Організація документообігу обліку витрат виробництва  є головним елементом системи, оскільки це дає можливість створити інформаційні потоки, визначити сфери функціональної відповідальності кожного працівника організації та ефективно здійснювати внутрішній контроль за роботою підприємства.[30]

РОЗДІЛ 3

    МЕТОДИКА  АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИРОБНИЧОЮ СОБІВАРТІСТЮ ПРОДУКЦІЇ, ТОВАРІВ, РОБІТ, ПОСЛУГ

      3.1 Система організації  внутрішнього контролю (аудиту) операцій, пов’язаних із виробничою собівартістю  продукції, товарів, робіт, послуг

      Функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. Одначе можна виділити ряд типових функцій, притаманних внутрішньому аудиту і відмінних від зовнішнього аудиту (табл. 3.1), незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому він проводиться, зокрема:

• зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з ефективним використанням ресурсів;
• вивчення стану бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх моніторинг та розроблення рекомендацій щодо удосконалення цих систем;
• дослідження бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів і способів, що використовуються для визначення, оцінки, класифікації такої інформації, і складання на  її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності;
• перевірку виконання законів та інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва або власників;
• оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінку контрольних процедур у структурних підрозділах підприємства;
• перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна;
• роботу над спеціальними проектами і контроль за окремими 
  елементами структури внутрішнього контролю;
• оцінку використовуваного підприємством програмного забезпечення;
• спеціальні службові розслідування окремих випадків, за завданням керівника;

Таблиця 3.1

Відмінності внутрішнього аудиту від зовнішнього 

• координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час проведення зовнішнього аудиту;
• складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки;
• розроблення і подання пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і пропозицій з підвищення ефективності управління.

      Принципи  внутрішнього аудиту це — цілісність, об’єктивність, конфіденційність, майстерність і компетентність. Робота, яку виконують аудитори, документується і планується.[27]

      До  непрямих витрат належать витрати, пов’язані  з виробництвом кількох видів  продукції (витрати на утримання  та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включають  до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

      Підвищення  технічного устаткування підприємства новими машинами і механізмами, супроводжується розширенням об’єму робіт, які пов'язані з монтажем і утриманням обладнання в пригодному стані, що викликає збільшення витрат на утримання і експлуатацію обладнання і збільшення питомої ваги цих витрат в собівартості продукції.

      До  таких витрат відноситься: витрати  на утримання і поточний ремонт виробничого  обладнання; амортизація основних засобів, інструментів і пристосувань, витрати  на виробничі відрядження робітників для виконання монтажних і  ремонтних робіт; витрати по внутрішньовиробничому переміщенню вантажів, знос МШП, інші витрати.  

      Аудитор повинен перевірити правильність ведення  синтетичного обліку вище згаданих витрат, який ведеться на активному рахунку 24 “Витрати по утриманню і експлуатацію машин і обладнання”. Аналітичний облік ведеться в розрізі структурних підрозділів, статей і витрат.

      Аудитор повинен перевірити правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського  обліку. Непрямі витрати займають значну питому вагу у собівартості продукції. Аудит витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню доцільно розпочати з перевірки правильності і обгрунтованості складених на підприємстві кошторисів витрат. В процесі аудиту фактичні комплексні витрати в першу чергу порівнюють із затвердженими кошторисами, як по окремих статтях, так і в цілому. При виявленні фактів необгрунтованого завищення кошторисів витрат їх необхідно скоректувати з фактичними сумами витрат. Аудитору необхідно вивчати причини економії і перевитрат по кожній статті витрат. Досліджуючи фактичні витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню слід враховувати, що нераціональна економія засобів по окремих статтях, якщо вона пов’язана з невиконанням планів і намічених заходів є негативним показником роботи окремих служб підприємства і в кінцевому підсумку наносять збитки на інших дільницях. Аудитор повинен пам’ятати, що бувають випадки, перекручення звітності шляхом регулювання витрат в розрізі окремих статей кошторису. При цьому необгрунтовано зменшують витрати по тих статтях кошторису де допущено перерозхід і відповідно зменшують витрати по тих статтях кошторису по яких є економія засобів. Такі факти можна виявити порівнянням сум вказаних у звітах з розміром витрат по відповідних регістрах аналітичного обліку. При цьому необхідно також перевірити правильність їх віднесення по первинних документах на окремі статті витрат.

      В процесі перевірки загальновиробничих і загальногосподарських витрат виясняють обгрунтованість списання товарно-матеріальних цінностей і  грошових засобів по різного роду актах, бухгалтерських довідках і інших документах; правильність віднесення на виробничі витрати вартості недостач, втрат від псування матеріальних цінностей, які слід відшкодувати за рахунок винних осіб.[12]

      Загальновиробничими і загальногосподарськими називаються витрати, які пов’язані з управлінням, обслуговуванням і організацією виробництва на підприємстві. В склад загальновиробничих витрат входять витрати а по утриманню цеху, амортизація будівель, споруд і інвентар виробничого призначення, утримання будівель, споруд  і інвентарю, поточний ремонт будівель, споруд і інвентарю, випробування, опити і дослідження, витрати по охороні праці, знос МШП, інші витрати.

      На  деяких підприємствах, де використовується однорідна сировина для виготовлення виробів однакової трудомісткості, розподіл загальновиробничих витрат проводяться пропорційно вазі або вартості сировини і основних матеріалів.

      В склад витрат на управління включають  заробітну плату, відрахування на соціальне  страхування управлінського персоналу, витрати на службові відрядження, утримання легкового автотранспорту, канцелярські, типографічні, поштово-телеграфні і телефонні переговори, інші витрати загально-господарського призначення.

      Особливо  детально аудитор перевіряє статті витрат, пов’язані з управлінням виробництвом:

• утримання працівників апарату управління підприємства і його структурних підрозділів;
• витрати на утримання службового легкового автотранспорту;
• витрати на відрядження;
• представницькі витрати;
• оплату вартості ліцензій;
• обов’язкові аудиторські послуги, тощо.

      Непродуктивні витрати ревізор перевіряє суцільним  методом. Кожну суму вивчають на основі первинних документів, а в необхідних випадках проводять інвентаризацію або виробничі експерименти. Важливим питанням ревізії є перевірка правильності і економічної обгрунтованості розподілу витрат на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничих і загальногосподарських витрат між виробами, а також між товарною продукцією і незавершеним виробництвом.

      Аудитор зобов’язаний перевірити:

• чи доцільно і економно витрачаються засоби виділені на утримання апарату управління підприємством;
• чи немає випадків неекономного витрачання канцтоварів;
• чи не допускається невиконання використання коштів на придбання меблів і інвентарю і обладнання для службових приміщень;
• чи ведеться контроль зо поштово-телеграфними витратами.

      По  результатах ревізії розробляють  пропозиції направлені на усунення причин, які викликають підвищення собівартості товарної продукції.

      Джерелами аудиту є рядки Головної книги по рахунках, відомості №12, 15, журнали-ордери №10.[30]

      3.2 Розробка програми  аудиту операцій, пов’язаних із  виробничою собівартістю продукції, товарів, робіт, послуг, на підставі даних внутрішнього контролю

      Аудитор розробляє і документально оформляє аудиторську програму. У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з загальним планом проведення аудиту. Ця програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми проведенням аудиту та контролювати роботу аудиторів.

      В аудиторську програму включається  перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються. Під час розроблення аудиторської програми необхідно дотримуватися вимог параграфів 9-10 Національного нормативу України № 9.

      З метою правильного розподілу  обов'язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, які будуть перевірені; характер перевірки (суцільна чи вибіркова); закріплення обов'язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту. Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника підприємства у програму можуть бути внесені зміни.