Аудит виробничих запасів ВАТ «Одесхарчокомбінат

"Ризик економічний" - ймовірність того чи іншого  результату (отримання прибутку  чи зазнавання втрат) від реалізації  певного господарського проекту  чи здійснення певної дії. Кількісна  величина ризику може виражатися  в абсолютних та відносних  показниках. В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність.

"Аудиторський ризик" - являє собою ризик того, що  аудитор може позитивно оцінити  баланс та інші форми фінансової  звітності тоді, коли вони приховують  у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

За результатами проведення тесту на оцінку ризику (додаток 17) ми можемо оцінити внутрішньогосподарський ризик як підвищенний , а ризик контролю – як знижений. Тому ризик невиявлення може бути середнім. І для того, щоб прийнятний аудиторський ризик знаходився в допустимих межах нам потрібно отримати більше аудиторських доказів, які б відповідали критеріям релевантності, своєчасності, достовірності.

Аудитору необхідно враховувати  можливість викривлень (помилок) у пов’язаних між собою незначних сумах, які  разом можуть істотно вплинути на показники фінансової звітності (прикладом  може бути незначна сума помилки, яка  повторюється з місяця в місяць).

Визначення суттєвості здійснюється аудитором на рівні:

фінансової звітності  в цілому;

залишків на рахунках, взятих окремо;

окремих операцій;

окремих угод.

Аудитору необхідно визначити (оцінити) суттєвість при:

визначенні характеру (змісту), витрат часу і глибини (обсягу) аудиторських процедур;

виконанні конкретних аудиторських процедур;

оцінці наслідків викривлень, тобто впливу помилок на показники  фінансової звітності.

Суб’єкти аудиторської діяльності (аудитори та аудиторські фірми) повинні  розробити внутрішньо фірмовий нормативний  документ, в якому визначити систему  важливих (базових) показників, що характеризують достовірність фінансової звітності  та порядок визначення рівня суттєвості.

Рівень суттєвості встановлюється як частина (частка або відсоток) від  базового показника. Може бути встановлений єдиний показник рівня суттєвості для  конкретної фінансової звітності, або  встановлюються локальні показники  рівня суттєвості для окремих  базових показників (групи рахунків, статей балансу, показників іншої фінансової звітності).

Показник рівня суттєвості визначає кількісну величину помилок, інакше кажучи, максимально припустиму величину помилки.

За нашими розрахунками по елементами рівень суттєвості для виробничих запасів становить 230, 1 грн. Однак  з урахуванням кумулятивного  ефекту помилок, сукупний  розмір не суттєвих викривлень за відповідним  розділом не повинен перевищувати 2256,9 грн.

    Оцінивши  свої можливості, прийшли до висновку  прийняти завдання з перевірки  ВАТ «Одесхарчокомбінат»”. Тому 30.01.2010 керівник підприємства ТОВ отримав  лист-зобов’язання про згоду  на проведення аудиту виробничих  запасів (Додаток18).

            На основі даного листа був  укладений договір про проведення  аудиторської перевірки виробничих  запасів ВАТ «Одесхарчокомбінат»  за період з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р. аудиторською фірмою “Тріада ” (Додаток 19).

 

 

            3. Оцінка стану внутрішнього контролю  та системи обліку

   Система внутрішнього контролю - цей термін визначає всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети - забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повноту бухгалтерських записів, своєчасну підготовку надійної фінансової інформації. Система внутрішнього контролю виходить за межі тих аспектів, котрі безпосередньо стосуються тільки бухгалтерського обліку і включає в себе:

а) середовище контролю, де відбуваються операції - заходи і записи, які характеризують загальне ставлення керівництва  і власників підприємства до діючої системи внутрішнього контролю, важливість діючої системи внутрішнього контролю для підприємства.

      До факторів середовища контролю належать:

-діяльність керівництва (власників) клієнта;

-політика та методи керівництва;

-організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління і відповідальності;

-управлінські методи контролю, в тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов'язків;

б) специфічні заходи контролю включають:

-періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

-перевірку арифметичної точності записів;

-контроль умов функціонування та використання комп'ютерних інформаційних систем, зокрема підтримання контролю над періодичними змінами комп'ютерних програм, доступ до бази інформаційних даних;

-введення і перевірку контрольних рахунків і перевірочних облікових реєстрів по рахунках;

-порядок проходження та затвердження документів(графік документообігу);

-зіставлення прийнятих внутрішніх правил з вимогами законодавчих актів та зовнішніми джерелами інформації;

-порівняння загальної суми наявних грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних запасів з записами в облікових реєстрах;

-порівняння і аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу).

   Під час аудиторської перевірки аудитор досліджує тільки ту методику і процедури бухгалтерського обліку, котрі відносяться до тверджень звітності. Розуміння відповідних аспектів систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою властивого ризику і ризику невідповідності функціонування внутрішнього контролю разом з розглядом інших обставин дадуть можливість аудитору:

• з'ясувати для себе види потенційних суттєвих перекручень, котрі можуть трапитися у фінансових звітах;
• визначити фактори, що впливають на ризик існування суттєвих помилок;

     -   запланувати необхідні аудиторські процедури.

   Удосконалюючи підхід до проведення аудиторської перевірки, аудитор враховує свою попередню оцінку ризику невідповідності внутрішнього контролю (разом з оцінкою властивого ризику), для того, щоб визначити припустимий розмір ризику не виявлення невідповідностей у певних статтях фінансової звітності і визначити характер, термін і обсяг тестів для підтвердження статей фінансової звітності.

     Аудитор повинен сформулювати думку щодо системи внутрішнього контролю, достатню для складання плану проведення перевірки. В процесі формування думки щодо структури внутрішнього контролю аудитор визначає критичні моменти системи бухгалтерського обліку, в яких можуть бути помилки чи викривлення, і дістає впевненість, що стосовно таких пунктів були розроблені й проведені заходи і процедури, які дають змогу виявити помилки та викривлення.

    Одним із найголовніших етапів аудиту будь-якого об’єкту є проведення тестування системи внутрішнього контролю. Тестування дає змогу вивчити слабкі і сильні сторони об’єкта дослідження. Отримання цих даних дає змогу аудитору остаточно визначити період перевірки та кількість необхідних процедур.

     В рамках процедури тестування системи внутрішнього контролю охоплюються всі види запасів (сировина та матеріали, готова продукція) і всі види операцій з ними (придбання, продаж, відпуск у виробництво, приходування готової продукції, відвантаження готової продукції покупцям).

     Для вивчення системи внутрішнього контролю був примінений аркуш питань закритої форми стосовно всіх напрямів аудиту виробничих запасів та заповнений аудитором на основі отриманої інформації (додаток 22).

 

 

 

 

                     4. Планування аудиту виробничих запасів

Перед тим як організовувати свою діяльність аудитор повинен  пам’ятати, що аудиторська професія є саморегулюючою та незалежною. Це означає, що аудитор повинен не забувати про статті Кодексу Етики, нормативні акти, які стосуються аудиторської діяльності, Закон України «Про аудиторську  діяльність», МСА.

Аудиторська діяльність - це організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Тому планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани на поточний рік.

Це потрібно для того, щоб чітко розрахувати штати, кошторис фірми, можливості подальшого розвитку тощо.

      Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

    Характер планування в значній ступені залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Вимоги та рекомендації щодо планування аудиту визначені МСА № 300 «Планування», згідно з яким аудитори і аудиторські фірми України мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі МСА та Закона України «Про аудиторську діяльність», існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Згідно МСА 300 метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити найбільш детально. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.

      Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека того, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

   Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

   У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

     Під час планування необхідно брати таку інформацію:

• умови конкретного договору (строки, порядок звітування перед клієнтом і т. д.);
• останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;
• визначені найбільш важливі питання аудиту;
• рівень довіри до системи внутрішнього контролю;
• зміст облікової політики замовника та її зміни;
• розрахований чи просто оцінений рівень суттєвості ( допустимої помилки);
• умови, що потребують особливої ретельності ( наявність пов’язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);
• необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника;
• зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.

    Зміст планів повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:

• Ознайомлення з діяльністю замовника, аналіз поточних економічних умов (зовнішніх і внутрішніх);
• Отримання знань про облікову систему, політику і процедури внутрішнього контролю;
• Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;
• Координацію і контроль виконуваних робіт.