Звіт з практики в готелі

      До процесуальних теорій мотивації відносяться:

• теорія очікувань Врума
• теорія справедливості
• комплексна процесійна теорія Портера-Лоумера.

     Процесуальні теорії мотивації враховують індивідуальну поведінку людей.

     Теорія очікувань Врума ґрунтується на підході до проблеми під кутом зору «шлях-ціль» і являє собою орієнтовану на психологію теорію рішень, яка походить з того, що людина обирає таку альтернативу, яка максимально відповідає очікуваній нею користі з її суто суб'єктивного погляду.

     Теорія «шлях-ціль» виникла з емпіричних досліджень, згідно з якими праця, виконувана працівником (шлях), тільки тоді може бути визнаною, коли при цьому досягається бажана ціль.

     Оскільки потреби в людей різні, відрізняються і їх побажання щодо винагород. Так, винагорода, яка цінна для одного працівника, може не мати ніякої цінності для іншого. Наприклад, за виконану роботу менеджер може отримати добавку до окладу, в той час, коли він розраховував на просування по службі або на більшу повагу і визнання його заслуг.

     Керівникам організацій важливо забезпечити наявність розглянутих взаємозв'язків для здійснення ефективної мотивації працівників.

     Теорія справедливості ґрунтується на тому, що люди суб'єктивно оцінюють співвідношення винагороди до витрачених зусиль і потім співвідносять його з винагородою інших людей, які виконують аналогічну роботу. Якщо порівняння свідчить про дисбаланс або несправедливість, тобто людина вважає, що її колега одержав за таку саму роботу більшу винагороду, то в неї виникає психологічне напруження, вона відчуває себе скривдженою. Це напруження необхідно зняти, тобто встановити справедливість.

     Основний висновок з теорії справедливості полягає в тому, що поки працівники не будуть вважати винагороди справедливими, їх віддача в роботі буде низькою.

     Згідно з комплексною теорією Портера-Лоумера, результати, які досягнуті працівником, залежать від трьох змінних:

1. рівня витрачених зусиль;
2. здібностей і характерних особливостей працівника;

     3)усвідомлення та оцінювання працівником своєї ролі в процесі праці.

     Основний висновок з комплексної теорії Портера-Лоумера полягає в тому, що результативна праця веде до задоволення нею, а задоволені працівники працюють краще.

     Розглянуті теорії мотивації можуть застосовуватися при побудові будь-яких прикладних мотиваційних систем. Але слід ураховувати те, що використання тих чи інших теорій або їх елементів визначається станом внутрішнього і зовнішнього середовища організації, особливостями груп працівників, рівнем їх підготовки тощо.

     У процесі стимулювання праці доцільно враховувати всі змістовні та процесуальні теорії, віддаючи перевагу тим теоріям, які найбільше задовольняють ті чи інші потреби працівників.

      Розглядають наступні методи мотивації праці:

1. Економічні грошові, які передбачають безпосередню виплату чи доплату грошей працівникам (премії за раціоналізацію, відрядна оплата, почасова оплата, участь у прибутках, оплата навчання та відпочинку,, пільгове харчування, доплата за стаж, пільгове користування житлом, транспорт та ін.).
2. Економічні негрошові (збагачення змісту праці, гнучкі робочі графіки, охорона праці, програми підвищення якості трудового життя, просування по службі, участь у прийнятті рішень на вищому рівні тощо).

     Саме ці методи мотивації використовує ПАТ «Ковельсільмаш» у своїй діяльності.

     Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на певних вимогах. Основні з них:

• надання рівних можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результатів праці;
• узгодження рівня оплати праці з її результатами та визначення особистого внеску працівника в загальний успіх. Це передбачає справедливий розподіл доходів від підвищення продуктивності;
• гарантія зайнятості для тих працівників, що беруть участь у реалізації конкретних схем підвищення продуктивності праці;
• створення відповідних умов щодо захисту здоров'я, безпеки праці     благополуччя всіх працівників;
• забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, передбачення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;
• підтримання в колективі атмосфери довіри, зацікавленості у реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками тощо.

     Дотримання менеджерами підприємств вимог системи мотивації до праці, спонукає працівників до активної діяльності для досягнення поставленої мети.

      Якість  продукції є одним з найважливіших чинників, які необхідно враховувати при виготовленні будь якої продукції. На заводі ПАТ „Ковельсільмаш ” існує цілий відділ технічного контролю якості продукції до якого входить група аналізу продукції, група вхідного контролю та випробовувальна станція.

      Основними функціями відділу контролю є  контроль готової продукції, приймально – здавальні випробовування, контроль поступаючої сировини, матеріалів, комплектуючих виробів призначених  для основного виробництва, напівфабрикатів. Відділ технічного контролю займається веденням обліку претензій, щодо невідповідності поставленої продукції установленим вимогам, також проводиться аналіз браку.

      Оскільки  якість продукції, що виготовляється на підприємстві помітно впливає на його діяльність, то системний підхід до управління якістю є головним досягненням у сфері підвищення якості.

      Основні напрямки підвищення якості продукції, які визначені заводом „ Ковельсільмаш  ”:

• забезпечення відповідності якості продукції державним і міжнародним стандартом.
• орієнтація на потреби споживача і ринку.
• забезпечення стабільності виготовлення продукції з однорідної якості.
• зменшення кількості дефективної продукції, що випускається заводом.
• покращення обслуговування і збільшення термінів гарантії продукції.
• забезпечення матеріальної відповідальності кожного працівника в області якості виготовленої ним продукції у відповідності з посадовими обов’язками.
• залучення всіх працівників підприємства до рішення задач підвищення якості.

     В 1944 році була прийнята модель для забезпечення якості при виробництві і складанні згідно  міжнародного  стандарту     ICO  9002 – 87  “ Система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві та монтажі”

     В даний час проводять коректування системи якості у відповідності  до стандартів   ICO  9000.

      Покращення системи якості підвищує можливість виходу підприємства на міжнародний рівень та відкриває йому світові ринки.

    Якість є важливим складником конкурентоспроможності товару.

    Відповідно до визначення Міжнародної організації зі стандартизації під поняттям "якість" розуміють сукупність властивостей і характеристик товару, котрі надають йому здатність задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби.

Відомо чотири основні рівні якості:

• відповідність стандарту;
• відповідність споживанню (використанню, експлуатації);
• відповідність фактичним вимогам ринку;
• відповідність латентним (неочевидним) вимогам ринку.

    Під показником якості розуміють його числове значення. Для його визначення на практиці залежно від специфіки продукту застосовують такі методи:

• вимірювальний (ґрунтується на показах приладів);
• реєстраційний (оснований на реєстрації та підрахунку);
• обчислювальний (встановлення якості за допомогою спеціальних математичних моделей);
• органолептичний (передбачає аналіз сприйняття якості людськими органами чуттів: зору, слуху, нюху тощо);
• соціологічний (передбачає здійснення спеціальних опитувань щодо ставлення до продукту);
• експертний (передбачає використання групи експертів: дизайнерів, дегустаторів тощо).

    Якість  продукції забезпечується на різних етапах, які створюють так звану петлю якості (рис 2.1.).

    На  якість продукції впливає багато факторів, які діють і самостійно,  і взаємопов’язано як на окремих  етапах циклу продукції, так і  на їх сукупності. Ці фактори можна  об’єднати в чотири групи: технічні, організаційні, економічні та суб’єктивні. 
 

    

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 2.1. Петля якості, або етапи, на яких забезпечується якість

    До  технічних факторів належать конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та ін.

    До  організаційних факторів належать поділ  і спеціалізація, форми організації  виробничих процесів, ритмічність виробництва, форм і методи контролю, порядок  презентації продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та ін.

    До  економічних факторів належить ціна, собівартість, форм і рівень заробітної плати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності праці та ін.

    У забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її професійною підготовкою, фізіологічними і емоційними особливостями, тобто йдеться про суб’єктивні  фактори. Від професійної підготовки людей, які проектують, виготовляють та експлуатують вироби, залежить рівень використання технічних факторів.

    У таблиці 2.1. проведено аналіз якості продукції підприємства за 2006-2008 р.

    Таблиця 2.5.

    Аналіз  якості продукції ПАТ «Ковельсільмаш»