Управління якістю послуг на підприємствах готельного господарства

Туристичний ринок характеризується рівнем розвитку – спроможністю виробника  турпродукту задовольнити існуючий попит, та ємністю – інтенсивністю та обсягами операцій з купівлі-продажу туристичного продукту залежно від співвідношення умов та чинників внутрішнього та зовнішнього ринкового середовища.

Відповідно до процесу становлення  туристичного ринку та умов ринкового  середовища по-різному проходили  процеси формування індустрії туризму, що є основою функціонування національного  туристичного ринку – в країнах першого класу, де проведення дозвілля в подорожі стало складовою стилю життя, а модель соціально-економічного розвитку є моделлю «вільного часу» сформувалась повноструктурна, динамічна, диверсифікована індустрія туризму, що інтенсивно розвивається за рахунок урізноманітнення турпропозиції; в країнах другого класу, внаслідок відсутності ринкового механізму, індустрія туризму розвивалась значний час як галузь керованої економіки з жорсткою регламентацією попиту/пропозиції, внаслідок чого сформувалась деформована туристична галузь, яка в подальшому процесі перебудови і переростання в індустрію туризму орієнтована на стандарти ринку країн першого класу і де розвиток туризму інтенсифікується за рахунок створення сприятливих інвестиційних умов; третій клас складають країни дуже різноманітні за умовами формування індустрії туризму: з одного боку, це країни, де туризм розвивається на підставі унікальності пропозиції (культурно-історична та природна спадщина людства), з іншого – країни, що не мають абсолютних переваг, але мають сприятливі умови для залучення міжнародного капіталу (наприклад, острівні країни), але всі ці країни об'єднує те, що індустрія туризму в них формується внаслідок наявності попиту в країнах переважно першого класу за моделями і стандартами цих країн при сприянні місцевої влади в залученні транснаціонального капіталу.

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Удосконалення процес виходу на туристичний ринок.

Можливості виходу па туристичний  ринок зумовлені багатьма чинниками. У деяких випадках уже природні особливості  держави чи регіону або історичні  пам'ятки старовини забезпечують певну  перевагу над конкурентами. Однак  іноді послуг підприємств, які перебувають  у сприятливих умовах, виявиться  замало, оскільки виїзди і перебування  у довільному місці можуть організувати підприємства, які знаходяться за кордоном. Рентний чинник розташування має важливе значення у випадку  послуг так званого місцевого  значення (наприклад, у готельному бізнесі). Багато фірм, які падають послуги (туристичні агенції, транспортні фірми) не мусять тісно прив'язуватися до конкретної території.

Важливими для виходу на ринок є умови, створені законодавством держави. Сюди входять передумови стабільності економічної системи, законодавство, яке стосується господарської діяльності, політика концесії на туристичну діяльність, стабільність національної валюти, податкова  система, правила паспортного контролю. Беззаперечний вплив на туристичний  ринок мас характер державної  і закордонної конкуренції.

Для підприємства, яке мас  намір презентувати свій продукт  на певній території, важливе значення має зовнішня інфраструктура, або  комплекс улаштувань та інститутів, необхідних для організації зручних форм відпочинку. Мова йде як про технічну інфраструктуру (комунікаційна мережа, засоби зв'язку, енергетика, устаткування охорони природи), так і про  суспільну інфраструктуру (заклади  культури, охорони здоров'я, безпеки, порядку тощо). Рівень інфраструктури, в особливих випадках, визначає рівень туристичної ренти і тим самим  впливає па ціну продукту. Невиражений  рівень інфраструктури часто виступає бар'єром напливу туристів.

Туристична фірма, яка  динамічно розвивається, постійно шукає  нових форм переваг і не зупиняється  у змаганнях зі суперниками, щоб  їх собі забезпечити.

В основному підприємства мають перевагу над конкурентами там, де місцеві умови сприяють швидкому нагромадженню капіталу і кваліфікації персоналу. Отже, розвиток фірми залежить від того, якою мірою цілі власників  і працівників підтримуються  завдяки їх взаєморозумінню і  залученню інвестицій. Цей чинник по-різному впливає на можливості виходу підприємця на ринок. Інший органічний склад капіталу потрібен у готельному бізнесі, транспорті, кулінарії, а ще інший — у туристичних фірмах. Відмінна також часова та просторова мобільність чинників, які входять  до складу послуг, отже, й небезпека  майбутньої загрози конкуренції.

Вихід па ринок для туристичного оператора (гуртовика) та туристичного агента (роздрібника) відносно простий. Це пов'язано зі специфікою посередницьких функцій у реалізації туристичного продукту, який не є власністю дистриб'ютора. Туроператор не купує послуг від виробника доти, доки агент за них не заплатить. Агент не купує, доки не заплатить кінцевий споживач. Ця процедура є наслідком факту єдності процесу виробництва, обміну та споживання послуг, а реалізують її у місці та часі виявлення попиту. Беручи тільки комісійні від виручки, посередники не зазнають ані збитків від зберігання запасів, ані ризику продажу невдалих покупок, оскільки послуги не виробляють "про запас". Отже, вихід па ринок не вимагає від посередників інвестувати великі фінансові засоби, основні витрати пов'язані з обслуговуванням офісу та витратами па активізацію продажів.

Такі обставини полегшують пропозицію туристичного продукту у  визначеному проміжку ринку подібно  до тих, які вже там є. Продукт  узагальнюється як пакет послуг, до складу якого входять послуги, які  падають багато виробників (наприклад, нічліги, харчування, транспорт). Отже, у туризмі неважко змінити профіль фірми, а також вийти з ринку й окремих субринків.

Простота виходу на ринок не означає  легкості експансії на ньому. Обставини, які полегшують вихід, іноді детермінують труднощі існування підприємств. Туристичний  ринок складається з великої  кількості продавців і покупців, які готові використовувати сприятливі для них моменти. Це конкурентний ринок, де можна купити такий самий  або майже аналогічний продукт  у багатьох продавців за наближеною ціною. Поодинокий підприємець не може вплинути па ціпу завдяки маневруванням  величиною пропозиції. Значна кількість  продавців тих самих послуг, а  також обсяги туристичної пропозиції спричиняють те, що важко сподіватися  на успіх, виходячи на ринок з не відмінною від інших асортиментною  пропозицією. Проектувати нові "специфічні" задуми, які забезпечили б легкий вихід на ринок, важко. Конкуренція  означає боротьбу за першість за допомогою  різних способів. Отже, нові підприємці не можуть звертати увагу тільки на цінову конкуренцію, а мусять пропонувати  цікавий продукт, доступні ціпи, налагоджену  дистрибуцію й ефективну систему  зв'язку зі споживачем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Таким чином, туризм – це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднується з пізнавальними  і освітніми цілями. За призначенням і формами проведення туризм поділяється  на плановий (екскурсійний) і самодіяльний.

Сучасний конкурентоспроможний ринок міжнародних туристичних  послуг може оптимально розвиватися  за умов формування чіткої концепції  його функціонування та регулювання. До основних концептуальних підходів належать: визначення економічної сутності поняття  світового ринку туристичних  послуг та його ролі в системі послуг; виділення особливостей міжнародної  туристичної діяльності як економічного та соціального явища; розгляд конкуренції  у сфері туризму як механізму  впливу та регулювання розвитку міжнародного ринку туристичних послуг шляхом використання відповідних стратегій  на макро- і мікрорівні; обґрунтування пріоритетних напрямів державної політики в галузі з метою підвищення її конкурентоспроможності; виділення основних шляхів співпраці України з іншими країнами та міжнародними організаціями у сфері туристичного бізнесу; розробка та обґрунтування моделей ефективного функціонування національної туристичної галузі в умовах глобалізації.

До найперспективніших складових сучасного етапу розвитку світового ринку послуг належать міжнародний туризм, який останнім часом виділився із загальної  структури й оформився в самостійну прибуткову галузь надання туристичних  послуг. З економічного погляду, туристична послуга – це продукт, що виробляється і реалізується в процесі взаємозв’язку  і взаємодії різних організацій, які володіють туристичними ресурсами.

Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і  відпочиваючих на 620 тис. місць, але  вони потребують модернізації та реконструкції  відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури України, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг. У 2006 році спостерігається позитивна динаміка основних показників туристичної сфери. За 2006 рік Україну відвідали 18,9 млн. іноземних громадян, що на 7% більше, ніж у 2005 році.

Темпи зростання обсягів  в'їзного туризму (107%) перевищили темпи  зростання виїзного туризму (103%). Протягом 2006 року виїзний потік становив 16,9 млн. осіб. Структура виїзного потоку: країни СНД – 8,3 млн. осіб, країни ЄС – 7,4 млн. осіб, інші країни – 1,1 млн. осіб.

Обсяг внутрішнього туризму  у 2006 році залишається сталим – за попередніми даними 8,2 млн. внутрішніх туристів (збільшення на 2%). Всього протягом минулого року туристичними підприємствами обслуговано 3,4 млн. туристів (на 16% більше, ніж за 2005 рік) та 1,8 млн. екскурсантів (на 6% більше, ніж у 2005 році).

Серед показників економічної ефективності туристичної діяльності першочергове значення належить конкурентоспроможності та рентабельності. Це пояснюється  тим, що вони демонструють ефект від  надання туристичних послуг, дають  змогу оцінити позитивні зрушення у розвитку галузі й робити висновки щодо доцільності вкладення інвестицій в цю сферу.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Конституція України

2. Закон України «Про  туризм» (№324/95-ВР) від 15.09.1995 р.

3. Закон України «Про  курорти» (№2020-ІІІ) від 05.10.2000 р.

4. Указ Президента України  «Про підтримку розвитку туризму  в Україні» (№127/2001) від 2.03.2001 р.

5. Указ Президента України  «Питання Державної туристичної  адміністрації України» №331/2002 від  11.04.2002 р.

6. Указ Президента України  «Про заходи щодо забезпечення  реалізації державної політики  у галузі туризму» №1213/2001 від  14.12.2001 р.

7. Указ Президента України  «Про основні напрями розвитку  туризму в Україні до 2010 року»  №973/99 від 10.08.99 р.

8. Постанова Кабінету  Міністрів України «Про затвердження  Державної програми розвитку  туризму на 2002–2010 роки» №583 від  29.04.2002 р.

9. Постанова Кабінету  Міністрів України «Питання Національної  ради по туризму» №1503 від 28.09.2000

10. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування. – К.: «Київський університет», 2001. – 395 с.

11. Воронков В. Туризм – вулиця з двостороннім рухом // Голос України. – 2006. – №215–216. – 16 листоп. – С. 3

12. Іваненко В.В. Туристична  галузь на межі тисячоліть // Актуальні  проблеми міжнародних відносин. Випуск 38 (Частина ІІ), 2002. С. 58–60.

20. Ільїна О.В. Туризм. Рекреаційна географія: Поняття  і терміни. – Луцьк: Терен, 2004. – 104 с.

13. Кафарський В. Український туризм: здобутки чи втрати: [Стаття народного депутата України] // Голос України. – 2005. – №226. – 29 листоп. – С. 10 – 11

14. Маркетинг туризму:  Навчальний посібник./ За ред.  І.І. Тимошенка. – К.: Видавництво  Європейського університету, 2006. –  427 с.

15. Руденко В.П. Природно-ресурсний  потенціал України. Л: Світ 1998 р.

16. Ткаченко Т.І. Сталий  розвиток туризму: теорія, методологія,  реалії бізнесу: Моноргафія. – К.: КНТЕУ, 2006. – 537 с.

17. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні. – К: Вища школа 2002 р.

18. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2002. – 195 с.

19. Цибух В.І., Вихристенко Б.І., Попович С.І. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні // Туристично-краєзнавчі дослідження. – К.: 2004. – Випуск 2. – С. 655

20. Черніна І.В. Міжнародний туризм в економіці регіону: Навч.–мет. посібник. – Донецьк: Вид-во «ДонДУУ», 2006. – 167 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 Структури  індустрії туризму

Підсистеми	Структури	Компоненти
Інституційно-організаційна	І. Правова	1. Законодавча і нормативна база;   2. Митна служба;   3. Консульська служба
	ІІ. Фінансово-економічна	1. Система оподаткування;   2. Система страхування;   3. Фінансова система і обмінний курс валют
	ІІІ. Кадрова	1. Система підготовки кадрів;   2. Система наукових досліджень і науково-дослідних розробок
Функціонально-господарська	І. Гостинності	1. Готельне господарство;   2. Громадське харчування;   3. Галузі сфери послуг з надання додаткових послуг
	ІІ. Транспорту	1. Авіаційний;   2. Автомобільний;   3. Залізничний;   4. Водний
	ІІІ. Туристичної та оздоровчої діяльності	1. Туристичні підприємства;  2. Екскурсійні бюро;   3. Санаторно-курортні установи;   4. Оздоровчі заклади
Територіально-господрська	І. Туристичні ресурси	1. Природно-рекреаційні;   2. Культурно-історичні;   3. Інфраструктурні
	ІІ. Соціально-демографічні	1. Населення;   2. Розселення і історія формування території;   3. Традиційна етнічна культура населення
	ІІІ. Господарські	1. Господарський комплекс території;   2. Інфраструктурні системи;   3. Адміністративно-територіальний устрій і система управління