Аудит готової продукції та її реалізації

 Про виявлені помилки  та шахрайства, недоліки в бухгалтерському  обліку та звітності аудитор  повідомляє власників, уповноважених  ним осіб, замовників та вимагає  вжити заходів щодо їх виправлення.  Переконавшись в останньому, він приймає рішення про видачу аудиторського висновку про стан бухгалтерського обліку та достовірність поданої звітності.

2.4.Методи збору  аудиторських доказів, документування  процесу перевірки обліку готової продукції.

Аудиторська перевірка, будучи власне кажучи документальною, зобов'язує супроводжувати перевірку обов'язковим  документуванням, тобто відбивати  отриману інформацію в робочій документації аудита, до якої відносяться:

•плани і програми проведення аудита;

•пояснення і заяви  працівників підрозділу з питань, що випливають із ходу перевірки;

•копії первинних документів підрозділу, що свідчать про господарські операції, фотографію об'єктів, акти, довідки, протоколи, інвентаризаційні описи  й інші документи, складені разом  із працівниками підрозділу й інших  працівників, залученими для участі в перевірці, що служать доказом  записів в акті перевірки;

•регістри бухгалтерського  обліку;

•результати інвентаризацій;

•бухгалтерська звітність;

•записи про вивчення й  оцінку систем оперативного і складського  обліку, запитальники, схеми документообігу й інші;

•виробничо-фінансовий аналіз фактичних показників підрозділу;

•матеріали, що свідчать про  роботу виконану не аудитором, але під  його контролем;

•документи зустрічних перевірок  і пояснення осіб, що не є працівниками даного підрозділу;

•копії бухгалтерської, оперативної внутрішньогосподарської  звітності.

Перелік робочої документації аудита, яка прикладається до актів  аудиторської перевірки, визначає аудитор, що проводить перевірку. Головна  вимога до цієї документації - її переконливість і вагомість при доказі висновків  і пропозицій, що випливають з матеріалів перевірки. Тому обмежень по підборі  доказів не встановлюється.

2.5. Узагальнення результатів аудиту обліку готової продукції.

 

За результатами аудиторської перевірки складається звітний  документ, що може мати різні документальні  форми - аудиторська довідка, аудиторський висновок, довідка про експертизу, доповідна записка, звіт про перевірку  й інші. Сама форма цього документа  визначається в наказі про призначення  аудиторської перевірки. Звіт повинний бути складений на основі письмової  інформації аудитора, у якій повинні  міститися зведення про усі виявлені недоліки і порушення в обліку й звітності, а також виділятися ті помилки і виправлення які  можуть уплинути на вірогідність звітності  з посиланнями на законодавчі  і нормативні документи. Письмова інформація заповнюється в двох екземплярах, один із яких передається головному бухгалтеру і керівнику для ознайомлення виявлення можливих розбіжностей і  врегулювання спірних положень, а  інший використовується для написання  звіту, після чого він передається  в архів. У письмовій інформації повинні міститися: ПІП аудитора чи склад групи аудиторів, реквізити  перевіряємого підрозділу, перелік  посадових відповідальних за ведення  бухгалтерського обліку і складання  звітності, період часу до якого відноситься  перевірена документація, інформація про методику перевірки (які напрямки бухгалтерського обліку підлягали  перевірці, яка бухгалтерська документація була перевірена суцільним методом, а яка вибірково, на основі яких принципів  проводилася перевірка), інформація про усі виявлені недоліки і порушення, інформація про найбільші істотні  порушеннях в обліку, які значно спотворюють звітність, рекомендації з поліпшення податкового планування з метою оптимізації оподатковування.

При наступних перевірках повинні бути дані аналіз і оцінка виконання чи виправлення зауважень  по фактах попередніх перевірок. Письмова інформація підписується всіма аудиторами, хто проводив перевірку. На підставі письмової інформації складається  звіт, що за структурою в основному  повторює письмову інформацію.

Відповідно до аудиторського  стандарту аудиторський звіт повинний складатися з вступної, аналітичної  і підсумкової частин.

Вступна частина аудиторського  висновку містить: назву документа  в цілому, дату і місце складання, підстава проведення перевірки (наказ  керівника підприємства, протокол рішення  засновників), проведення перевірки, прізвища, імена і по батькові осіб, що приймали участь в перевірці, прізвищі, імена  і по батькові посадових осіб, відповідальних за діяльність підрозділу, період перевірки, які питання були піддані документальної і фактичній перевірці.

Аналітична частина адресується  посадовій особі, що призначила перевірку  і повинна включати: найменування підрозділу, об'єкти аудита, виклад результатів  перевірки, загальну оцінку дотримання законодавства і встановленого  порядку ведення бухгалтерського  обліку, оцінку оформлення господарських  операцій і їхнє відображення в бухгалтерському  й оперативному обліку, істотні порушення  конкретних нормативно-правових актів, арифметичні, логічні, документальні  і речовинні докази встановлених порушень; прізвища, імена, по батькові і посади осіб, що допустили порушення, грошовий і кількісний вираз негативних наслідків порушень.Підсумкова частина  аудиторського документа містить  оцінку аудитора виробничо-фінансової діяльності підрозділу і ведення  бухгалтерського обліку, а також  пропозиції по усуненню виявлених порушень, рекомендації підрозділу по усуненню недоліків до ухвалення рішення  по перевірці посадовою особою, що призначила перевірку.

При викладі своєї думки  аудитор повинний дотримувати строгої  об'єктивності, не допускати необґрунтованих  тверджень, висновків і оцінок діяльності окремих осіб чи перевіряємого підрозділу і записувати обвинувальні формулювання. Зауваження про недоліки і порушення, отримані з усних чи письмових заяв окремих облич, у звіт включати не можна. Кожен відбитий у ньому факт повинний бути всебічно перевірений аудитором. Якщо керівник підрозділу чи інша посадова особа підрозділу має заперечення чи зауваження за матеріалами проведеної перевірки, вона повинна підписати документ про перевірку й одночасно прикласти до нього свої письмові заперечення чи зауваження. У тих випадках, коли необхідно прийняти термінові міри до усунення виявлених порушень, складаються проміжні аудиторські звітні документи, що направляються керівникам, що назначили перевірку, з наступним включенням них у загальний документ про перевірку.

Проміжні звітні документи  аудитора складаються безпосередньо  в ході аудиторської перевірки на тих ділянках роботи підприємства, де розкриті найбільш значимі порушення, що вимагають негайного вживання заходів.

 

РОЗДІЛ 3 ВДОСКОНАЛЕННЯ  МЕТОДИКИ АУДИТУ ТА КОНТРОЛЮ ОПЕРАЦІЙ З ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ.

Можна зазначити наступні недоліки практики ведення обліку готової  продукції та шляхи їх подолання.

1. На досліджуваному підприємстві відсутній затверджений графік документообігу, проте всі документи оформлюються в програмі «1С Бухгалтерія».

Відповідно пропонуємо затвердити з початку року графік документообігу на підприємстві та використовувати  конфігурацію, яка пристосована до даного виробництва.

2.  Під час передачі документів зі складу в бухгалтерію не складаються реєстри здачі первинних документів, що відповідно знижує ефективність внутрішнього контролю руху матеріалів.

Під час передачі документів зі складу в бухгалтерію необхідно  складати реєстри здачі первинних  документів, що відповідно підвищить  ефективність внутрішнього контролю руху матеріалів.

3. Не ведеться Відомість (книга) залишків матеріалів, що суттєво ускладнює звірку даних складського та бухгалтерського обліку.

У процесі реформування національного  бухгалтерського обліку підприємства виробництва зустрілися з багатьма труднощами при відображенні господарських операцій. Зокрема, на момент переходу на національні стандарти на підприємствах,залишки незавершеного виробництва та готової продукції (соки упаковані), позначені в балансі підприємств, були механічно перенесені.

Таке перенесення є  неприпустиме і в даному випадку  необхідно коригування собівартості продукції. У зв'язку з цим пропонується вилучити зі складу статей “Незавершене виробництво” і “Готова продукція” непрямі витрати та зменшити їх на суму нерозподіленого прибутку.

Розвиток продуктивних сил  і виробничих відносин у різних суспільно-економічних  формаціях обумовлює потребу  удосконалення функцій управління процесом виробництва, у тому числі  і контролю економіки. Контроль як функція  управління підпорядкований вирішенню  завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає меті управління, яка визначається економічними і політичними закономірностями розвитку даної формації. Функції  контролю визначаються діями економічних  законів і метою суспільства, інтереси якого він захищає.

Завдання економічного контролю у суспільстві полягає в укріпленні форм власності, сприянні виробництву  конкурентноспроможної продукції  для реалізації на світовому і  внутрішньому ринках.

Перехід економіки на ринкові  відносини пов`язаний з розширенням  прав підприємців, демократизацією  управління, використанням економічних  стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінки за економічними результатами. У зв`язку з цим визначається новий напрямок розвитку економічного контролю фінансово-господарської  діяльності підприємств - незалежний аудиторський контроль.

Закономірність виникнення аудиторського контролю в Україні  обумовлена проведенням приватизації державного майна, управління яким проводив власник адміністративними методами, використовуючи для цього різні  державні структури. Створення спільних підприємств з іноземним капіталом, орендних, комерційних, приватних та інших суб`єктів підприємницької  діяльності з різними формами  власності і господарювання, керуючись  законами України про власність  і підприємницьку діяльність, власник  набув право обрати незалежний контроль своєї фінансово-господарської діяльності. Таке право власника закріплено Законом  України про аудиторську діяльність, який передбачає організаційне і  методичне забезпечення виконання контрольних функцій - аудиту на договірних засадах з власником, передбачає відповідальність сторін за об`єктивну, неупереджену перевірку фінансової діяльності підприємства, відображення результатів її у публічній звітності та правильність розрахунків з державою по сплаті податків, нарахування дивідендів акціонерам і іншим володарям цінних паперів.

Підвищення ефективності аудиту неможливо без використання комп`ютерної техніки. Говорячи про  вдосконалення системи економічного контролю в цілому, я маю на увазі, що контроль є єдиною функцією управління, яка оцінює надійність системи збору, зберігання та переробки виробничо-фінансової інформації господарських одиниць.

Будь-який користувач інформацією (наприклад, бухгалтер), незважаючи на те, чи технічна це інформація, чи економічна, самостійно або через посередників (незалежних аудиторів) проводить деякі  операції по її оцінці з відповідним  йому ступенем достовірності. Коло таких  користувачів достатньо широке: від  апарату управління господарської  одиниці до акціонерів, від власників  до представників державної виконавчої влади. За природою своєї діяльності всі вони займаються діяльністю, пов`язаною з оцінкою інформації про хід  господарських процесів на підприємствах  або про виконання державних  програм соціально-економічного розвитку.

Тому під системою економічного контролю розуміється комплекс соціально-економічних  інститутів, які в своїй діяльності використовують методи і техніку, що дозволяють оцінити ступінь достовірності  інформації, яка їх цікавить, і надійність джерела цієї інформації. Тому такі словосполучення, як “облік і контроль”, “ревізія і контроль”, “контроль  і аналіз господарської діяльності”, “контроль ефективності програм  соціально-економічного розвитку”  означають, що в процесі функціонування бухгалтерського обліку, дослідження  діяльності підприємства, аналізу господарської  діяльності або оцінці ефективності виконання державних та місцевих соціально-економічних програм завжди проводиться робота по встановленні ступеню достовірності інформації, яка використовується.

Другим аспектом, який реалізується через систему контролю, є приймання  мір по стимулюванню інформаційних  систем ревізійних одиниць до якісного виконання роботи. Ця функція контролю, як правило, реалізується через органи виконавчої влади, а на вищому рівні  управління - і через законодавчі. Необхідність цієї функції викликана  можливістю здійснити тотальний  контроль - охопити перевіркою всіх платників податку і всі господарські одиниці. За цією ж причиною в багатьох країнах основна доля контролю бухгалтерської інформації і формальної законності фінансових операцій покладається на внутрішньогосподарський контроль, в той же час спеціалізовані контрольні відомства перевіряють дієвість системи внутрішнього контролю.

 

ВИСНОВОК

У ринкових умовах господарювання традиційні форми фінансового не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власників. Практика країн з ринковою економікою показує, що захистити майнові інтереси власників може такий вид незалежного фінансового контролю, як аудит, який є одним з головних елементів їх ринкової інфраструктури. Передумовою такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власників (акціонерів, вкладників тощо), держави в особі податкових органів і самого аудитора в забезпеченні достовірності обліку та звітності. Іншою причиною необхідності впровадження аудиту в Україні є те, що в ринкових умовах фінансовий стан кожного господарюючого суб`єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб`єктами господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність.

Для підтвердження достовірності  звітної і облікової інформації господарюючих суб`єктів виникає  потреба у перебудові всієї системи  фінансового контролю на основі вивчення і використання міжнародного досвіду. У країнах з ринковою економікою таке підтвердження здійснюють аудитори. Міжнародний досвід розвитку аудиту свідчить про те, що аудиторська  перевірка - це норма, без якої неможливий цивілізований бізнес.

Основне її призначення - це незалежна перевірка фінансової звітності та іншої інформації про  фінансово-господарську діяльність суб`єктів  господарювання з метою формування висновків стосовно їх фінансового  стану і достовірності його відображення в бухгалтерському обліку та звітності  у відповідності з чинним законодавством і встановленими нормативами.

 

СПИСОК ВИКОРАСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бодюк A.B. Методологічні та нормативно-правові аспекти аудиту підприємницької діяльності. Монографія. - К.: Кондор, 2005. -356 с.