Аудит виробничих запасів ВАТ «Одесхарчокомбінат

У ході аудиту слід перевірити, чи надаються щорічні відпустки  матеріально-відповідальним особам, чи проводиться інвентаризація цінностей  під час передачі їх особам, які  тимчасово замінюють матеріально-відповідальних осіб.

У разі спільного виконання  працівниками окремих видів робіт, коли неможливо розмежувати матеріальну  відповідальність кожного, згідно зі статтею 135-2 КЗпП власник або уповноважений  ним орган за погодженням з  профспілковим комітетом підприємства може встановити колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. У  цьому випадку письмовий договір  укладається між підприємством  і всіма членами колективу (бригади).

 Аудитору слід перевірити, чи визначено на підприємстві  коло посадових осіб, які мають  право підписувати документи  на отримання та відпуск матеріалів  зі складів, видачу дозволу  на вивіз матеріальних цінностей  з території підприємства, чи дотримується чинний порядок видачі доручень та отримання за ними матеріальних цінностей.

Бланки доручень є документами  суворої звітності, тому аудитору слід перевірити порядок отримання, зберігання і обліку бланків доручень, як документів суворої звітності. Під час оприбуткування бланків доручень слід вказувати  місце зберігання, нумерацію, їх кількість  та вартість.

Заповнюючи типовий бланк  доручення, обов’язково вказують строк  його дії (10 днів). Доручення завжди повинно мати номер і дату видачі, повну назву і поштову адресу споживача товару, а потім –  платника.

Доручення видається конкретній особі, яка має право на отримання  товару. В ньому вказуються дані паспорту особи, якій видається доручення. Отримуючи цінності, представник  разом з дорученням повинен подати паспорт. Уповноваженому представникові покупця, який має прострочене доручення, ТМЦ не видаються.

У доручення вписується повна  назва постачальника і назви, номери і дати видачі документів, за якими отримують товар. Зворотний  бік доручення повинен містити  перелік ТМЦ, які отримує представник  покупця, з їх нумерацією по порядку, повною назвою кожного товару, одиницею його виміру та кількістю прописом. Доручення підписує особа, яка повинна  отримати товар. Підпис цієї особи завіряється  керівництвом підприємства-покупця  і відбитком печатки.

Списання запасів із балансу  згідно П(с)БО 9 відбувається у таких  випадках: відпускання у виробництво; реалізація за грошові кошти; передача до статутного капіталу іншого підприємства; безоплатна передача; списання через  витрати від стихійного лиха; списання недостач у межах норм і понад  норм природного убутку.

При списанні матеріалів у  виробництво проводимо документальну  перевірку, яка дає змогу встановити:

· Відповідність норм у  документах на списання нормативним  актам;

· Відповідність кількості  фактично списаної сировини витрачанню цієї сировини за нормами.

За результатами такого зіставлення  було виявлено, що фактична кількість  списаної сировини та матеріалів відповідає нормам.

В зв’язку із списанням  виробничих запасів перевіряємо  наявність актів на списання запасів, накладних , довіреностей, вимог на відпущення матеріалів, відомостей обліку видачі матеріалів, а також перевіряємо  правильність заповнення документів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.4.Перевірка оцінки виробничих запасів.

Наступним етапом є перевірка  методу оцінки запасів при їх списанні. Згідно П (с)БО 9 «Запаси» на підприємстві можна використовувати один із чотирьох методів оцінки запасів або декілька одночасно. Але при цьому слід зазначити , що для усіх одиниць БО запасів, що мають однакові умови  використання , застосовується тільки один із наведених методів. При перевірці  даного об’єкту було виявлено що на підприємстві застосовується оцінка запасів  за середньозваженою собівартістю, а  саме нам пояснили, що цей метод  застосовується окремо для кожної сукупності взятих на облік запасів, однакових  за призначенням. Середньозважена собівартість одиниці, що вибуває , визначається:

Середньозважена собівартість одиниці = залишок на початок місяця +отримано ідентичних запасів протягом місяця : кількість запасів, що залишилися на початок місяця + кількість ідентичних запасів отриманих протягом місяця.

Перевіряючи відпуск виробничих запасів стороннім особам, ми перевіряємо  підставу відпуску та умови реалізації, при цьому було перевірено дані первинних  документів.

У ході вибіркової перевірки правильності оформлення, обгрунтованості списання, дотримання лімітів з відпуску запасів, правильності визначення вартості відпуску матеріалів розходжень не виявлено.

Також, аудитор  перевірив правильність віднесення в підзвіт окремим особам відпущених запасів. Цим робочим документом аудитор підтвердив правильність відображення операцій з підзвітними особами, так як розбіжностей не було виявлено.

Далі аудитор  вияснив, що на підприємстві є незначні неточності по списанню витрат матеріалів .Дана процедура виявила порушення у списанні витрат матеріалів. Але ця невідповідність являється не суттєвою (округлення суми витрат до десятих). Проте, слід зазначити, що неуважність бухгалтера у цьому питанні може призвести до порушення звітності.

Аудитор має перевірити також точність оцінки матеріалів. Як відомо, придбані (отримані) або вироблені  запаси оцінюються за первинною вартістю. Первинною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

- сум, що сплачуються  згідно з договором постачальнику  (продавцю) за вирахуванням непрямих  податків;

- сум ввізного  мита;

- сум непрямих  податків у зв’язку з придбанням  запасів, які не відшкодовуються  підприємству;

- сум транспортно-заготівельних  витрат;

- інших витрат, які безпосередньо пов’язані  з придбанням і доведенням  їх до стану, в якому вони  придатні для використання у  запланованих цілях. 

Первинною вартістю запасів, які виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва.

Не належать до первинної вартості запасів:

- понаднормові  втрати і нестачі запасів;

- проценти за  користування позиками;

- витрати на  збут;

- загальногосподарські  та інші подібні витрати, які  безпосередньо не пов’язані з  придбанням і доставкою запасів  та приведенням їх до стану,  в якому вони придатні для  використання.

Транспортно-заготівельні витрати, як правило, обліковуються  на окремому субрахунку, тому аудитору необхідно встановити законність і  правильність розподілу ТЗВ між  сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) та перевірити відповідні розрахунки.

Під час аудиту слід перевірити питання щодо переоцінки матеріальних ресурсів (запасів). Якщо підприємство проводить щомісячну  дооцінку матеріалів, аудитор повинен перевірити підстави її проведення (нові ціни у рахунках постачальників або довідки підприємств-постачальників про нові ціни на їхню продукцію).

У балансі та звітності запаси повинні відображатися  за найменшою з двох оцінок: первинною  вартістю або чистою вартістю реалізації, під якою розуміють очікувану ціну реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.5.Оцінка стану  БО операцій з руху виробничих  запасів.

Метою подальшого етапу аудиторської перевірки є одержання достатнього  обсягу свідчень для визначення того, чи відображені об'єктивно кінцеві  сальдо в бухгалтерському балансі  та інші дані в супутній фінансовій звітності. Характер і обсяг цієї роботи значною мірою залежить від  результатів попередніх етапів.

Існує тісний зв'язок між  розумінням системи внутрішнього контролю і оцінкою ризику контролю, а також  перевіркою окремих статей балансу  та іншої фінансової звітності. Якщо аудитор впевнений, що фінансова  звітність представлена достатньо  об'єктивно і якщо ця упевненість  базується на його розумінні системи внутрішнього контролю, оцінці ризику контролю, тестів контрольних моментів, то можна суттєво скоротити перевірку господарських операцій по суті.

Існує дві категорії процедур, які використовуються на цьому етапі  аудиту: аналітичні процедури та перевірки  окремих елементів балансу. До аналітичних  процедур належать процедури, які дають  змогу оцінити загальну правдивість господарських операцій і сальдо. Аналітичні процедури доцільно виконати ще до перевірки окремих елементів сальдо. У такому випадку аналітичні процедури можуть допомогти визначити, наскільки детально слід перевіряти баланс.

Перевірки оборотів та сальдо за рахунками виконуються, зазвичай, в останню чергу. При деяких перевірках усі вони проводяться після дати складання балансу.

Конкретні завдання, пов'язані  з заключними підсумками в балансі  та звіті про фінансові результати, можуть бути виконані при зборі різних видів аудиторських свідчень.

У рамках цього етапу перевірки  виробничих запасів аудитор провів такі процедури:

1. Звірення  даних синтетичного і аналітичного обліку по виробничим запасам .
2. Зіставлення показників Балансу і Головної книги .
3. Зіставлення даних Головної книги і регістрів синтетичного обліку .

Аналіз аудиторських доказів, виявив порушення у рамках суттєвості.

 

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Оформлення результатів  аудиту виробничих запасів.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.

Аудитор зобов’язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийнятих рішень по результатах проведеної аудиторської перевірки і які в свою чергу будуть покладені в основу аудиторського висновку. Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію включається інформація, яка на думку аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері, або зафіксована на електронних носіях інформації або на кіно- чи відеоплівку.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація, допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення, в ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень. 

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов’язковим компонентом підсумкової документації. У ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність» зазначено, що аудиторський висновок – документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

Принцип та порядок підготовки аудиторського висновку наводяться у МСА 700 (700А) «Аудиторський висновок про фінансову звітність» та МСА 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора». Принципи та порядок складення підсумкової документації наводяться в даних МСА. Однак існує низка Міжнародних стандартів аудиту, Положень з міжнародної практики аудиту (ПМПА), Міжнародних стандартів завдань з огляду (МСЗО), які, крім основного змісту, розглядають питання модифікації аудиторського висновку. До них належать: МСА 570 «Безперервність», МСА 710 «Порівняльні дані», МСЗО «Завдання з огляду фінансових звітів».

Робоча документація виконує  наступні функції:

1. обґрунтовує твердження в аудиторському висновку та свідчить про відповідність зроблених процедур аудиту прийнятим нормативам;
2. полегшує процес керування, нагляду та контролю за якістю проведення аудиторської перевірки;
3. сприяє виробленню методологічного підходу до процессу аудиторської перевірки, допомагає аудиторові в роботі.

За результатами аудиторської перевірки аудитор складає звітний  документ, який може мати різні документальні  форми - аудиторський висновок і аудиторський звіт. Сама форма цього документа визначається в наказі про призначення аудиторської перевірки. Висновок складається на підставі письмової інформації аудитора, в якому мають міститися відомості про всі виявлені недоліки і порушення в обліку і звітності, а також виділяються ті помилки і напрямки, які можуть вплинути на правдоподібність звітності з посиланням на законодавчі та нормативні документи. Перед складанням Аудиторського висновку аудитору необхідно скласти Анкету виявлених порушень та Аудиторський звіт. При проведені аудиту на досліджуваному підприємстві аудитором були складені дані документи, вони наведені у додатках.