Кредитній портфель коммерческого банка

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота містить 63 сторінки, 10 таблиць, 10 рисунків, список літератури

Об’єктом  дослідження є механізми здійснення кредитних операцій комерційних  банків України на основі даних кредитного підрозділу «БАНК ФОРУМ».

Метою даної  роботи є зазначення головних напрямків  і надання конкретних пропозицій з питання удосконалення здійснення кредитних операцій комерційними банками  на основі систематизації теоретичних  матеріалів, розкриття діючої практики з організації процесу кредитування в банках і виконаного аналізу.

  В першому розділі роботи розглянуті теоретичні питання:

- сутності  кредитних операцій та ризиків  процесів банківського кредитування;

- методології  формування резервів під кредитні  операції як одного із шляхів  мінімізації кредитних ризиків;

У другому  розділі роботи:

- проведена  економічна діагностика діяльності  «БАНК ФОРУМ» за 2008 – 2010 роки;

- проведений  аналіз кредитного портфелю та  управління кредитним ризиком  в «БАНК ФОРУМ»

У третьому розділі роботи :

- проаналізовані підходи щодо удосконалення механізму здійснення кредитних операцій

- досліджена  роль кредитного моніторингу у підвищенні ефективності здійснення кредитних операцій

ВСТУП

 

Інноваційний  розвиток економіки України за умов становлення ринкових економічних  відносин потребує нових підходів до забезпечення стабільності та ефективності функціонування всіх складових ринкової інфраструктури.

Стратегічною  метою банківської системи України  є забезпечення сталості її розвитку шляхом досягнення надійності, стійкості  до криз, підвищення якості та ефективності її діяльності. Важливу роль у зміцненні  банківської системи країни, зростанні  довіри до неї вкладників та інвесторів відіграє управління банківських ризиків. У загальній сукупності банківських  ризиків найбільшу питому вагу мають  кредитні ризики. З огляду на пріоритетність і високу прибутковість кредитних  операцій саме ці ризики с визначальними  в діяльності вітчизняних і зарубіжних банків. Негативні дії кредитних  ризиків обертається для банків значними втратами і є однією з найвагоміших причин їхнього банкрутства. За цих умов особливої актуальності набуває проблема регулювання кредитних ризиків банків. Причому ця актуальність підсилюється у зв'язку з приходом в Україну іноземних банків, що загострює конкуренцію на ринку банківських послуг і, відповідно, потребує від вітчизняних банків застосування ефективних механізмів забезпечення конкурентоспроможності їхньої діяльності, серед яких важливу роль відіграє управління кредитних ризиків у кредитному портфелі комерційного банку.

Як показали дослідження внаслідок  фінансової лібералізації, зростаючої конкуренції, мінливості у диверсифікації фінансових ринків банки у своїй  діяльності все частіше стикаються з широким комплексом ризиків, тому і виникла необхідність у проведенні комплексного дослідження теоретичних  і прикладних аспектів регулювання  кредитних ризиків банків з урахуванням  нових тенденцій банківської  системи України та оцінки виливу чинників ризику. Зокрема, суттєву увагу  потрібно звернути на розроблення питань, пов'язаних зі стратегією і тактикою внутрішньобанківського регулювання  кредитних ризиків, комплексним  аналізом впливу ризикоутворювальних чинників, вибором методів регулювання кредитних ризиків та оцінкою економічної ефективності їх застосування. Адже впровадження дієвого регулювання кредитних ризиків на рівні вітчизняних банків дозволить підвищити ефективність системи управління ризиками та розвинути її від безпосереднього контролю окремих ризикових позицій до фундаментального чинника підвищення вартості банків та забезпечення фінансової стабільності банківської системи

Управління  кредитним портфелем банку —  надзвичайно важливий, адже кредитна діяльність комерційних банків не є  централізовано регламентованою. Адже, банки повинні перевіряти якість кредитного портфелю і правильність їх класифікувати за ступенем ризику. У разі недооцінюючи кредитні ризики які виникають на стадії розглядання  кредитного проекту та у процесі  роботи з кредитом може зазнати великі труднощі, які призведуть до безнадійної  заборгованості у структурі кредитного портфелю та в свою чергу фінансова  установа може зазнати банкрутства  в сучасних умовах фінансової нестабільності. Та поруч з тим, постійний контроль за кредитним портфелем дозволяє забезпечити безпеку, надійність і  прибутковість кредитних операцій комерційних банків. Саме тому побудова ефективної системи управління кредитного портфелю є запорукою забезпечення ефективності та надійності здійснення кредитних операцій, необхідною умовою оптимізації системи організації  кредитування в комерційних банках.

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи управління кредитним портфелем

 

1. Сутність і структура кредитного портфеля

 

Кредитний портфель це - сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником. Надання кредиту може відбуватися у формі позик, облігацій, простих векселів, підтверджених авансів, векселів, строк сплати яких уже настав, рахунків факторингу, овердрафтів, короткострокових комерційних векселів, банківських акцептів та інших подібних зобов'язань. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у т.ч. і прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів. [22, с. 208].

Кредит  є однією з найскладніших економічних  категорій як за своєю сутністю, так і за механізмом впливу на процес суспільного відтворення. Щодо цього  він поступається тільки категорії  грошей. Є два підходи до визначення сутності кредиту:

1) ототожнення  кредиту з цінністю, яка передається  одним економічним суб'єктом іншому  в позичку. При такому підході  увагу звернуто на саму позичку,  її правову форму, що зумовлює  вихолощування з кредиту його  економічного змісту;

2) ототожнення  кредиту з певним видом економічних  відносин, які формуються в суспільстві.  Такий підхід дає можливість  глибше дослідити економічні  аспекти кредиту, економічні чинники  його існування, основи та закономірності  руху. Тому цей підхід переважає,  на ньому ґрунтується висвітлення  сутності кредиту (в сучасній  ринковій економіці).

Найбільш  визнаним є розкриття сутності кредиту  як економічних відносин, що виникають  між суб'єктами ринку у зв'язку з передачею один одному в тимчасове  користування вільних коштів (вартості) на засадах поворотності, строковості, платності, забезпеченості та цільового використання.

Суб'єктами кредитних відносин є кредитори  та позичальники.

Кредитори — це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і  передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Кредиторами можуть бути фізичні і/або юридичні особи (підприємства, організації, установи, урядові структури тощо), а також  держава. Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують  тимчасово вільні кошти в інших  суб'єктів, у тому числі й на засадах  запозичення, а потім самі надають  їх у позички своїм клієнтам. Тому банки називають колективними кредиторами.

Позичальники  — це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку  від кредиторів. Характерною ознакою  позичальника є те, що він не стає власником позичених коштів, а  лише тимчасовим розпорядником. Тому його права стосовно використання цих  коштів дещо обмежені — він не може вийти за межі тих умов і цілей, які передбачені його угодою з  кредитором. З цього погляду позичальник  перебуває у певній залежності від  кредитора. Проте це не заперечує  рівноправності сторін у кредитних  відносинах [18, с. 15].

Формування  кредитного портфеля відбувається за різними критеріями:

1.  Залежно від суб'єктів кредитних відносин прийнято виділяти такі види кредиту:

• банківський;
• державний;
• міжгосподарський (комерційний);
• міжнародний;
• особистий (приватний).

У банківському кредиті суб'єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному — держава, що виступає переважно  позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб'єктами є господарюючі структури, у міжнародному — резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб'єктів  є фізична особа.

2. Залежно від цільового призначення, можна виділити:

• кредити, що надані для поповнення оборотних коштів позичальника, - об'єктом кредитування, в основному, виступає оборотний капітал підприємця, а джерелом повернення є кошти, які вивільнилися з обороту внаслідок реалізації об'єкта (проекту), що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження (як правило, такі кредити надають терміном до одного року);
• кредити, що надані в інвестиційну діяльність позичальника, - об'єктом кредитування виступають вкладення в основний капітал; джерелом повернення такого кредиту є прибуток від упровадження заходів, що прокредитовані, тобто їх економічний ефект (як правило, такі кредити надають на термін, більший ніж один рік);
• кредити на споживчі цілі, фізичним особам.

3. За строком, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяють кредити:

• короткострокові (до одного року);
• середньострокові (до п'яти років);
• довгострокові (понад п'ять років).

В основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообігу капіталу, у  формуванні якого бере участь позичена вартість.

4. За галузевою спрямованістю виділяють такі види кредиту в:

• промисловість;
• сільське господарство;
• торгівлю;
• будівництво;
• інші галузі та види діяльності.

Класифікація  кредиту за галузевою спрямованістю  має практичне значення. Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна  специфіка кругообігу капіталу, яка  обумовлює адекватну організацію  самого кредитного процесу.

5. За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділити такі види кредиту:

• забезпечений і незабезпечений;
• прямий і опосередкований;
• строковий і прострочений, пролонгований;
• реальний, сумнівний, безнадійний.

6.  За категорією ризиків, виділяють кредити:

• стандартні;
• під контролем;
• субстандартні;
• сумнівні;
• безнадійні.

Адже  кредитна діяльність банків є однією з найбільш ризикових. Тому, відповідно до Постанови Правління НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих збитків за кредитними операціями”, банки повинні виділяти кредити  за категорією ризиків.

7. За типами позичальника виділяються такі кредити:

• кредити, надані суб'єктам господарювання,
• фізичним особам,
• іншим банкам,
• органам загальнодержавного управління,
• місцевим органам державного управління.

8. За валютою кредиту виділяють наступні кредити:

• кредити, надані в національній валюті;
• кредити, надані в іноземній валюті.

9. За послугами кредитного характеру розрізняють наступні кредити:

• лізинг;
• факторинг;
• форфейтинг;
• авальний кредит;
• акцептний кредит;
• документарне кредитування тощо. [18, с. 50].

Передусім це пов'язано з особливою економічною  природою та технологією проведення цих банківських операцій, яких об'єднує те, що за своєю суттю всі вони мають кредитний характер. Причому з розвитком вітчизняного кредитного ринку та збільшенням присутності іноземних банків розширюється та вдосконалюється і спектр банківських послуг кредитного характеру.

З огляду на вищенаведені аргументи класифікацію видів формування кредитного портфелю банку, яка може бути корисною під  час розроблення кредитної політики банку. Адже ефективна кредитна діяльність банку потребує методичного забезпечення, адекватного вимогам ринку. При  цьому головними критеріями в  класифікації видів банківського кредитування, має бути економічний зміст банківської  операції, правове поле провадження  і технологічні схеми практичного  здійснення, що відповідають сучасним тенденціям функціонування світового  банківського бізнесу. Саме ці критерії послужили основою пропонованої класифікації видів банківського кредитування (табл. 1.1). [32, с. 65].