- оренди, витрат зв'язку, послуг з  реклами, комунальних послуг, інше  нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

      Особливістю нових Національних стандартів є  те, що всі витрати, пов'язані зі звітним періодом, відноситимуться на витрати такого періоду. Навіть такі витрати, як крадіжки, сплачені штрафи відноситимуться на рахунки обліку витрат, оскільки ці та подібні витрати пов'язані зі зменшенням або збільшенням зобов'язань — зменшують прибуток (не оподатковуваний), а відповідно зменшують і власний капітал.

      Метою обліку собівартості продукції є  своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, .пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат. Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.[1]

 

    РОЗДІЛ 2

    ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА ДОКУМЕНТАЛЬНЕ  ОФОРМЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИРОБНИЧОЮ СОБІВАРТІСТЮ ПРОДУКЦІЇ, ТОВАРІВ, РОБІТ, ПОСЛУГ

 

      В управлінському обліку побудова системи обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) посідає центральне місце.

      Це  зумовлено тим, що (у відповідності  до згаданого у минулих публікаціях  Галузевого стандарту вищої освіти при підготовці бакалавра напряму 0501 - "Економіка і підприємництво") предметом дисципліни "Управлінський облік" є витрати виробництва, собівартість продукції та її калькулювання.

      Схематично  систему обліку і калькулювання  собівартості продукції можна представити  наступним чином (рис. 2.1).

Рис. 2.1 - Система обліку і калькулювання  собівартості продукції

      Кожну підсистему можна та необхідно розглядати як окрему систему. Присутність кожної підсистеми та системи в цілому визначається, по перше - необхідністю для керівництва підприємства відповідної інформації, яку надає та чи інша підсистема, а по друге - це наявність на підприємстві кваліфікаційних (людських), технічних і фінансових ресурсів для забезпечення її функціонування. Розкриття побудови кожної підсистеми буде розглянуто окремо.

      Але, перш ніж розглядати побудову кожної підсистеми окремо, необхідно вирішити найголовніше питання - це питання термінології та тлумачення термінів, оскільки в  сучасних літературних та нормативних  джерелах наводяться різні тлумачення одно і того ж терміну, що в свою чергу ускладнює побудову системи обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), а також розуміння її сутності.

      Для цього будемо порівнювати тлумачення, які наводяться в різних джерелах. [10,26]

      Розуміння сутності калькуляційної одиниці та об'єкта витрат (табл. 2.1) розкривається  у ДСТУ 2962 - 94 та в П(С)БО 16 "Витрати".

    Таблиця 2.1

    Визначення  калькуляційної одиниці та об'єкта витрат

 

      Тлумачення  витрат виробництва наводиться в ДСТУ2962-94 "Організація промислового виробництва. Облік, аналіз та планування господарювання на промисловому підприємстві. Терміни та визначення". Під витратами виробництва розуміється сукупність витрат матеріальних і грошових ресурсів на відшкодування спожитих засобів виробництва і на відтворення робочої сили.

      Наступним для побудови системи обліку і  калькулювання собівартості продукції  є розуміння необхідності та тлумачення класифікації витрат виробництва на прямі та непрямі. Визначення витрат виробництва (прямих та непрямих) наводиться в ДСТУ2962-94 та в П(С)БО16 "Витрати". Порівняльна характеристика визначень прямих та непрямих витрат наводиться в таблиці 2.2 та таблиці 2.3.

    Таблиця 2.2

    Порівняльна характеристика прямих витрат

 

      ДСТУ2960-94 розширює можливість розуміння сутності матеріальних витрат.

      Цей стандарт дає визначення матеріальним ресурсам, основному та допоміжному  матеріалам, а також напівфабрикату.

      Під матеріальними ресурсами, у відповідності  до ДСТУ2960-94, розуміється сукупність елементів виробництва, переважно предметів праці, що їх одержує підприємство для виробничого споживання та використання у невиробничій сфері.

      Основний  матеріал – матеріал первинної заготовки.

      Допоміжний  матеріал – матеріал, якій витрачається під час виконання технологічного процесу додатково до основного матеріалу.

      Напівфабрикат – предмет праці, який підлягає подальшому обробленню на підприємстві-споживачеві.

    Таблиця 2.3

    Порівняльна характеристика непрямих витрат

 

      Порівняльна характеристика визначень заробітної плати у відповідності з ДСТУ3138-95 та Законом № 108/95 ВР наводиться в  табл. 2.4. Необхідність такого порівняння обумовлена тим, що треба бути уважним при розумінні сутності того чи іншого визначення, оскільки в різних нормативно-правових документах, як було наголошено вище, наводяться різні тлумачення одного й того ж терміну. Але це не означає, що необхідно зовсім відмовлятися від термінології, наведеної в ДСТУ 3138 - 95.

      Якщо  уважно придивитися на визначення заробітної плати, то вона одночасно є і мірою  оцінки роботи працівників і винагородою. [9]

         Таблиця 2.4

         Порівняльна характеристика визначення заробітної плати

 

      Розмежування  витрат на змінні та постійні є необхідною умовою для побудови підсистеми обліку і калькулювання собівартості продукції  за змінними витратами.

      Розрізняють статистичні та аналітичні методи розмежування витрат на змінні та постійні.

      Тепер наведемо визначення собівартості продукції.

      Тлумачення  собівартості наводиться в ДСТУ2962-94 та П(С)БО16 "Витрати" (таблиця 2.5).

      Таблиця 2.5

      Порівняльна характеристика визначення собівартості продукції

 
 

      Наведені  визначення дають можливість доповнити  одне одного та зрозуміти, що собівартість - це грошове вираження витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції.

      Розрахунок  грошових виражень витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією  продукції називається калькулюванням.

      Калькуляція - це розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат з урахуванням місця їх виникнення та призначення. Залежно від призначення складають планові, нормативні та звітні фактичні калькуляції.

      Після з'ясування термінології можна безпосередньо переходити до побудови системи. Побудова починається з організації документообігу.