Аудит праці та її оплати в тваринництві» на прикладі СТОВ «Лісове»

     Коефіцієнт  платоспроможності СТОВ «Лісове» у 2009 році свідчить про високий рівень фінансової незалежності підприємства. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами підприємства зріс, що позитивно характеризує динаміку рівню платоспроможності СТОВ «Лісове». Коефіцієнт маневреності власного капіталу також збільшився з 0,25 пунктів на початок року до 0,36 пунктів на кінець року, що свідчить про збільшення частки власних обігових коштів у власному капіталі.

     Усі  розраховані показники ділової  активності СТОВ «Лісове» мають позитивну  динаміку збільшення, що свідчить про  підвищення рівню ділової активності підприємства на протязі 2009 року.

     Коефіцієнти рентабельності ТОВ «Лісове» на протязі 2009 року знизилися, що свідчить про  зменшення рівню прибутковості  господарської діяльності підприємства. 
 
 
 

     2.2.Методи  і прийоми, які використовуються  під час аудиту праці та  її оплати в тваринництві

     Під час аудиту праці та її оплати в  тваринництві використовуються різні  методи й методичні прийоми: перерахунок, перегляд, оцінка фактичної наявності, зіставлення, оцінка. Так, для перевірки  розрахунків з оплати праці в  тваринництві застосовують методи зіставлення даних бухгалтерського обліку з первинними документами (табель обліку робочого часу і розрахунок зарплати), перерахунки (аудитор перераховує суми, які були утримані, і порівнює з нормами чинного законодавства) тощо. Також існують певні способи перевірки документів.

     Наприклад, первинні документи, які є основою  для нарахування і виплати  заробітної плати (табелі, розрахунково-платіжні відомості) вивчаються комбіновано, тобто  суцільним і вибірковим способом (якщо аудитор перевірив деяку  кількість однотипних первинних документів і не знайшов помилок, то він може вважати, що документи з цієї пачки всі без помилок).

     Розпочинаючи  перевірку розрахунків з оплати праці, аудитор повинен з'ясувати, які форми та системи оплати праці  застосовуються на даному підприємстві, чи має підприємство внутрішні положення про оплату праці робітників, колективний трудовий договір, списковий та середньообліковий склад їх, як організовано облік розрахунків з оплати праці (зміст та кваліфікація бухгалтерів, забезпеченість нормативними матеріалами, хто здійснює контроль за їх роботою, чи автоматизовані ці ділянки), чи обмежено склад працівників, які отримують готівку на господарські та інші витрати, чи здійснюється на підприємстві видача позик робітникам, продаж товарів у кредит, і як оформлені ці операції. Це необхідно для того, щоб аудитор зміг визначити аудиторський ризик (побоювання того, що деякі помилки чи порушення можуть залишитися невиявленими) [19, с. 106].

     Для визначення ступеня ризику аудитор  проводить загальне дослідження об'єкта з допомогою тесту і за результатами такого тестування аудитор може відмовитись від проведення перевірки або вжити заходів щодо зменшення ризику. Для того щоб отримати загальну картину та відповіді на ці запитання, можна провести тестування внутрішнього контролю й обліку з даного розділу перевірки.

     Вірогідність  зроблених робітникам нарахувань заробітної плати (премій, матеріальної допомоги, подарунків тощо) перевіряються зазвичай вибірково. Для цього у вибірку  включають дані за різними категоріями робітників або звільнених робітників (керівників, спеціалістів, робітників), за основними видами нарахувань, (питома вага, яких, як правило, перевищує 5 % від загальної суми заробітної плати) та різними періодами часу (звичайно за один місяць кожного кварталу). Перевіряються розрахункові та платіжні відомості, особові рахунки співробітників, а також первинні документи (табелі, наряди тощо), на основі яких здійснюються нарахування заробітної плати. Потрібно звернути увагу на правильність заповнення цих документів, відповідність їх заповнення чинному законодавству та нормативним документам.

     Після тестування аудитор розробляє програму перевірки, згідно з якою здійснюється детальне вивчення операцій (додаток Г).

     Послідовність вивчення господарських операцій щодо нарахування й утримання заробітної плати можна відобразити так: особові картки, договори, контракти. Документи обліку особового складу, записи на рахунках бухгалтерського обліку, розпорядження, накази про прийняття на роботу, звільнення, відпустки, документи з обліку виробітку та відхилень, звітність по праці.

     Документи, що є підставою для додаткової оплати: розрахункові відомості та платіжні відомості, фактична калькуляція, первинні бухгалтерські документи.

     Важливими показниками, які досліджує аудитор, є продуктивність праці, рівень та сума заробітної плати. З початку проведення аудиторської перевірки вивчаються організація та ефективність праці, правильне застосування нових умов оплати праці робітникам, контроль за використанням фонду оплати праці, економічна обґрунтованість норм виробітку і заінтересованість працівників у збільшенні випуску продукції і зростанні продуктивності праці. 
 
 
 
 

     2.3.Методика проведення аудиту в сфері праці

     Метою аудиту у сфері праці є виявлення  проблем економного та ефективного використання ресурсів праці, дослідження їх причин, надання необхідних рекомендацій з їх усунення. Персонал — головний предмет та об'єкт аудиту в трудовій сфері, а сам аудит виступає як незалежний аналіз системи соціально-трудових показників.

     Здійснення аудиту в сфері праці дає змогу впевнитися, що трудовий потенціал підприємства використовується повністю, ефективно. З метою аудиту персонал підприємства і його діяльність представляють у вигляді системи показників, які дають змогу охарактеризувати: результативність, ефективність функціонування персоналу; ефективність організації соціально-трудових відносин; ефективність систем мотивації та оплати праці; раціональність методів оцінки праці; ефективність організації робочих місць, поділу праці; ефективність використання робочого часу тощо.

     При цьому оцінку ефективності діяльності персоналу можна розглядати як головну, глобальну мету аудиту. Проміжними цілями аудиту виступають оцінки ефективності трудових відносин, мотивації та оплати праці тощо.

     Класичний набір аудиторських перевірок може включати в себе аналіз: результативності та ефективності використання і функціонування персоналу з погляду його потенціалу; рівня організації праці; динаміки продуктивності праці; стану нормування праці та впливу конкретних норм на зростання виробітку; ефективність використання робочого часу; досконалість соціально-трудових відносин; ефективність систем оплати і форм стимулювання праці та інших важливих для конкретного підприємства напрямків у сфері праці.

     Технологічно процес аудиту у сфері праці має складатися з шести кроків:

     1) формалізація ідеї проведення  аудиторської перевірки, визначення  її цілей і гіпотетичної корисності  її проведення;

     2) підбір персоналу для організації  перевірки, його навчання у  разі потреби; 

     3) збір звітних даних щодо роботи  з кадрами на різних рівнях  управління;

     4) попередня підготовка звітів  про перевірку та обговорення  їх з лінійними керівниками; 

     5) надання звіту керівнику з  персоналу і вироблення разом  з ним основних рекомендацій  щодо вдосконалення управління кадрами;

     6) впровадження коригуючих заходів  у процес життєдіяльності підприємства [22, с. 118].

     Аудит здійснюється за планом та має такі основні етапи: підготовчий, збір інформації, аналіз і обробка інформації та оцінка ефективності аудиторської перевірки.

     Підготовчий етап аудиторської перевірки передбачає розробку внутрішньофірмового документа (наказ, розпорядження), а також плану  представлення та програм розгляду інформації, що аналізується.

     Наступний етап аудиторської перевірки — збір інформації. Тут використовуються такі основні джерела інформації:

     - Закони та інструкції;

     - показники у сфері праці. Необхідно здійснити науково обґрунтовану вибірку найбільш репрезентативних з погляду впливу на ефективність та прибутковість показників, структурувати їх за великими блоками, кожен з яких потрібно розглядати з позицій кількісної та якісної складової. Джерелом внутрішньої інформації є документація та звіти, у тому числі дані про рух персоналу підприємства, опис видів робіт і специфікацій, дані про витрати на набір та звільнення, навчання кадрів, анкети;

     - анкетування й інтерв'ю працівників. Це один з найдоступніших та найпоширеніших підходів до отримання даних для проведення організаційних змін. Опитування співробітників є особливо результативними для оцінки взаємовідносин в колективі, мотивації праці, ефективності діяльності керівництва, результативності системи винагород і компенсацій.

     Далі  в процесі аудиту здійснюється обробка  та аналіз інформації. Обґрунтувати оцінку організації праці на підприємстві можна: порівнявши її з організацією праці на аналогічних підприємствах; використовуючи науково розроблені норми та рекомендації, опубліковані в літературі з організації праці, соціально-трудових відносин, з посиланнями на середньогалузеві норми та показники; використовуючи перехресні дані та системні перевірки.

     Існують методики, які дають змогу оцінити  ефективність управлінських заходів  у вартісному вираженні. При розробці програм для оцінки ефективності управління персоналом важливим є включення в роботу самих співробітників служби управління персоналом.

     Предметом перевірки також є організаційна  культура підприємства. Така перевірка  включає обговорення з вищим  керівництвом питання про те, як проявляється організаційна культура, які зміни в ній є бажаними і як на неї можна впливати. Аудиторська перевірка може виявити резерви підвищення ефективності виробництва, вказавши на ставлення тих або інших груп працівників до форм і методів роботи керівництва, організації діяльності фірми, розстановки кадрів. Аналіз показників у процесі аудиту може бути виконаний з різною деталізацією відповідно до потреб замовника. Залежно від цілей аудиту використовується велика кількість методичних прийомів аудиту в соціально-трудовій сфері, зокрема такі: порівняння (зіставлення досліджуваного рівня з нормативною базою, даними за попередній період цього підприємства чи аналогічних підприємств); групування (розкриття характеристик явища через групування та порівняння цих груп); аналіз (вивчення за елементами — дослідження впливу окремих чинників на об'єкт); деталізація (поділ узагальнених показників на окремі за певними ознаками); зведення (форма узагальненого представлення різноманітних показників для оцінки певного процесу); експертні оцінки (висновки та оцінки спеціалістів з окремого питання чи об'єкта); статистичний аналіз (складання статистичних таблиць, рядів, використання статистичних методів, формул).

     Після завершення перевірки проводиться  аналіз даних та формування рекомендацій щодо удосконалення організації  праці, соціально-трудових відносин на підприємстві, планування і розробка заходів з реалізації рекомендацій. Готується звітний матеріал, який включає доповідь про результати аудиторської перевірки, оцінку та рекомендації. Можлива підготовка декількох спеціалізованих доповідей, орієнтованих на різні рівні управління з різною насиченістю фактичними матеріалами та рекомендаціями, що сприяє вищій результативності аудиту. 
 
 

     2.3.1. Аудит визначення і використання  фонду оплати праці у тваринництві

     Аудит обґрунтованості визначення і використання фонду оплати праці у тваринництві включає перевірку: дотримання сільськогосподарським підприємством чинного законодавства з оплати праці; вибору найраціональніших і прогресивних форм оплати праці; правильності визначення фонду оплати праці відповідно до виробничої програми, чисельності працівників, норм виробітку, тарифних розрядів, розцінок, навантаження з обслуговування тварин, штатних нормативів; правильності визначення розцінок за одиницю продукції у тваринництві; впровадження прогресивних розцінок; обґрунтованості розміру фонду оплати праці в обслуговуючих виробництвах; визначення фонду оплати праці адміністративно-управлінського персоналу; доцільності впровадження контрактної форми оплати праці; оптимальної структури джерел формування фонду оплати праці; дотримання встановленого групування у бухгалтерському обліку коштів, що направляються сільськогосподарським підприємством до фонду оплати праці; ефективності використання фонду оплати праці на підприємстві.

     Обґрунтованість визначення фонду оплати праці перевіряється через дотримання сільськогосподарським підприємством внутрішньогосподарських документів з оплати праці: Положення про оплату праці, правил внутрішнього розпорядку, колективного договору, Положення про внутрішньогосподарський розрахунок, оренду, колективного підряду, норм і розцінок, контрактів, договорів тощо.