Аналіз виробництва та реалізації продукції підприємства

Величезне значення має розуміння менеджментом компаній того факту, що зростаюча ринкова  вартість бренда, як нематеріального  активу, створюється роками і десятиліттями  дотримання бездоганної і стабільної якості продукції, а руйнується майже  миттєво, іноді навіть у зв'язку з  невеликими  недоліками чи відхиленнями від рекламованих властивостей. Дана обставина може служити причиною, по якій виробники розширюють асортимент під новою торговою маркою. Це дозволяє зберегти добре ім'я старого бренда у випадку невдачі на ринку  нових асортиментних позицій.

Ухвалення рішення про створення нового бренда чи використанні старого, як могутнього маркетингового інструмента, зв'язано  з необхідністю оцінки можливих сценаріїв  сприйняття нових видів продукції  на споживчому ринку. Якщо новий товар  просувається на ринку під старим брендом то можливі два наступних  результати. Перший сценарій (оптимістичний) - успіх нового продукту на ринку  і зв'язане з цим збільшення ринкової вартості старого бренда. Другий сценарій (песимістичний) - невдача  нового продукту і зв'язана з цим  втрата економічних ресурсів інвестованих у стару торгову марку, при  цьому валовий збиток по всій компанії може в кілька разів перевищувати збитки від нової товарної одиниці.

Рішення про те, під якою торговою маркою (новою чи старою) розширювати асортимент також можливо на основі впровадження системи тотального керування грошима. Це означає, що будь-яка продукція  повинна бути не тільки бездоганної  якості, але і повинна бути необхідна  споживачу (затребувана клієнтами). У цьому випадку відпадає необхідність розвитку нового бренду, значно скорочуються маркетингові витрати, а валовий  дохід компанії максимізується не тільки у виді зростання прибутку, але  і збільшення ринкової вартості компанії за рахунок росту вартості нематеріальних активів фірми.

Досягнення  відповідності між структурно-асортиментною  пропозицією товарів підприємством  і попитом на них зв'язано з  визначенням і прогнозуванням структури  асортименту. Прогноз структури  асортименту на довгостроковий період, у якому були б враховані такі важливі для споживача ознаки товару, як естетичні характеристики, точні розміри, конкретна ціна. Прогнозується  лише тенденція розвитку асортименту (а більш точно - асортиментна структура  попиту та товарної пропозиції).

Прогноз тенденції розвитку асортименту  повинний показувати таку траєкторію розвитку процесу, що дозволить забезпечити  досягнення наміченої відповідності  товарної пропозиції підприємства мінливій, в перспективі асортиментній  структурі попиту на ринку.

Отже, суть проблеми формування асортименту  складається в плануванні фактично усіх видів діяльності, спрямованих  на добір продуктів для майбутнього  виробництва і реалізації на ринку  і на приведення характеристик цих  продуктів у відповідність з  вимогами споживачів.

Система формування асортименту, структури  включає наступні основні моменти:

•    Визначення поточних і перспективних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції й особливостей купівельного поводження на відповідних ринках;
•    Оцінка існуючих аналогів конкурентів по тим же напрямкам;
•    Розв’язок питань, які продукти варто додати в асортимент і структуру, а які виключити з нього через зміни в рівні конкурентноздатності;
•    Розгляд пропозицій про створення нових продуктів, удосконалення існуючих, а також про нові способи й області застосування товарів;
•    Розробка специфікацій нових чи поліпшених продуктів відповідно до  вимог покупців;
•    Вивчення можливостей виробництва нових чи удосконалених продуктів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельності;
•    Проведення іспитів (тестування) продуктів з урахуванням потенційних споживачів з метою з'ясування їхньої прийнятності за основними показниками;
•    Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства щодо якості, фасону, ціни, найменування, упакування, сервісу і т.д. відповідно до  результатів проведених іспитів, що підтверджують прийнятність характеристик виробу чи визначили необхідність їхньої зміни;
•    Оцінка і перегляд всього асортименту.

Планування  і керування асортименту - невід'ємна частина маркетингу. Навіть добре  продумані плани збуту і реклами  не зможуть нейтралізувати наслідок помилок, допущених раніше при плануванні асортименту.[4, C.346-347]

Керування асортиментом припускає координацію  взаємозалежних видів діяльності - науково-технічної і проектної, комплексного дослідження ринку, організації  збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Проблема розв’язку даної  задачі складається в складності об'єднання всіх цих елементів  для досягнення кінцевої мети оптимізації  асортименту з обліком поставлених  стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть  включатися вироби, розроблені скоріше  для зручності виробничих підрозділів  підприємства, ніж для споживача.

З погляду  концепції маркетингу - це прямо  суперечить тому, що необхідно дійсно робити. Задачі планування і формування асортименту складаються, насамперед, щоб підготувати "споживчу" специфікацію на виріб, передати її проектному (конструкторському) відділу, а потім простежити, щоб  досконалий зразок був випробуваний, при необхідності модифікований  і доведений до рівня вимог  споживачів. Інакше кажучи, у формуванні асортименту вирішальне слово повинне  належати керівникам служби маркетингу підприємства. Саме керівник служби маркетингу підприємства повинний вирішувати,  чи настав час ввести в асортимент нові продукти замість існуючих чи на додаток до них.

Нині  вже не можна пояснювати негативні  зміни асортименту і структури  продукції "об’єктивними" причинами, бо всі вони можуть бути оперативно нейтралізовані на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому будь-які відхилення від установленого  плану – це просто погана праця  виконавців і адміністраторів низових  ланок (дільниць, цехів, філіалів).

 

 

 

        

 

2.2.Методика розрахунку аналізу структури і асортименту продукції.

При формуванні асортименту і структури випуску  продукції підприємство повинне  враховувати, з одного боку, попит  на дані види продукції, а з іншого боку - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових і інших ресурсів, що маються в його розпорядженні. Система  формування асортименту містить  у собі наступні основні моменти:

•   Визначення поточних і перспективних потреб покупців;
•   Оцінку рівня конкурентноздатності, що випускається чи планується до випуску продукції;
•   Вивчення життєвого циклу виробів і вживання своєчасних заходів по впровадженню нових, більш досконалих видів продукції і вилучення з виробничої програми морально застарілих і економічно неефективних виробів;
•   Оцінку економічної ефективності і ступеня ризику змін в асортименті продукції.

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментному – структурному розрізі.Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим є поняття номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції,що виробляється. І нарешті, структура – це співвідношення    ( здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту в порівнянні з планом веде до асортиментних зрушень, а структури випуску – до структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Зміна структури виробництва має великий  вплив на всі основні економічні показники: на обсяг випущеної продукції  у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість виробленої продукції, прибуток, рентабельність тощо.

Для розрахунку узагальнюючого показника, який характеризує виконання завдання за структурою, потрібно розрахунковий випуск продукції  за окремими виробами перерахувати на загальний відсоток виконання завдання. Одержанні таким чином показники  порівнюються зі звітними даними.

                         Кструк.= ∑зарах. ∕ ВПфакт 

 

        АНАЛІЗ  ВИРОБЛЕНОЇ  ПРОДУКЦІЇ  ЩОДО СТРУКТУРИ

Продукція	Обсяг виробництва, тис. грн.		Ступінь виконання плану,%	Випуск при плановій структурі, тис. грн.	Зараховано у виконання плану щодо структури, тис. грн.
	План	Факт
1	3	4	7	8	9
А	180	200	111	166	166
Б	210	190	91	193	190
В	200	150	75	217	150
Всього	590	540	92	576	506

 
                         Кс=506/540=0,937 або 93,7%    

Аналіз  асортименту продукції.

Асортимент – це перелік найменування виробів (номенклатура виробів) з зазначенням кількості по кожному з них.

Розрахунок  показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами.

Перший має назву заліковий спосіб "спосіб найменшого числа". Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання.

Розраховується  коефіцієнт асортиментності.

Касорт=∑зарах./ВПплан

 

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ АНАЛІЗУ  АСОРТИМЕНТУ

Виріб	Випуск продукції, тис. грн.			Зараховується у виконання  плану
	За планом	фактично	Виконання плану %
А	80	100	125	80
Б	200	120	60	120
В	400	400	100	400
Г	150	190	126	150
Д	120	60	50	60
Е	─	140	х	─
Разом	950	1010	106,3	810

 

«Е» - новий вид продукції замість застарілої «Д»

                        Ксорт=810/950=0,85

 

За другого способу за найменшим відсотком виконання плану.

Визначається % виконання плану і вибирається  найменший, який вважається % виконання  плану за асортиментом. Він буде не більше 100%. В даному випадку він  дорівнює 50%.

Третій спосіб коефіцієнт номенклатурності базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (К_н). У нашому випадку план виконаний по продукції А,В,Г. Всього видів продукції (запланованих і фактично випущених)5.

Кн=3/5=0,6

Отже, незалежно від способу підрахунку можна вважати, що план з асортименту  нашим умовним підприємством  не виконано.

Причини недовиконання плану з асортименту можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх відносяться кон'юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне запровадження в дію виробничих потужностей підприємства по незалежним від нього причинам. Внутрішні причини - недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан устаткування, його простої, аварії, недостача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі керування і матеріального стимулювання.