Аудит виробничих запасів ВАТ «Одесхарчокомбінат

     Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому суттєвість помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом.

    Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві:

- головних факторів, які мають вплив на діяльність  підприємства;

- найважливіших  характеристик підприємства, процесу  діяльності, фінансового стану а  також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо,  мали місце після дати попереднього  аудиту;

- розподілу зобов'язань  між керівництвом підприємства.

  А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і  принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією  підприємства;

- можливого ефекту  від змін в обліковій політиці  чи термінології в аудиті;

- освіченості аудитора  в питаннях бухгалтерського обліку  і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані  аудитором в тестах оцінки  надійності внутрішнього контролю  підприємства та в незалежних  аудиторських процедурах.

     Програма аудиту – це документ, що містить: завдання аудиту для конкретного об’єкту ( системи контролю певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку, циклу господарських операцій тощо); процедури, необхідні для виконання поставлених завдань; обсяги і терміни їх виконання. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську програму включається також перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. Преференційні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція для асистентів та контролю правильності виконаних робіт.

    Для підвищення якості планування, скорочення витрат часу, як правило, використовують заздалегідь розроблені стандартні програми перевірки, які аудитор повинен уважно відкоригувати з врахуванням особливостей їх застосування в умовах конкретного підприємства, оцінки системи внутрішнього контролю. Зміни у план і програму можуть вноситись навіть під час здійснення процедур підтвердження. Усі зміни обов’язково документуються з висвітленням причин.

     На основі договору про проведення аудиторської перевірки виробничих запасів ВАТ «Одесхарчокомбінат» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та даних про діяльність підприємства аудиторською фірмою “Тріада ” були розроблені загальний план (додаток 20) та програма аудиту (додаток 21). Залежно від обраного способу організації перевірки програма перевірки встановлює перелік аудиторських процедур які б дали змогу:

1. Встановити достовірність  первинних даних БО щодо фактичної  наявності та руху виробничих  запасів. 

2. Перевірити повноту  і своєчасність відображення  первинних даних з обліку запасів  у зведених документах та реєстрах.

3. Перевірити правильність  ведення обліку запасів відповідно  до чинних законодавчих і нормативних  актів, облікової політики суб’єкта  господарювання.

4. Перевірити стан збереження  запасів у суб’єкта господарювання.

5. Підтвердити або спростувати  показники фінансової звітності  суб’єкта господарювання, які залежать  від достовірності, повноти, й  своєчасності відображення господарських  операцій, пов’язаних із рухом  виробничих запасів. 

Отже, аудитори у зазначений термін розпочали перевірку виробничих запасів підприємства.

Залежно від аудиторського  дослідження, завдань, передбачених договором  та власних можливостей аудитор  на свій розсуд обирає методику проведення аудиту виробничих запасів. Основна  мета обраної методики зводиться  до встановлення об’єктивної істини про досліджуваний об’єкт.

Проводити суцільну перевірку  недоцільно – це потребує великих  матеріальних і трудових затрат. Тому бажано перевірити й оцінити систему  внутрішнього контролю та обліку на підприємстві, залежно від отриманих результатів, розширювати сукупність досліджень чи навпаки, довіритися даним клієнта  і провести лише деякі перевірочні  процедури, щоб підтвердити довіру до інформації системи внутрішнього контролю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Методика  аудиторської  перевірки виробничих запасів.

5.1 Перевірка організації складського обліку

    Перше, що ми зробили у рамках початкового етапу проведення аудиту – це надали аркуш питань завідуючому складу (додаток 22) та керівництву (додаток 23 ) для того, щоб дізнатися основні данні з зберігання, оприбутковування та витрачання виробничих запасів.

В ході опитування керівника  підприємства ми дізналися, що облік  виробничих запасів ведеться чинним порядком, він відповідає обліковій  політиці підприємства. Але негативним є те, що документи з руху запасів  оформлюються не в момент здійснення операції, а із запізненням.

В ході тестування керівництва  ВАТ «Одесхарчокомбінат» ми прийшли  до висновку, що в цілому внутрішній контроль ведеться не чинним порядком. Усі негативні відповіді на питання  потребують додаткової уваги. Систему  внутрішнього контролю необхідно організувати краще. По-перше, склади повинні охоронятися  і вся первинна документація стосовно руху запасів повинна реєструватися  в зазначений термін та у відповідних  журналах. По-друге, особи, які ведуть облік виробничих запасів, можуть представляти дані обліку у своїх інтересах. По-третє матеріально відповідальні особи повинні додавати до звіту первинні документи, які б забезпечували достовірність їхніх звітів. Також слід зазначити, що надходження матеріалів повинно перевірятися по кількості та якості для уникнення розбіжностей між фактичною наявністю матеріалів та їх документальним обліком. Підприємству необхідно посилити систему внутрішнього контролю та по результатам контролю виконувати всі необхідні операції.

Результати тестування завідуючого  складом виявили деякі недоліки щодо надходження матеріалів поза складом. Якщо це задовольняє підприємство, тоді необхідно зіставити перелік  матеріалів, які б могли відразу  ж надходити на об’єкти виробництва. Це призводить до порушень правил контролю та в майбутньому може призвести  до виявлення непередбачених витрат.

         Аудиторська перевірка операцій  з матеріальними цінностями включає  дослідження стану складського  господарства та збереження матеріальних  цінностей, нормування витрачання, оприбуткування, правильності оцінки  купованих матеріальних цінностей,  використання запасів на виробництві,  перевірка операцій з МШП. Основна мета перевірки - встановлення законності, достовірності та доцільності операцій з матеріалами, правильності їх відображення в обліку.[20]

       Облік запасів в установі здійснюється за двома складовими:

· за місцем зберігання;

· у бухгалтерії.

      Облік, що здійснюється за місцем зберігання, називається складським обліком. Організація складського обліку передбачає:

· визначення нормативної  бази;

· організацію матеріальної відповідальності;

· організацію впорядкування  та експлуатації приміщення для зберігання;

· організацію предметного  обліку та зберігання запасів;

· вибір носіїв інформації;

· організацію руху носіїв інформації.

       Завідувач складу  та комірники є матеріально відповідальними особами, а отже, їх призначають на посаду за погодженням з головним бухгалтером з одночасним підписанням трудової угоди та договору про повну матеріальну відповідальність.

      Організація  роботи місць зберігання запасів  починається із забезпечення  належних умов зберігання, що  мають відповідати категорії  та виду запасів.

       Склади (комори) мають мати постійний номер (шифр), який вказується у всіх первинних документах щодо руху запасів у межах складу і комори. Склади (комори) мають бути ізольовані від інших приміщень з метою запобігання несанкціонованому проникненню туди будь-яких осіб. Для забезпечення зберігання матеріальних запасів приміщення складу (комори) має бути оснащене охоронною та пожежною сигналізацією, вогнетривкими дверима з надійним замком, залізними гратами тощо. Для зберігання продуктів харчування відводиться окреме приміщення, яке має бути обладнане холодильним устаткуванням та вентиляційною системою. Місця зберігання мають також бути обладнані необхідними приладами для зважування, мірною тарою, інструментами та обладнанням для розкриття тари, при цьому для вимірювальних пристроїв та тари слід забезпечити періодичне переосвідчення та накладання клейма. На складі (коморі) повинен підтримуватись відповідний температурний та вологовий режими за допомогою необхідного устаткування (вентиляційних систем та систем кліматичного контролю). [25]

     Вибір носіїв інформації щодо організації складського обліку регулюється нормативними актами, які стосуються форм обліку та списання. Відповідно до них рекомендується використовувати такі форми:

· книга складського обліку запасів (ф. З-9);

· картка складського обліку матеріалів (ф. М-12);

       Книга складського обліку запасів застосовується для обліку матеріалів, продуктів харчування, готових виробів та інших запасів. Книга ведеться матеріально відповідальними особами характеристиками кожного найменування запасів.

    У книзі фіксується також інформація про рух запасів за номером документа, датою запису, порядковим номером запису, джерелом надходження і напрямком вибуття, надходження, витрачання, залишком. На останній, 95-й сторінці книги робляться позначки працівника бухгалтерії про перевірку книги, що здійснюється не рідше як один раз на квартал.

    Картка складського обліку матеріалів ф. М-12 подібна багато в чому до книги складського обліку.

     Організація  руху носіїв інформації починається  з розробки облікової номенклатури  та графіків руху документообігу з подальшим забезпеченням останніми матеріально відповідальних осіб та проведенням докладного інструктажу щодо виконання заходів з раціоналізації руху носіїв облікової інформації.

         Аудиторські процедури поділяються  на ті, що проводяться: 
- до інвентаризації;

- під час інвентаризації;

- після інвентаризації.

       До проведення інвентаризації потрібно впевнитись у тому, що на підприємстві чітко організовані складське господарство та контрольно-пропускна система.

      Необхідно здійснити процедури перевірки таких фактів: 
-як здійснюється охорона об'єкта;

-чи укладені та правильно  оформлені договори про матеріальну  відповідальність з працівниками, яким передано матеріальні цінності  на зберігання; 
-чи створені матеріально відповідальній особі умови для забезпечення збереженості матеріальних цінностей, чи є в наявності складські приміщення, шафи, сейфи;

-чи є в наявності  вимірювальні пристрої;

-чи існує контроль  за порядком вивезення матеріальних  цінностей з території підприємства;

-чи призначена керівництвом  підприємства постійно діюча  комісія для перевірки матеріальних  запасів.

           Для отримання впевненості в тому, що операції за рухом матеріальних цінностей (МЦ), які були проведені до інвентаризації, обліковані правильно, аудитор знімає копії останніх документів за надходженням та вибуттям цінностей. 
           Під час проведення інвентаризації аудитор не може бути членом інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою, повинен стежити за правильністю виконання процедур.

         Члени інвентаризаційної комісії перераховують цінності та складають інвентаризаційні описи. Аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряючи її дані з даними інвентаризаційних описів. Особливу увагу звертають на дорогоцінні, застарілі та пошкодженні матеріали. Здійснюючи інвентаризацію, слід звертати увагу на номери, марки, назви. Аудитор мусить звертати увагу на перевірку подій після дати складання балансу та правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду. У цьому разі аудитор повинен виконати такі процедури: відібрати операції з відпуску матеріалів, обліковані на початку звітного періоду для вибіркового тестування та порівняти їх з накладними та рахунками, потім впевнитись, чи серед облікованих операцій немає таких, які виходячи з даних відвантаження в первинних документах стосувалися звітного періоду.

     Після закінчення інвентаризації важливо, щоб аудитор зняв копію інвентаризаційної відомості.

     Результати інвентаризації порівнюють з даними бухгалтерського обліку. З практики відомо, якщо інвентаризація проводилась якісно, виявляється не менше 5-10 відхилень звітної кількості від фактичної, у разі широкої номенклатури - до 50-80 відхилень.