План хозяейственных счетов

   і.б.Класифікація рахунків за призначенням та структурою. Призначення рахунку свідчить про зміст дебету та кредиту, характер операцій, які на них відображаються, залишку (сальдо) на рахунку та його відображення в балансі. Призначення рахунків визначає їх структуру, тобто порядок побудови для відображення записів по дебету та кредиту. Наприклад, на рахунку "Каса" по дебету відображаються операції по збільшенню грошових коштів в касі, а залишок (сальдо) свідчить про їх наявність в касі, по кредиту показується витрачання грошей. Характер операцій по дебету та кредиту визначає також і структуру рахунку "Каса", він є активним рахунком.

   Зміст та призначення рахунків у свою чергу  визначають будову рахунків або їх структуру, тобто характер і значення їх дебетових та кредитових записів і залишків, місце в балансі тощо. Різні рахунки мають різну будову. Одні види рахунків за будовою можуть мати тільки дебетові залишки і є активними, інші - тільки кредитові залишки і належать до пасивних. Одні рахунки відображаються в балансі, інші не показуються.

Виділяють наступні класифікаційні групи (див. рис. 1.2.).

   Основні рахунки характеризують склад та структуру засобів господарства, джерела формування, їх наявність та рух. На підставі основних рахунків складають баланс будь-якого підприємства.

   Основні рахунки за своїм призначенням та будовою можуть бути: матеріальними, тобто інвентарними; грошовими; розрахунковими, фондовими.

Рис. 1.2.Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою

Інвентарні  рахунки призначені для обліку наявності і руху матеріальних

 

цінностей, що належать підприємству. До них відносяться  рахунки: 10 "Основні     засоби",     20     "Виробничі     запаси",     22     "Малоцінні     та швидкозношувані предмети", 28 "Товари" тощо. Інвентарним рахункам притаманні такі риси:

а) всі вони активні;

   б) записи по дебету означають збільшення, а по кредиту - зменшення 
засобів, що обліковуються;

в) залишок може бути тільки дебетовим, що показує наявність засобів;

   г) в аналітичному обліку записи ведуться не лише в грошовому, але й в 
натуральному виразі (мірі, масі тощо).

   Грошові рахунки призначені для обліку грошових коштів підприємства. До них належать: ЗО "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти".

   Грошові рахунки за своєю будовою подібні  інвентарним і характеризуються такими рисами:

а) всі вони активні;

   б) записи по дебету означають збільшення (надходження) грошових 
коштів, а по кредиту - зменшення (витрачання);

   в) залишок може бути тільки дебетовим, що означає наявність грошових 
коштів;

    г) в аналітичному обліку записи по грошових рахунках, на відміну від 
інвентарних, ведуться тільки в грошовому вимірнику.

Рахунки, які призначені для обліку розрахункових  операцій відображають стан відносин між підприємством та іншими учасниками господарського процесу (постачальниками, покупцями, бюджетом, банками, працівниками). До цієї групи відносяться не тільки розрахункові рахунки у вузькому значенні цього слова (дебіторів, кредиторів), але також і всі ті рахунки, на яких обліковується заборгованість даного підприємства іншим підприємствам або інших підприємств даному з операцій спеціального характеру, так, наприклад, по позиках, по платежах до бюджету тощо. Розрахункові рахунки поділяються на активні та пасивні.[ст.213-214] Активні розрахункові рахунки призначенні для обліку дебіторської заборгованості. До цієї групи належать рахунки: 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" тощо. Будова цих рахунків характеризується такими рисами:

   а) записи по дебету означають первинне утворення і подальше 
збільшення дебіторської заборгованості, а по кредиту - її зменшення;

   б) залишок може бути тільки дебетовим, що означає наявність 
непогашеної дебіторської заборгованості;

   в) в аналітичному обліку записи ведуться в грошовому вимірнику і в 
розрізі дебіторів.

   Пасивні розрахункові рахунки  призначені для обліку кредиторської заборгованості. До цієї групи рахунків відносяться: 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 66 "Розрахунки з оплати праці", 67 "Розрахунки з учасниками" тощо. Характерні риси будови цих рахунків:

   а) записи по кредиту означають первинне створення і подальше збільшення кредиторської заборгованості, а по дебету-її зменшення;

 

   

   б) залишок може бути тільки кредитовим, який означає наявність 
непогашеної кредиторської заборгованості;

   в) в аналітичному обліку записи ведуться в грошовому вимірнику в 
розрізі кожного кредитора

   Фондові рахунки призначені для обліку і контролю джерел утворення і цільового призначення засобів підприємства. До цієї групи входять рахунки: 40 "Статутний капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал" тощо. Характерні риси будови фондових рахунків:

а) всі рахунки пасивні;

   б) записи по кредиту означають створення і подальше збільшення 
фондів, а по дебету-їх зменшення;

в) залишок може бути тільки кредитовим, що означає наявність фонду. 
Регулюючі рахунки призначені для обліку сум, на які необхідно

зменшити або  збільшити залишок по основному  рахунку, з метою його

уточнення.

Засоби підприємств  відображаються в балансі в одній  незмінній оцінці.

Однак, в результаті господарських операцій відбуваються зміни оцінки

окремих груп засобів, наприклад, зменшення первісної  вартості основних

засобів в результаті зносу, зменшення розміру прибутку внаслідок його

використання  або внесення до бюджету відрахувань  із прибутку тощо.

   Для обліку подібного роду змін в оцінці окремих  статей балансу і застосовуються регулюючі рахунки. Вони самостійно не відображають рух засобів підприємства, а тільки регулюють (коригують, уточнюють - шляхом збільшення або зменшення) оцінку засобів або джерел на тих рахунках, в доповнення яких вони відкриваються.

   Рахунки використовуються лише в тому випадку, коли є необхідність обліковувати окремі засоби у двох оцінках, наприклад: основні засоби- за первісною та залишковою вартістю (тобто за вирахуванням зношеної частини основних засобів); товари - за роздрібними цінами та за цінами їх придбання; готову продукцію - за плановими цінами та за фактичною собівартістю тощо, або коли є потреба, не зменшуючи фактичної суми одержаного прибутку, визначити суму, на яку він вже використаний.

   На  регулюючих рахунках обліковують тільки різницю в цінах або фактичну суму використаного прибутку, тобто  суму, на яку потрібно зменшити або збільшити залишки на основних рахунках, щоб одержати залишок в необхідних цінах або щоб одержати суму ще не використаного прибутку.

   Оскільки  вони зменшують залишок по відповідних  рахунках, їх ще \ називають контрарними. Призначені вони для обліку сум, на які необхідно зменшити залишок по основних рахунках, які ними регулюються. Вони поділяються на контрактивні та контрпасивні. Відрізняються контрактивні від контрпасивних рахунків тільки місцем їх знаходження в балансі. Контрактивні рахунки знаходяться напроти активу, тобто в пасиві, а основні рахунки,   які   вони   регулюють,   -   в   активі.   Найбільш   розповсюджений контрактивний  рахунок:   13   "Знос   необоротних  активів",   який   регулює залишок по рахунку 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні

 

   

активи", 12 "Нематеріальні активи". Цей  контрактовими рахунок відображає суми, на які зносилися основні засоби та інші необоротні активи. В бухгалтерському обліку основні засоби прийнято обліковувати за первісною вартістю. Але, як відомо, в процесі експлуатації вони зношуються і переносять частинами свою вартість на виготовлену продукцію, протягом часу фізично і морально старіють, їх фактична вартість знижується. За допомогою контрактивного рахунку 13 можна визначити суму основних засобів і М1ІТП за залишковою вартістю.

   Його  кредитове сальдо записується в  активній частині балансу зі знаком мінус, і тому основні засоби в балансі обліковуються за залишковою вартістю (первісна вартість мінус знос).

   Контрпасивні  рахунки розмішуються напроти пасиву, тобто в активі, а основні рахунки, які ними регулюються, - в пасиві. Прикладом є рахунок 46 „Неоплачений капітал", який регулює залишок по рахунку 40 "Статутний капітал".

   Операційні  рахунки призначені для проміжного накопичення витрат чи прибутків по окремих господарських операціях, їх ще називають робочими або тимчасовими. Більшість з цих рахунків не мають початкового та кінцевого сальдо. Вони поділяються наступним чином.

   Розподільчі рахунки - призначені для обліку витрат, що вимагають перерозподілу і тому в момент запису не можуть бути віднесені на відповідні рахунки.

    Збірно-розподільчі рахунки накопичують витрати протягом певного періоду - місяця (кварталу), які потім за певною базою розподіляються та переносяться на інші рахунки. До таких витрат відносяться, наприклад, витрати на виготовлення виробів (цехові і загальнозаводські витрати) тощо.

   Ці  витрати збираються, тобто записуються  в міру їх здійснення, по дебету збірно-розподільчого рахунку. Після того як всі витрати, що підлягають розподілу, зібрані, вони розподіляються між відповідними рахунками, на дебет яких і відносяться з кредиту збірно-розподільчого рахунку. Сам збірно-розподільчий рахунок, відігравши роль передаточного пункту, закривається і в кінцевому балансі не відображається.

   До  збірно-розподільчих відносяться рахунки: 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" тощо. Будова їх характеризується такими особливостями:

   а) призначення цих рахунків - збирання за певний період часу певної групи 
витрат і подальший їх розподіл між рахунками, до яких ці витрати відносяться;

б) як рахунки, що відображають витрати, вони відносяться до активних 
рахунків;

в) записи по дебету означають збільшення (витрат, що збираються), а по 
кредиту - зменшення (витрат, що розподіляються);

г) залишок може бути тільки дебетовим, що показує суму зібраних, але не 
розподілених ще витрат. Відсутність залишку означає, що вся сума витрат 
вже розподілена.

   Звітно-розподільчі, або бюджетно-розподільчі рахунки  призначені для обліку сум витрат (доходів), що сплачуються або отримуються одноразово,

 

   

але за своїм економічним змістом не можуть бути одразу віднесені до складу витрат (доходів) поточного звітного періоду, а вимагають розподілу між кількома звітними періодами.

   Життєво важливий принцип порівняння витрат з доходами за будь-який проміжок часу вимагає віднесення конкретних витрат до певного періоду. Однак вирішення цієї задачі не завжди очевидне. Для початку розглянемо наступну схему (табл.1).

Табл. 1 Розподіл витрат між періодами

На схемі зображені  календар (шкала часу) і три типи витрат:

   • витрати, що входять до собівартості продукції в тому ж місяці, в якому 
були здійснені;

• витрати,  що  входять  до  собівартості  продукції  раніше,   ніж  були 
  проведені;
• витрати,  що  входять  до  собівартості  продукції пізніше,  ніж  були 
  здійснені.