Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку грошових коштів

- робочий план рахунків  бухгалтерського обліку, що містить  синтетичні та аналітичні рахунки,  необхідні для ведення бухгалтерського  обліку у відповідності до  вимог своєчасності та повноти  обліку та звітності;

- форми первинних облікових  документів, що застосовуються для  оформлення фактів господарської  діяльності, за якими не передбачені  типові

- форми первинних облікових  документів, а також форми документів  для внутрішньої бухгалтерської  звітності;

- порядок проведення інвентаризації  активів та зобов'язань;

- методи оцінки активів  та зобов'язань;

- правила документообігу  і технологія обробки облікової  інформації;

- порядок контролю за  господарськими операціями;

- інші рішення, необхідні  для організації бухгалтерського  обліку. Послідовне проведення підприємством  прийнятої облікової політики  є одним з найважливіших завдань  бухгалтерського обліку.

	Облікова політика

	І-й рівень		ІІ-й рівень

			- робочий план рахунків  бухгалтерського обліку - форми первинних облікових  документів - порядок проведення інвентаризації  активів та зобов'язань - методи оцінки активів  та зобов'язань - правила документообігу  і технологія обробки облікової інформації - порядок контролю за  господарськими операціями - інші рішення, необхідні  для організації бухгалтерського  обліку
	– визнання країною міжнародних  бухгалтерських стандартів та впровад-ження  їх в національну систему обліку – вирішення питань щодо рівня регламентації обліку – розробка національного  плану рахунків чи його відсутність – розробка та затвердження форм звітності методологічне та організаційне  керівництво системою обліку в країні – сприяння підготовці кадрів та розвиток наукових досліджень з  обліку – програма книговидання, забезпечення мето-дичною літературою бухгалтерів–практиків – питання оплати праці, соціального забезпечення тощо

 

	Рис. Рівні облікової  політики

При формуванні облікової  політики передбачається майнова відокремленість  і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової  політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам  повноти, обачності, привалювання змісту над формою, послідовності, безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні".

Облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації  бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих  правил.

Елементи облікової політики представлені на рис. .

Рис. . Елементи облікової  політики

В Наказі про облікову політику акціонерного товариства закритого  виду виробничо-торгівельної кондитерської  фірми “Буковинка” вказано, що бухгалтерія  фірми повинна:

1. Здійснювати ведення  бухгалтерського обліку принципами  і методами передбаченими Національними  положеннями (стандартами) бухгал-терського  обліку.

2. Забезпечити безперервність  відображення операцій і достовірну  оцінку активів, зобов’язань,  капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи журнально-ордерну  та автоматизовану форму.

3. Розробити і надати  для затвердження правила документообігу  і графік передачі в бухгалтерію  первинних документів і звітності  матеріально-відповідальних осіб.

4. Вести аналітичний облік  руху товарно-матеріальних цінностей  сальдовим методом.

5. У бухгалтерії – у  відомостях обліку залишків матеріалів  у кількісно-сумарному вираженні.  На складах – у картотеках  складського обліку в кількісному  вираженні.

Облік основних засобів фірми  здійснювати у відповідності  з П(С)БО7 “Основні засоби”.

До інших необоротних  нематеріальних активів відносити  предмети вартістю більше 25 грн. терміном експлуатації понад один рік, нараховувати знос при передачі в експлуатацію 100% і обліковувати їх до повного  фізичного зносу.

До законодавчого врегулювання питання віднесення до категорії  “малоцінні та швидкозношувані предмети”  рахувати матеріальні активи МШП, якщо вартість одиниці таких активів  перевищує 500грн. за вирахуванням відповідного ПДВ із терміна експлуатації менше  року, МШП не залежно від вартості списаній на витрати при передачі в експлуатацію з подальшим веденням кількісного обліку.

Запасами визначаються активи підприємства які призначені для  використання під час виробництва, виконання робіт, надання послуг, а також для управління підприємства (сировина, матеріали, паливо тощо).

Не визначаються виробничими  запасами сировина і матеріали отримані для переробки, як давальницька сировина.

Оцінку запасів крім товарів  в роздрібній торгівлі, при їх вибутті  проводити на фірмі по методу середньозваженої собівартості запасів.

Облік незавершеного виробництва  здійснюється на підприємстві в кількісному  і сумарному виразі по кожному  об’єкту калькулювання.

Готовою продукцією визначається продукція, яка здана на склад  і відповідає технологічним умовам і стандартам. Обліковується в  кількісному та сумарному виразі по гуртовим та роздрібним цінам.

Доходи від реалізації продукції і товарів рахувати на дату відвантаження зі складу.

З метою забезпечення більш  повного і адекватного обліку заборгованості по кожному підприємству окремо вести рахунки бухгалтерського  обліку 371 “Розрахунки по виданих  авансах” 681 “Розрахунки по авансах  отриманих”.

З метою забезпечення відображення витрат по всіх цінах із збереженням  витрат складу чи використовувати рахунки  класу 8 “Витрати по елементах” а всі  витрати списувати безпосередньо  на рахунки обліку даних витрат (23, 91, 92, 93, 94).

Контроль за використанням  наказу покладено на головного бухгалтера.

Зразок наказу про облікову політику підприємства наведено в додатку .

Відповідно до принципу послідовності  підприємство повинно постійно (з  року в рік) застосовувати обрану облікову політику.

Дотримуватись єдиної облікової  політики мають й групи об'єднаних  підприємств (після об'єднання), а  також ті підприємства, які складають  консолідовану фінансову звітність.

У разі, якщо неможливо застосувати  єдину облікову політику, складаючи  консолідовану фінансову звітність, це розкривають у Примітках до консолідованої фінансової звітності. Зумовлено це необхідністю порівнювати  фінансову звітність підприємства для оцінки його фінансового стану, перспектив розвитку та результатів  діяльності за певний період. У зв'язку з цим доцільно й для кожного  звітного періоду дотримуватись  єдиної облікової політики.

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обгрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.

Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо:

- змінюються статутні  умови;

- змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО;

- нові положення облікової  політики забезпечують достовірне  відображення подій або операцій  у фінансовій звітності.

Не вважається зміною облікової  політики інформація, що стосується:

- подій або операцій, які  відрізняються за змістом від  попередніх подій або операцій;

- подій або операцій, які  не відбувалися раніше.

РОЗДІЛ ІІІ

СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ТА УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

3.1. ПОНЯТТЯ, ОЦІНКА  ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів  підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі  позиції у структурі витрат підприємств  різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні  інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних  активів, тому що можуть бути перетворені  на грошові кошти протягом року або  одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні  чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються  до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних  підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж - товаром.

Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі  запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів  торговельного підприємства.

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші -змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті -входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Товарні запаси — придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією.

До складу запасів включаються  всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну  дату, незалежно від місця їх знаходження. Предмети, що є власністю інших  фізичних та юридичних осіб і знаходяться  на території, що належить підприємству не є запасами підприємства.

Структура П(С)БО 9 та основні  терміни

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у  фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Основні розділи  даного положення наступні

Структура П(С)БО 9

Терміни та поняття, що пояснюються в П(С)БО 9: запаси, одиниця бухгалтерського обліку запасів, чиста вартість реалізації запасів, первісна вартість запасів, оцінка запасів на дату балансу.

Терміни та поняття, що використовуються в П(С)БО 9:

собівартість виробництва  запасів, справедлива вартість запасів, подібні та неподібні запаси, подібна  справедлива вартість, оцінка вибуття  запасів, ідентифікована собівартість відповідної одиниці запасів, середньозважена  собівартість, собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), собівартість останніх за часом надходження  запасів (ЛІФО), нормативні витрати, ціни продажу, вартість МШП, очікувана ціна продажу запасів, очікувані витрати  на завершення виробництва і збут запасів.

Нижче наведені основні терміни, що використовуються з прийняттям нових  положень (стандартів) бухгалтерського  обліку.

Одиниця бухгалтерського  обліку запасів — це їх найменування або однорідна група (вид). Такою одиницею може бути вид, сорт, марка запасу, тобто кожен номенклатурний номер.

Первісна вартість запасів — сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

Чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Справедлива вартість — сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Подібні запаси - це запаси, які мають однакове функціональне призначення і подібну справедливу вартість.

В міжнародній обліковій  практиці прийнято, що подібна справедлива вартість не повинна відрізнятися більше ніж на 10 % від справедливої вартості іншого активу, який приймає участь в обмінній операції.

Вимоги П(С)БО 9 "Запаси" розповсюджуються не на всі оборотні активи підприємства. До складу запасів  не включаються активи, оцінку яких регулюють інші Стандарти (рис. _).

Рис. . Сфера застосування П(С)БО 9 "Запаси"

Для цілей бухгалтерського  обліку згідно П(С)БО 9 запаси включають  наступні складові

Таблиця

Складові запасів  для цілей бухгалтерського обліку

№ з/п	Складові запасів (п 6 П(С)БО 9)	Шифр рахунків згідно Плану рахунків
1	Сировина, основні й допоміжні  матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання  робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб	20,25
2	Молодняк тварин і тварини  на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням (стандартом)	21
3	Малоцінні та швидкозношувані  предмети, що використовуються менше  одного року або протягом нормального  операційного циклу, якщо він більше одного року	22
4	Незавершене виробництво  у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів  та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з втрат на виконання  незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу	23
5	Готова продукція, що виготовлена  на підприємстві, призначена для продажу  і відповідає технічним та якісним  характеристикам, передбаченим договором  або іншим нормативно-правовим актом	26,27
6	Товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються  підприємством з метою подальшого продажу	28