів складами є правильне і своєчасне документальне  оформлення руху та виведення залишків на кожний день за всією номенклатурою цінностей, що знаходяться на зберіганні. Ведення аналітичного обліку за кожним найменуванням цінностей здійснюється самим завідувачем або обліковцем у картках складського обліку.

    Картки  складського обліку виписуються  на кожне найменування, сорт, розмір, профіль, марку окремо. Картка є основою обліку. У ній групуються операції з надходження та витрачання конкретного виду матеріалів і визначається залишок після кожного запису.