Продуктивність праці в аграрних підприємствах і фактори їх підвищення

 

     Аналіз  даних в таблиці 2.5 свідчить, що у ТОВ «Дукла» за досліджуваний період вартість валової продукції збільшилася на 5227,4 тис. грн. (65,9 %) і становила 13156,6 тис. грн., у тому числі 219,3 тис. грн. на середньорічного працівника та 576,0 на 100 га сільськогосподарських угідь. Виручка від реалізації зменшилася на 13,9% і становила 9736,0 тис. грн.

     Чистий  прибуток за 2007-2009 рр. зменшився на 10,9 % і складав 8398,0 тис. грн., у тому числі рослинництва — 6523,0 тис. грн., тваринництва — 1875,0 тис. грн. При цьому рівень рентабельності зменшився з 79,2 % до 38,6 %, хоча у 2007 році спостерігався збиток. Норма прибутку також мала тенденцію до зростання.

     За  досліджуваний період коефіцієнт автономії господарства перевищував 0,8, що свідчить про велику вагу власного капіталу в структурі активів і про незначну залежність від зовнішніх джерел фінансування.

     Отже, хоча за досліджуваний період у господарстві спостерігається зниження показників виробничо-комерційної діяльності, але досить високий рівень цих показників підприємства свідчать про ефективну діяльність і подальший розвиток.  

2.2. Оцінка досягнутого  рівня продуктивності  праці  

     Продуктивність  праці – це показник економічної  ефективності трудової діяльності працівників підприємства, який визначається як відношення обсягу виробленої продукції до витрат праці. Рівень продуктивності праці характеризується показником «виробіток», що показує, яка кількість продукції вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник «трудомісткість».

     Ефективність  використання трудових ресурсів підприємства характеризується продуктивністю праці.

     Рівень  продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт  та послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

     Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності підприємств або їх підрозділів, мети розрахунків та класифікується за методичними особливостями. На рис. 2.1 наведено показники рівня продуктивності праці та методика їх розрахунку.

     

     Рис. 2.1. Показники рівня продуктивності праці та методика їх розрахунку.

     В залежності від одиниць виміру обсягів  валової продукції продуктивність праці визначають як у натуральному, так і в грошовому вимірі. Натуральні показники, як правило, використовують при визначенні рівня продуктивності окремих працівників і груп працівників, що випускають однорідну продукцію. Якщо підприємство випускає декілька видів однорідної продукції, продуктивність праці може бути визначена в умовно-натуральних одиницях.

     Вартісні  показники продуктивності праці  застосовують при випуску підприємством  різнорідної продукції. Вони можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці  на підприємствах, які мають різноманітний  асортимент об’єктів підприємницької діяльності. Для забезпечення точності вимірювання продуктивності праці (особливо її динаміки) за вартісними показниками слід враховувати вплив на її рівень, перш за все, цінового фактору.

     Обсяги  господарської діяльності можна  визначати показниками валової, товарної та проданої продукції, а також доданої вартості. Продуктивність праці може бути визначена в розрахунку на 1 відпрацьовану людино-годину (часова продуктивність), 1 відпрацьований людино-день (денна продуктивність), 1 середньоспискового працівника в рік, квартал, місяць (річна, квартальна, місячна продуктивність). Трудомісткість господарської діяльності визначається затратами праці на одиницю продукції в натуральному чи грошовому вимірі.

     Трудомісткість  виробництва в певних галузях  рослинництва і тваринництва тим вища, чим більше витрачається живої праці на 1 га посіву відповідної культури або ж на 1 голову відповідного виду тварин. Отже, високий рівень трудомісткості 1 ц продукції ще не є свідченням того, що ця галузь є трудомісткою, рівноцінно як низький рівень трудомісткості не означає, що галузь вимагає малих витрат живої праці.

     Для визначення трудомісткості виробництва у ТОВ «Дукла» розглянемо наступну таблицю 2.6.

     Таблиця 2.6

     Трудомісткість  виробництва 1 ц основних видів

     сільськогосподарської продукції у ТОВ «Дукла», 2007-2009 рр. 

 

     За  даними видно, що підприємство спеціалізується  на вирощуванні зернових та зернобобових, розвинутим виробництвом молока та приростом великої рогатої худоби.

     Можемо  сказати, що чим менше значення мають  показники трудомісткості продукції  тим вища продуктивність праці на її виробництві, а отже, за однакових інших умов буде і нижчою собівартість продукції.

     Трудомісткість  виробництва в певних галузях  рослинництва і тваринництва тим вища, чим більше витрачається живої праці на 1 га посіву відповідної культури або ж на 1 голову відповідного виду тварин. Отже, високий рівень трудомісткості 1 ц продукції ще не є свідченням того, що ця галузь є трудомісткою, рівноцінно як низький рівень трудомісткості не означає, що галузь вимагає малих витрат живої праці.

     В залежності від складу затрат праці, які формують трудомісткість продукції  визначають технологічну, виробничу  і повну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва і трудомісткість управління.

     Технологічна  трудомісткість відображає всі затрати  праці основних працівників. Виробнича трудомісткість відображає всі затрати праці основних і допоміжних працівників. В повній трудомісткості відображаються затрати праці всіх працівників підприємства.

     Затрати праці допоміжних працівників відображають трудомісткість обслуговування виробництва, а затрати праці службовців –  трудомісткість управління виробництвом. Ефективність господарської діяльності тим краща, чим більший показник продуктивності праці та менший показник трудомісткості. З огляду на можливості впливу підприємства і можливості врахування у практичній діяльності усі фактори зростання продуктивності праці поділяють на дві узагальнюючі групи – зовнішні та внутрішні.

     До  групи зовнішніх факторів відносяться  ті, що об’єктивно знаходяться поза контролем окремого підприємства (загальнодержавні та загальноекономічні – законодавства; політика і стратегія; ринкова інфраструктура; макроструктурні зрушення в суспільстві; природні ресурси тощо), а до внутрішніх – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції, технологія та обладнання, матеріали та енергія, персонал, організація виробництва і праці, система мотивації тощо).

     Усі фактори, що істотно впливають на продуктивність праці, можна об’єднати у такі групи:

• матеріально-технічні (вдосконалення техніки та технології, застосування нових видів сировини та матеріалів та ін.);
• організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, вдосконалення системи управління, організації праці та ін.);
• економічні (вдосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках та ін.);
• соціальні (створення відповідного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та   перепідготовки персоналу та ін.);
• природні умови та географічне розміщення підприємств (ця група факторів виділяється та аналізується на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).

Показники продуктивності праці ТОВ «Дукла» представлені в таблиці 2.7.

     Таблиця 2.7.

     Вартісні  показники продуктивності праці 

     ТОВ «Дукла», 2007 – 2009 рр. 

 

     Аналіз  даних в таблиці 2.7 свідчить, що у ТОВ «Дукла» за досліджуваний період вартість валової продукції у 2009 році  порівняно з 2007 збільшилася на 5401,9 тис. грн. (114,3 %) і становила 10126,81 тис. грн. на середньорічного працівника та 0,04 на 1 люд.-год., грн..

     Показник  одержаної товарної продукції за 2007-2009 рр. збільшився на 24088,9 (221,9 %) і становить 34947 тис. грн., у тому числі на 1 середньорічного працівника 179,2 тис. грн. та 0,04 на 1 люд.-год.   

     Підвищення  продуктивності праці в кінцевому  рахунку зводиться до економії робочого часу, оскільки чим менше часу необхідно для виробництва певного виду продукції, тим більше робочого часу може бути використано для збільшення виробництва цього самого або іншого виду продукції. Із скороченням робочого часу на виробництво одиниці продукції знижується (за інших однакових умов ) її собівартість, отже, зростає дохідність підприємства, підвищується її конкурентоспроможність.

     Загалом, продуктивність праці є найважливішим економічним показником, а його використання дозволяє оцінити ефективність праці як окремого працівника, так і колективу підприємства. Отже, продуктивність праці відбиває ступінь корисного використання не тільки самої живої праці, але і приводить у рух кошти виробництва.  

2.3 Факторний аналіз  продуктивності праці 

Продуктивність  праці найважливіший якісний показник використання

трудових  ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва  продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількість продукції, випущеної до одиниці часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.

     Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино – годин і людино – днів, а інші – як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

     Продуктивність  праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Найуніверсальніша система її вимірників є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.