Захист прав суб’єктів інвестиційної діяльності

       Відповідно  до Закону України «Про інвестиційну діяльність» суб'єкти інвестиційної  діяльності мають такі права:

       1. Всі суб'єкти інвестиційної діяльності, незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права, якщо інше не передбачено законодавством України.

       2. Інвестори можуть вкладати інвестиції  в будь-які об'єкти, крім тих,  інвестувати які забороняється  законодавством України.

       3. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності.

       4. Інвестор може передати права  володіння, користування, розпорядження  інвестиціями, а також отриманими  результатами іншим громадянам та юридичним особам в установленому законом порядку.

       5. Суб'єкт інвестиційної діяльності  може залучати, позичати кошти,  випускати цінні папери для  здійснення інвестування.

       6. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися  об'єктами і результатами інвестиції, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території Україні.

       7. Інвестор має право на придбання  необхідного йому майна у громадян  і юридичних осіб безпосередньо  або через посередників.

       8. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір. Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

       Законодавство встановлює, що втручання державних  органів і посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності за межами їх компетенції не допускається. 
Як уже зазначалося, сприятливий інвестиційний клімат неможливий без наявності реальної законодавчої захисту прав інвестора. 
Особливе місце в інвестиційному законодавстві приділяється гарантіям інвестиційної політики. Такі гарантії можуть бути декількох рівнів:

       перший - стабільність інвестиційного законодавства;

       другий - стабільний правовий режим інвестицій;

       третій - стабільне правове становище інвесторів і учасників інвестиційної діяльності;

       четвертий - можливість ефективно і без тяганини захистити права в разі їх порушення [144, с. 21].

       Одним з найважливіших факторів, що стимулює приплив інвестицій в Україну, є  не тільки наявність ефективного та стабільного законодавства, що регулює інвестиційну діяльність, а й можливість вчасно і безперешкодно захистити права суб'єктів інвестиційної діяльності. Тому необхідно з'ясувати, що розуміється під захистом прав суб'єктів інвестиційної діяльності. У науковій літературі існують різні підходи до поняття "захист прав", зупинимося на деяких з них.

       Так, В.В.Лаптев стверджує, що захист прав - це правовий інститут, що володіє відомим  ступенем самостійності, зумовленої особливим  процесуальним порядком її здійснення, здатний забезпечити можливість відновлення суб'єктивних прав [39, c. 2].

       Мамутов В.К. розуміє під захистом прав чітке  розмежування компетенції підприємств  і вищих органів, їх відповідальність, заходи організаційного характеру (закріплення порядку оскарження неправомірних дій вищих органів та ін) [13, c. 217].

       Зокрема, на думку Н.С.Малеіна, правовий захист - це система юридичних норм, спрямованих  на попередження та ліквідацію правопорушень [41, с 192].

       С.С.Алексеев визнає, що правовий захист - це державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права, забезпечення виконання юридичного обов'язку [2, c. 180].

       Шишка Р.Б. стверджує, що захист є наслідком  вчиненого правопорушення і містить  матеріально-правові та процесуальні норми, що забезпечують інвестору можливість оперативно і повністю відновити своє становище шляхом застосування спонукання до порушника [144, c. 20].

       На  думку Т.Е.Абовой, у зміст захисту  господарських прав входить така діяльність по застосуванню норм права, яка спрямована на відновлення права, здійснення інтересів, надання відповідного впливу на правопорушника, в тому числі застосування до нього заходів відповідальності. Вона вважає, що захист прав учасників господарських правовідносин - одне із завдань, що стоять перед арбітражним судом, і полягає не в охороні від всяких посягань, а в створенні умов для безперешкодного здійснення права, ліквідації наслідків його порушення [1, c. 39]. Захист прав - це діяльність уповноважених державою органів щодо попередження правопорушень або по відновленню порушених прав [133, c. 4-6].

       Як  зазначає О.Ф.Скакун захист прав - це відновлення  порушеного правового статусу, притягнення  порушників до юридичної відповідальності [121, c. 205]. На думку Н.А.Саніахметовой  під захистом інвестицій слід розуміти відновлення порушених прав суб'єктів інвестиційних правовідносин [114]. Питанню захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів приділено увагу в підручнику "Господарське право" під редакцією Мамутова В.К., де вказується на те, що інститут захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів має комплексний характер, оскільки форми, способи, порядок правового захисту забезпечується нормами як матеріального, так і процесуального права. При цьому захист як суспільних, так і приватних інтересів забезпечується державою публічно-правовими засобами [139, с. 217].

       Відповідно  до Господарського кодексу України  кожен суб'єкт господарювання має  право на захист своїх прав і законних інтересів з боку держави [108].

       Згідно  ст. 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" під захистом інвестицій розуміється комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілей внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.

       Таким чином, необхідно зазначити, що законодавство  про інвестиційну діяльність передбачає термін "захист інвестицій" і дає його визначення, але не визначає термін "захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності", а це не ідентичні поняття. Термін "захист інвестиції" включає в себе захист прав та інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності, але не розкриває що розуміється під захистом прав суб'єктів інвестиційної діяльності.

       Аналізуючи  всі перераховані наукові визначення терміна "захист прав", а також  чинне законодавство України  можна побачити, що основним моментом, який знайшов відображення у наведених  визначеннях є відновлення порушених прав. Тому можна зробити висновок, що захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності - це сукупність способів, встановлених законодавством, метою яких є відновлення порушених або оспорюваних прав суб'єктів інвестиційної діяльності та застосування санкцій щодо порушників охоронюваних законом прав та інтересів.

       Поняття "захист прав суб'єктів інвестиційної  діяльності" має бути внесено  до чинного законодавства України  про інвестиційну діяльність ". 
Таким чином, в умовах ринкових відносин успішна діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності залежить від рішення наступних завдань:

       1. Створення в Україні привабливого  інвестиційного клімату.

       2. Чітке визначення законодавцем  поняття «суб'єкт інвестиційної  діяльності» та його правового  становища.

       3. Внесення в законодавство про  інвестиційну діяльність терміна  «захист прав суб'єктів інвестиційної  діяльності».

       4. Усунення неузгодженості, а найчастіше  суперечливості норм права, регулюючих  ідентичні правовідносини.

        
 
1.2. Правове регулювання  інвестиційної 
діяльності 

       В силу специфіки Україна механізми  правового регулювання інвестиційних  вкладень, характерні для країн з  розвиненою ринковою економікою, не можуть застосовуватися в тому ж вигляді. Світовий досвід необхідно використовувати, але тільки там, де він здатний гармонійно вписатися в державну систему управління інвестиційною діяльністю. При цьому необхідно враховувати, що обсяги і якість надходять в Україну інвестицій багато в чому залежать від належного правового забезпечення даного процесу. Процесу вкладення інвестицій передує етап детального вивчення інвестіціоннного законодавства, прав і обов'язків суб'єктів інвестиційної діяльності, а також можливостей захисту законних прав суб'єктів інвестиційної діяльності. Тому необхідно вивчити питання розвитку українського законодавства про інвестиційну діяльність, у тому числі тих правових норм, які спрямовані на захист прав та інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності.

       Розглядаючи правове регулювання інвестиційної  діяльності в Україні можна виділити наступні етапи розвитку інвестиційного законодавства [129, с.3]:

       1 етап - 1991 рік.

       У 1991 році був прийнятий Закон України  «Про економічну самостійність в  Україну» [97], який послужив поштовхом  для прийняття ряду господарських  нормативно-правових актів, таких як Закони: «Про підприємництво» [68], «Про господарські товариства» [90] , «Про власність» [75] та інші. У тому числі був прийнятий Закон «Про інвестиційну діяльність», «Про захист іноземних інвестицій на Україну». Закони України «Про інвестиційну діяльність» та «Про захист іноземних інвестицій в Україну» визначали основні напрямки захисту прав і законних інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності.

       2 етап - 1992-1995 рр.. В 1992-1993 рр.. для залучення  іноземних інвестицій було прийнято  ряд законодавчих актів, що регулюють діяльність іноземних інвесторів в Україну, в тому числі питання захисту прав та інтересів іноземних інвесторів. Серед них можна виділити такі як, Закон України «Про іноземні інвестиції», Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування», Закон України «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій».

       Закон України «Про іноземні інвестиції», прийнятий в 1992 році [92], надавав значні пільги підприємствам з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу. Наприклад, такі підприємства звільнялися на п'ять років від податків на дохід, додану вартість. Після закінчення п'яти років податок на прибуток в таких підприємствах стягувався в розмірі 50% від встановленої ставки. Даний законодавчий акт передбачав гарантію держави від зміни законодавства, як один із способів захисту прав суб'єктів інвестиційної діяльності. Легко уявити, що даний закон був дуже привабливим для іноземного інвестора та вітчизняного виробника і став поштовхом для залучення інвестицій в економіку Україну. 
На наш погляд, за допомогою Закону України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 року законодавець створив умови для розвитку української економіки шляхом залучення іноземних інвестицій за участю українського капіталу.

       Декрет Кабінету Міністрів «Про режим іноземного інвестування» ускладнює режим здійснення інвестиційної діяльності. Цей документ, з одного боку, вимагає якісних і кількісних інвестицій, а з іншого - не забезпечує належну їх захист, стабільні умови проведення інвестиційної діяльності.

       У 1992 році був прийнятий Закон України  «Про загальні засади створення і  функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» [93]. Хоча закон  не надавав конкретних пільг, але  давав можливість встановлювати  пільговий податковий, фінансовий, митний режими окремими законами. Необхідно відзначити, що даний законодавчий акт містить декларативні норми про можливість захисту прав суб'єктів інвестиційної діяльності в умовах спеціальних економічних зон. 
3 етап - 1996-1999 рр.

       Початком  третього етапу розвитку законодавства про інвестиційну діяльність можна вважати прийняття Закону «Про режим іноземного інвестування» [73] від 19 березня 1996 р. Закон повністю скасував пільги для іноземних інвесторів і ввів для них національний режим інвестування, тобто зрівняв їх у правах з національними інвесторами.

       У 1998-1999 роках розвиток одержало законодавство  про створення спеціальних (вільних) економічних зон.

       В цей період були прийняті такі Закону як: «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» [88], «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області» [85] і ряд аналогічних законів, що надають статус спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку різних територій України. 
У 1999 р. приймається програма розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності. У 1998 році Постановою Верховної Ради України були внесені зміни до Постанови «Про порядок введення в дію Закону України« Про режим іноземного інвестування »[61]. Іноземним інвестиціям, які були здійснені до прийняття Закону України «Про режим іноземного інвестування» 1996 р., були повернуті права на пільги, які існували раніше. Тим самим увійшли в силу гарантії держави від зміни законодавства. 
4 етап - 2000 р. - по теперішній час.

       У лютому 2000 р. був прийнятий Закон  України «Про усунення дискримінації  в оподаткуванні суб'єктів підприємницької  діяльності, створених з використанням майна, грошових коштів вітчизняного походження» [94], який скасував пільги і встановив національний режим інвестиційної діяльності на території України для іноземних інвесторів. 
У грудні 2001 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких Законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» [60], в якому в черговий раз скасовуються пільги іноземним інвесторам, що зареєстрував інвестицію в період дії Закону України «Про іноземні інвестиції» 1992 року, а також передбачені норми, що перешкоджають захисту прав і законних інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності в судовому порядку. Виходячи з викладеного можна зробити висновок, що розвиток інвестиційного законодавства, в частині захисту прав і законних інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності, починаючи з 1991 року по теперішній час зазнало змін, які звузили можливості суб'єктів інвестиційної діяльності в сфері захисту їх прав та законних інтересів. 
Враховуючи значимість інвестицій і необхідність узгодження українського законодавства з законодавством країн потенційних інвесторів, а також з міжнародними нормами є сенс зупинитися на цьому питанні більш детально. Необхідно відзначити, що обсяг міжнародно-правового регулювання зовнішньоекономічних та інших правовідносин зростає з кожним роком. Україна приєднується до тих міжнародних договорів, в яких вона раніше не брала участі з різних політичних та економічних причин. У рамках СНД і на двосторонньому рівні Україна були укладені міжнародні договори, спрямовані на врегулювання формуються економічних зв'язків між господарськими суб'єктами різних країн.