Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Ноября 2011 в 19:56, курсовая работа
Метою курсової роботи є визначення продуктивності праці на прикладі ТОВ «Дукла» Полтавської району Полтавської області.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
- дослідження продуктивності праці на підприємстві;
- визначити трудомісткість на виробництві і як вона впливає на продуктивність праці;
- провести аналіз ефективності використання робочого часу;
- шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві.
ВСТУП……………………………………………………………………………..2
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ………………………………………………….4
1.1. Сутність продуктивності праці та її особливості в аграрному секторі…..4
1.2. Оцінка рівня забезпеченості та ефективності використання персоналу підприємства………………………………………………………………………8
1.3. Методика визначення показників продуктивності праці…………….......13
РОЗДІЛ 2. ДОСЯГНУТИЙ РІВЕНЬ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ТА АНАЛІЗ ЙОГО ФАКТОРІВ…………………………………………………….20
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства……………….20
2.2. Оцінка досягнутого рівня продуктивності праці…………………………26
2.3. Факторний аналіз продуктивності праці…………………………………..32
РОЗДІЛ 3. РЕЗЕРВИ ТА ШЛЯХИ ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ…………………………………………………………………………….40
3.1. Технологічні чинники підвищення продуктивності праці……………….40
3.2. Удосконалення системи оплати праці……………………………………..45
3.3. Механізм підвищення мотивації працівників……………………………..50
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………...57
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………
Отже, зниження показників продуктивності праці в сільському господарстві негативно відбивається на результатах діяльності економіки України в цілому. Тому і виникає необхідність проведення більш поглиблених економічних досліджень та вивчення і взаємозв’язку природних, технічних, економічних, організаційних і соціальних факторів росту продуктивності праці.
1.2. Оцінка рівня забезпеченості та ефективності використання
персоналу підприємства
Результати господарської діяльності залежать передусім від ефективності використання живої праці – найбільш ефективного і власне вирішального фактора виробництва. Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності парці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.
Успішне функціонування підприємства залежить від рівня його забезпеченості економічними або виробничими ресурсами. Підвищення рівня відповідності кваліфікації робітників, рівню складності виконуваних робіт дасть можливість підвищити їх якість та продуктивність праці.
Професійний
склад працівників має також
важливе значення для покращення
виробничого процесу і є одним
із резервів підвищення рівня забезпеченості
підприємства трудовими ресурсами.
Передумовою зростання
Ефективність господарської діяльності досягається за умови поєднання засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів.
Неефективне використання трудових ресурсів значно знижує рівень кваліфікації і працездатності працівників, продуктивність праці, збільшує матеріальне та моральне старіння основних фондів, підвищує матеріалоємність продукції, призводить до значного підвищення собівартості продукції та зниження ефективності виробництва.
Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність починається з вивчення забезпеченості підприємства робітниками за складом, структурою, кваліфікацією і культурно-освітнім рівнем та характеристики руху робочої сили.
Забезпеченість
робочою силою визначається як відхилення
фактичної чисельності
Абсолютне відхилення розраховується шляхом порівняння фактичних показників за звітний період з відповідними показниками за планом. Відносне відхилення визначається як різниця між фактичною чисельністю робітників та плановою, скорегованою на процент виконання плану з обсягу випуску продукції (в разі потреби у вартісному або трудовому вимірнику).
Розрахунок відносного відхилення дозволяє зробити висновки щодо забезпеченості підприємства робочою силою відповідно до виконання плану з обсягу випуску продукції та зміни її структури за трудомісткістю. Важливо відзначити, що відносне відхилення розраховується по категорії робітників, оскільки вони безпосередньо зайняті випуском продукції.
Велике значення має аналіз динаміки чисельності персоналу за 2-3 роки. Він дає змогу оцінити як підприємство вписується в ринкові умови господарювання і наскільки успішно витримує конкурентну боротьбу на ринку продукції і трудових ресурсів.
Порівняння чисельності з минулими періодами слід здійснити в ув’язці з динамікою виробничих потужностей підприємства та їх використання, динамікою продуктивності праці.
Якщо за незмінності виробничих потужностей на підприємстві скорочується чисельність персоналу і це скорочення не супроводжується зростанням продуктивності праці, то можна говорити про недоліки в організації виробництва, а також про неспроможність власників і керівників зберегти свій трудовий колектив.
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.
Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Працездатність залежить від віку i стану здоров’я. До працездатного населення відносяться чоловіки від 16 до 60 років та жінки вiд 16 до 55 років.
Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами – одна з найважливіших умов його успішної роботи.
На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає не лише його загальне забезпечення трудовими ресурсами, а й їх якісний склад. За інших однакових умов вищих результатів праці досягають ті підприємства, які краще забезпечені механізаторами (трактористами-машиністами, комбайнерами, водіями), майстрами рослинництва і тваринництва І і ІІ класів, спеціалістами з вищою та середньою спеціальною освітою.
До участі у виробництвi залучаються також додатковi трудовi ресурси: пенсiонери та підлiтки з 15 рокiв .
Трудові ресурси (робоча сила) підприємства в залежності від строку трудового договору поділяються на постійних працівників, тимчасових та сезонних.
Постiйнi працiвники – це працiвники якi прийнятi на роботу без зазначеного строку договору або контракту, на певний термiн, бiльше нiж 2 мiсяцi.
Тимчасовi працiвники – це працiвники прийнятi на роботу на строк не бiльше 2 мiсяцiв.
Сезоннi працiвники – це працівники якi влаштувались на роботу на період сезонних робіт.
У залежності від виконуваних функцій працівники підприємства поділяються на керівників, спеціалістів, інших спеціалістів, робітників, молодший обслуговуючий персонал та працівників охорони .
До керiвникiв вiдносяться службовцi якi займають посади: директор, начальник, головний iнженер, головний механiк, головний технолог, головний бухгалтер, головний економiст, завiдуючий складом, завiдуючий канцелярiєю, завiдуючий господарством, начальники вiддiлів, майстри виробничих дiльниць тощо.
До спецiалiстiв вiдносяться службовцi, якi займають посади: бухгалтер, iнженер по якостіi, iнженер по організації працi, iнженер по охоронi працi, економiст тощо.
До iнших спеціалістів вiдносяться службовцi, якi займають посади: касир, секретар-машинiстка, табельник, експедитор тощо.
Професія характеризує вид трудової діяльності, спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт. Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань і навичок, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
За
рівнем кваліфікації робітники поділяються
на чотири групи, а конкретний рівень
кваліфікації визначається за допомогою
тарифно-кваліфікаційних
На сьогоднішній день співвідношення між категоріями персоналу на пересічному підприємстві України є приблизно таким: 18%-керівники, спеціалісти, службовці; 82%-робітники. Чисельнiсть працівників підприємства характеризується такими показниками: спискова чисельнiсть і середньоспискова чисельнiсть.
Спискова чисельнiсть – це чисельнiсть працівників підприємства на певну дату.
До неї включаються всi постiйнi, тимчасовi i сезоннi працiвники прийнятi на роботу на 1 день i довше. Не включається до спискового складу працiвники якi залучаються для виконання випадкових i разових робiт на строк до 5 днiв:
Спискова чисельнiсть визначається за кожен день за даними табельного облiку, як сума всiх фактичних виходiв (явок) i невиходiв (неявок) на роботу протягом кожного дня. Вона постiйно змінюється у зв’язку з прийомом та звiльненням працiвникiв.
Для характеристики чисельностi працiвникiв за мiсяць, квартал, рiк використовується показник середньоспискової чисельності. Середньоспискова чисельність за рік (квартал місяць) визначається як вiдношення суми спискової чисельностi працівників за рік (квартал місяць), включаючи вихiднi та святковi, до кількості календарних днiв на протязі року (кварталі, місяці) .
Чисельнiсть працiвникiв у вихiднi та святковi днi дорівнює списковiй чисельностi в попереднiй робочий день .
На підприємстві постiйно відбувається рух робочої сили в зв’язку iз звiльненням і прийомом, який називається оборотом робочої сили.
Вивчаючи структуру персоналу здійснюють оцінку:
Особливу увагу приділяють вивченню зміни питомої ваги робітників в чисельності персоналу, так як від цього залежить продуктивність праці одного працюючого.
Раціонально
вести виробництво і
Виробництво будь-якої продукції, в тому числі і сільськогосподарської, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності або завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня та інтенсивності праці. Враховуючи, що кількість працюючих у сільському господарстві має стійку тенденцію до зменшення, а робочий день законодавчо регулюється і в історичному плані спостерігається скорочення його тривалості, то стає очевидним, що маса праці в цій галузі також має тенденцію до зменшення. Інтенсивність праці не можна розглядати як компенсуючий фактор, оскільки вона має раціональні межі, встановлені відповідно до фізичних і психічних можливостей людини. Тому зрозуміло, що збільшити виробництво сільськогосподарської продукції можна насамперед завдяки підвищенню продуктивності праці.
Для
визначення продуктивності праці в
сільському господарстві застосовують
систему економічних
Информация о работе Продуктивність праці в аграрних підприємствах і фактори їх підвищення