Кредитній портфель коммерческого банка

Наступна основна складова кредитної  політики передбачає визначення технологічних  засад провадження позичкових операцій комерційним банком за обраними ним  пріоритетними напрямами. По суті йдеться  про розробку такого порядку організації  кредитного процесу, який би належним чином регламентував діяльність пов’язаних з ним працівників  банку і тим самим дозволяв би реалізовувати обрані пріоритети кредитної політики та вирішувати поставлені нею завдання. На практиці указані технологічні засади мають набувати форм чітко окреслених процедур у розумінні цього терміну як „офіційно встановленої послідовності дій для здійснення або оформлення якої-небудь справи”. Вочевидь стосовно діяльності комерційного банку у сфері організації грошово-кредитних відносин йдеться про визначення основних етапів провадження кредитного процесу у взаєминах з окремими позичальниками та регламентацію дій працівників банку на кожному із цих етапів – від отримання заявки на кредит до його кінцевого погашення.

Окрім розглянутих вище, ще однією важливою складовою основного змісту кредитної політики комерційного банку  необхідно вважати визначення основних критеріїв її оптимальності та розробку системи заходів контролю за реалізацією  основних засад політики на практиці. Цілком очевидно, що оптимальність  кредитної політики банку визначається таким рівнем організації кредитного процесу, який дозволяє забезпечити  досягнення основних цілей функціонування комерційного банку як ринкового  підприємства – передусім з огляду на підтримання належного рівня  прибутковості та ліквідності, що обумовлюється  ефективністю провадження позичкових операцій як основного виду банківських  активів. Конкретним кількісним вираженням критеріїв даної ефективності можуть слугувати дві системи показників, які охоплюють з одного боку сукупність коефіцієнтів ліквідності та кредитного ризику, включаючи як обов’язкові  нормативи НБУ, так і показники  запроваджені самим банком, а з  іншого – сукупність показників, що відображають оптимальність сформованого банком кредитного портфеля у плані  його дохідності та надійності. Відповідно до рівня дотримання указаних показників визначається ефективність реалізації кредитної політики загалом.

У той же час безпосереднім засобом  забезпечення цієї ефективності є дотримання банківськими показниками у процесі  поточної організації кредитних  операцій певних стандартів кредитування, що мають визначатися кредитною  політикою і стосуватися побудови взаємин із кожним окремим позичальником, насамперед оцінки його класу за рівнем кредитоспроможності та обмеження максимальної величини кредиту, що може бути надана клієнту. Відтак, кредитна політика має передбачати пряму залежність розміру кредиту одного позичальника від кредитного рейтингу останнього.

Природно, що за таких умов ефективність кредитної політики, її оптимальність для банку вирішальною  мірою залежить від організації  всебічного контролю і спостереження  за усіма наданими кредитами –  як з точки зору відповідності  загальної структури кредитного портфеля банку тим стратегічним напрямам, які визначаються кредитною  політикою, так і з точки зору мінімізації індивідуальних кредитних  ризиків, що відображаються у систематичному погашенні основної суми боргу за наданими позичками та нарахованих  за ними процентів. Основним засобом  досягнення цієї мети є неперервне застосування усіх необхідних форм банківського контролю за діяльністю позичальника, що охоплюють:

• попередній контроль, який є вихідною умовою самої організації грошово-кредитних відносин, коли оцінка фінансово-господарської діяльності клієнта і його кредитоспроможності має визначати принципову доцільність надання йому позички;
• поточний контроль, котрий реалізується безпосередньо й у процесі здійснення розрахункових операцій при оплаті відповідних документів за рахунок кредиту й оцінки відповідності цілей платежу умовам, передбаченим кредитним договором, а також виконання контрагентами вимог укладених контрактів на поставку і реалізацію продуктів;
• послідуючий контроль, що має виявити цільове використання наданих в позику коштів, наявність та збереження заставленого майна, ефективність заходу, що кредитується, його відповідальність представленим банку бізнес-планам і техніко-економічному обґрунтуванню, а також ознаки погіршення фінансового стану клієнта, а відтак і перспективи повернення ним свого боргу.

Отже, якщо критеріями оптимальності кредитної  політики є прийнятий для банку  рівень дохідності та безпека його кредитних вкладень, то визначення механізму застосування основних процедур контролю у практичній банківській  діяльності слід вважати одним із ключових елементів у реалізації кредитної політики і досягнення поставлених нею цілей і завдань.

У кінцевому  підсумку зазначені складові можуть стати розділами конкретного  документу, яким затверджується кредитна політика на рівні правління комерційного банку, а сама політика виражатиме єдину, цілісну концепцію організації  грошово-кредитних відносин між  банком та його клієнтами [ 25,с.341].

Таким чином, формування чіткої кредитно політики комерційного банку за всіма розглянутими вище напрямами слід вважати необхідною умовою раціональної організації грошово-кредитних  відносин між банком і його клієнтом, що визначається правильним вибором  стратегічних завдань кредитної  діяльності на ринку, пріоритетів у  обслуговуванні перспективних груп позичальників і використанні адекватних видів кредитних послуг як кінцевого  банківського продукту, а також розробкою  необхідних процедур у вигляді послідовності  дій банківських працівників  і їх повноважень у прийнятті  рішень, щодо управління позичковими  операціями. Власне кредитну політику комерційного банку як цілісну концепцію  його діяльності у сфері кредитування можна вважати основним зв’язуючим елементом мікрорівневого блоку  механізму організації грошово-кредитних  відносин – з точки зору необхідності врахування при її розробці як монетарної політики Національного банку України, так і завдань самого банку  щодо підтримання власної ліквідності  і платоспроможності, для чого використовується система оціночних показників, які  відображають ефективність сформованого банком кредитного портфеля з огляду на дотримання указаних параметрів.

Кредитна політика є фундаментом  надійності та прибутковості кредитного портфеля, тому також впливає на стабільність банку. Інтереси стабільності банку мають визначати зміст  і структуру кредитної політики.

Кредитна політика може бути:

— слабкою;

— помірною;

— агресивною.

Визначення найбільш придатної  кредитної політики для банку  на даний час означає помірковане  завантаження ресурсів у позички.

Якщо частка кредитів у загальному обсязі робочих активів банку  складає до 30%, то це означає, що банк провадить вкрай обережну кредитну політику і забезпечує свою прибутковість  за рахунок менш ризикованих активних операцій. Але в цьому разі банк втрачає значний сегмент фінансового  ринку. Така кредитна політика більш  бажана для новостворених банків, які не мають досвіду кредитної  роботи.

При помірній кредитній політиці частка кредитів у робочих активах складає  від 30 до 50%. Така політика притаманна стабільним і надійним банкам, які мають досвід кредитної роботи.

Частка кредитів, що перевищує 50% робочих  активів, свідчить про агресивну  кредитну політику. Вона може бути обґрунтована тільки надприбутками і не повинна  бути досить тривалою. Слід пам’ятати, що агресивну кредитну політику не можна довго провадити, бо вона пов’язана  зі значним ризиком і при застосуванні такої політики впродовж тривалого  часу можуть виникнути не прогнозовані збитки від кредитних операцій. [ 32, с.47]

Важливе значення для мінімізації  втрат від кредитного ризику має  підтримка оптимальної структури  кредитного портфеля комерційного банку.

Кредитна  політика призначена встановити ключові  принципи, яких мусять дотримуватися  менеджери та керівники банку  при плануванні кредитної діяльності і видачі кредитів. По-перше, кредитна політика повинна містити ті умови, за яких банк може провадити видачу кредитів як таку. До цих умов належать вимоги по валютних позиціях. По-друге, кредитна політика повинна містити  встановлені банком межі кредитних  процентних ставок і принципи їхнього  формування на підставі відомостей про  вартість ресурсів, про необхідну  прибутковість і дохідність. По-третє, кредитна політика повинна містити  класифікацію тих типів кредитів, на яких спеціалізується банк, а також надавати кредитним працівникам можливість формувати кредитний портфель з урахуванням диверсифікації ресурсів за ризиковими рівнями таким чином, щоб забезпечити наперед встановлене, обране керівництвом банку відношення дохідності і надійності. По-четверте, кредитна політика повинна містити перелік документів, які мусить надати клієнт разом із заявкою про кредит, а також умови, за яких заявка може бути прийнята, чи підстави, на яких заявка може бути відхилена. По-п'яте, кредитна політика повинна містити відомості про управлінські структури, які беруть участь у кредитній роботі, і про порядок прийняття ними рішення про кредитування. По-шосте, кредитна політика повинна містити вимоги до забезпечення кредитів, які видає банк. По-сьоме, кредитна політика повинна визначати ті умови, за яких банк може прийняти на себе позабалансові зобов'язання, тобто видати гарантії або поручительства.

У кінцевому  підсумку кредитна політика як детальний  план, програма дій банку з організації  грошово-кредитних відносин виступає вихідним моментом і основою практичної діяльності комерційного банку у  сфері грошово-кредитного посередництва, сама методологія якого і утворює  мікрорівневий блок банківського механізму  організації грошово-кредитних відносин суспільства.

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз кредитного механізму на прикладі ПАТ "БАНК ФОРУМ"

 

2.1 Загальна характеристика діяльності  ПАТ "БАНК ФОРУМ"

 

ПУБЛІЧНЕ  АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК ФОРУМ» (скорочена назва ПАТ «БАНК  ФОРУМ», далі - Банк), ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21574573, зареєстроване 31.01.1994 р. Дніпровською районною державною  адміністрацією у місті Києві.

ПАТ «БАНК  ФОРУМ» є правонаступником усіх прав та зобов’язань Акціонерного комерційного банку «Форум» в зв’язку із зміною його найменування (назви), згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 04.03.2010 року. Зміни до установчих документів ПАТ «БАНК ФОРУМ» затверджені  Національним банком України 12 квітня 2010 року.

Банк  Форум у 2010 році сконцентрував свою увагу на проведенні процесів внутрішньої  трансформації та централізації, в  тому числі переведенні філій  банку на єдиний баланс. Але разом  з цим діяльність Банку Форум  у 2010 році була спрямована на розробку та впровадження нових продуктів  і технологій обслуговування різних груп клієнтів, збереження існуючої ресурсної  бази, активізацію роботи щодо залучення  коштів нових клієнтів, підтримання  ліквідності на належному рівні, проведення заходів щодо покращання якості кредитного портфеля та поступове  відновлення кредитування.

  Банк  Форум належить до групи найбільших  банків України і посідає 14-те  місце серед усіх фінансових  установ України за розміром  чистих активів, обсяг яких  на 1 січня 2011 року становив 14 021 млн грн (таб 2.1).

Обсяг власних  коштів банку в 2010 році збільшився на 1 740 млн грн, або на 48%, і станом на 1 січня 2011 року дорівнював 5 366 млн  грн, у тому числі зареєстрований статутний капітал — 4  435  млн  грн.

Показники	Позиція	Частина ринку,%
Чисты активи	14	1,7
Кредитно - інвестеційний портфель	14	1,6
Кошти кліентів	14	1,8
Зареєстрований статутний капітал	9	3,3
Зобов"язання	13	1,9

 Таблиця  2.1 – Конкурентна позиція  Банку  Форум на банківському ринку  України за даними АУБ на 01.01.2011 року

 

  Акціонери  Банку Форум підвищили  рівень  капіталу банку відповідно до  необхідності виконання нормативних  вимог НБУ та ЄБРР. Так, у  2010 році зареєстрований статутний  капітал банку збільшився майже  вдвічі, або на 2 175 млн грн (рис.2.2).

Рисунок 2.2- Динаміка статутного капіталу ПАТ "БАНК ФОРУМ", млн. грн.

 

  Сукупні пасиви банку на 1 січня 2011 року становили 18 622 млн грн, у тому числі власні кошти — 5 366 млн грн, інші зобов’язання — 13 256 млн грн.

  Основою  розвитку банку є формування  стабільної ресурсної бази, обсяг  якої станом на 1 січня 2011 року  дорівнював 10 494 млн грн. При формуванні  ресурсної бази 

Банку Форум  було виділено такі пріоритетні напрямки: розробка та впровадження нових видів  послуг, оптимізація термінів залучення  коштів та їхньої структури.

  За  умов несприятливої економічної  ситуації, спричиненої наслідками  світової фінансової кризи, з  одного боку, та поступового відновлення  довіри населення до банківської  системи України, з іншого боку, банку вдалося протягом 2010 року  збільшити обсяг коштів клієнтів  на 201 млн грн у порівнянні з  попереднім роком.

Кошти клієнтів, питома вага яких становить 71%, є основною складовою ресурсної бази. За 2010 рік їхній обсяг збільшився на 3% і станом на 1 січня 2011 року дорівнював 7 483 млн грн.

  Суттєва  частка в структурі ресурсної  бази належить коштам міжнародних  організацій — 18%, обсяги яких  на 1 січня 2011 року становили 1 862 млн грн, решта — кошти  субординованого боргу та цінні  папери власного боргу — 11% (1 148 млн грн).

  Серед  коштів клієнтів найбільшу питому  вагу в  2010 році  мали кошти  фізичних осіб — 77%, обсяг яких  на 1 січня 2011 року становив 5 727 млн  грн, що на 678 млн грн, або на 13%, більше, ніж на початок попереднього року. Обсяг коштів юридичних осіб станом на 1 січня 2011 року — 1 756 млн грн (рис.2.3).

За умов подолання негативних наслідків  світової фінансової кризи банк проводив значну роботу щодо покращання якості кредитного портфеля: працював над  скороченням проблемної заборгованості за кредитами. Протягом 2010 року кредитний  портфель зменшився на 3 085 млн грн, або на 19%, і станом на 1 січня 2011 року дорівнював 12 790 млн грн.

 

Рисунок 2.3-   Динаміка коштів клієнтів ПАТ "БАНК ФОРУМ", млн. грн.