Аудит готової продукції та її реалізації

 На етапі попереднього  планування аудитор оцінює можливість  проведення аудиту. Починаючи розробку  загального плану і програми, аудитор повинен грунтуватися  на попередніх знаннях про  економічне суб'єкті. Також у процесі  підготовки плану і програми  аудитор оцінює систему внутрішнього  контролю, бухгалтерського обліку, проводить оцінку аудиторського  ризику та встановлює прийнятний  рівень суттєвості.

 Аудитор починає планувати  аудит облік відвантаження та  реалізації готової продукції  до написання листа-зобов'язання  і до укладення договору з  економічним суб'єктом про проведення  аудиту.

 Планування, будучи початковим  етапом проведення аудиту, включає  в себе розробку аудиторською  організацією загального плану  аудиту обліку готової продукції  із зазначенням очікуваного обсягу, графіків і термінів проведення  аудиту, а також розробку аудиторської  програми, яка визначає обсяг,  види і послідовність здійснення  аудиторських процедур, необхідних  для формування аудиторською  організацією об'єктивного і обгрунтованого  думки про бухгалтерський облік  готової продукції організації. 

Планування аудиту складається  з наступних основних етапів:

- Попереднє планування  аудиту;

- Підготовка і складання  загального плану аудиту;

- Підготовка і складання  програми аудиту.

 Загальний план аудиту  повинен служити керівництвом  у здійсненні програми аудита. (Додаток) 

 Програма аудиту є  розвитком загального плану аудиту  та являє собою детальний перелік  змісту аудиторських процедур. (Додаток) 

 У процесі підготовки  загального плану і програми  аудиту оцінює ефективність системи  внутрішнього контролю (СВК), яку  має економічний суб'єкт, і  оцінює її ризик (контрольний  ризик). СВК може вважатися ефективною, якщо вона своєчасно попереджає  про виникнення недостовірної  інформації, а також виявляє недостовірну  інформацію.

 При підготовці загального  плану і програми аудиту обліку  готової продукції аудитору слід  встановити прийнятні для неї  рівень істотності й аудиторський  ризик, що дозволяють вважати  бухгалтерську звітність достовірної. 

 Результати проведених  аудиторською організацією процедур  при підготовці загального плану  і програми слід детально документувати,  так як вони є підставою  для планування аудиту і можуть  використовуватися протягом всього  процесу аудиту 

 Загальний план повинен  служити керівництвом при здійсненні  програми аудита. У загальному  плані аудиторська організація  повинна передбачити терміни  проведення аудита і скласти  графік проведення аудиту, підготовки  звіту (письмової інформації керівництву  економічного суб'єкта), аудиторського  висновку.

 У загальному плані  аудиторська організація визначає  спосіб проведення аудита на  підставі результатів попереднього  аналізу, оцінки надійності системи  внутрішнього контролю, оцінки ризиків  аудита.

 Програма аудиту є  розвитком загального плану аудиту  та являє собою детальний перелік  змісту аудиторських процедур, необхідних  для практичної реалізації плану  аудиту. Програма служить докладною  інструкцією для асистентів аудитора, а для керівників аудиторської  організації й аудиторської групи  - одночасно і засобом контролю  якості роботи.

 Висновки аудитора  по кожному розділу аудиторської  програми, документально відбиті  в робочих документах, є фактичним  матеріалом для складання аудиторського  звіту (письмової інформації керівництву  економічного суб'єкта) і аудиторського  висновку, а також підставою для  формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.

 Після закінчення процесу  планування аудиту загальний  план і програма аудита повинні  бути оформлені документально  і завізовані у встановленому  порядку.

Термін "метод" означає  сукупність прийомів праці у якій-небудь області, спосіб досягнення якоїсь мети. Існують різні прийоми, характерні для фахівців різних областей знань, якими можуть користатися аудитори, застосовуючи їх у залежності від  поставленої задачі. Знання специфіки  діяльності визначеної організації  в сполученні з прийомами, обраними правильно й у визначеній послідовності, дозволяють аудиторам більш ефективно проводити перевірки.

Методи перевірки прийняті підрозділяти на дві групи: методи фактичної  перевірки; методи документальної перевірки. До основних методів фактичної перевірки, якими можуть користатися аудитори, виходячи з права самостійно визначати  форми і методи перевірки, керуючись  вимогами нормативних актів і  умов договору з суб'єктом чи змісту доручення державних органів, відносяться:

•огляд;

•обстеження;

•інвентаризація;

•контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

• лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової продукції;

•експертна оцінка;

•опитування;

•перевірка обсягів виконаних  робіт.Огляд. За допомогою цього  методу можна з'ясувати, наприклад, умови збереження майна, документів; стан виробничих, складських торгових приміщень. Огляду піддають різноманітні об'єкти: територію, місця збереження матеріальних активів, документів, виробниче  і торгове устаткування, готову продукцію, контрольно-касові машини. У процесі  огляду можуть бути виявлені докази, що свідчать про порушення чи зловживання.

Обстеження. Обстеження являє  собою як би продовження огляду, але з одночасним ознайомленням  з документами як нормативними, так  і виправдувальними; з одержанням пояснень від відповідальних осіб. Ефективні результати дає обстеження при перевірках технології виробництва продукції в цехах, порядку прийому, збереження, відпуску і реалізації продукції, товарів.

Інвентаризація. Відповідно до закону України "Про бухгалтерський облік" підприємства зобов'язані  проводити інвентаризацію майна  і зобов'язань, у ході якої необхідно  перевіряти і документально підтверджувати їхню наявність, стан і оцінку. Основними  цілями інвентаризації відповідно до Методичних указівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань  є:

•виявлення фактичної наявності майна;

•зіставлення фактичної  наявності майна з даними бухгалтерського  обліку;

•перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань.

Інвентаризація є найбільш ефективним методом фактичної перевірки  вірогідності показників балансу, що є  складовою частиною бухгалтерської звітності. Однак підприємства, що підлягають обов'язковому аудиту відповідно до законодавства  України, повинні включити до складу бухгалтерської звітності й аудиторський висновок. Безумовно, позитивний висновок аудиторської організації буде означати, що звітність у всіх істотних аспектах відбиває активи і пасиви на звітну дату, виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік  і звітність. Різновидом вибіркових інвентаризацій є контрольні перевірки  з метою визначення правильності включення інвентаризаційною комісією в опис фактичних залишків матеріалів, коштів, товарів і іншого майна. До порядку проведення інвентаризації пред'являються визначені вимоги. Відсутність хоча б одного члена  комісії при проведенні інвентаризації може служити підставою для визнання її результатів недійсними. Дуже важливо, щоб до документів, що представляються  для оформлення опису нестачі  цінностей і псування понад норми  природного збитку, були обов'язково прикладені рішення слідчих чи судових органів, що підтверджують відсутність винних осіб або відмовлення на стягнення  збитку з винних осіб, або висновок про факт псування цінностей, отриманий  від відділу технічного контролю чи відповідних спеціалізованих  організацій (інспекцій по якості й  ін.).

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовують у тих випадках, коли необхідно  установити фактичні витрати сировини чи матеріалів на виробництві, вихід  напівфабрикатів, готової продукції, кількість відходів. Застосовують його і для перевірки діючих чи тих, що раніше діяли на підприємстві норм витрат сировини і матеріалів, технологічного процесу, продуктивності устаткування і т.п. Для цього проводять відповідний  виробничий експеримент (наприклад, виготовлення зразків виробів, випічка кулінарної продукції й ін.).

Перед контрольним запуском сировини у виробництво варто  визначити, по яких видах продукції, що випускається, буде проведений експеримент. При цьому враховуються претензії  до якості виробів чи відомості про  перевитрату по окремих видах  матеріалів, завищених нормах і т.д. Якщо експериментом ставлять на меті перевірити фактичне виробництво готової  продукції, то необхідно, щоб експериментальне виробництво здійснювалося в  тих же умовах, у тім же порядку, у якому воно здійснювалося раніше. Якщо буде встановлено, що характер і  умови виробництва не змінилися, то в якості контрольного може бути прийнятий будь-який черговий запуск сировини у виробництво.

Завдяки експерименту уточнюються  норми, підсилюється контроль за списанням  фактичної витрати сировини і  виходом продукції. Крім того, можуть бути виявлені недоліки в нормуванні і технології виробництва, перекручування в якісних показниках продукції й інші порушення.

Лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової  продукції. Використання даного методу дає можливість контролювати якість матеріалів, що надходять, товарів, сировини, а також готової продукції  і напівфабрикатів; дозволяє виявити  факти використання некондиційної  сировини, недотримання норм витрати. Ці й інші факти можуть свідчити, наприклад, про порушення технологічного режиму, установлених норм і т.д. Аналіз може проводитися відділом технічного контролю чи відповідними спеціалізованими організаціями (інспекцією по якості й  ін.).

Вилучення проб (зразків) для  лабораторного аналізу повинне  вироблятися відповідно до інструкцій про порядок інспектування підприємств  визначених галузей народного господарства.Експертна  оцінка об'єктів перевірки буває  необхідна при дослідженні спеціальних  питань. Може бути використана робота оцінювача, інженера, геолога, актуарія і (чи) іншого експерта. Експерт, роботу якого аудиторська організація  використовує при проведенні аудита, повинний мати:

•відповідну кваліфікацію, як правило, підтверджену відповідними документами (кваліфікаційний атестат, ліцензія, диплом і т.п.);

•відповідний досвід і  репутацію в області визначених знань, підтверджену, як правило, відкликами, рекомендаціями, публікаціями і т.п.

Аудитору також необхідно  дослідити контрольні процедури, такі як:

•наявність внутрішніх інструкцій;

•посібників і реальність їхнього застосування,

•поділ обов'язків,

•методи складання документації і записів,

•схеми документообігу (бажано узагальнити побільше виправдувальних документів),

Аудит готової продукції  можна поділити на чотири етапи: - аудит  обліку готової продукції, аудит  неврахованої продукції, аудит обліку відвантаження і реалізації готової  продукції та аудит обліку витрат на продаж. Розглянемо більш детально кожен з цих етапів.

Аудит обліку випуску готової  продукції

Існує шість основних способів оцінки готової продукції:

1.По фактичній виробничій  собівартості. Цей спосіб використовується  порівняно рідко, в основному  на підприємствах індивідуального  виробництва, що випускають велике  унікальне устаткування і транспортні  засоби. Може застосовуватися на  підприємствах з обмеженої номенклатурної  масової продукції.

2.По неповній (скороченій) виробничий собівартості продукції.  У цьому випадку собівартість  продукції визначається по фактичних  витратах без загальногосподарських витрат.

3.За оптовими цінами  реалізації. Оптові ціни застосовуються  як облікові ціни. Відхилення  фактичної собівартості продукції  враховуються на окремому аналітичному  рахунку. При стійких оптових  цінах цей варіант оцінки продукції  є найпоширенішим, оскільки він  дозволяє зіставляти оцінку продукції  в поточному обліку і звітності,  що важливо для контролю за  правильним визначенням товарного  випуску. При значному коливанні  рівня оптових цін даний спосіб  утрачає свої переваги.

4.По плановій (нормативній)  виробничій собівартості, що виступає  в якості твердої облікової  ціни. При цьому способі обумовлюється  необхідність окремого обліку  відхилень фактичної виробничої  собівартості продукції від планової  чи нормативної. Достоїнство даного  способу оцінки готової продукції  полягає в забезпеченні єдності  оцінки в плануванні обліку. Однак  якщо планова чи нормативна  собівартість продукції змінюється  часто, то оцінка залишків готової продукції ускладнюється. Варіантом цього способу оцінки готової продукції є оцінка по скороченій плановій виробничій собівартості.