Економічний зміст організації фінансової звітності

Відповідно до п. 37 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»  чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності й надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку й податків з надзвичайного прибутку.

П(С)БО 15 «Доход» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства і її розкриття  у фінансовій звітності, тобто приводиться визнання, класифікація, оцінка доходу.

П(С)БО 16 «Витрати» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансовій звітності, тобто приводиться визнання, склад витрат[4].

П(С)БО 17 «Податок на прибуток» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи й зобов'язаннях по податку на прибуток і її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до п. 3 П(С)БО 17 «Податок на прибуток» обліковий прибуток (збиток) - це сума прибутку (збитку) до оподатковування, певна в бухгалтерському обліку й відбита у Звіті про фінансові результати, а податковий прибуток (збиток) - це сума прибутку (збитку), певна по податковому законодавству об'єктом оподатковування за звітний період [10].

У відповідності зі ст. 142 Господарського Кодексу України  прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів  його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом [12].

СТОВ «Агродар» Старобільського району Луганської області є товариством з обмеженою відповідальністю, тобто, як визначає стаття 80 Господарського кодексу, має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Установчими документами  суб’єкта господарювання є рішення  про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут(положення) суб’єкта господарювання.

Згідно зі статтею 57 Господарського кодексу в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет  господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок приймання рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом[12; 26].

Статут товариства з  обмеженою відповідальністю крім раніше зазначених відомостей повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено  порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни  вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників, зазначає стаття 82 Господарського кодексу[12;60].

В цілому діяльність господарських  товариств регулюють статті 79-92 Господарського кодексу України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про господарські товариства» від 19.11.1991р., згідно з якими статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю має становити не менш ніж 100 мінімальних заробітних плат.

Основною діяльністю СТОВ «Агродар» є виробництво  і реалізація сільськогосподарської продукції, отже головним засобом виробництва і головним його ресурсом є земля. Засади регулювання земельних відносин закріплені в Конституції України (насамперед у ст.. 13,14,41,142). Права і правила володіння та використання землі встановлює Земельний кодекс України, який був прийнятий 25 жовтня 2001року. Норми, спрямовані на регулювання земельних відносин, містяться також у Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991р., «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992р., «Про плату за землю» від 3 липня 1992р., «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998р., «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998р. та ін.

 

1.3. Проблемні питання обліку фінансової звітності

 

Джерелом інформації про фінансовий стан будь-якого суб’єкта господарювання є фінансова звітність. Питання введення фінансової звітності на підприємстві є дуже важливим і актуальним у наш час.

Тому розглянемо джерела на яких ґрунтується фінансова звітність, Ластовецкий В.[34, 48] підкреслює, що в умовах ринкової економіки бухгалтерська звітність господарюючих суб'єктів стає основним засобом комунікації й найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу. Будь-яке підприємство в певній мірі постійно має потребу в додаткових джерелах фінансування. Знайти їх можна на ринку капіталів, залучаючи потенційних інвесторів і кредиторів шляхом об'єктивного інформування їх про свою фінансово-господарську діяльність, тобто в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані результати, що показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока імовірність одержання додаткових джерел фінансування. Тому, як затверджує Кучернеко Т.[32, 10], основна вимога до інформації, представленої у звітності полягає в тому, щоб вона була корисною для користувачів, тобто, щоб цю інформацію можна було використовувати для прийняття обґрунтованих ділових рішень. Тому інформація повинна відповідати перерахованим вище вимогам. Пархоменко В.[43, 10] у своїй статті відзначає, що згідно П(З)БУ 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» фінансова звітність повинна відбивати наростаючим підсумком майнове й фінансове становище підприємства, результати господарської діяльності за звітний період і ґрунтуватися на даних синтетичного й аналітичного обліку. Данні вступного балансу повинні відповідати даним затвердженого остаточного балансу за період, що передує звітному, розбіжності повинні бути пояснені. Зміни даних фінансової звітності, внаслідок їхнього перекручування, які відносяться як до поточного, так і до минулого року, приводяться у тому звітному періоді, в якому були виявлені перекручування. Виправлення помилок у фінансовій звітності підтверджується підписом посадових осіб, що підписали її раніше, із вказівкою дати виправлення. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і П(З)БУ передбачають складання таких форм фінансової звітності за рік (для всіх підприємств, крім суб'єктів малого підприємництва й представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності): 

- «Баланс» (ф.№ 1); 

- «Звіт про фінансові   результати» (ф.№ 2); 

- «Звіт про рух грошових коштів» (ф.№ 3); 

- «Звіт про власний  капітал» (ф.№ 4); 

- «Примітки до фінансової звітності» (ф.№ 5) .

Подання фінансової звітності повинне супроводжуватися листом за підписом керівника підприємства (його заступника) із вказівкою переліку форм фінансової звітності й обсягу (кількості сторінок), відзначає Калюга Е.[27, 14]. Але, крім перерахованих п'яти форм фінансової звітності, у її склад також включається Пояснювальна записка, у якій розкривається інформація про зміни облікової політики й облікової оцінки, виправлених помилках за попередні періоди; пояснюються основні фактори, які вплинули на господарські й фінансові результати роботи підприємства; висвітлюється в якому порядку визначена вартість нематеріальних активів, внесених учасниками в статутний фонд, яка частина статутного фонду на дату складання звіту фактично оплачена засновниками, яким органом і коли розглянута й затверджена річна фінансова звітність. У пояснювальну записку також включається відомість результатів інвентаризації майна, засобів і розрахунків, приводиться курс перерахування іноземної валюти в національну грошову одиницю. На думку Пантелійчук Л. і Байло И.[42, 29] кожний звіт, що складається бухгалтером, має свою певну мету. Так, метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Баланс дає можливість визначити склад і структуру активів підприємства, ліквідність і оборотність активів, наявність власного й позикового капіталу, зміни дебіторської й кредиторської заборгованості. Ми згодні з думкою авторів, тому що така інформація необхідна для прийняття управлінських рішень, а також для оцінки ефективності роботи підприємства. Баланс показує на певну дату активи підприємства, ресурси, які вкладені в активи підприємства, величину поточних і довгострокових зобов'язань і власного капіталу підприємства. 

Даними  для заповнення балансу підприємства є сальдо на рахунках класів 1- 6 на певну дату. Заповнюється баланс відповідно до П(З)БУ 2 «Баланс». Далі, Пантелійчук Л. і Байло И.[42, 20] відзначають, що «Звіт про фінансові результати» показує доходи, витрати й фінансові результати від всіх видів діяльності підприємства за звітний період. Складається звіт відповідно до П(З)БУ 3 «Звіт про фінансові результати». Він складається із трьох розділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат, фінансових результатів підприємства. Акціонерні товариства заповнюють всі три розділи, інші підприємства - тільки два розділи. Звіт про власний капітал фіксує зміни у власному капіталі підприємства протягом звітного періоду, включаючи сукупний реінвестований, тобто знову вкладений, прибуток. Він показує використання прибутку цього року, а також відбиває зменшення (збільшення) чистого прибутку за рахунок виправлення помилок минулих періодів або зміни облікової політики підприємства. Заповнюється звіт згідно П(З)БУ 5 «Звіт про власний капітал». Звіт про рух грошових коштів показує нагромадження й використання коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної й фінансової діяльності. Вся інша інформація розкривається у формі №5 «Примітки до фінансової звітності», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000р. №302. На нашу думку важливим моментом складання фінансової звітності є процес підготовки до складання фінансової звітності. Сосненко Л.[47, 32] відзначає, що процес підготовки й складання фінансової звітності може бути розділений на кілька етапів. Зміст таких етапів залежить від особливостей організації облікового процесу на підприємстві. Основними етапами підготовки до складання фінансової звітності є наступні:

1. Проведення інвентаризації активів, зобов'язань перед складанням фінансової звітності. На підставі дані інвентаризації проводиться уцінка або дооцінка активів. Згідно П(З)БУ активи відбиваються в балансі за собівартістю або по справедливій вартості.

2. Закриття рахунків доходів і витрат.

3. Визначення чистого фінансового результату звітного періоду. Рахунок 79 «Фінансові результати» може закриватися щомісячно або наприкінці року. Це залежить від прийняте облікової політики підприємства. Перед тим як закрити рахунок 79, необхідно розібратися з відстроченими податковими активами й відстроченими податковими зобов'язаннями. Фактично перед складанням фінансової звітності сальдо повинні мати тільки рахунки класів 1- 6 відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99р. № 291. На підставі цих сальдо рахунків складається баланс підприємства.

4. Визначення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань.

5. Проведення реформації (взаимозакриття субрахунків 441,442,443). Фінансова звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду. Річна фінансова звітність представляється підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним роки. Конкретні строки подання фінансової звітності підприємству встановлює власник або орган, до сфери керування якого ставиться підприємство.

Фінансова звітність  представляється:

- органам, до сфери керування яких ставиться підприємство або власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;

- трудовим колективам на їх вимогу;

- органам державної статистики;

- іншим органам виконавчої влади й користувачам відповідно до законодавства.

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ  ОБЛІКУ ВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

 

2.1. Організаційнао-економічна характеристика СТОВ «Агродар»

 

Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю «Агродар» розташовано на півночі  Старобельського району, в східній  частині Луганської області. Площу  земельних угідь складає 1718,84 гектарів, з них всі зайнято під ріллею.

На території даного господарства розташований один населений  пункт - село Лиман, яке є його адміністративним центром.

Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю «Агродар» створено в процесі  реформування КСП «Калініна» в 1993 р.

Землекористування господарства розташоване в північній частині  степової зони України, характеризується континентальним кліматом з сухим  літом, помірно холодною і малосніжною  взимку, з сильними, але непостійними північно-східними вітрами, з засушливими суховійними явищами і нерівномірним випаданням опадів по часах роки. Середньорічна температура повітря складає 10,7 0c. Вегетаційний період триває 150-180 днів. Середньорічна кількість опадів 517мм. Ґрунтовий покрив території господарства представлений в основному чорноземами звичайними.

Відстань СТОВ «Агродар»  до районного центру (м. Старобельська) складає 15 км., до найближчої залізничної  станції 13 км.

СТОВ «Агродар» є  юридичною особою, має самостійний  баланс, розрахунковий рахунок, статут. Згідно статуту підприємства, керівником є Закутько М.А.

Воно може здійснювати  будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заперечує законодавству.

Підприємство має вертикальну структуру управління (рис. 2.1).

 

 

Директор

Інженер по охороні     Головний            Головний              Головний

          праці  і техніці             бухгалтер            агроном                 інженер

          безпеці

 

                  бухгалтер    агроном насіннєзнавство    технік-електрик

                                     Зав. током                                Зав. складом 

 

Рис. 2.1. Структура управління СТОВ «Агродар»

 

Виробниче призначення  даного господарства - зернове, про  що свідчать дані таблиці 2.1.

Аналізоване СТОВ «Агродар»  спеціалізується на виробництві зернових, тобто зернові культури мають найбільшу питому вагу - 61,9% в 2009 р., а в 2010 р. зменшився на – 8.3% і склав – 53,6%, у 2011 році – 84,6% і провідну роль прийняло вирощування озима пшениця – 60,0%, а в 2009р. провідним був соняшник и склав – 36,3% від всієї виручки підприємства. В цілому по рослинництву питома вага зменшилась на 2,2% впродовж 2009-2011 рр. Однак продукція тваринництва збільшилась на 2,2% впродовж 2009-2011 рр. і склала в 2009р. – 28,3 тис.грн., а в 2010р. – 122.5 тис.грн. і в 2011р. – 138,5 тис.грн. Глибину спеціалізації, можливо, проаналізувати за допомогою коефіцієнта спеціалізації.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Склад, структура і  динаміка товарної продукції СТОВ «Агродар»  за

2009-2011 рр.

Види товарної продукції	2009 рік			2010 рік			2011 рік
	Сума виручки, тис. грн	Питома вага продукції в сумі виручки, %	Порядковий номер у ранжируваному  ряду	Сума виручки, тис. грн	Питома вага продукції в сумі виручки, %	Порядковий номер у ранжируваному  ряду	Сума виручки, тис. грн	Питома вага продукції в сумі виручки, %	Порядковий номер у ранжируваному  ряду
Рослинництво	3048,8	99,1	-	6694,0	98,1	-	4375,5	96,9	-
у тому числі: зерно і зернобобові	1904,2	61,9	-	3653,5	53,6		3819,6	84,6	-
З них: озима пшениця	916,4	29,7	2	3405,3	49,9	1	2707,5	60,0	1
Гречка	0,7	0,02		-	-	-	33,6	0,7	7
Соняшник	1117,4	36,3	1	3029,7	44,4	2	541,0	12,0	3
Кукуруза на зерно	376,9	12,2	3	52,9	0,7	5	669,4	14,8	2
Ячмінь озимий	86,9	2,8	5	195,3	2,9	3	348,2	7,6	4
Ячмінь ярий	326,7	10,6	4	-	-	-	60,9	1,3	6
Баштанні продовольчі	26,4	0,8	8	9,2	0,1	6	14,9	0,3	8
Інша продукция рослинництва	0.8	0,1	9	1,6	0,1	7	-	-
Тваринництво	28,3	0,9	7	126,6	1,8	-	138,5	3,1	-
У тому числі: свині	28,3	0,9	6	122,5	1,8	4	138,5	3,1	5
Всього по господарству	3077,1	100	-	6820,6	100	-	4514,0	100	-