Методика організації обліку результатів інвентаризації

Треба зазначити, що Інструкція №69 досить повно регламентує процес проведення такої інвентаризації. Наразі інструкція передбачає таке:

-   переважування, обмір, підрахунок ТМЦ проводиться у порідку розміщення цінностей в даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. У разі зберігання ТМЦ в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально-відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується, і комісія переходить у наступне приміщення;

-   інвентаризаційні описи складаються окремо на ТМЦ, що перебувають у дорозі, не оплачені в строк, товари і цінності відвантажені покупцям та на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці);

-   кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначається на підставі документів за обов‘язкової перевірки в натурі частини вказаних цінностей;

-   на прибуткових документах на ТМЦ, що надійшли на об‘єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально-відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка “після інвентаризації” з посиланням на дату опису, де записані ці цінності;

-   на видаткових документах про ТМЦ, які відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка, і вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному для цінностей, що надійшли під час інвентаризації;

-   допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівникам, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб(на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в описі.

Дані про наявність тих чи інших ТМЦ із зазначенням назви відмітних ознак, включаючи номенклатурний номер, одиницю виміру і кількість фактично виявлених натуральних одиниць, заносяться до інвентаризаційного опису. Кожна сторінка опису підписується членами комісії і матеріально-відповідальними особами. Наприкінці кожної сторінки цифрами записується загальна сума натуральних одиниць, відображених на цій сторінці.

На останній сторінці опису матеріально-відповідальні особи підтверджують, що всі матеріальні цінності облічені і відображені в інвентаризаційному описі правильно і повністю, жодних пропусків і невключених до опису предметів немає. Інвентаризаційні описи складаються в необхідній кількості примірників, один з яких вручається матеріально-відповідальній особі.

Якщо інвентаризація триває більше одного дня, то в такому разі до її закінчення інвентаризаційні описи перебувають у місці зберігання ТМЦ. На час перерви у роботі інвентаризаційної комісії сховища закриваються на два замки й опечатуються або пломбуються. Ключі від одного з них є в матеріально-відповідальної особи, а від другого –у голови комісії. Печатка чи пломба зберігається у когось із членів комісії.

Члени інвентаризаційної комісії проводять інвентаризацію в присутності матеріально-відповідальних осіб (в разі бригадної матеріальної відповідальності обов‘язкова присутність бригадира) і при повному складі комісії. Якщо хтось із членів комісії з поважної причини не може брати участь у проведенні інвентаризації (через хворобу, звільнення, відрядження тощо), його замінюють іншим працівником підприємства, з обов‘язковим внесенням змін до наказу про інвентаризацію.

Якщо на складі зберігаються ТМЦ інших підприємств, організацій, фізичних осіб на них складається окремий опис з посиланням на документи, які підтверджують факт прийняття таких цінностей на відповідальне зберігання. Один примірник належним чином заповненого акту з інвентаризації в 10-денний строк передається (пересилається) в власнику таких ТМЦ.

При інвентаризації товарів, що перебувають у дорозі, на них також складається окремий акт. При цьому комісія повинна переконатися, що такі товари справді відвантажені постачальником на адресу свого підприємства. Якщо з‘ясується, що товари не були відвантажені, комісія повинна з‘ясувати причини, чому відправлення товару не відбулося, і вжити заходів, щоб виправити ситуацію.

Інвентаризація ТМЦ, що перебувають у дорозі, які відправлені, але не оплачені в термін покупцями, оформлюються актом інвентаризації товарів відвантажених. Комісія повинна перевірити чи справді таке відвантаження відбулося. При цьому на відвантажену покупцям, але не оплачену у встановлені строки продукцію (товари), і на ті, строк оплати яких не настав, пропонується складати окремі акти. Перераховані вище ТМЦ можуть бути визнані, якщо вони підтверджені належно оформленими первинними документами: рахунками постачальників, копіями платіжних вимог(рахунків-фактур), вибутково-прибутковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, охоронними розписками, договорами на відповідальне зберігання тощо, які пред‘явлені покупцям (отримані від постачальників).

ТМЦ, які належать даному підприємству і перебувають на складах інших підприємств або організацій, перевіряються комісією відповідного підприємства. Комісія підприємства-власника ТМЦ повинна затребувати від підприємства, де зберігаються такі ТМЦ, 1 екземпляр інвентаризаційного опису. До отримання такого опису вартість таких товарів, яка обліковується на певних рахунках балансу, не може бути підтверджена інвентаризаційною комісією підприємства – власника ТМЦ [20].

2.4. Інвентаризація зобов‘язань

Перевірка стану розрахунків з покупцями (замовниками) і постачальниками (підрядниками) є одним з головних завдань інвентаризації.

При її проведенні комісія встановлює наявність у підприємства дебіторської або кредиторської заборгованості, перевіряє їх реальну величину, вживає необхідних заходів для усунення суперечностей з покупцями і постачальниками за виявленими сумами. Комісія перевіряє також стан розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами (розрахунки із заробітної плати, з підзвітними особами та ін.).

У ході її проведення комісія повинна:

1)   оформити виписки, що вказують на реальне існування дебіторської заборгованості та надіслати їх всім дебіторам підприємства. Підприємства-дебітори зобов‘язані протягом 10 днів з дня одержання цих виписок підтвердити таку заборгованість або заявити свої заперечення з цього приводу;

2)   витребувати за невідфактурованими поставками від постачальників розрахунково-платіжні документи (після перевірки бухгалтерією таких поставок). Постачальникам необхідно надати необхідні документи або заявити про відсутність заборгованості. Якщо їх надання неможливе, постачальники повинні повідомити про причину цього.

На кінець звітного періоду на рахунках обліку розрахунків з покупцями і постачальниками, іншими дебіторами і кредиторами можуть залишатися лише неузгоджені суми.

Якщо розбіжності за рахунками, виявлені при інвентаризації, на дату складання балансу не усунені або залишилися нез‘ясованими, то кожна сторона визнає правильними і достовірними і відображає в балансі ті суми заборгованостей, які підтверджуються даними бухгалтерського обліку.

Далі сторона, зацікавлена в усуненні розбіжностей, передає матеріали про них до відповідних органів (наприклад до арбітражного суду).

Комісія повинна обов‘язково узгодити з установами банків і податковими органами суми за розрахунками з ними, оскільки наявність неузгоджених сум у таких випадках не допускається.

По закінченні інвентаризації розрахунків комісія повинна скласти акт. У цьому документі зазначаються не тільки назви дебіторів і кредиторів, дати виникнення і розміри заборгованостей, але і причини їх виникнення, і заходи які були вжиті підприємством для усунення таких заборгованостей.

Якщо при інвентаризації виявлено суми дебіторської або кредиторської заборгованостей зі строком позивної давності, що минув, тоді до акту інвентаризації додається ще й довідка в якій, комісія відображає:

1)                осіб, винних у тому, що минув строк позивної давності дебіторської заборгованості;

2)                реквізити дебіторів і кредиторів за розрахунками з якими строки позивної давності минули;

3)                дати, причини, підстава виникнення і сума вище зазначених заборгованостей.

Заборгованість зі строком позивної давності, що минув, яка визнана безнадійною підлягає списанню з балансових рахунків з одночасним відображенням її на за балансовому рахунку. Відповідно до П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” безнадійною дебіторською заборгованістю визнається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої у підприємства існує впевненість у тому, що вона не буде повернена боржником або за якою минули строки позивної давності.

Списання безнадійної заборгованості здійснюється таким чином:

1)                на інші операційні витрати звітного періоду, коли заборгованість не пов‘язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг або резервів сумнівних боргів на підприємстві не формувався;

2)                за рахунок резерву сумнівних боргів.

Однією з поширених помилок, яких припускаються бухгалтерські служби є не якісне проведення звіряння розрахунків зі сплати податків, зборів та інших обов‘язкових платежів до бюджету.

Порядок проведення інвентаризації /звіряння розрахунків з бюджетом) для підприємств і організацій визначений Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою Наказом Мінфіну України від 11.08.94 №69.

Інструкцією №69 передбачено, що при обов‘язковій річній інвентаризації об’єктами інвентаризації, крім майна, грошових коштів, є також розрахунки підприємства, складовою частиною яких є розрахунки з бюджетом за податками [12].

У цій же Інструкції сказано, що суми за розрахунками з фінансовими і податковими органами перед складанням річного фінансового звіту повинні бути обов‘язково погоджені ними. Залишення в обліку неврегульованих сум за цими розрахунками не допускається.

Інакше кажучи, на відміну від порядку інвентаризації і врегулювання розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами, де, не дійшовши згоди, сторони у своїх звітах можуть відображати суми, які вони вважають правильними і які випливають з записів у їх бухгалтерському обліку, розрахунки з бюджетом за податками на дату складання річного звіту не можуть мати розбіжностей між даними податкового органу і підприємства. У випадку наявності розбіжностей вони повинні бути обов‘язково врегульовані до здання фінансової звітності за рік.

Проведення обов’язкового звіряння розрахунків з бюджетів усіх платників за всіма податками станом на 1 січня встановлене і для податкових органів. Порядок проведення звіряння розрахунків податковими органами міститься в Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов‘язкових платежів) до бюджету і до державних цільових фондів, затверджених наказом ГДПІ України від 12.05.94 №37, в редакції наказу ДПА України від 02.04.99 №174.

При звірянні розрахунків з бюджетом за податками бухгалтер стикається з певними труднощами, пов’язаними у відмінності обліку цих розрахунків у регістрах бух обліку на підприємстві та в особових рахунках платників податків. Які ведуться інспекторами обліку та звітності в податковому органі. Донараховані податковим органом за результатами документальних перевірок податки і штрафні санкції слід відображати в бухгалтерських регістрах не за датою одержання рішення начальника (заступника начальника) податкового органу, а за строком сплати за цим рішенням.

Відповідно до Інструкції №37 відділи обліку і звітності податкових органів за кожним платником податку ведуть оперативний облік нарахування і сплати податків, передбачених бюджетною кваліфікацією України за доходами. Облік і контроль платежів до бюджету здійснюється на особових рахунках платників в розрізі кожного податку в автоматичному режимі. Для цього створюються автоматизовані робочі місця інспекторів обліку. Щомісячно в особових рахунках платників підбиваються підсумки з початку року.

Як бачимо, головна відмінність в обліку розрахунків платника податків із бюджетом полягає в тому, що в бухгалтерському обліку нараховані за звітній період суми податків і зборів відображаються за звітній період на останній день звітного періоду, а в особливому рахунку в податковому органі – на дату сплати згідно законодавства.

Після проведення вибірки необхідних даних обліку та звітності необхідно сальдо розрахунків із бюджетом за кожним податком на 31 грудня звітного року відкоригувати на суми відображені до нарахування (до зменшення) за декларацією (розрахунком, звітом), за останній звітній період року, оскільки ці суми, як ми вже звертали увагу, будуть відображені у особовому рахунку в наступному році за строком їх сплати. Тобто необхідно привести сальдо балансового рахунку 641 “Розрахунки за податками” у розрізі кожного податку до співставного виду з сальдо на особовому рахунку в податковому органі.

Приведення даних бухгалтерського обліку про стан розрахунків із бюджетом за податком у відповідність з даними податкового органу можна виконати за формулою: