Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку грошових коштів

Визнання та оцінка запасів

Визнання запасів  активами

Запаси визнаються активом  за таких умов:

<=> якщо Існує ймовірність  того, що підприємство

одержить в майбутньому  економічні вигоди, пов'язані з їх використанням (майбутня економічна вигода, втілена в актив, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство);

<=> їх вартість може  бути достовірно визначена.

Якщо хоч одна з вимог  не може бути виконана, то такі запаси не відображаються в балансі, а є  витратами періоду.

Таким чином, не всі матеріальні  цінності визнаються активами, а отже, не можуть обліковуватися в складі запасів і не будуть відображатись  в складі активів при складанні  фінансової звітності. Наприклад, товарно-матеріальні  цінності, придбані для благодійної  діяльності або для задоволення  особистих потреб працівників підприємства подарунки тощо, не є активами. Вартість таких матеріальних цінностей слід обліковувати як інші витрати, що виникають  в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані  з операційною діяльністю підприємства.

Оцінка запасів

Значна увага в П(С)БО 9 приділена питанням оцінки запасів.

Згідно з Положенням оцінку запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами

слід розглядати на наступних  етапах їх руху:

- при надходженні запасів;

- при вибутті запасів;

- на дату складання  звітності.

Оцінка запасів  при їх надходженні

Основою достовірності визначення вартості запасів є вартість їх придбання  або їх собівартість. Первісна вартість запасів визначається з залежності від способу їх надходження на підприємство. Запаси можуть надходити  на підприємство в результаті:

- придбання за грошові  кошти та їх еквіваленти;

- виготовлення;

- внеску (передачі) засновниками (учасниками) підприємства в якості  внеску до

статутного капіталу;

- безкоштовної передачі;

- обміну на інші запаси.

Отримані або вироблені  запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

П(С)БО 9 визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів

Рис.

Рис. _ Порядок формування первісної вартості запасів

При надходженні запасів  на підприємство їх первісна оцінка

формується наступним  чином. (Рис. _)

Дане Положення передбачає калькулювання собівартості придбання  запасів, що є реалізацією принципу історичної собівартості. Порядок калькулювання  собівартості придбання виробничих запасів є одним з основних елементів облікової політики підприємства.

Рис. _

Рис. _. Оцінка запасів при надходженні

Елементи витрат підприємства на придбання запасів, що включаються  у вартість цих запасів, наступні (табл )

Таблиця

Елементи витрат підприємства на придбання запасів

Витрати	Пояснення
1	2
Суми, які підлягають сплаті постачальнику	Вартість придбаних запасів, яка зазначена в накладних  або інших товарно-транспортних документах, без сум ПДВ, які підлягають включенню до податкового кредиту
Вартість послуг, пов'язаних з придбанням запасів	Інформаційні послуги - послуги, пов'язані зі збором інформації про  потенційних постачальників даного виду запасів, про умови поставки запасів кожним з потенційних  постачальників, про якість запасів  які поставляються тощо
	Посередницькі послуги - послуги, пов'язані з пошуком та придбанням оговорених за номенклатурою та ціною  запасів
	Інформаційні та посередницькі  послуги, які надаються підприємству, можуть відноситися до декількох  видів виробничих запасів, що потребує первісного накопичення цих витрат та наступного їх розподілу, а тому слід вести їх попередній облік (накопичення)
Ввізне мито	Мито - податок на товари та інші запаси, які пересуваються  через митний кордон України. Види мита встановлюються Законом України  від 05.02.92 р. № 2097-ХІІ "Про єдиний митний тариф" Мито нараховується митним органом України за ставками Єдиного  митного тарифу. Нарахування мита проводиться на базі митної вартості запасів, до якої включається ціна запасів, вказана в рахунку-фактурі, а також  фактичні витрати на транспортування, навантажування, розвантажування, перевантажування та страхування до пункту перетину митного кордону України, комісійні  та брокерські винагороди; плата за використання об'єктів інтелектуальної  власності, які відносяться до даних  товарів та інших предметів та повинні бути сплачені імпортером (експортером) прямо або непрямо, як умова їх завезення (вивезення)
Суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству	- ПДВ, що сплачується  при ввезенні запасів на митну  територію України; — єдиний  митний збір; — ПДВ, що сплачується  постачальникам (продавцям) при придбанні  запасів, які повністю (або частково) використовуються у виробництві  товарів (робіт, послуг), які не  є об'єктом оподаткування або  які звільняються від ПДВ; - акцизний  збір (сплату акцизного збору  в бюджет здійснює продавець  товару)
Транспортно-заготівельні витрати	Ці витрати, якщо на момент їх здійснення неможливо визначити, до якої з партій вони відносяться, необхідно спочатку накопичувати, а  потім розподіляти між видами придбаних запасів транспортно-заготівельні витрати, які пов'язані з придбанням запасів, включають витрати на: - заготівлю запасів; — навантажувально-розвантажувальні роботи; - транспортування, тобто на сплату послуг підприємств-перевізників за доставку запасів, у тому випадку, якщо таку сплату покупець проводить  окремо від сплати вартості запасів; - страхування ризиків транспортування  запасів, тобто на витрати по сплаті покупцем страхових платежів за договором  страхування ризиків загибелі, крадіжки, псування (пошкодження) запасів при  транспортуванні

На практиці облік інформаційних, посередницьких та інших послуг, транспортно-заготівельних  витрат, які включаються до вартості запасів, здійснюється шляхом включення  цих сум до первісної вартості запасів при їх оприбуткуванні. Але  часто мають місце випадки, коли такі послуги відносяться до різних видів запасів (наприклад, при одночасній закупівлі сировини для виробництва  продукції і товарів для наступного продажу). В такому випадку необхідно  розподілити суму вказаних послуг, які відносяться до вартості сировини і товарів. Для рівномірного списання накопичені суми транспортно-заготівельних  витрат належать щомісячному розподілу  між сумою залишку запасів  на кінець звітного періоду та сумою  запасів, які

вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані) у звітному місяці. Зробити це можна в два етапи.

Етап 1. Визначається середній процент вартості інформаційних, посередницьких та інших послуг, транспортно-заготівельних витрат:

ТЗВ % = (ТЗВп + ТЗВн): (3п+ 3н), де:

ТЗВп — вартість послуг, включених до вартості всіх запасів  на початок звітного періоду,

ТЗВн - вартість послуг, отриманих  в звітному періоді, пов'язаних з  надходженням запасів,

3п — вартість запасів  на початок періоду;

3н - вартість запасів,  що надійшли в звітному періоді.

Етап 2. Шляхом множення отриманого результату на купівельну; вартість запасів визначається сума транспортних витрат, яку слід додати довартості запасів (включивши її тим самим до первісної вартості).

Отже, сума транспортно-заготівельних  витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток  середнього відсотка транспортно-заготівельних  витрат та вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих же рахунках обліку, в кореспонденції з якими  відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних  витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця та транспортно-заготівельних  витрат за звітний місяць на суму залишку  запасів на початок місяця та запасів, які надійшли за звітний місяць.

Оцінка вибуття  запасів.

В умовах ринкової економіки  ціни на матеріальні ресурси часто  змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує цінності впродовж звітного періоду багато разів за різними  договірними цінами. Постає питання  оцінки витрачених запасів та їх залишку  на кінець звітного періоду.

При відпуску запасів у  виробництво, продажу та іншому вибутті  згідно п. 16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої  собівартості відповідної одиниці  запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження  запасів (ФІФО), собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу (рис. )

Рис. _ Оцінка запасів при  їх вибутті

Не виключається одночасне  застосування відразу декількох  методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання застосовується тільки один з наведених методів. Тобто, допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Вибір методу оцінки є елементом  облікової політики підприємства і  не підлягає змінам без вагомих підстав  При виборі методу оцінки вибуття  запасів підприємство виходить з  інтересів користувачів. Обрані методи оцінки розкриваються у примітках  до фінансової звітності (п. 29 П(С)БО 9).

На ЗАТ „Буковинка”  використовують метод середньозваженої собівартості.

Метод середньозваженої собівартості.

Відповідно до формули  середньозваженої собівартості собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку  таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у  звітному місяці запасів на сумарну  кількість запасів на початок  звітного місяця і отриманих у  звітному місяці.

Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в  одній інвентарній картці незалежно  від ціни придбання. Облік по партіях  не ведеться.

Алгоритм розрахунку середньої  вартості одиниці запасу протягом періоду  визначається в залежності від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів  може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному  веденні обліку списання запасів).

При розрахунку ціни вибуття  та періодичній оцінці беруться до уваги всі дані по надходженню  запасів за звітний період, а при  постійній — лише дані за період, що передував даті останнього вибуття  запасів.

Цей метод можна застосовувати  для списання взаємозамінних запасів  коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію (на відміну  від попереднього методу). Недоліком  даного методу є складність вистежування за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, або надходять досить часто.

При постійному обліку запасів  при застосуванні методу середньозваженої собівартості вартість запасів, що знову  надійшли, усереднюється з тією, що вже наявна. В результаті цього  одержується нібито одна партія за однією обліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів  до їх загальної кількості.

Списання вартості витраченого  запасу, якщо це витрачання відбудеться  після чергового надходження, буде проводитись за новою обліковою  ціною Подібний алгоритм розрахунку використовується для всіх інших  закупок І витрат запасів протягом звітного періоду.

Перевага цього методу полягає в тому, що оцінку вартості відпущеного запасу та запасів в  залишках можна знайти відразу в  момент здійснення операції, що надає  об'єктивне уявлення про вартість запасів і практично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок  досить великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів та собівартості готової продукції не є повністю об'єктивною.

При періодичному обліку запасів, що найчастіше застосовується в практиці обліку, при використанні методу середньозваженої собівартості робиться припущення, яке  спрощує реальну картину руху запасів, а саме: всі запаси надійшли та відпущені в один і той же час - в кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів  означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно  розділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню  ціну придбання запасів, яка і  буде ціною вибуття запасів в  цьому звітному періоді.

Цей метод оцінки найбільш простий і найменш трудомісткий. Перевагою його є можливість при  належному використанні дати об'єктивну  картину про стан та рух запасів. Недоліком є те, що простота методу містить в собі загрозу легкого  маніпулювання цифрами в бік  завищення або заниження показників витрачених запасів.

Якщо в період з дати останнього вибуття відбувся ріст цін  порівняно із середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом при  безперервному обліку дає меншу  вартість вибуття запасів, ніж при  періодичному і, навпаки.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Від поняття виробничих запасів  слід відрізняти поняття матеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси - це засоби виробництва, які включають засоби праці та предмети праці. Тобто поняття матеріальних ресурсів є більш широким поняттям ніж виробничі запаси, адже останні включають лише предмети праці.

В залежності від того, яку  роль відіграють різноманітні виробничі  запаси в процесі виробництва  продукції, робіт і послуг, вони поділяються  на такі групи: сировина, основні й  допоміжні матеріали; купівельні напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні  та швидкозношувані предмети; молодняк тварин і тварини на відгодівлі.

Сировина і  матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

Сировина - це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, руда тощо), а матеріали - продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).