Аудит виробничих запасів ВАТ «Одесхарчокомбінат

Аудиторський висновок - це офіційний документ, завірений  підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому  порядку за підсумками проведення аудиту і містить в собі висновок щодо достовірності звітності, повноти  та відповідності чинному законодавству  та встановленим нормативам бухгалтерського  обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторський висновок заповнюється у двох примірниках, один з яких передається  головному бухгалтеру і керівнику  для ознайомлення виявлення можливих розбіжностей і врегулювання спірних  положень, а інший використовується для написання звіту, після чого він передається в архів. Аудиторський висновок підписується всіма аудиторами, які проводили перевірку. На підставі аудиторського висновку складається аудиторський звіт, який за структурою в основному повторює аудиторський висновок. Отже можна зробити висновок, що головною метою підприємства є виготовлення якісної продукції та задоволення потреб населення, створення нового продукту, яка буде ще більше задовольняти потреби споживачів, тобто виготовляти смачні вироби за доступними цінами, це являється основною метою ВАТ «Одесхарчокомбінат».

        Мета  аудиту виробничих запасів - скласти  обгрунтовану думку щодо достовірності  та повноти інформації про  матеріали, відображені в бухгалтерській (фінансової) звітності аудиту та  пояснення до неї.  
        Для досягнення мети аудитору необхідно: 

-Оцінити систему внутрішнього  контролю аудируємої особи; 

-Визначити методи перевірки; 

-Розробити програму аудиторських  процедур по суті. 

        За допомогою аудиторських процедур аудитор здійснив перевірку достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності. При виявленні порушень аудитор визначав їх характер і суть, а також рівень суттєвості. 

      В ході  аудиторської перевірки аудитор  виявив, що в цілому внутрішній контроль ведеться не чинним порядком. Усі негативні відповіді на питання потребують додаткової уваги. Систему внутрішнього контролю необхідно організувати краще. По-перше, склади повинні охоронятися і вся первинна документація стосовно руху запасів повинна реєструватися в зазначений термін та у відповідних журналах. По-друге, особи, які ведуть облік виробничих запасів, можуть представляти дані обліку у своїх інтересах. По-третє матеріально відповідальні особи повинні додавати до звіту первинні документи, які б забезпечували достовірність їхніх звітів. Також слід зазначити, що надходження матеріалів повинно перевірятися по кількості та якості для уникнення розбіжностей між фактичною наявністю матеріалів та їх документальним обліком. Підприємству необхідно посилити систему внутрішнього контролю та по результатам контролю виконувати всі необхідні операції.

Ці підсумки були відмічені  аудитором у Аудиторському звіті (додаток  )та на основі цього складено Аудиторський висновок (Додаток   )

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Напрямки підвищення  якості аудиторських послуг

Проведені дослідження показали, що існує два основні способи  організації здійснення аудиту запасів: суцільна перевірка і вибіркове  дослідження. Суцільна перевірка є  досить дорогою, потребує багато часу та витрат праці аудитора і не набагато ефективніша за вибіркову перевірку. Вибіркове дослідження широко використовується в аудиторській практиці. Його суть полягає в тому, що аудитор перевіряє  не всю сукупність даних, а лише відібрану  в певний спосіб їх частину. Отримані результати перевірки переносять на всю сукупність інформації і роблять  висновок. Існують кілька методик  здійснення вибіркової перевірки та випадкового відбору. Слід розрізняти поняття „вибіркове дослідження” і „аудиторська вибірка”. Як було уже  зазначено, вибіркове дослідження  є способом організації проведення аудиту, а аудиторська вибірка - специфічним  прийомом його здійснення.

Одними із найбільш широко використовуваних в аудиті процедур є аналітичні процедури, пояснення  суті та рекомендації щодо застосування яких наведено у Міжнародному стандарті  аудиту (МСА) 520 ”Аналітичні процедури”.

Аудитору мають бути чітко  поставлені цілі та завдання, надано загальне професійно-нормативне керівництво (МСА, внутрішньофірмові інструкції, положення, методики), а також набір інструментів (методів, способів і прийомів проведення перевірки), а в кожній конкретній ситуації він сам на певному етапі  аудиту (з урахуванням специфіки  підприємства-клієнта, власного досвіду, строків перевірки та інших чинників) обирає ті чи інші аудиторські процедури.

Існують також і так  звані узгоджені процедури, про  які спеціально домовились підприємство-клієнт і аудитор, а користуватись результатами їх виконання може лише замовник, оскільки інші користувачі можуть неправильно інтерпретувати отримані дані.

Для удосконалення проведення аудиту операцій із запасами та усунення проблем, пов’язаних з ним доцільно використовувати такий порядок  його проведення :

1) перший рівень - перевірка  правильності вказаної в звітності  суми (камеральна перевірка) і  відповідності суми в звітності  Головній книзі і обліковим  регістрам;

2) другий рівень - тестування  синтетичного обліку запасів  (зустрічна звірка оборотів у  регістрах обліку за рахунками  класу 2, правильність формування  сальдо);

3) третій рівень - перевірка  правильності формування облікових  даних (правильність вказаних  сум і кореспонденції рахунків, проведеної класифікації та оцінки  запасів, відповідність критеріям  визнання активів) виходячи з  даних первинних документів і  змісту господарської операції(аналітичні  розрахунки, зустрічна звірка, інвентаризація);

4) четвертий рівень - перевірка  легітимності господарської операції, тобто її законності (відповідність  статутним документам, законодавчим  актам), реальність її існування  (наявність договірного та документального  забезпечення, зустрічна звірка), правильність  документального оформлення (документальна  перевірка наявності всіх необхідних  документів і реквізитів у  них).

На першому та другому  рівнях аудитор може виходячи з власного професіоналізму використовувати  вибіркове дослідження, що прискорює  і здешевлює аудит. Перевірку  на третьому і четвертому рівнях можна  представити трьома кроками:

1) Перевірка наявності  запасу, правильності його визнання  і класифікації.

2) Перевірка реальності, легітимності та правильності  відображення в обліку операцій  із запасами (придбання, отримання,  переміщення, реалізація, інше вибуття).

3) Перевірка правильності  оцінки запасів на дату балансу.

Зазначимо, що відповідно до Методичних рекомендацій при аудиті господарських операцій із запасами, вимагається тільки перевірка незмінності  методів оцінки вибуття запасів. Проте це не означає, що аудитор не повинен перевіряти всі інші господарські операції. Для зменшення часу і  вартості аудиту всі операції із запасами підприємства можна перевіряти вибірковим методом. Принципи застосування вибірок  і методи вибіркового тестування регламентуються Національними  нормативами аудиту (ННА).

Першим кроком аудиту є  перевірка наявності запасу, правильності його визнання і класифікації. Фактична наявність запасів може бути перевірена тільки за допомогою інвентаризації, але, оскільки обсяг запасів підприємств  звичайно дуже великий і налічує  багато однорідних об'єктів, інвентаризація стає надто дорогою і тривалою. Тому аудитору доцільно використовувати  альтернативний метод — документальну  перевірку, яка полягає в порівнянні (зустрічній звірці) даних договорів, документів на оплату і прибуткових  накладних та інших супроводжувальних  документів з даними, відображеними  на рахунках обліку. Одночасно аудитор  перевіряє, правильність класифікації запасів відповідно до вимог П(С)БО.

На практиці аудитор може застосовувати змішаний метод, тобто  спочатку на основі вибірки формується сукупність одиниць запасів, до якої мають входити різні види запасів (сировина, готова продукція, малоцінні  і швидкозношувані предмети тощо) за способами отримання (виготовлені  власним способом, придбані, отримані в обмін, безоплатно, а також за договорами консигнації), яка перевіряється документальними методами, а потім деякі одиниці (партії) продукції або товарних груп перевіряють за допомогою інвентаризації. Таким чином аудитор отримує відомості не тільки про наявність вказаних у звітності запасів, а й про достовірність документації підприємства. При використанні вибіркового дослідження аудитор в своєму висновку повинен визначити ймовірність помилки (у відсотковому вираженні) з урахуванням розміру суттєвості відхилення. Після перевірки наявності запасів встановлюють їх відповідність критеріям визнання.

Основним критерієм правильності визнання для аудитора є документ, який дає підстави вважати, що всі  витрати та вигоди, пов’язані з  використанням певного активу, передані підприємству за певною оцінкою, яке  надалі здійснює управління і контроль за активом. Такими документами можуть бути договір, акт виконаних робіт, прибуткова накладна, акцептовані рахунки  постачальників тощо. Дата переходу ризиків  та вигод визначається в договорі (контракті). На цьому етапі аудитор, використовуючи вибіркову перевірку, досліджує відповідність окремої  поставки першому критерію визнання, що передбачає перевірку умов контракту  і відповідності їх моменту оприбуткування продукції до складу запасів підприємства. Одночасно аудитор повинен вивчити  правильність первісної оцінки і  класифікації запасу. Порядок визначення первісної оцінки запасів та їх класифікація регламентуються П(С)БО 9 і деякими  іншими положеннями (П(С)БО 12, 16, 18, 19), він  залежить від способу отримання  запасів.

Другим кроком при проведенні аудиту запасів підприємства є перевірка  реальності, легітимності і правильності відображення в обліку операцій із запасами. Зазначимо, що основним критерієм  реальності проведеної операції з точки  зору аудитора є документ, який відповідає її характеру, а легітимності (законності) — правомірність здійснення цієї операції відповідно до норм законодавства, які регулюють ту чи іншу діяльність підприємства. Критеріями правильності відображення операції в обліку є відповідні П(С)БО і План рахунків.

П(С)БО 9 пропонує шість методів  оцінки запасів при їх продажу, відпуску у виробництво та іншому вибутті. Метод оцінки обирається для кожного  виду запасу, якщо вони мають різне  призначення і різні умови  використання, і закріплюється в  наказі про облікову політику підприємства. В майбутньому він поширюється  на всі нові партії (одиниці) запасів, якщо вони мають те саме призначення  і ті самі умови використання, що забезпечується незмінністю облікової  політики підприємства. Тому, починаючи  перевірку операцій з вибуття (внутрішнього переміщення) запасів, аудитор насамперед повинен ознайомитися з наказом  про облікову політику, після чого перевірити за допомогою аналітичних  розрахунків і вибіркових досліджень відповідність використаної оцінки встановленому наказом методу. Якщо підприємство вирішило внести зміни  в облікову політику, необхідно перевірити правомірність таких змін, тобто  оцінити ступінь достовірності  відображення операцій у звітності  за новими методами. В таких випадках для впевненості в правильності обраного методу аудитор може залучати фахівців-експертів, але для зниження вартості аудиту краще самостійно вивчити  необхідну документацію (прайси, договори, споживчі ціни) і роз'яснення бухгалтерії  або аналітичних служб підприємства (бухгалтерська довідка, аналітичні розрахунки) .

Третім кроком перевірки  запасів є перевірка правильності оцінки запасів на дату балансу, яка  полягає у встановленні правомірності  використаної оцінки запасів у балансі. Вона складається з трьох етапів:

• перевірка правильності визначення чистої вартості реалізації запасів;
• дослідження причин зниження або збільшення чистої вартості реалізації;
• визначення найменшої з оцінок і порівняння її з даними балансу підприємства.

Чиста вартість реалізації запасів визначається по кожній одиниці  запасів зменшенням очікуваної ціни продажу на очікувані витрати  по завершенні виробництва та збуту. Отже, перед аудитором постають дві проблеми: оцінка правильності розрахунку очікуваних витрат та оцінка достовірності очікуваної ціни продажу. При цьому аудитору не обійтися без вибірки, оскільки практично неможливо перевірити правильність визначення очікуваних витрат і ціни продажу по кожній одиниці окремо. У вибірку мають ввійти партії або окремі одиниці товарів та інших запасів (кожного виду),які протягом звітного періоду були пошкоджені, втрачені, застаріли або іншим способом втратили (зменшили) майбутню економічну вигоду, тобто такі, які можна відображати тільки за чистою вартістю реалізації. При перевірці цієї частини вибірки аудитор повинен впевнитися, що бухгалтер не використовував первісну оцінку, потім дослідити документи, які підтверджують факт втрати майбутньої економічної вигоди. До них відносять акти експертної оцінки, відомості інвентаризацій, акти списання з висновком комісії про доцільність, відомості від сторонніх осіб про факти надзвичайних подій і понесені збитки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 грудня 1993 року // Бухгалтер. – 2007. – №1-2. – С. 16-21.
2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року №996 – XIV// Все про бухгалтерський облік. – 2005. - №27.
3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – №1. – С. 14-95.
4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів: Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року №2 // Все про бухгалтерський облік. – 2007. – №19. – С. 5-11.
5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 зі змінами і доповненнями // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – №1. – С. 3-13.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. №246// Все про бухгалтерський облік. – 2005. - №13.
7. Бондаренко Н.О., Понікаров В.Д., Попова С.М. Аудит суб’єктів підприємницької діяльності: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 300с.
8. Бухгалтерський облік. Навч.-метод. посібник/За ред. Ловінської Л.В.-К.: КНЕУ, 2002. – 370с.
9. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. / За ред. Загороднього А. М.: Навч. посібник. - К.: Знання. – 2003. – 327с.
10. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” ВНЗ / За ред. професора Ф.Ф.Бутинця. – 5-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 726с.
11. Баранівська Л. Особливості оцінки матеріальних запасів на підприємствах // Економіст. – 2006. -№ 4. – С. 44-46
12. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч.посібник / За ред. М.В.Кужельного. – 6-те вид.- К.: А.С.К., 2002.- 266с.
13. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посібник. – К.: Товариство „Знання”, КОО. – 2002. – 363с.
14. Даньків Й.А., Лучко М.Р., Остапюк М.Я. Стандартизація обліку і аудиту: Навч. посібник. – К.: Товариство „Знання”, 2004. – 310с.
15. Деващук Л.Г. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. – Ч.І.Х. Одисей. – 2002. – 496с.
16. Дікань Л.В. Контроль і ревізія: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 245с.
17. Должанський М.І., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навч. посібник. – Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. – 494с.
18. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Товариство „Знання”, КОО, 2001. – 442с.
19. Житній П. Принципи формування облікової політики // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №4.- С.25-27.
20. Загородній Л.Т., Партин Т.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії і практики: Навч. посібник – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2004. - 377с.
21. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку і аудиту: Навч. посібник – 2-ге вид.,випр. - К.: Знання, 2004.-348с.
22. Івахненков С.В. Комп'ютерний аудит: контрольні методики і технології. – К.: Знання, 2005.-286с.
23. Інформаційні системи в обліку: Навч. посібник /За ред. Шквіра В.Д., Загородній А.Т., Височан О.С. – Львів: Видавництво національного університету „Львівська політехніка”, 2003.-268с.
24. Канцуров О.О. Застосування термінології міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у нормативно - правовій базі України // Фінанси України. - № 8. – 2006.- С. – 51-58
25. Контроль і ревізія. Навч. посібник. Нормативно-практичні матеріали. - 2-е вид., перероб. і доп. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка „Інтелект-Захід”, 2002. – 320с.
26. Лісна І. Облік запасів: Мінфін пропонує // Все про бухгалтерський облік. - № 10. – 2005. – С. 72-74
27. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. Навч. посібник - К.: ЦУЛ, 2003. – 630с.
28. Микитенко Т. Сучасні інформаційні технології обліку й аудиту в управлінні підприємством // Бухгалтерський облік і аудит. - №10.- 2005. – С.12-19.
29. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті. Навч. посібник для студентів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”/ За ред. д. е. н., проф. Ф.Ф. Бутинця, к. е. н., доц. М.М. Шигун. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 352с.
30. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник/ За ред. Сопко В.В., Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільїна С.Б., Брадул О.М. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 624с.
31. Первинна документація і регістри бухгалтерського обліку. Навч.-метод. посібник / За ред. Шарманської В.А./К.: Знання, 2003. – 268с.
32. Петрик О. Проблеми уточнення і розвитку методів, способів і прийомів аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - №11. – С.60-65.
33. Писаревська Т.А. Інформаційні системи обліку і аудиту: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 369с.
34. Прокопенко І.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник для студентів ВНЗ. – Харків: Легос, 2004.- 384с.
35. Пушкар М.Я. Фінансовий облік. Підручник. Тернопіль: Карт-Бланш, 2002. – 628с.
36. Редько К. Основи методики аудиторської перевірки активів відповідно до вимог ДКЦПФРУ // Бухгалтерський облік і аудит.-2001.-№8. - С.45-51.
37. Савицька Т.В. Економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. – К.: Знання, 2004. – 654с.
38. Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 322с.
39. Сук П. Методи оцінки матеріальних запасів // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2006. - №20. – С. 3-6
40. Ткаченко М.Н. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спец. вищ. навч. закл. – 6-те вид. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 784с.
41. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2003.- 223с.
42. Усач Б.Ф., Душко З.О., Колос М.М. Організація і методика аудиту: Підручник. – К.: Знання, 2006.-295с.
43. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2002. – 253с.
44. Хліпальська В. Бюджетне планування запасів і витрат, пов'язаних з їх придбанням і зберіганням // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004.- №3.- С.18-22.
45. Хліпальська В. Визначення оцінки ефективності формування витрат, пов’язаних з придбанням і зберіганням запасів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. - №8. – С.19-23.
46. Хліпальська В. Вплив витрат на придбання і зберігання запасів на взаємозв'язок „витрати – продаж - прибуток” //Бухгалтерський облік і аудит. – 2004.- №12.- С.37-43.
47. Хліпальська В. Вплив оцінки вартості запасів, оборотного капіталу на фінансові результати // Бухгалтерський облік і аудит. – 2002. - №6. – С.30-36.
48. Хліпальська В. Облік надходження і зберігання запасів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2002. - №11. – С.37-42.
49. Хліпальська В. Роль вартості матеріальних ресурсів в аналітичній оцінці фінансово-господарської діяльності підприємства // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004.- №7.- С.11-16.
50. Стандарти етики та аудиту. – Рішення АПУ від 18.04.03р., протокол № 122  (із змінами від 27.04.04 р.).
51. Ватуля І.Д., Канцедал Н.А. Аудит: практикум. – К.: ЦУЛ, 2007.
52. Дєєва Н.М., Дедіков О.І. Аудит. – К.: ЦУЛ, 2007. – 184 с.
53. Кононенко О., Піроженко О., Вітковська О. Інвентаризація. – Х.: