Облік амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет  харчових технологій

 

 

 

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Облік амортизації та ремонту основних засобів

на підприємствах харчової промисловості»

 

 

 

 

 

Керівник роботи:

Духновська Л. М.

кандидат економічних  наук, доцент

 

Виконала:

Студентка  ОФПД ІІІ-І

Бакаленко А.Ю.

 

 

 

 

Київ – 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….2

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ТА

РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ  НА ПІДПРИЄМСТВАХ  ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

1. Нормативно-законодавча база з обліку амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості……………………………5

1.2 Економічна сутність  предмету дослідження…………………………………..7

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ТА РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ»  ХЛІБОКОМБІНАТУ №12

2.1.Техніко-економічна  характеристика ДП ВАТ «Київхліб» 

      «Хлібокомбінату №12», його виробнича структура та схема управління…22

2.2. Аналіз основних  техніко-економічних показників ДП ВАТ «Київхліб»      

      «Хлібокомбінат №12» за 2010-2011 роки……………………………………30

2.3. Організація обліку  на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №12 та його

       облікова політика……………………………………………………………...35

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ТА РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТІ №12

3.1 Документальне оформлення  операцій з обліку амортизації  та ремонту 

      основних засобів……………………………………………………………….47

3.2 Відображення обліку операцій з амортизації та ремонту основних засобів

      на рахунках бухгалтерського обліку………………………………………….53

3.3 Взаємозв’язок обліку  основних засобів з фінансовою звітністю……...........64

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….68

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….70

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….71

ВСТУП

 

Актуальність теми. Однією з найбільш важливих проблем сучасної економіки України є відновлення  нормального відтворювального процесу  в усіх його ланках, у тому числі  на підприємствах харчової промисловості. В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочергове завдання підвищення ефективності використання основних засобів, як важливого матеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає їх потенціал. Технічний рівень основних засобів прямо впливає на економічні результати господарської діяльності підприємства, швидкість товарообороту, забезпечує конкурентоспроможність продукції на ринку. Але у процесі експлуатації основні виробничі засоби зазнають фізичного і морального зносу, втрачаючи свої експлуатаційні якості. Саме тому підприємство повинно забезпечити їх відтворення найефективнішим способом.

Відтворення основних засобів  являє собою нарахування амортизації, підтримка їх в робочому стані  через здійснення ремонтів, технічне відновлення в процесі їх безпосереднього виробничого використання. Особливо важливе значення в механізмі відтворення основних засобів має амортизація, оскільки вона, з одного боку, є елементом виробничих витрат, що включається в собівартість продукції, а з іншого — є джерелом коштів для реновації (відновлення) основного засобу, нерідко на якісно новій основі. Водночас вона відображає специфіку руху його вартості і розглядається як важливий важіль управління процесом відтворення. Тож актуальність теми значно зростає при подальшому розгляді амортизації як джерела проведення ремонтних робіт з підтримки основних засобів у робочому стані, а також при відбитті зазначених витрат в обліку.

Ремонт основних засобів  в свою чергу є необхідною умовою виробничого процесу, від своєчасності та якості якого залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві. Своєчасний ремонт запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Тож досягнення головної мети підприємства – отримання прибутку - може бути здійснено двома шляхами, або за рахунок збільшення капіталовкладень, або за рахунок більш раціонального  використання уже наявних у розпорядженні підприємства засобів.

Отже метою курсової роботи є розгляд основних методик  розрахунку амортизації основних засобів  підприємства, визначення позитивних та негативних рис кожної, розподіл витрат на ремонт основних засобів, визначення порядку бухгалтерського обліку амортизації і ремонту основних засобів, вплив даних показників на фінансовий результат підприємства.

Об'єктом дослідження  є порядок розрахунку та облік  амортизації і ремонту основних засобів на загальних прикладах  та на матеріалах підприємства ДП ВАТ «Київхліб» хлібокомбінат №12, виявлення основних напрямків удосконалення обліку амортизації основних засобів на досліджуваному підприємстві.

Інформаційною базою дослідження стали Закони України, Постанови Кабінету Міністрів  України, Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Міжнародні стандарти фінансової звітності, фінансова звітність та аналітичні дані підприємства ДП ВАТ «Київхліб» хлібокомбінат №12 за 2010-2011 рр.

Методологічною  базою дослідження є наукові  праці вітчизняних та зарубіжних вчених в сфері економічної теорії, обліку, довідково-інформаційні видання, матеріали науково – практичних конференцій.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ТА РЕМОНТУ  ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ  ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

1.1 Нормативно-законодавча база з обліку амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості

         До основних умов правильної організації бухгалтерського обліку відносять не тільки повне та своєчасне відображення діяльності підприємства для внутрішніх і зовнішніх користувачів, а й суворе дотримання документації та здійснення обліку на основі державних правових актів, законів України, які періодично корегуються, доповнюються та змінюються.

За чинними  раніше законодавчими нормами знос і амортизація нараховувалися за різними обґрунтованими нормами і обліковувалися на різних рахунках бухгалтерського обліку.

Таблиця 1.1

Нормативно-законодавча база з обліку амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості

Документ	Зміст	Використання  в обліковому процесі
1	2	3
Господарський Кодекс України, від 16.01.2003р. №436-IV, затверджений Верховною Радою України	Встановлює правові  основи господарської діяльності	Особливості правового  регулювання в окремих галуззях господарства
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”, від 16.07.1999 р. №996-XIV (зі змінами та доповненнями)	Визначає правові засади регулювання, організації, ведення  бухгалтерського обліку та складання  фінансової звітності в Україні	Основні принципи, порядок  організації і ведення бухгалтерського  обліку
Документ	Зміст	Використання  в обліковому процесі
1	2	3
Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств  і організацій, від 30.11.99р. № 291, затверджений Наказом Міністерства Фінансів України	Перелік рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності у бухгалтерському обліку	Правильне використання рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських Операцій
Наказ «Про затвердження типових форм первинного обліку»  від 29.12.1995 р. №352, затверджений Міністерством  статистики України	Затверджує типові форми  первинної облікової документації	Використовується для  правильності ведення первинного обліку
Положення (стандарти) бухгалтерського  обліку 7 «Основні засоби» № 92 від 27.04.2000р.	Визначення методологічних засад формування інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи	Відображення в бухгалтерському  обліку надходження, ремонту, списання основних засобів, нарахування амортизації  та розкриття інформації про них  у фінансовій звітності.
Податковий Кодекс України	Визначення і регламентація  правил, нормативів ведення податкового  обліку, затверджені законами України, постановами, листами.	Є теоретичною основою  для розрахунку і здійснення амортизаційних відрахувань,обліку ремонту (в даному випадку).

 

1.2  Економічна сутність предмету дослідження

Просте і  розширене відтворення основних виробничих засобів відбувається у  безперервному процесі здійснення взаємозв'язаних різних його форм —  ремонту, модернізації та заміни окремих  елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих цехів, виробництв і підприємств в цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів.

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних виробничих засобів  розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних  якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості — економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання, особливості технологічних процесів, якість технічного догляду і ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників та інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання  будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини, одну з яких періодично усувають шляхом проведення ремонтів.

Ремонт основних засобів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з  метою відновлення їх експлуатаційних  якостей. Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються  зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне  розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій  тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується.

Витрати на всі  види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Економічна  доцільність капітального ремонту  основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний  ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.

Фінансування  капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків  щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.

Підприємства (незалежно  від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають  право віднести витрати на всі  види ремонтів (поточний, середній, капітальний) до валових витрат у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.

Усі витрати  на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять  на збільшення балансової вартості основних засобів, але вони підлягають амортизації  за нормами, передбаченими для відповідних  груп основних засобів.

Якщо ж за допомогою ремонту неможливо відновити виробничу потужність об’єкта, то настає момент його повного фізичного спрацювання, тобто коли подальше використання основного засобу у виробництві стає неможливим, воно в такому випадку вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У зв'язку з цим виокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних засобів.

Техніко-економічне старіння основних засобів — це процес знецінення діючих засобів праці  до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживчої вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку. Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) Ктес, розрахованого за формулою:

 

 

де В0, В1 - повна  вартість (ціна) застосовуваного і  нового засобу праці;

П0, П1 - відповідно продуктивність тих же засобів праці або витрати на їх експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник).

Про загальний  рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років. Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.