Економічна суть ПДВ та місце у формуванні бюджету країни

Проблеми з  інформацією виникають не лише у  разі її відсутності, перекручень, а  й у зв'язку з обмеженнями щодо порядку і використання, впровадженням  різного роду комерційних, службових, державних та інших таємниць. Обмеження доступу до даних підприємств і перетворення значного їх масиву в конфіденційну інформацію мають вагомі причини. В першу чергу, це перекручення даних обліку з метою ухилення від сплати податків. Це і різні порушення законів і правил при виконанні господарських операцій, відхід комерційних структур в "тінь", оборот та відмивання брудних грошей тощо.

Повертаючись  до питання оперативності інформації як найважливішої її властивості, слід підкреслити, що тільки завдяки комп'ютеризації виробництва забезпечується дійсна оперативність і доступність інформації. Комп'ютерні технології вносять також суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підприємстві. Висока швидкість виконання розрахункових та логічних операцій дає змогу обробляти великі обсяги аналітичної інформації та дуже плідно й своєчасно використовувати її в управлінні виробництвом.

Широке застосування ПЕОМ не тільки поліпшує оперативність  і доступність інформації, але  й розширює перелік конкретних питань економічного аналізу, зміщує його напрям із традиційної оцінки діяльності за минулі періоди до вивчення поточних та майбутніх ситуацій з метою сприяння розробці обґрунтованих і зважених управлінських рішень. Така спрямованість аналізу спостерігалася з початку 60-х років. Проте посправжньому реалізувати це стало можливо лише в умовах застосування сучасної комп'ютерної техніки. У процесі аналітичного дослідження використовують великі обсяги різної інформації. Основними джерелами є:

1) планово-нормативна (матеріали бізнес-планів, норми витрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, законодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документація тощо);

2) дані бухгалтерського,  статистичного і оперативного  обліку та звітності;

3) внутрішня  позаоблікова інформація (накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), протоколи виробничих нарад, доповідні записки та ін.);

4) зовнішня інформація (звітні дані споріднених підприємств  і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів  як вітчизняних, так і закордонних установ, дані переписів і анкетних обстежень);

5) дані особистих  спостережень аналітика (виробничі  екскурсії, хронометраж робочого  дня, опитування працівників підприємства).

Економічна інформація може мати табличну, графічну чи текстову форму. Всю інформацію поділяють також на внутрішню і зовнішню, початкову, базову та похідну розрахункову. Існують й інші групування економічної інформації.

Більшість інформації, яка використовується в аналізі, має форму показників. Причому  глибина аналізу та обґрунтованість висновків і заходів за його результатами значною мірою залежать від добору показників, які у своїй сукупності формують цілі системи. Уся система показників дає кількісні та якісні характеристики різних сторін господарської діяльності підприємства або окремих економічних явищ і процесів. Кількість показників може зростати через диференціацію або їх інтеграцію залежно від мети і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об'єктів та процесів.

Вся підібрана  для аналізу інформація і, насамперед, показники обліку і звітності мають бути ретельно перевірені за формою і змістом. При перевірці за формою встановлюється правильність оформлення документів і звітів з погляду повної наявності й заповнення всіх реквізитів, таблиць, підписів, арифметичних сум, підсумків; відповідність і спадкоємність цифр, перенесених з інших документів та попередніх років; узгодженість цифр у різних формах звіту і взаємозалежних величин. Проводячи таку перевірку, користуються засобами логічного та арифметичного контролю. При цьому логічний контроль в більшості випадків установлює лише наявність помилки, а інший арифметичний контроль показує розмір помилки. При перевірці інформації за змістом, а вона може бути здійснена лише на підприємстві, встановлюють відповідність звіту даним бухгалтерського обліку, а достовірність самого обліку перевіряють його відповідністю реальному стану речей та процесів на підприємстві. Ця перевірка більш складна і є елементами ревізії або аудиту. Констатуючи недостатню якість інформації, слід сказати про природу можливих помилок. Здебільшого вони можуть бути наслідком недосконалої первиної реєстрації або наступної небездоганої обробки даних. При цьому розрізняють випадкові і систематичні помилки. Більш небезпечними є систематичні помилки, які мають характер постійних викривлень в одному напрямі. Ці помилки бувають незловмисними та зловмисними. Останні виникають через свідоме спотворення даних з метою збільшення обсягів виконаних робіт (приписки) чи навпаки, приховування доходів (для ухилення від оподаткування) тощо. Пересвідчившись у достовірності інформації, можна розпочати сам аналіз діяльності підприємств.

Мететод економічного аналізу  – системне, комплексне та безперервне  вивчання, оцінка та узагальнення впливу факторів на результати діяльності будь-якого економічного об’єкта шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації з метою обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень для підвищення ефективності виробництва.

Розрізняють традиційні (логічні), економіко-математичні методи та методи експертної оцінки.

Традиційні (логічні) методи: порівняння, деталізації, елімінування, статистичні методи.

Порівняння – це науковий метод пізнання, у процесі якого  невідоме (досліджуване) явище, предмети зіставляють із уже відомими, раніше для виявлення загальних ознак або відмінностей між ними.

Порівняльний аналіз може бути: горизонтальним (використовується для визначення абсолютних і відносних  відхилень фактичного рівня показників від базового та оцінки відхилень), вертикальним (застосовується для вивчення структури економічних явищ та процесів шляхом розрахунку питомої ваги складових у загальному цілому, співвідношення складових цілого між собою, а також впливу факторів на рівень результатних показників шляхом порівняння їх розмірів до і після зміни відповідного фактора), трендовим (застосовується при дослідження рядів динаміки, тобто при вивченні темпів зростання і приросту показників за ряд років до рівня базисного року).

Суть методу деталізації  полягає в розкладання, розчленуванні загальних показників на складові.

Елімінування – це усунення, виключення дії всіх факторів на відхилення за результатним показником, окрім одного. До нього відносять  прийом ланцюгових підстановок, спосіб різниць, прийом відсоткових різниць.

Суть прийому ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні планової величини кожного із взаємодіючих факторів фактичною і в порівнянні результатів, які послідовно одержують при кожній такій заміні.

Спосіб різниць ґрунтується  на визначенні різниць між фактичними і плановими (базовими) частковими показниками і множенні їх по кожному показнику на абсолютні значення іншого взаємопов’язаного з ними часткового показника.

Існують привила, за якими  обчислюють вплив факторів на відхилення за загальним показником.

Для визначення ступеня впливу зміни кількісного показника на відхилення за загальними показником потрібно різницю за кількісним показником помножити на планове значення якісного показника.

Для того, щоб визначити  вплив зміни якісного показника  на відхилення за загальним, потрібно різницю за якісним показником помножити на фактичне значення кількісного показника.

Статистичні методи аналізу  включають метод середніх величин, метод відносних величин, метод  групування, індексний метод, балансовий метод.

У середній величині знаходять відображення загальні, характерні, типові ознаки досліджуваних явищ за відповідною ознакою. За допомогою відносних величин можна глибше зрозуміти суть і характер відхилень від базових показників. Суть методу групування – поділ загального числа сукупності об’єктів на якісні однорідні групи за відповідними ознаками з метою вивчення її структури або взаємозв’язку між компонентами. Індексний метод базується на відносних показниках. Балансовий прийом аналізу полягає в установленні рівноваги між кількома однорідними і взаємопов’язаними показниками для виявлення значення одного з них за відомими значеннями інших.

Аналітичні групування в свою чергу поділять на: типологічні (розподіл на однорідні групи або  класи), структурні ( для вивчення складу та структури сукупності)та факторні (встановлює причинно-наслідкові зв’язки між ознаками явищ та факторів, які впливають на їх змину).

Економіко-математичні  методи: кореляційний аналіз, регресійний  аналіз, дисперсійний аналіз, методи математичного  програмування та інші математичні методи.

Кореляційний аналіз дозволяє виявити зв’язок між  окремими явищами або показниками  та виміряти його міцність. Регресійний  аналіз показує, як змінюється залежний показник при зміні будь-якого  з незалежних показників (факторів). Дисперсійний аналіз – метод аналізу результатів, які залежать від різних одночасно діючих факторів, вибору найважливіших з них та оцінки їх впливу.

Методи експертної оцінки: метод колективних експертних оцінок, метод «мозкової атаки», метод  синектики, метод контрольних запитань, метод колективного блокнота, метод аналогій, метод інверсії та інші.

Всі ці методи ґрунтуються  на використанні професійного досвіду  та інтуїції спеціалістів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Розробка  та методика аналізу розрахунків з ПДВ на підприємстві.

 

Однією  з найбільших статей доходу бюджету  держави є надходження від  сплати податку на додану вартість. Він становить п’яту частину  частину від ціни на продукцію, що встановлена підприємством.

Для дослідження  розрахунків з бюджетом з ПДВ  доцільно проводити як ретроспективний так і перспективний економіко-математичний аналіз. В першому випадку можна визначити динаміку витрат на сплату податку, тенденцію його розвитку, здійснити контроль за виконанням попередніх планів, дослідити причини відхилень від планових показників та вжити необхідні заходи для

оптимізації даних  витрат. Перспективний аналіз допоможе спрогнозувати стан розрахунків  з ПДВ в майбутньому, скласти  план витрат на наступні періоди та уникнути небажаних результатів.

Для проведення аналізу розрахунків з ПДВ можна скористатися наступними прийомами економічного аналізу, логічна обробка інформації, факторний аналіз (детермінований (функціональний) і стохастичний (кореляційний)), способи оптимізаційного вирішення економічних завдань.

Розглянемо можливість застосування методів логічної обробки інформації для аналізу розрахунків з ПДВ. Логічна обробка інформації передбачає отримання висновків без проведення значних розрахунків та знаходження складних коефіцієнтів. Одним із видів логічної обробки даних є порівняння показників отриманих в різні періоди діяльності (планових з фактичними, поточних з минулорічними тощо). Таке порівняння дозволяє керівнику та податковим органам прослідкувати динаміку сплати податків та зборів, визначити абсолютні, відносні та структурні показники розрахунків з ПДВ.

Наступним видом  логічної обробки даних є табличне або графічне подання аналітичної  інформації. Дані методичні прийоми  дозволяють унаочнити інформацію, спростити  її сприйняття, полегшити проведення аналітичних робіт.

Методику аналізу  розрахунків з бюджетом можна  представити наступними послідовними етапами:

Перший етап - Збір інформації необхідної для аналізу. Джерелами інформації для аналізу  розрахунків з ПДВ є первинна документація бухгалтерського обліку, планові розрахунки на поточний період, аналітичні таблиці минулих періодів, облікові регістри, звітність, акти звірок даних з податковими органами, банківськими установами, контрагентами підприємства. Для аналізу розрахунків з ПДВ актуальною є інформація поточного та минулих періодів. Зокрема для розрахунку показників динаміки доцільно отримати інформацію за як можна більший період діяльності підприємства. На даному етапі отриману інформацію необхідно систематизувати, обробити і оформити в зручну для аналізу форму. Такими формами найчастіше виступають аналітичні таблиці, які містять згруповані дані. Вони полегшують сприйняття інформації та сприяють підвищенню ефективності процесу аналізу.

На другому  етапі проводять порівняння показників за різні періоди діяльності: планових з фактичними, фактичних з минулорічними тощо. Якщо досліджується група підприємств, то порівнюються також аналогічні показники різних підприємств, найбільші і найменші значення показників у групі. Таке порівняння дає змогу визначити тенденції розвитку економічних процесів, визначити шляхи поліпшення діяльності підприємства відносно конкурентів. Порівняння може бути горизонтальне, вертикальне, трендове, одновимірне, багатовимірне. Горизонтальний порівняльний аналіз використовують для визначення абсолютних і відносних відхилень значень фактичного показника від планового, показника попереднього чи базового періоду, середнього рівня чи аналогічного показника конкурентів. На даному етапі необхідно визначити систему показників, які характеризують напрям та інтенсивність зміни явища в часі, а саме: відсоток виконання плану, темп росту та темп приросту витрат на платежі до бюджету.

Вертикальний  порівняльний аналіз дозволяє визначити  структуру економічних явищ і  процесів – частку складових у  значенні загального показника, співвідношення частин цілого між собою.

Трендовий порівняльний аналіз дозволяє вивчити відносні темпи  росту і приросту показників за певний період до рівня базового періоду, тобто  при дослідженні рядів динаміки.

При одновимірному  порівняльному аналізі проводять зіставлення за одним або декількома показниками певного підприємства чи декількох підприємств за одним показником. Наприклад, порівнюють величину всіх податків, зборів та інших платежів підприємства між собою.