Маркетинговий аналіз діяльності підприємства

- розширення  асортименту продукції: якщо в  2004 році асортимент ТзОВ "Хлібодар" становив 30 хлібобулочний виріб,  то в 2008 році - 100 виробів;

- розширення  виробничих потужностей підприємства (капітальні вкладення у виробниче  устаткування);

- створення  власної торгівельної мережі;

- створення  нових робочих місць.

Контроль  за показниками якості готової продукції  здійснюється працівниками виробничо-вимірювальної  лабораторії, відповідно до критеріїв  атестації, що встановлені для проведення вимірювань у сфері поширення  державного метрологічного нагляду. Лабораторія  атестована Рівненським регіональним центром стандартизації, метрології та сертифікації в 2006 році на технічну компетентність з правом проведення вимірювань. Свідоцтво про атестацію  № РТ 0005/2006 від 14.02.2006 року чинне до 14.02.2009 року. Сировина та матеріали, що використовуються для виготовлення хліба та хлібобулочних виробів, приймаються з супровідними документами, які підтверджують їх якість.

Задля подальшого удосконалення якості продукції  на підприємстві впроваджується система  управління якістю ISO, у відповідності  з вимогами ДСТУ ISO 9001:2001 та система  якості та безпеки харчових продуктів  НАССР, використання яких передбачає контроль процесу виробництва на всіх його етапах, починаючи від моменту  закупівлі сировини до моменту реалізації готової продукції.

ТОВ "Хлібодар" - учасник різних виставок, що організовувались Рівненською Торговою Промисловою Палатою, Волинською Торговою Промисловою Палатою, міським відділом торгівлі, обласним відділом торгівлі, міським відділом культури, обласним краєзнавчим музеєм. За участь у кожній з цих виставок "Рум'янець" нагороджений дипломами та грамотами.

http://www.hlibprom.com.ua/ua/about/rivne/

http://yunilibr.rv.ua

http://www.rivnepost.rv.ua

1.4. Асортимент товарів

Хлібні вироби залежно від виду муки можуть бути пшеничними, пшенично-житніми, житніми, житньо-пшеничними. По рецептурі —  прості, покращенні і здобні (тільки пшеничні). За способом випічки —  череневі(подові) і формові. Призначення  хліба залежить від сорту муки, особливостей рецептури, традицій, напряму  використання. Простій хліб — це хліб, виготовлений з муки, води, солі і дріжджів. До складу покращеного  хліба входять жир, молоко, цукор. Здобні вироби готують на основі великої  кількості жиру, цукру, яєць. У хліб житній вводять патоку, солод, коріандр, тмин, цукор.

Хліб житній випікають з обойної, обдирної і  сіяної муки. Простій житній хліб з  обойної муки випікають формовим і череневим. Він має вологість 46—53%, кислотність—13°, пористість 44% (не менше). Це найнижча пористість серед хлібних виробів. Хліб з житньої муки обдирної випускають під назвою Козацький. У його склад входять окрім основної сировини пюре картопляне, тмин або коріандр. Хліб з житньої сіяної муки виробляють ваговим або штучним масою більше 0,5 кг Хліб Придніпровський виготовляють з муки житньої обдирної житньою сіяної у вигляді формового і череневого масою більше 0,5 кг Вологість його 48— 50%, кислотність 9—10°, пористість не менше 54— 55%. Колір від світло - до темно-коричневого.

Хліб Галицький  заварний готують з житньої сіяної муки обдирання і житньої з  додаванням солоду і тмину, а покращенні сорти хліба готують на заварках.

Хліб Заварний готують на заварках з добавкою солоду, цукру, прянощів — тмину, коріандру. Заварний і Бородінський хліби випікають  з обойної муки з додаванням житнього червоного солоду і тмину. Колір  Бородінського темніше Заварного  і має більш виражений смак і аромат. Бородінський випікають  тільки у формах. Житній хліб готують  з муки обдирання з додаванням патоки. Вологість покращених сортів житнього хліба 50—51%, кислотність до 1 Р.

Хліб житньо-пшеничний  і пшенично-житній готують з відповідних  видів муки. Простій житньо-пшеничний  хліб готують з муки обойної житньої (55—65%), пшеничної (35— 45%) і пшенично-житньої (70—30). Хліб Карпатський випікають  з житньої муки обдирної і пшеничної 1 або 2-го ґатунку. Випікають подовим  або формовим, масою не менше 0,5 кг Вологість 49—50%, кислотність 9—5,5°, пористість 55— 56%, колір світло-коричневий. Хліб Дарницький випікають з житньої  муки обдирної і пшеничної 1 і 2-го сортів, вологість  44—48,5%, кислотність — 8°, пористість — 57—59%. До групи житньо-пшеничних і пшенично-житніх хлібів відносять: Український — з житньої обойної муки обдирної і пшеничної; Український новий — суміш житньої муки обдирної і пшеничної 2-го сорту.

Термін реалізації в роздрібній мережі з моменту  виїмки з печі хліба без упаковки з житньої сіяної муки і суміші її з сортовою пшеничною 24 год., решти  видів хліба без упаковки — не більше 36 год.

Хліб пшеничний  готують з муки вищого, 1-го, 2-го і  обойних сортів масою більше 0,5 кг, формовим або штучним. Хліб простій  пшеничний з обойної муки випікають  череневим, формовим. Хліб має темну  кірку і світло-коричневий колір  м’якуша, смак кислуватий.

Покращенні  сорти пшеничного хліба випікають  з муки вищого і 2 сорту з введенням  в рецептуру цукру і маргарину.

Миколаєва М.А. Теоретичні основи товарознавства: підручник для вузів: для студентів  вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальностями "Товарознавство та експертиза товарів" і "Комерція" / М.А. Миколаєва. - Москва: Норма, 2006. - 437 ст.

1.5. Ціна та цінова  політика.

У складі собівартості виробництва хліба та хлібобулочних  виробів половину витрат формує борошно, крім цього значними є витрати  на оплату праці (30%), витрати на газ  для випікання (10%), а також інші витрати – олія, дріжджі, сіль, бензин тощо. У 2007році велика кількість хлібозаводів внаслідок зростання собівартості виробництва почала підвищувати  ціни на продукцію. В результаті, з  метою регулювання галузі, Постановою від 20.06.2007р. Уряд надав органам виконавчої влади повноваження встановлювати  граничні рівні рентабельності для  виробництва борошна пшеничного І та ІІ ґатунку, борошна житнього та окремих сортів соціального хліба, виробленого з нього. Крім цього, для хлібовиробників обов’язкове декларування зміни цін (Постанова №1222 від 17.10.2007р.). Таким чином, дрібні виробники були змушені до виходу з ринку, натомість, на тлі загального скорочення виробництва великі підприємства (такі як «Хліб Києва» та «ТіС») збільшили обсяги виробництва на 3-5%.

В Україні  немає єдиного механізму формування ціни на хліб, тому в різних регіонах ціна може значно відрізнятися. Найдешевший  хліб виробляють у м.Києві, де галузь дотується з 2000 року. Також дотації  отримують одеські хлібовиробними , але при цьому хлібні вироби у південному регіоні найдорожчі. У більшості областей виробники не отримують дотацій від муніципалітетів, але підписали меморандум про не підвищення цін на «соціальні» сорти хліба, притаманні для кожного регіону. Незважаючи на такі заходи, у 2008 році відбулося суттєве підвищення цін на хліб та хлібобулочні вироби – загалом за підсумками року на 27,6% (Рисунок 2.), що, насамперед, викликано збільшенням собівартості продукції, у т.ч. внаслідок зростання цін на енергоносії. Також суттєво зросли фінансові витрати та збільшилася заборгованість за валютними кредитами, що залучалися для придбання імпортного обладнання, в результаті девальвації національної валюти.

Рис.1 3. Індекс цін виробників хлібу та хлібобулочних виробів в Україні у 2007-2011рр., %

У 2009 році ціни підвищували окремі виробники, які  не переглядали ціни наприкінці 2008 року. У 2010 року ціни на хлібобулочні вироби зростали більш помірно, ніж у  попередніх роках. У І кварталі 2010 року середній рівень роздрібної ціни на хліб пшенично-житній становив 3,42 грн./кг (на 6,9% вище, ніж торік), на пшеничний – 3,49 грн./кг (на 9,0% більше, ніж торік), у ІІ кварталі відповідно 3,50 грн. кг (+6,1%) та 3,56 грн./кг (+7,9%).У 2011році ціни становили 3,48 грн. кг.

Необхідно зауважити, що протягом останніх років змінювалися  смаки населення, а саме зменшилось споживання «соціальних» сортів хліба, що сприяло розвитку напряму виробництва  «елітних» сортів, дозволяючи зменшити залежність виробників хліба від  державного регулювання. На сьогодні кількість  «соціального» хлібу, який випікається  з борошна низьких сортів, та виробництво  якого регулюється державою, складає  близько половини від загального обсягу випуску. В умовах кризи та падіння платоспроможності населення  попит на «елітні» сорти зменшується, що уповільнить розвиток цього напряму  виробництва.

1.6. Законодавче забезпечення.

Основними нормативно-правовим актом, що регулює ринок хліба і хлібобулочних виробів є Закон України про хліб та хлібобулочні вироби. Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, переробки, пакування, транспортування, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення із митної території України хліба та хлібобулочних виробів, і поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять господарську діяльність у цій сфері.

Сьогодні  в умовах розвитку міжнародної торгівлі особливо актуальними стають питання  щодо забезпечення якості зернових культур. Тому, перед зерновою галуззю України  ставиться завдання забезпечити  стабільне зростання виробництва  зерна, необхідне співвідношення ціни – якості, що задовольнить усі потреби країни, забезпечить конкурентоспроможність на зовнішньому ринку. Важливу роль в цьому відіграє правове і нормативно-технічне забезпечення виробництва зерна.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ЗЕРНА

Закон України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 р. №2408-3; Закон №37-4 від 04.07.2002 р. України "Про зерно та ринок зерна  в Україні"; Закон України „Про стандарти, технічні регламенти та процедури  оцінки відповідності” і відповідно до наказу Мінагрополітики України  від 13.05.2008р. № 294; Закон України "Про  підтвердження відповідності" від 17.05.2001 р. №2406 – 3; Закон України "Про  безпечність та якість харчових продуктів"; Закон України "Про підтвердження  відповідності"; Закон України "Про  стандарти, технічні регламенти та процедури  оцінки відповідності"; Закон України "Про забезпечення санітарного  та епідеміологічного благополуччя населення"; Закон України "Про  захист прав споживачів"; Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної  продукції"; Закон України "Про  стандартизацію"; Закон України "Про  основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської  діяльності"; Декрет Кабінету Міністрів  України "Про стандартизацію і  сертифікацію"; Декрет Кабінету Міністрів  України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і  правил та відповідальність за їх порушення"; Державні санітарні правила та норми. – ДсанПін 8.8.1.2.3.4-000-2001 "Допустимі  дози, концентрації, кількості та рівні  вмісту пестицидів у сільськогосподарській  сировині, харчових продуктах, повітрі  робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті".

РЕГЛАМЕНТ Єврокомісії (ЄС) No 824/2000 від 19 квітня 2000р. «Встановлення  процедур щодо приймання зернових інтервенційними  агенціями та методи проведення аналізу  для визначення якості зернових»; РЕГЛАМЕНТ  Комісії № 912/2001/ЕС від 10 травня 2001р. "Встановлення вимог до реалізації бобів в торговій мережі"; Технічний  регламент "Встановлення максимально  припустимих рівнів пестицидів для  контролю харчових продуктів та кормів рослинного й тваринного походження"; ДСТУ ISO 6322-1:2004 Зберігання зернових і  бобових. Частина 1. Основні положення; ДСТУ ISO 6322-2:2004 Зберігання зернових і бобових. Частина 2. Практичні рекомендації; ДСТУ ISO 6322-3:2004 Зберігання зернових і бобових. Частина 3. Захист від шкідників; ДСТУ ISO 6639-1:2007 Зернові і бобові. Визначення прихованого заселення комахами. Частина 1. Основні положення (ISO 6639-1:1986, IDT). Частина 2. Відбирання проб (ISO 6639-2:1986, IDT); наказ Міністерства Аграрної Політики України №228 від 15.06.2004 р. "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу"; Постанова Кабінету Міністрів №848 від 23.07.2009 р. "Про затвердження Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки"; Проект постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Технічного регламенту "Підтвердження відповідності вимог якості і безпечності зернових культур"; ДСТУ 3768:2009 "Пшениця. Технічні вимоги"; ГСТУ 46.004–99 "Борошно пшеничне"; ДСТУ 4234:2003 (1307971-2:1995, МОD) "Зернові культури"; ДСТУ–П 4117-2002 "Зерно і продукти його переробки. Визначення показників якості методом інфрачервоної спектроскопії"; ДСТУ 3768:2004 "Пшениця. Технічні умови".

Для обґрунтування  правил та організаційних засад державної  політики щодо виробництва в Україні  зерна проаналізовано низку стандартів і, виявлено, що їх науково-технічний  рівень залишається недостатньо  невисоким. Застарілі ДСТУ і національні  стандарти неефективно впливають  на виробництво і якість продукції, темпи впровадження останніх досягнень  науки і техніки.

Отже, сьогодні, по суті, єдиною умовою виживання в  умовах ринку, виходу країни на світовий ринок та приєднання до Європейського  Союзу є забезпечення високого рівня  якості продукції агросфери. Виконання  сільськогосподарськими товаровиробниками  вимог світового ринку до якості продукції і управління її якістю дозволить їм стати рівноправними  партнерами в міжнародному товарообігу.

С.М. САДОВИЙ, Національний універси-

тет біоресурсів та природокористування  України 

  ЗАКОНОДАВЧЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 

ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА  В УКРАЇН

1.7. Вплив фінансово-економічної  кризи.

Аграрний  сектор є однією з стратегічних складових  економіки держави: в агропромисловому секторі та споріднених із ним  галузях формується до 20% ВВП. Тому стабілізація в найкоротші терміни й розвиток саме аграрного сектору економіки  країни стане одним з головних чинників вітчизняної економіки в умовах світової фінансової кризи та галуззю, що визначить її майбутнє на тривалу перспективу.

Поглиблення економічної, фінансової та соціальної кризи в агропромисловому комплексі  є наслідком відсутності чіткої антикризової програми в аграрному  секторі, головною метою якої повинно  стати здійснення заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного аграрного виробництва. Серед цих  заходів експертами пропонується вирішення  насамперед питання максимальної державної  підтримки галузі АПК, особливо щодо режиму оподаткування сільськогосподарських  підприємств. Загалом же, до вирішення  проблем агропромислового комплексу  повинен застосовуватися комплексний  підхід, включаючи, крім зазначеного, адаптацію  до умов роботи в СОТ, активізацію  роботи Аграрного фонду, відновлення  фінансування з бюджету пріоритетних програм розвитку агропромислового комплексу, ефективне регулювання  діяльності природних монополій - залізниці, елеваторів, фітосанітарних служб, ефективний захист внутрішнього ринку, посилення  експортної політики.

Основним  результатом впливу світової кризи  на АПК України стало різке  зменшення здатності підприємств  привертати фінансування в необхідних розмірах, у тому числі й через  проблеми у вітчизняній банківській  системі, яка є основою кредитування галузі. Головним, на що повинні бути направлені антикризові заходи уряду  і Національного банку України, повинно стати стимулювання банківської  системи до кредитування підприємств  реальної економіки. Без вирішення  даного питання, без розробки правильного  інструментарію, що забезпечить надходження  коштів в підприємства, системна криза  буде тільки поглиблюватися, а в  аграрному секторі України не з'являться ознаки видужання.