Облік, аналіз і концепції контролю основних засобів та матеріально – технічної бази підприємства

 

    

Отже, початкова  вартість основних засобів збільшилася  на 192 тис.грн., а сума зношеності –  на 295 тис. грн. Це обумовлюється тим, що у 2010 році підприємство не приділило  належної уваги оновленню основних засобів. Саме це і спричинило зменшення  коефіцієнта придатності на 10% та збільшення коефіцієнта зношеності на 10%.

    

Залишкова вартість основних засобів зменшилися на 103 тис.грн. і залишається низькою, на рівні 40%, що є негативним показником у  діяльності товариства «Агро – Союз – Вінниця».

    

Ринкові відносини, конкуренція - як важлива ланка ринкового  механізму - вимагають від усіх суб'єктів  господарювання підвищення економічної  ефективності використання всіх видів  ресурсів, зокрема основних фондів.

    

Ефективність  використання основних засобів характеризується низкою показників, які поділяються на загальні та часткові. До узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів відносять фондовіддачу, фондомісткість та рентабельність.

    

Фондовіддача  (Ф_в) - це відношення товарної (валової) продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємства (формула 3.7):

 Ф _в =

                     (3.7)

    

Цей показник показує, скільки вироблено продукції  в розрахунку на 1 гривню вартості основних засобів.

    

В економічній  літературі трапляються визначення фондовіддачі як відношення обсягу реалізованої продукції (без податку на додану вартість і акцизи) до середньорічної вартості основних засобів. Однак на практиці фондовіддача визначається на основі товарної (валової) продукції.

    

Фондомісткість  (Ф_м) - показник, обернений до фондовіддачі. Він характеризує вартість основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості продукції (валової, товарної) (формула 3.8): 

Ф _м =

                                          (3.8)

    

Рентабельність  основних фондів (Р _осн.ф.) – це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних фондів (формула 3.9):

Р _осн.ф. =

                                     (3.9)

    

Цей показник показує, скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на 1 гривню основних засобів.

    

Згрупуємо вищеперераховані показники ефективності використання основних фондів у табл.3.12.

    

Таблиця 3.12

    

Аналіз показників ефективності використання основних засобів  ТОВ «Агро – Союз –Вінниця»  за 2009 – 2010 роки

 

    

Отже, провівши дослідження ми можемо зробити висновок, що фондомісткість залишається на сталому  рівні. Фондовіддача має тенденцію  до збільшення, а це вказує на те, що підприємство інтенсивніше використовує своїх основні засоби. Так у 2010 році фондовіддача зросла на 52 коп.

    

Рентабельність  основних фондів також показує динаміку зростання і це є позитивним показником у діяльності підприємства. 

    

Таким чином  ми можемо зробити висновок, що аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів проводиться методом порівняння фактичного їх рівня за звітний період з аналогічними показниками минулих періодів, вивчається динаміка за кілька років, виявляється вплив факторів на відхилення з фондовіддачі, резерви підвищення ефективності використання основних фондів і вплив зміни вартості фондів та ефективності їх використання на відхилення за обсягом продукції. 
 

    

3.3. Методика контролю за зберіганням та використанням матеріально – технічної бази підприємства 

    

Збереження основних засобів, забезпечення їх нормального  стану та раціональне використання є основним завданням колективу  підприємства. Звідси у програмі проведення комплексної ревізії основною є  перевірка операцій, пов'язаних із основними  засобами.

    

Основними концепціями  контролю за зберіганням та використанням  матеріально – технічної бази підприємства є:

- перевірка дотримання умов, що забезпечують зберігання основних засобів та нематеріальних активів.

- перевірка законності та правильності операцій, пов'язаних із рухом основних засобів, нематеріальних активів та їх документальним оформленням.

- перевірка правильності віднесення активів до основних засобів.

- перевірка правильності і своєчасності нарахування та включення у витрати виробництва амортизаційних витрат.

- перевірка правильності проведення переоцінки основних засобів.

- перевірка правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з рухом основних засобів.

- перевірка своєчасності освоєння виробничих потужностей, виконання показників ефективності використання обладнання.

- виявлення невикористовуваного обладнання, обстеження його стану, умов збереження.

- перевірка операцій, пов'язаних з орендою основних засобів.

    

Основні засоби – це матеріальні активи, які  підприємство утримує з метою  використання їх у виробничому процесі  або надання в оренду іншим  особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший, ніж рік).

    

Завдання контролю і ревізії операцій з основними  засобами полягає в тому, щоб перевірити збереження і використання основних засобів їх за даними балансу, правильність аналітичного і синтетичного обліку основних засобів, своєчасність відображення в обліку операцій, пов’язаних із введенням  їх в експлуатацію, вибуттям, нарахуванням зносу і амортизації основних засобів.

    

Відповідно до завдань контролю і ревізії операцій з основними засобами визначаються об’єкти, джерела інформації, методи перевірки операцій з основними  засобами та порядок узагальнення результатів  контролю і ревізії .

    

Об’єкти контролю і ревізії включають у себе інвентарні об’єкти основних засобів, їх збереження, облік основних засобів, нормування зносу та амортизації  основних засобів.

    

Об’єкти контролю і ревізії основних засобів обґрунтовуються  відповідно до нормативно-законодавчої та облікової інформації, яка використовується у процесі ревізії цих операцій (рис. 3.3).

    

Під час ревізії  перевіряють збереження основних засобів  за місцями їх знаходження і використання. Для цього ревізор організовує  і проводить вибіркову (в окремих  випадках суцільну) перевірку фактичної  наявності об’єктів основних засобів, що досягається за допомогою часткової  або повної їх інвентаризації. До початку  інвентаризації основних засобів потрібно перевірити інвентарні картки (книги, відомості). Перевірка інвентарних  карток дає можливість встановити відповідність  важливих ознак об’єктів за даними, що відображені в обліку, даним  фактичного стану об’єктів основних засобів. Одночасно до початку інвентаризації повинні бути здійснені всі записи в аналітичних облікових реєстрах за рахунком 10 “Основні засоби” на підставі первинних документів про залишки і рух основних засобів. Фактичну наявність основних засобів і їх збереження перевіряють шляхом огляду, перерахунку на місцях зберігання і експлуатації основних засобів.

    

Рис. 3.3. Структурно – логічна модель проведення контролю за збереженням та використанням основних засобів 

    

За допомогою  інвентаризації перевіряють не тільки збереження і використання основних засобів, але й підтверджують  їх реальність в балансі та здійснюють перевірку узгодженості облікових  даних із даними фактичної наявності  основних засобів. При інвентаризації та обстеженні основних засобів перевіряють  наявність інвентарних карток (книг, відомостей), технічних паспортів  і іншої документації, правильність залишків у них. Одночасно необхідно  оглянути об’єкти і предмети основних засобів наочно з відображенням  їх наявності в інвентаризаційних  описах і зазначенням у них  повної назви і призначення об’єктів, інвентарних номерів і інших  експлуатаційних даних основних засобів. У процесі інвентаризації виявляють непридатні до експлуатації і відновлення об’єкти основних засобів, які заносять до окремого інвентарного опису.

    

Перевірку наявності, збереження і ефективності використання основних засобів здійснюють у всіх цехах і ділянках та інших місцях зберігання. Для цього здійснюють фактичну перевірку об’єктів основних засобів та огляд тих із них, що не використовуються, та перевіряють  обладнання, яке не встановлене і  не експлуатується на підприємстві. Також  здійснюють обстеження будов і споруд, огляд виробничого обладнання, перевірку  наявності транспортних засобів.

    

Під час обстеження перевіряють фактичну продуктивність обладнання, його комплектність, загальний  технічний стан станків і технологічних  ліній, з’ясовують закріплення станків  за окремими працівниками. Одночасно  виявляють обладнання, яке підлягає списанню як непридатне для подальшої  експлуатації. Обладнання, яке фактично протягом тривалого часу не використовується і простоює групується в окремий  опис, що дає можливість з’ясувати  причини неефективного використання тих або інших видів обладнання. Особливо важливо з’ясувати простоювання і невикористання придбаного технічно удосконаленого обладнання, яке фактично у виробництві не використовується. Одночасно виявляють достроково виведене із експлуатації обладнання з причин його розукомплектування.

    

При огляді обладнання, яке не використовується або яке  не встановлене, з’ясовують додержання правил зберігання і консервації. При  обстеженні й огляді об’єктів основних засобів виявляють факти псування, поломки, невикористаних основних засобів  і невстановленого обладнання, негативного  впливу на ці явища атмосферних опадів (корозії), зберігання обладнання проти  неба; перевіряють його збереження, наявність випадків розукомплектування невстановленого обладнання, крадіжок окремих вузлів і деталей, з’ясовують причини і визначають суму заподіяних збитків.

    

Під час ревізії  збереження основних засобів перевіряють  закріплення їх за матеріально відповідальними  особами, за інвентарними номерами та місцями зберігання і використання. За даними інвентарного обліку і матеріалів інвентаризації основних засобів перевіряють, чи не має випадків заміни нових предметів (вузлів, деталей) старими.

    

Після перевірки  фактичної наявності та ефективності використання основних засобів здійснюють аналітичне дослідження за допомогою  економічного аналізу, що дає можливість здійснити порівняння наявності  об’єктів основних засобів із нормативами  і обґрунтованою їх необхідністю.