Аудит балансу підприємства в ПСГП «Світанок"

     Плани допомагають проводити роботу в  межах часу, необхідного клієнту  і аудитору, і є підставою для  встановлення гонорару. Вони мають  бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити  завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом.

     План  аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно  виконати, і тип звіту головного  аудитора слід повідомити групі аудиторів  на самому початку перевірки. Аудитор  повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).

     При плануванні вивчаються напрями бізнесу  замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур.

     Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.

     Першочерговому  плануванню підлягають баланс, звіт про  фінансові результати, звіт про рух  грошових коштів, звіт про власний капітал. Надання аудиторських послуг планується за допоміжними договорами.

     При підготовці загального плану і програми аудиту важливо, насамперед, вивчити  особливості системи бухгалтерського  фінансового обліку та фінансової звітності  й дати оцінку системи внутрішнього контролю.

     Загальний план аудиту включає такі питання: [12]

     * умови договору на виконання  аудиту;

     * зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання;

     * відповідальність аудитора згідно  із Законом України "Про  аудиторську діяльність";

     * відповідальність замовника (клієнта)  за подану фінансову звітність;

     * система і форма бухгалтерського  фінансового обліку;

     * фінансова звітність, використана  для аудиту;

     * виконавці аудиту;

     * тривалість аудиторської перевірки;

     * бюджет часу і затрат;

     * вплив на аудит Закону України  "Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні", нового Плану рахунків та Інструкції  щодо його застосування, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку  та інших нормативно-правових  і законодавчих актів;

     * визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;

     * ступінь довіри до системи  бухгалтерського фінансового обліку  і внутрішнього контролю;

     * робота внутрішніх аудиторів  і масштаби їх залучення;

     * сутність і обсяг аудиторських  доказів;

     * умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману тощо);

     * аудиторський ризик;

     * залучення експертів.

     Без цих знань неможливо достовірно визначити правильність прийняття  управлінських рішень всередині  компанії і виробити думку щодо адекватності облікових принципів, які застосовуються клієнтом.

 

      3.2 Особливості аудиту балансу 

     Згідно  з вимогами П(С)БО 2 метою складання  балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

     Баланс  підприємства має деякі особливості:

     1. Показники статей балансу на  початок періоду (звітного року) мають відповідати даним балансу  за попередній період. Зміни вступного  балансу на початок року порівняно  із звітним за попередній рік  приймаються лише з відповідними  поясненнями;

     2. Дані статей балансу на кінець  звітного року мають бути аргументовані  результатами ретельно проведеної  перед складанням річного бухгалтерського  звіту інвентаризації основних  засобів, товарно-матеріальних цінностей,  коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів;

     3. Суми статей балансу, що стосуються  коштів на рахунках у комерційних  банках, банківських позик, руху  фінансування з бюджету та  позабюджетних фондів, повинні відповідати  даним, зазначеним у виписках  банків. Не допускається відображення у балансі сум за розрахунками з фінансовими і податковими органами, які взаємно не погоджені;

     4. Обов’язковою є звірка оборотів  і залишків на рахунках аналітичного  та синтетичного обліку на  кінець звітного року перед  складання заключного балансу. Показники статей заключного балансу мають відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги;

     5. Показники балансів підприємства  на початок і кінець року  мають бути зіставними. Будь-які  розбіжності у методології формування  однієї й тієї самої статті вступного і заключного балансу потребують пояснення;

     6. Показники балансу підприємства  та інших форм фінансової звітності  мають бути взаємоузгодженими.  Для цього щороку Міністерство  фінансів України складає рекомендації  щодо перевірки узгодженості  показників типових форм річного бухгалтерського звіту.

     Джерела перевірки: Баланс (форма № 1), Головна  книга, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, матеріали інвентаризації цінностей, податкових декларацій тощо.

     Насамперед  здійснюють аналіз достовірності оцінки активів та зобов’язань.

     Основними об’єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи; незавершене  будівництво, основні засоби, довгострокові  фінансові інвестиції, довгострокова  дебіторська заборгованість, відстрочені  податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти.

     Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті.

     Відповідно  до П(С)БО 7 «Основні засоби» до складу основних засобів відносять матеріальні активи, які утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

     Правильність  визначення первісної вартості основних засобів перевіряють відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» за такими напрямами: придбані за плату, безоплатно отримані, внесені до статутного капіталу підприємства, переведені до основних засобів із складу оборотних активів, отримані в результаті обміну на подібний або неподібний об’єкт.

     Аудитор має встановити відповідність даних  про первісну ва-ртість основних засобів, наведених у Балансі, дебетовому сальдо рахунків 10 «Основні засоби»  та 11 «Інші необоротні матеріальні активи» у Головній книзі.

     При перевірці відображеного у Балансі  зносу основних засобів аудитор  повинен з’ясувати правильність об’єкта амортизації. Об’єктом амортизації  є вартість основних засобів (крім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій). Аудитор має з’ясувати правильність встановленого на підприємстві строку їх корисного використання стосовно кожного об’єкта основних засобів, метод нарахування амортизації, що застосовується, періодичність перегляду методів нарахування амортизації та вагомі для цього підстави, дотримання строку нарахування амортизації (починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта), арифметичного підрахунку нарахованої амортизації.

     Аудитор повинен встановити відповідність  даних суми зносу, відображеної у  Балансі, кредитовому сальдо субрахунків 131 «Знос основних засобів» і 132 «Знос  інших необоротних матеріальних активів» у Головній книзі. Залишкова вартість їх має дорівнювати різниці між первісною вартістю та сумою амортизаційних відрахувань (зносу).

     При перевірці Оборотних активів  аудитор з’ясовує правильність відображення запасів у Балансі за групами: «Виробничі запаси», «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», «Незавершене виробництво», «Готова продукція».

     Аудитор повинен встановити правильність віднесення активів до оборотних та їх оцінки.

     Правильність  віднесення активів до цієї статті перевіряють відповідно до П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну  України від 20 жовтня 1999 р. № 246 із змінами  і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 р. № 131, від 30 листопада 2000 р. № 304, від 25 листопада 2002 р. № 989.

     При перевірці правильності оцінки запасів  аудитор має переконатись, що вона здійснена за найменшою з двох величин: собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації, а також в їх обґрунтованості.

     При перевірці виробничих запасів аудитор  з’ясовує правильність віднесення активів  до складу виробничих запасів, їх оцінки та відповідності даних Балансу сальдо на рахунках Головної книги.

     Аудитор повинен встановити відповідність  даних Балансу за статтею «Виробничі запаси» дебетовому сальдо на рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та 25 «Напівфабрикати» у Головній книзі

     При перевірці достовірності відображення у Балансі тварин на вирощуванні  та відгодівлі з’ясовують правильність відображення у цій статті вартості дорослих тварин на відгодівлі та в  нагулі, птиці, звірів, кролів, дорослих тварин, вибракованих з основного стада для реалізації та молодняку.

     Аудитор повинен встановити відповідність  даних Балансу за статтею «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» дебетовому сальдо на рахунку 21 «Тварини на вирощуванні  та відгодівлі» у Головній книзі.

     Але у ПСГП «Світанок» не проводиться аудит за цими статтями, тому що досліджуване підприємство не займається тваринництвом.

     Перевіряючи правильність відображення у Балансі  незавершеного виробництва, аудитор  повинен з’ясувати, що в цій статті відображені витрати на незавершене виробництво та незавершені роботи (послуги), а також вартість напівфабрикатів власного виробництва і валова заборгованість замовників за будівельними контрактами.

     При перевірці правильності відображення у Балансі готової продукції  з’ясовують, чи відображуються у цій статті запаси виробів на складі, обробку яких завершено та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам.

     Аудитор має з’ясувати, що продукція, яка не відповідає цим вимогам (крім браку), та роботи, не прийняті замовником, були відображені в складі незавершеного виробництва.

     Завданням аудитора є встановлення відповідності  відображеної вартості готової продукції  у Балансі дебетовому сальдо в  Головній книзі за рахунками 26 «Готова продукція» і 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

     При перевірці достовірності відображення у Балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор  з’ясовує відображення у цій статті заборгованості покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями). У підсумок Балансу має включатися чиста реалізаційна вартість, яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.