Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Марта 2012 в 13:49, курсовая работа
Управління кредитним портфелем банку — надзвичайно важливий, адже кредитна діяльність комерційних банків не є централізовано регламентованою. Адже, банки повинні перевіряти якість кредитного портфелю і правильність їх класифікувати за ступенем ризику. У разі недооцінюючи кредитні ризики які виникають на стадії розглядання кредитного проекту та у процесі роботи з кредитом може зазнати великі труднощі, які призведуть до безнадійної заборгованості у структурі кредитного портфелю та в свою чергу фінансова установа може зазнати банкрутства в сучасних умовах фінансової нестабільності.
З урахуванням
закономірностей і тенденцій
у кредитній справі, її стратегічних
цілей визначальне місце
а) заходи від упровадження яких може бути розрахований конкретний економічний ефект, вони мають кількісну характеристику і їх результатом є:
1) конкретне
кількісне зниження ризику і
як наслідок зниження об’єму
проблемних кредитів, винесених
на рахунки простроченої
2) розширення
об’ємів кредитування за
3) зниження
витрат на процес кредитування
за рахунок оптимізації
4) оптимізація структури кредитного портфеля .
б) заходи, від упровадження яких прямий ефект, у планованому періоді попередньо розрахований бути не може і може прогнозуватися з підведенням підсумків наприкінці періоду, ці заходи відносяться до області процедурних:
1) керування
лімітами самостійних
2) удосконалювання
фінансового аналізу
3) взаємодії
підрозділів у процесі
Також подібними заходами – є впровадження нових продуктів. При цьому можливо зразкове прогнозування рівня споживання послуги і наближена оцінка витрат на її впровадження.
Так можна рекомендувати:
а)
застосування кредитування сільгоспвиробників
за допомогою механізму
б) виявлення не затребуваних кредитних продуктів серед клієнтів;
в) залучення нових груп позичальників не клієнтів банку;
г) розвиток перспективних напрямків кредитування як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб. А саме :
1) нерухомість у кредит;
2) автомобілі в кредит (у т.ч. сільсько-господарча техніка);
3) «товари
народного споживання» у кредит
(побутова та комп’ютерна
Основною особливістю перерахованих вище програм є те, що забезпеченням по цих кредитах виступають об’єкти, що придбаються, оформлювані в заставу. При цьому дві останні програми стимулюють ринок продажів нових товарів, що немаловажне.
Технологічними особливостями даних програм є обов’язкова оплата авансу за придбаний товар, у розмірі не менше 10% від його вартості (як правило це 25–30%). Після чого продавець передає право власності на товар, що купується, покупцеві. Після оформлення договору застави Продавець одержує залишок вартості проданого товару за рахунок кредитних засобів. Обов’язковим у даній технології є щомісячне рівно-часткове погашення тіла кредиту та відсотків.
До альтернативних продуктів
також можна віднести кредитування
юридичних осіб під забезпечення
або поручительство фізичних осіб і
навпаки. Особливий інтерес
Слід також зазначити нерозвинений ринок іпотечного кредитування і великі потенційні резерви росту. Так зокрема, незважаючи на нерозвиненість законодавчої бази і відсутність практичного досвіду варто вже зараз готувати нові кредитні продукти і послуги для освоєння даного ринку, вивчати й адаптувати досвід розвинутих країн з ринковою економікою з метою використання на Україні.
Перехід України до ринкової економіки і активне включення в світові господарські зв’язки вимагають відповідного розширення методів комерційної діяльності підприємств і організацій всіх форм власності. Саме тому в світовій практиці поширилися “нетрадиційні” форми комерційних, фінансових взаємовідносин між продавцем і покупцем, де важливу роль відіграють різноманітні посередники: торговельні компанії, інвестиційні і страхові фірми, банки тощо.
Звичайно лізингові операції розглядаються як варіант довгострокової оренди. Однак, якщо оренда передбачає у кінцевому підсумку повернення орендованого майна своєму юридичному власнику або збереження за ним права власності на дане майно, то при деяких формах лізингу по закінченню договору можливий перехід права власності від орендодавця до орендаря. У таких випадках лізингова угода нагадує продаж у розстрочку з тією лише різницею, що власники змінюються не на початку, а наприкінці терміну угоди. Отже, лізинг - це зручна форма фінансування споживача
Практика використання лізингових
операцій комерційними банками виявила
їх безсумнівні переваги як для підприємств-орендарів,
так і для підприємств-
Можливість не вдаватися до значних
одночасних капітальних затрат на придбання
машин, обладнання та ін. дозволяє орендарям
зберігати самофінансування, мати стабільний
фінансовий стан і підтримувати необхідну
рентабельність. Не можна не відмітити
таку особливість лізингових операцій,
як простоту їх оформлення, порівнюючи
з оформленням банківських
Для підприємства-постачальника, продукція
якого буде придбана по лізингу, вирішується
проблема з оплатою цієї продукції.
Це гарантує стабільність його фінансового
стану, ліквідність балансу, кредитоспроможність.
При формуванні справжнього ринку
засобів виробництва більшою
мірою буде проявлятися і така
перевага лізингу для підприємств-
Аналіз особливостей лізингових операцій дозволяє твердити, що вони більшою мірою, ніж пряме кредитування затрат на придбання обладнання відповідають характеру діяльності комерційного банку.
Лізингові операції, як правило, не вимагають якого-небудь заставного або авансового забезпечення. Для банку, коли він виступає у ролі орендодавця по лізинговій угоді, її гарантування досягається тим, що власність на обладнання і технічні засоби, які здаються в оренду, залишається в банку.
Варто виділити ряд заходів
безпосередньо вихідних за рамки
кредитної політики, однак які
безпосередньо впливають на кінцеву
ефективність діяльності банку і
які тісно ув'язані з
Основними з цих заходів є :
– зміна структури приваблюваних кредитних ресурсів (пасивів), їхнє здешевлення або підвищення термінів;
– підвищення маржі по кредитно-депозитних
операціях за рахунок збільшення
оборотності кредитних
– регулювання середньозваженої процентної ставки за рахунок регулювання структури кредитного портфеля гривня/валюта й ін.
Усі заходи, що відносяться до сфери керування активами і пасивами в дуже значному ступені залежать від зовнішніх умов і прогнозу розвитку фінансового ринку, вимагають якісного моделювання.
3.2
Роль кредитного моніторингу
у підвищенні ефективності
Кредитний портфель банку
служить головним джерелом його доходів
і одночасно головним джерелом ризику
при розміщенні активів. Від структури
і якості кредитного портфеля в значній
мірі залежить стійкість банку, його
репутація, фінансові результати. Таким
чином, банки ведуть чіткий контроль
за якістю позичок у портфелі, проводять
незалежну експертизу, виявляють
випадки відхилення від прийнятих
стандартів і мети кредитної політики
банку, аналізують склад портфеля з
метою виявлення надмірної
Особлива увага в процесі
кредитування приділяється своєчасності
сплаті позичальником чергових внесків
у погашення позички і
Метою кредитного моніторингу
є контроль за якістю кредитного портфеля,
проведення незалежної експертизи, своєчасне
виявлення відхилень від
Контроль за ходом погашення позички і виплатою відсотків по ній служить важливим етапом усього процесу кредитування. Він полягає в періодичному аналізі кредитного досьє позичальника, перегляді кредитного портфеля банку, оцінці стану позичок і проведенні аудиторських перевірок.
Моніторинг позички
Труднощі з погашенням позичок можуть виникати по різним причинам, найбільш розповсюдженими з який є: помилки і недогляди самого банку, допущені при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і наступному контролі; неефективна робота клієнта, що одержав позичку; фактори, що не знаходяться під контролем банку.
Серед причин непогашення позичок, що залежать від самого банку, слід зазначити:
– пільгове кредитування інсайдерів - здатне призвести до серйозних проблем завдяки послабленню уваги питанням забезпечення кредиту. Це кредитування пов'язаних осіб банку на пільгових умовах або у особливо великих розмірах;
– агресивна кредитна політика
банку та намагання одержати якомога
більший дохід від кредитних
операцій. Зазвичай портфель кредитів
є найважливішим джерелом доходів
банку. Проте не можна допускати,
щоб прагнення максимально
– недотримання основних принципів (умов) кредитування. З різних причин керівництво банку може надавати кредити, що супроводжуються невиправданим ризиком або незадовільними умовами, розуміючи при цьому, що воно порушує принципи кредитування;
– недостатня інформація про позичальника. Банк повинен мати вичерпну фінансову документацію та відповідні статистичні дані за усі звітні періоди. У кредитних справах повинна міститись також інша важлива інформація про кредити (мета позики, плани та джерела погашення, дані погашення кредиту, перевірка виконання кредитної угоди, зовнішня інформація про позику тощо);
– недоліки при погашенні позик. Неспроможність банку погасити позику може спричинитися у випадках, коли не чітко визначено порядок погашення. Поширеною є ситуація, коли банк підписує угоду з позичальником про порядок погашення позики, але виявляється неспроможним стягувати виплати основної суми позики, зокрема при наявності у кредитній угоді або документах, які її супроводжують, суто формальних умов, що не надають банку можливостей для впливу на позичальника або іншу сторону з метою повернення позики;
– недооцінка управління кредитними ресурсами. Банк повинен уникати легковажного ставлення до власної кредитної діяльності (недостатній нагляд за старими позичальниками, за позичальниками, добре відомими банку, покладання на усну інформацію, одержану від позичальника, замість фінансових даних; оптимістичне ставлення до оцінки недоліків кредитної функції, якщо подібні банк у минулому вже переживав і спромігся здолати їх);