Продуктивність праці в аграрних підприємствах і фактори їх підвищення

Рис. 1.1. Система показників продуктивності праці

      Повними називають показники продуктивності праці, при визначенні яких беруться до уваги вироблена продукція  і затрати живої праці. Неповні  показники є проміжними і розраховуються до одержання продукції. Натуральні показники визначають діленням прямих затрат людино-годин, що виникають у процесі виконання технологічних операцій, на обсяг виробленої продукції. Це — обернені показники продуктивності праці, і їх називають технологічною трудомісткістю продукції. Вони відповідають на питання, скільки витрачено робочого часу на виробництво центнера продукції. Трудомісткість, розрахована за кожним видом продукції, за економічним змістом є найбільш зрозумілим і порівнянним показником продуктивності праці у часі та просторі, а тому широко використовується для зіставлення в динаміці, між підприємствами, регіонами і країнами.

     Існує два показника продуктивності праці, які використовується в практиці господарювання. Перший з них – виробіток, який являє собою обсяг продукції створеної одним робітником за певний період часу. Він розраховується:

                                                     

,                                                      (1.1)

     де  W – виробіток продукції;

     Ч – чисельність працівників;

     Q – обсяг виробленої продукції.

     Другий показник продуктивності праці – трудомісткість, вона визначається, як співвідношення витрат часу до обсягу виготовленої продукції і характеризує скільки часу витрачається на одиницю продукції та розраховується:

                                                                                                               (1.2)

     де  t – трудомісткість виробництва продукції;

     Ч – чисельність працівників;

     Q – обсяг виробленої продукції.

     Методика  обчислення виробітку натурального – це коли обсяг виробництва вимірюється у натуральних показниках.

     Трудовий  – продукція вимірюється у  витратах часу на її виробництво.

     Вартісний – обсяг виробництва визначається за показниками валової, товарної, чистої або реалізованої продукції.

     У залежності від періоду, за який обчислюється виробіток, він буває годинний, денний, місячний, квартальний і річний.

     У залежності від складу витрат часу, які включаються у розрахунок, виділяють такі види трудомісткості:

• технологічна – враховує витрати часу основних робочих;
• виробнича – включає витрати часу основних і допоміжних робочих;
• повна – витрати часу усіх категорій персоналу;
• трудомісткість обслуговування виробництва включає витрати часу допоміжних робочих;
• трудомісткість управління виробництвом включає витрати часу спеціалістів, службовців та управлінського персоналу.

     Існують чинники зростання виробітку  – це підвищення технічного рівня  виробництва (модернізація, автоматизація). Результатом дії цього чинника є зменшення трудомісткості виготовлення одного виробу і як наслідок економія чисельності: 

                                                                              (1.3) 

     де  t₁, t₂- трудомісткість виготовлення одного виробу до і після впровадження заходу підвищення технічного рівня;

     Q – обсяг виробництва в натуральних одиницях;

     K_ч – коефіцієнт часу дії заходу;

     Ф_д – дійсний фонд часу роботи одного працівника;

     Квн – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству. 

     Удосконалення організації праці і управління передбачає скорочення нерегламентованих простоїв, перерозподіл функції управління, економія чисельності визначається за абсолютним значенням вивільнених працівників; поглиблення спеціалізації. Призводить до зменшення обсягу виробництва і як наслідок вивільнення основних робочих.

     При збільшенні обсягу виробництва відбувається відносне вивільнення умовно постійного персоналу. 

                                       ,                                     (1.4) 

де Ч^б_уп – базисна чисельність умовно постійного персоналу;

DQ – приріст обсягу виробництва;

DЧ_уп- приріст чисельності умовно постійного персоналу.

     Під впливом структурних зрушень  у виробництві може зменшитися трудомісткість виготовлення 1 грн. продукції і це призведе до економії персоналу. Економія під впливом структурних зрушень: 

                                  ,                                   (1.5) 

де Т_б, Т_пл. – трудомісткість виготовлення 1 грн. продукції відповідно в базисному та плановому періодах;

Qпл – обсяг виробництва в плановому періоді;

Ф_д – дійсний фонд часу роботи одного працівника;

Кв.н – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

     Планування  приросту виробітку на підприємстві застосовується:

• визначається вихідна чисельність персоналу в розрахунковому періоді, тобто умовна чисельність, яка була б необхідна для забезпечення планового (розрахункового) обсягу виробництва за умови збереження базового рівня виробітку продукції на одного працюючого визначається за формулою:

 

                                             ,                                         (1.6)

     де  Чб – чисельність працівників в базовому періоді;

     Qпл – обсяг виробництва в плановому періоді;

     Qб – обсяг виробництва в базовому періоді.

• визначається зміна (зменшення «–», збільшення «+») вихідної чисельності працівників під впливом окремих чинників і сумарні зміни численності (Е_ч)
• розраховується можливий загальний приріст продуктивності праці в розрахунковому періоді (ΔB_п) порівняно з базовим періодом за формулою:

 

                                           (1.7) 

– загальне зростання продуктивності праці у розрахунковому році (періоді), %;

L¹ – фактична чисельність персоналу, чол.;

 –   продуктивність  праці  у  базовому  році  (періоді),  тис.  грош. од./чол.

     Отже, при розрахунку показників продуктивності праці сільськогосподарського виробництва потрібно враховувати деякі особливості оцінки готової продукції. Так, за рахунок показників вартості валової продукції найбільш точнішим для оцінки ефективності використання живої праці, але для оцінки ефективності продуктивності праці потрібно використовувати показник реалізованої продукції. Різниця між валовою та реалізованої продукцією в сільському господарстві обумовлюється внутрішніми оборотами, які включають у себе більшість методик в обсягу валової продукції, які те ж використовуються, а також спрямуванням частини отриманої продукції для внутрішнього використання (насінний матеріал, молоко для корма телят чи поросят і т.д.).

     Крім  того, на рівень продуктивності праці  в більший мірі можуть впливати об'єктивні  фактори: природно-кліматичні умови у місці розташування господарства, різниця у плодоносності окремих земельних угідь, які належать одному підприємству, укомплектованість технікою й рівень її продуктивності і т.д. В останній час з'явився новий фактор, який суттєво впливає на рівень продуктивності праці в конкретному господарстві - рівень безробіття у регіоні взагалі та безробіття сільськогосподарських робітників окремо. Цей показник являється додатковим фактором мотивації працівників до підвищення якості та кількості продукції. Методика визначення його впливає на рівень показників продуктивності праці поки не розроблена, але в деякій мірі з точністю вона може бути визначена у кожному конкретному господарстві з допомогою аналізу даних за декілька років. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 2. ДОСЯГНУТИЙ РІВЕНЬ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ  ТА АНАЛІЗ ЙОГО ФАКТОРІВ

           

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства  

     ТОВ «Дукла» розташоване у Полтавському районі, а саме господарство знаходиться у селі Абазівка.

     Предметом діяльності ТОВ “Дукла” є виробництво сільськогосподарської продукції рослинництва та тваринництва, її переробка та реалізація, надання послуг населенню.

     Робітники господарства проживають на території населеного пункту — села Воскобійники. Це свідчить про те, що підприємство забезпечене місцевими робітниками.

     Село  Абазівка, де розміщується ТОВ “Дукла”, асфальтоване, електро- і газифіковане, має водопроводи і каналізації.

     Територія досліджуваного підприємства лежить у  лісостеповій зоні. Загальна площа господарства складає 5337 га, в тому числі  ріллі — 4757,1га.

     Клімат  помірно континентальний. Більша кількість  опадів буває в літку і становить 510-588 мм на рік. Середня температура повітря в січні становить від -7,3°С до 8°С, а в липні від 18,6 до 21,8°С. Тривалість періоду з температурами понад +10°С становить 149-161 день.

     Рельєф  представлений у вигляді хвилястої  рівнини і має загальний нахил  на південний-захід. Загалом рельєф дозволяє проводити механізовані роботи різними видами агрегатів. Основними ґрунтами, що знаходяться на території господарства є чорноземи та дерново-підзолисті. В цілому ґрунти характеризуються досить високою природною родючістю.

     Земля в сільськогосподарському виробництві  виступає в якості головного засобу виробництва. Вона є основою виробничої діяльності.

     Землекористування ТОВ “Дукла” представлене в наступній таблиці (табл. 2.1) 

     Таблиця 2.1  

     Склад і структура сільськогосподарських угідь ТОВ “Дукла”, Полтавського району

     2007-2009 рр.