Захист прав суб’єктів інвестиційної діяльності

       Конституція України [34] і Закон «Про міжнародні договори України» [43] закріплюють, що міжнародні договори України, ратифіковані Верховною Радою України, становлять невід'ємну частину її національного законодавства. Причому норми зазначених міжнародних договорів мають вищу юридичну силу порівняно з нормами українських законів (крім Конституції).

       Міжнародні  договори мають різну спрямованість. Одним з напрямків міжнародно-правового  регулювання іноземних інвестицій є договори (головним чином двосторонні) про заохочення (стимулювання) і  захист інвестицій.

       При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, включаючи іноземні інвестиції, підприємці часто стикаються з проблемою подвійного оподаткування. Отримані ними доходи можуть двічі обкладатися податком - на території держави, де вони отримані (у джерела) і на території держави, резидентами якої вони є.

       Ефективним  засобом уникнення можливості подвійного оподаткування виступають двосторонні  договори про усунення подвійного оподаткування.

       Такі  конвенції надають іноземним  інвесторам наступні переваги:

       а) Встановлюються види доходів, які можуть оподатковуватися тільки в одній державі. Наприклад, доходи від відчуження рухомого майна (за деякими винятками) обкладаються тільки в державі, резидентом якої є особа, це правило поширюється на продаж інвестиції у вигляді акцій, корпоративних прав та іншого рухомого майна. Доходи від підприємницької діяльності оподатковуються тільки в країні, резидентом якої є фізична або юридична особа - якщо тільки підприємницька діяльність не розглядається з точки зору договору як твірна постійне представництво.

       б) Передбачається процедура вирахування податку, сплаченого за кордоном, із загальних податкових зобов'язань суб'єкта за доходами, що є об'єктом оподаткування одночасно в двох державах. 
Слід мати на увазі, що угода про усунення подвійного оподаткування стосується не будь-яких податків, що стягуються на території країн - учасниць, а тільки тих їхніх видів, які прямо названі в угоді.

       в) Визначається максимальна ставка оподаткування  в одній з держав за деякими  доходам, які можуть оподатковуватися в двох державах. В основному це правило стосується так званих пасивних доходів: дивідендів, процентів, роялті.

       Аналіз  розвитку інвестиційної діяльності в Україні дозволяє стверджувати, що існує ряд чинників, що перешкоджають  залученню інвестиції. Серед них  можна виділити такі як політична, економічна, правова нестабільність, недостатні фінансові стимули.

       Часті зміни в законодавстві є наочною  ілюстрацією того, що продуманої і  цілісної державної політики у сфері  інвестицій, на жаль, немає. 
Аналіз основних законодавчих актів про інвестиційну діяльність в Україні дозволяє говорити про необхідність суворого дотримання вимог легітимності оперативного втручання держави в регулювання складаються економічних відносин. Виконавча влада не повинна на свій розсуд, не рахуючись з вимогами об'єктивних економічних законів і існуючою системою права, коригувати окремі законодавчі акти, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів, що суперечать законам. Враховуючи розвиток законодавства про інвестиційну діяльність в Україні, у тому числі в сфері захисту прав і законних інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності, практику залучення інвестицій можна зробити висновок, що чинне законодавство України потребує вдосконалення.

       РОЗДІЛ 2. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ПРАВ СУБ'ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 
 
2.1. Захист прав суб'єктів інвестиційної 
діяльності за законодавством України 

       У чинному законодавстві Україні  є норми, які регулюють питання  захисту прав суб'єктів інвестиційної  діяльності, але вони, в основному, містять декларативні положення про захист прав та інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності.

       Питання захисту прав та законних інтересів  суб'єктів інвестиційної діяльності є, в першу чергу, обов'язком держави. Законодавство, в обов'язковому порядку  має забезпечити такі основні права суб'єктів інвестиційної діяльності: право на отримання прибутку від інвестиційних вкладень; право на перевезення прибутку (доходів) через державний кордон України; право на судовий захист інвесторами своїх законних прав та інтересів. Причому не декларативно, а реально.

       В Україну правовий режим інвестиційної  діяльності визначається нормами права, які закріплені Законами України "Про  зовнішньоекономічну діяльність" [62], "Про інвестиційну діяльність", "Про підприємництво", "Про  підприємства в Україні" [69], іншими нормативно-правовими актами, комплексно регулюють цю сферу суспільних відносин, послідовно замінюючи один одного, а також ратифікованими Верховною Радою України міжнародних угод України про сприяння та взаємний захист іноземних інвестицій та уникнення подвійного оподаткування.

       Згідно  ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» [91] держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, договорами України, а також договорами України з іноземними державами. Інвесторам, у тому числі іноземним забезпечується рівноправний режим, який включає незастосування способів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.

       З метою забезпечення стабільного  інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій, тобто систему правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Дане трактування ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» була встановлена ​​Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» від 20.12.01 р. і кардинально змінила надаються державою гарантії захисту інвестицій.

       Закон передбачає, що інвестиції не можуть бути безкоштовно націоналізовані, реквізовані  або до них не можуть бути застосовані  аналогічні заходи. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, завданих у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається відповідними нормативно-правовими актами.

       Внесені або отримані інвесторами цільові  банківські вклади, акції та інші цінні  папери, платежі за придбане майно  та за оренду прав у разі вилучення  відповідно до законодавчих актів України  відшкодовуються інвесторам, за винятком сум, які виявилися використаними або втраченими в результаті дій самих інвесторів або за їх участю.

       Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності розглядаються  відповідним судом, арбітражним  судом або третейським судом.

       Інвестиції  можуть, а у випадках, передбачених законодавством, мають бути застраховані.

       Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, виконання  прав і законних інтересів суб'єктів  інвестиційної діяльності.

       В законі України «Про режим іноземного інвестування» [73] окремий розділ присвячений питанню державних гарантій захисту іноземних інвестицій, який передбачає:

       Для іноземних інвесторів на території  України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої  господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

       Для окремих суб'єктів підприємницької  діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних  інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

       Законами  України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки. 
Іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятувальних заходів при стихійних лихах, аваріях, епідеміях, епізоотіях. Реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.

       Іноземні  інвестори мають право на відшкодування  збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок  дій, бездіяльності або неналежного  виконання державними органами України  чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

       Усі понесені витрати та збитки іноземних  інвесторів повинні бути відшкодовані на підставі поточних ринкових цін та / або обгрунтованої оцінки, підтвердженої аудитором або аудиторською фірмою. 
Компенсація, яка виплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною і ефективною.

       У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

       Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення інвестиційної діяльності. Порядок переказу за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземними інвесторами інвестиційної діяльності визначається Національним банком України.

       Таким чином законодавство України  передбачає різні способи захисту  прав суб'єктів інвестиційної діяльності. Однак не можна говорити про захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності і не приділити уваги міжнародним договорам про захист інвестицій.

       Договори  про захист інвестицій є засобом  міжнародно-правового регулювання  іноземного інвестування в тих країнах, для яких характерні умови економічної та політичної нестабільності (країн з несприятливим інвестиційним кліматом) [31, с.4].

       У розвиток Угоди про співробітництво  в галузі інвестиційної діяльності від 24.12.93 р. в 1997 році була прийнята Конвенція  про захист прав інвестора [64]. Конвенція визначає правові засади здійснення різних видів інвестицій, зареєстрованих на території сторін - учасниць, гарантії інвестицій і одержуваних від них доходів. 
Відносини, пов'язані із здійсненням інвестицій та діяльністю інвесторів в зв'язку з ними, регулюються конвенцією, національним законодавством сторін - учасниць, а також міжнародними договорами, учасниками яких вони є. Інвестицій на території сторін - учасниць Конвенції надається безумовний правовий захист.

       Конвенція передбачає такі гарантії захисту інвестицій: 
Інвестиції не підлягають націоналізації і не можуть бути піддані реквізиції, крім виняткових випадків (стихійних лих, аварій, епідемій, епізоотій та інших обставин, що мають надзвичайний характер), передбачених Основним законом (Конституцією) країни-реципієнта. Націоналізація або реквізиція не можуть бути здійснені без виплати інвестору адекватної компенсації. 
Спори щодо здійснення інвестицій в рамках цієї Конвенції розглядаються судами або арбітражними судами країн-учасників спорів, Економічним Судом Співдружності Незалежних Держав і / або іншими міжнародними судами або міжнародними арбітражними судами. 
Аналізуючи способи захисту прав суб'єктів інвестиційної діяльності, встановлені законодавством України та міжнародними договорами, можна виділити, зокрема, такі:

       1. Недопущення націоналізації, реквізиції  інвестиційних вкладень, крім випадків, встановлених законодавством.

       2. Відшкодування збитків, заподіяних  внаслідок незаконних дій держави  або її органів.

       3. Гарантії інвесторам від зміни законодавства.

       4. Страхування інвестицій.

       5. Судовий захист прав суб'єктів  інвестиційної діяльності.

       Розглядаючи способи захисту прав суб'єктів  інвестиційної діяльності, необхідно  більш детально зупинитися на кожному  з них. 
Перший спосіб - це недопущення націоналізації, реквізиції інвестиційних вкладень, крім випадків, встановлених законодавством. 
Чинне на сьогоднішній день законодавство України встановлює, що іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Щоб уникнути порушень законодавства необхідні норми права, що регулюють порядок відшкодування компенсації, що визначають розміри та строки компенсації, а також інші питання, які неминуче будуть виникати при націоналізації або реквізиції інвестицій як іноземних, так і вітчизняних.