Аудит праці та її оплати в тваринництві» на прикладі СТОВ «Лісове»

     Ефективність  і своєчасність аудиторської перевірки  оплати праці в тваринництві  обумовлює певну її послідовність, що включає такі етапи:

   - виявлення наявності затверджених  в установленому порядку документів для внутрішнього користування сільськогосподарським підприємством (правил внутрішнього трудового розпорядку, положень про оплату праці, преміювання, норми й розцінки, трудові угоди, контракти, угоди про оренду та внутрішньогосподарський розрахунок);

   - встановлення відповідності документів, розроблених сільсько-господарськими підприємствами, чинному законодавству з оплати праці;

   - перевірка обґрунтованості виробничої  програми, визначення фонду оплати праці на прогнозований обсяг робіт, тарифних ставок, розцінок посадових окладів та оплати за контрактом;

   - перевірка правильності розрахунків  з оплати праці у грошовій і натуральній формах, кінцевих розрахунків за продукцію у  
кінці року;

   - дотримання встановленого порядку  оподаткування та своєчасності розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами;

   - оцінка стану обліку, звітності  з праці та її оплати, внутрішньо господарського контролю використання робочого часу й фонду оплати праці.

     Для проведення перевірки можна залучати співробітників підприємства чи представників  інших організацій. У кожному  з цих підходів є свої переваги і недоліки. Свої працівники більше знають про організацію, і їм легше визначити, які аспекти потребують оцінки, їм простіше проводити опитування й анкетування, тому що вони в меншій мірі розглядаються перевіряючими як погроза, тобто щось вороже. Разом з тим їм складніше подивитися на проблеми «зі сторони», вони самі багато в чому звиклись з існуючим порядком, а отже, їм важко бути абсолютно об’єктивними в оцінках. Такі якості, як об’єктивність і незалежність, більш притаманні зовнішнім аудиторам, яким нема необхідності піклуватися про «честь фірми», вони не залежать від керівників підприємства і які, нарешті, будучи фахівцями у сфері праці та її оплати, у курсі найновітніших ідей і досягнень. Це доцільно, оскільки організація праці тісно пов’язана з трудовим законодавством, а оцінка легітимності діяльності фірми є однією з цілей аудиту [15, с. 114].

     Вище  керівництво підприємства може в  результаті аудиторської перевірки  ще раз уточнити, наскільки дотримуються законів і інструкцій посадові особи, на які покладено обов’язки ведення  обліку розрахунків з оплати праці, обліку особового складу, робочого часу, правильності утримань податків і внесків із заробітної плати. Рівні можливості занятості, техніка безпеки й охорона здоров’я, пенсійні програми - ось ті основні макроекономічні проблеми, реалізація яких на мікрорівні може бути перевірена в процесі аудиту праці та її оплати. Оцінку стану цієї роботи на підприємстві можна дати не тільки на основі перевірки документації і звітності, але і на базі аналізу анкет, опитувальних листів, у результаті бесід із працівниками.

     Специфічна  ціль аудиторської перевірки полягає  в тому, що вона не тільки визначає, наскільки дотримуються в організації  законів, правил й інструкцій, але  й одночасно в ході індивідуальних і групових бесід і зустрічей  із працівниками, аналізу матеріалів анкет і опитувальних листів дає можливість виявити застарілі інструкції і вимоги, що не були вчасно оновлені чи відмінені. Вихід із законотворчою ініціативою у вищі органи і подальше усунення таких обмежень може саме по собі стати джерелом зростання продуктивності праці чи принаймні полегшить і спростить роботу працівників.

     Отже, аудит розрахунків з оплати праці  як елемент виявлення резервів підвищення ефективності і прибутковості підприємства є одним із найбільш діючих факторів економічної політики підприємства, що особливо наочно проглядається в сучасних  умовах  економіки. Чисто методично аудит містить у собі як мікроекономічні, так і макроекономічні питання організації праці і її оплати та охоплює практично всі елементи трудових відносин. Систематичне проведення аудиторських перевірок дає можливість правильно оцінити стан і розвиток трудових відносин на підприємстві. 
 
 

1.2.Нормативно-правова  база регулювання аудиту праці   та її оплати в тваринництві

     Правові засади здійснення аудиту, спрямованого на створення системи незалежного фінансового контролю визначають: Закон України «Про аудиторську діяльність», Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, інші законодавчі та нормативні акти України. Положення Закону України «Про аудиторську діяльність» чинні на території України й поширюються на всі господарчі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон України «Про аудиторську діяльність», то застосовуються правила міжнародного договору.

     У житті суспільства та діяльності держави відносини з питань оплати праці громадян є настільки важливими, що потребують спеціального врегулювання на рівні Конституції, де передбачено, що кожен має право на працю, а це включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на заробітну плату, не нижчу від визначеної КЗпП.

     КЗпП  містить легальне визначення основної категорії інституту правового регулювання оплати праці — заробітної плати. Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує за трудовим договором працівникові за виконувану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

     КЗпП  визначає структуру заробітної плати, розмежовуючи її на основну і додаткову. Основна заробітна плата являє собою винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Різновидом додаткової заробітної плати є премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань.

     Особливе  значення має твердження про мінімальну заробітну плату. Як зазначено мінімальна заробітна плата — це законодавче  встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання. Однак не передбачено, яким чином ця правова норма має здійснюватися, скажімо, при вирішенні питань оплати праці найманих працівників колективних сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерських) господарств.

     Суспільно-політичне, економічне, соціальне і правове  становище колективних сільськогосподарських  підприємств є таким, що кожне  з них правомочне регулювати суспільні  відносини з питань оплати праці  його членів через прийняття його органами самоврядування відповідних локальних правових актів. За своїм змістом вони повинні відповідати Конституції України, КЗпП, Статутові даного підприємства.  За допомогою актів локальної правотворчості можна врахувати певні специфічні особливості кожного конкретного підприємства. Адже сільськогосподарська праця характеризується надзвичайною видовою різноманітністю, наявністю великої кількості різних професій та спеціальностей.

     За  порядком набуття юридичної  можна  розподілити локальні акти на 2 групи. До першої групи він відносить внутрішньогосподарські нормативні акти, які набирають юридичної сили з моменту їх державної реєстрації. До другої – акти, що набирають юридичної сили з моменту прийняття їх найвищими органами (самоврядування) господарств – загальними зборами членів підприємств.

     До  локальних джерел аудиту праці у  сільськогосподарських підприємствах  належать також розпорядчі (управлінські, самоврядні) акти уповноважених органів  управління (самоврядування) юридичних  осіб. Такими є, наприклад, Правила внутрішнього розпорядку сільськогосподарського кооперативу, колективного сільськогосподарського підприємства, фермерського господарства (в якому працюють наймані працівники), державного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського акціонерного товариства тощо. Ними регулюються порядок та умови набуття і припинення членства, права та обов'язки членів, порядок і умови господарської діяльності, трудовий розпорядок дня, режим праці у відповідному сезоні сільськогосподарського виробництва, оплата праці, відпусток, дисциплінарної і статутної відповідальності тощо. Сільськогосподарські юридичні особи можуть приймати й інші внутрігосподарські нормативні акти, наприклад, положення про оплату праці, положення про структурні підрозділи підприємства тощо. Безпосередньо на підприємствах заробітна плата також регулюється трудовими угодами (контрактами) [20, с. 116].

     З метою забезпечення науково-практичної обґрунтованості цих локальних  правових актів, зокрема Положення  про оплату праці в колективному сільськогосподарському підприємстві, органи державного управління сільським господарством, представницькі органи таких підприємств спільно з прогресивними керівниками останніх і науковцями розробили Рекомендації про оплату праці. Керуючись ними, кожне підприємство розробляє на підставі свого статуту і приймає на загальних зборах Положення про оплату праці в підприємстві. За своєю юридичною природою Рекомендації є рекомендаційним актом. Це означає, що правила, які вони містять, не породжують суб'єктивних прав та юридичних обов'язків ні для органів самоврядування, ні для членів підприємства. Права суб'єктивного характеру для підприємства та його членів (а також громадян, які працюють за трудовим договором) створюють норми Положення про оплату праці в конкретному колективному сільськогосподарському підприємстві. Кожне таке Положення як локальний правовий акт є правовою основою для вирішення трудових спорів з питань оплати праці, що виникають між правлінням і членом підприємства [15, с. 117].

     У Рекомендаціях містяться пропозиції, які, будучи перенесені в Положення, набувають принципового значення для належного регулювання і гарантування прав членів даного підприємства з питань оплати їх праці. Це пропозиції про створення фонду оплати праці та визначення нормативів відрахувань до нього, про зв'язок і взаємозалежність його зростання та піднесення продуктивності праці. Варта уваги і така пропозиція: якщо внаслідок стихійного лиха, неврожаю або інших причин не буде одержано запланованого валового доходу і в зв'язку з цим виникне розбіжність міх фондом оплати праці та виділеними для цього з валового доходу коштами, то сума, якої бракує, покривається за рахунок коштів, одержаних від органу страхування на відшкодування збитків від стихійного лиха та інших несприятливих умов. Рекомендації містять й інші правила, спрямовані на забезпечення матеріальної заінтересованості працівників колективного сільськогосподарського підприємства у піднесенні громадського виробництва та на охорону трудових прав. 
 
 
 

1.3.Сучасні  напрями та особливості аудиту розрахунків з оплати праці у сільськогосподарських підприємствах

     У сучасних умовах все більшого розвитку набуває аудиторська діяльність, з’являються нові види аудиту. Сільськогосподарські підприємства починають замовляти  не тільки послуги з проведення обов’язкового аудиту, але й перевірок окремих видів діяльності, типів операцій, стану розрахунків тощо. Це пов’язано з тим, що все більше людей потребують достовірної інформації про діяльність підприємств.

     Аудит розрахунків з оплати праці, це дуже трудомістке і відповідальне завдання з надання впевненості, бо поєднує в собі елементи фінансового аудиту й аудиту на відповідність. А це в свою чергу, пов’язано з необхідністю дотримання трудового та податкового законодавства при формуванні фінансової інформації про розрахунки з оплати праці та інші виплати працівникам. Саме тому доцільно говорити про необхідність уточнення саме особливостей, котрі має аудит розрахунків з оплати праці.

     Взагалі аудит ще є доволі таки молодим  явищем в Україні. Але не дивлячись на це багато авторів звертали свою увагу саме на аудит розрахунків з оплати праці. А саме: А. Н. Шульга, В.Я. Савченко, Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький, В. І. Подольський,  Г.Б. Поляк, А.А. Савін,    А.Г. Загородній, Л.В. Сотнікова, М.І. Баканов, А.Д. Шеремет, М.Т. Білуха, Л.В. Чижевська,  Кольга В.Д., Парпалига М.Д. та інші.

     Аудит праці та розрахунків  з оплати праці сільськогосподарських підприємств  відіграє важливу роль у системи  як внутрішнього, так і зовнішнього  аудиту. Це пов’язано з тим, що облік праці і заробітної плати є трудомістким, потребує уваги і сконцентрованості, оскільки пов'язаний з обробленням великої кількості первинної інформації, має багато однотипних операцій, здійснення яких потребує багато часу .

     Багато  авторів висвітлювали питання напрямків аудиту та завдань, котрі вирішуються в результаті цих напрямків. На підставі аналізу наукових джерел необхідно зазначити, що ті завдання, котрі висвітлюють автори Кольга В.Д. та Парпалига М.Д. [22, с. 115] найбільш повно відображають сутність аудиту розрахунків з оплати праці. Вони пропонують наступні завдання:

     перевірити  стан заборгованості і відповідність  даних про залишки на рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі» в книзі головних рахунків, балансі  з підсумковими даними в розрахунково-платіжних відомостях по графі "сума до видачі", групувальної відомості до журналу-ордеру № 10 в частині узагальнення даних по рахунку 661;