Туристсько-рекреаційні ресурси Республіки Хорватія

 

 

Вступ

 

Туризм –  одна з найбільш динамічно розвиваючихся галузей світової економіки. Вона спрямована на отримання прибутку через задоволення туристичних потреб населення, надання йому різноманітних туристичних послуг у вигляді житла, харчування, транспортного й екскурсійного обслуговування та іншого сервісу.

Туризм –  це єдина виробнича галузь, про  яку майже всі згадують із задоволенням. Адже це слово асоціюється у людей  з тим місцем, де вдалося побувати в минулому і яке хочеться відвідати у майбутньому.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає дохід в казну. Крім значного доходу туризм є ще і одним з могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічних громадян. Тому ця тема є досить актуальною у наш час[6, c.35].

Початок сезону завжди тягне за собою нові пропозиції туристичних фірм - будь то новий  маршрут, нові послуги або ще що-небудь нове. З цього року, наприклад, фірми як слід, взялися за Хорватію, вирішивши подати її нашому туристу як ще одне місце в Європі, де можна недорого, але, тим не менш, пристойно відпочити на екологічно чистих пляжах.

Ще в минулому столітті королі та інші титуловані особи відкрили для себе хорватські курорти на Адріатиці, де, як виявилося, чудово можна було поєднувати вирішення державних справ з приємним відпочинком. Письменники та поети шукали і знаходили тут джерело натхнення, Агата Крісті проводила черговий медовий місяць, Айседора Дункан знімала в Опатії віллу. Тепер же тут відпочивають в основному сім'ями - з дітьми і без. Може бути, курорти в Хорватії і не найфешенебельніші в Європі, але цілком підходять для тих, хто віддає перевагу шуму великих міст гірське повітря і чисті пляжі[9, c.27].

Відпочинок  в Хорватії стає все більш популярним серед російських туристів і для  цього є цілком об'єктивні причини, адже, приміром, західноєвропейські туристи  вже давно оцінили всі переваги відпочинку в Хорватії, унікальність її природного середовища, гостинність жителів Хорватії. Відпочинок в Хорватії дуже різноманітний і в цій країні однаково радо зустрічають людей всіх національностей, пропонуючи їм європейський рівень сервісу та обслуговування, повний спектр курортних послуг і безліч видів відпочинку та розваг. Все це робить відпочинок в Хорватії яскравим і запам’ятовуючим[15, c.29].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Теоретичні  основи оцінки туристсько-рекреаційних ресурсів країн світу

 

1.1 Методика туристичного вивчення природно-географічної характеристики країни

Географічне положення - перший пункт плану туристської характеристики країни. Неприпустимо перевантажувати характеристику географічного положення, включаючи в неї всі відомості про оточення країни, необхідний жорсткий відбір матеріалу. Єдиним критерієм такого відбору може бути виділення тих відомостей, явищ і предметів, які формують риси своєрідності та унікальності у вигляді держави.

Тому немає  необхідності, навіть неприпустимо давати розгорнуту відповідь на кожен пункт плану. До самого плану, його змісту також слід підійти аналітично, маючи на увазі ті самі критерії.

Звичайно, бажано включити в характеристику всі категорії, або системи відносин, географічного  положення. Але, як у всякому правилі, тут також може бути виняток. Головне - дати уявлення про той простір, навколишнє середовище, в якій існує держава, і визначити пов'язані з цим передумови розвитку туризму.

Класичний план характеристики географічного положення  запропонував основоположник вітчизняної економічної географії М.М. Баранський. Але в туристському країнознавстві для складання та оцінки географічного положення представляється необхідним дати короткі пояснення за основними пунктами плану. Опис положення об'єкта відносно основних ліній і точок на карті або на материку означає необхідність визначити власне місце розташування території країни[4, c.16].

При цьому  досить вказати суттєві риси місця  розташування, вказавши, наприклад, що країна розташована в помірних широтах уздовж східної околиці такого-то материка, або уздовж східного узбережжя.

Далі слід назвати, до узбережжя яких значних  об'єктів вод Світового океану має вихід країна і які можливості з цим пов'язані. Характеризуючи саме положення щодо річок і озер, враховують тільки ті з них, які належать одночасно ще хоча б одній державі.

Потім підлягають обліку ті великі форми рельєфу, які  знову таки розташовані одночасно  на території декількох держав-сусідів. Тобто мова може йти, наприклад, про  спільне використання в сфері туризму тих гірських систем або гірських країн, які, розташовуючись поза територією тієї чи іншої країни, захищають її від холодних, гарячих, вологих, сухих повітряних мас, перешкоджаючи або сприяючи проникненню їх на дану територію.

Потім викладається матеріал, що складається з двох частин: перша - просте перерахування тих кліматичних поясів, в яких розташована країна, друга - не тільки вказівка, які розташовані поруч з державою центри впливу на нього, а й коротка довідка про те, як це впливає на туризм. Далі доцільно назвати природні зони, в яких розташована територія, давши коротку оцінку того, наскільки це сприятливо для туризму.

Далі слідує характеристика економіко-географічних аспектів становища країни. Спочатку треба просто перерахувати держави, з якими вона межує. Що стосується ресурсно-географічного положення, то слід звернути увагу на збіг чи розбіжність потенціалів в сусідніх країнах, що відрізняються один від одного за різноманітністю, багатством і значущістю ресурсів сфери туризму. Якщо в навколишніх країнах ресурсний потенціал бідніше або він суттєво відрізняється за складом, це вигідно для країни. Потім треба встановити, чи є в найближчому оточенні країни реальні споживачі продукції тур-бізнесу. За інших рівних умов це економічно розвинені країни (промислові і торгові). Сприятливою рисою географічного положення є наявність великих центрів і районів туризму на території сусідніх країн[5, c.19].

Характеризуючи  транспортно-географічне положення, слід звертати увагу на те, які види транспорту забезпечують у сфері туризму міжнародні перевезення та зв'язку країни. Під оцінкою при цьому розуміється специфічна особливість її становища в системі доріг континенту: центральне, периферійне, окраїнне, віддалене, ізольоване і т.п.

Якщо держава  є членом військового блоку, про це необхідно написати, оцінивши, що з цього випливає. Якщо не є, то не треба про це взагалі згадувати.

Туризм дуже чутливий до екологічної ситуації. У цьому випадку доцільно вказати  як благополучність, так і неблагополучних (в екологічному відношенні) простору, що оточує країну[5, c.21].

 

1.2 Методологічні підходи до вивчення політичної, економічної та історичної характеристики країн

Політичні умови  поряд з іншими також грають важливу  роль у розвитку туризму. Але їх місце  в туристській характеристиці дещо скромніші: основні положення політики впливають головним чином тільки на організаційні та технологічні аспекти тур-бізнесу. Для того щоб це побачити, зрозуміти і показати в країнознавчої характеристиці, необхідно володіти професійними знаннями.

Характеристика  політичних умов - природна і необхідна частина цієї системи. Характеристика починається, як завжди, з загальних, довідкових відомостей про державний устрій країни, тобто про форму правління і адміністративно-територіального устрою країни. Далі необхідно вказати, чи є країна членом військово-політичних і (або) економічних союзів і яких саме.

Слід зазначити, до яких обмежень або новим можливостям  у політиці країни призводить це участь, в чому це виражається, як це впливає  на туризм, а також яка зовнішня політика цієї держави на світовій арені.

Далі слід розглянути ряд питань внутрішньої  політики: внутрішньополітичний клімат в країні, особливості суспільно-політичної обстановки, наявність або відсутність  внутрішніх конфліктів або розбіжностей (релігійних, етнічних, військово-політичних чи соціальних), райони конфліктів або напруженості.

Важливо також  знати і розповісти про настрої  у суспільстві, про ступінь демократичності, терпимості цього суспільства по відношенню до інакомислячих, іноземців (в тому числі з Україною), про кримінальну обстановку в країні в цілому і в основних туристських районах та центрах[12, c.47].

Потім треба  перейти до розгляду питань про державну політику в сфері туризму, про  наявність національного (державного) законодавства та національної туристської адміністрації. Але головну увагу слід приділити існуючими програмами розвитку туризму, пріоритетам у їх змісті, особливостям і географії їх реалізації.

Існуючими програмами розвитку туризму, пріоритетам у  їх змісті, особливостям і географії їх реалізації.

І в кінці  розділу доцільно дати коротку характеристику столиці, звернувши увагу на розбіжність у ряді країн понять: політична, історична та економічна столиця.

Економічні  умови поряд з особливостями  природи, культури є найважливішими факторами розвитку туризму. Причому економічні умови можуть бути в цьому плані істотно поліпшені за порівняно невеликий відрізок часу[3, c.31].

Характеристика  економіки, економічних умов включає  поряд із загальними довідковими  показниками ряд відомостей, які становлять специфіку тільки певного регіону країни. Це означає, що знання складу, структури і розуміння ролі окремих груп економічних умов у розвитку та туризму в кожній країні є необхідною складовою частиною системи знань у підготовці фахівців. Оцінити все різноманіття економічних умов в даному разі не представляється можливим, тому доцільно розглянути кілька основних груп галузей і виробництв, які відіграють визначальну роль у розвитку туризму[9, c.76].

Як і у  випадках, що стосуються всіх попередніх основних понять, головним аспектом розгляду економічних умов є вміння розуміти і пояснювати їх вплив на певні види туристської діяльності. Цим обгрунтовано відступ від стандартного плану економіко-географічної характеристики господарства, прийнятої в комплексному географічному країнознавства.

Так, наприклад, недоцільно характеризувати ті галузі, які не пов'язані з туризмом, тим  більше що цьому присвячений інший  курс - «регіоналістика», а характеристика інфраструктури та інших «другорядних» (допоміжних і додаткових) галузей (індустрії розваг, ремесел,народних промислів і т.д.). Але саме ці галузі мають істотний вплив на розвиток турбізнесу. Тому в туристському країнознавстві вивчення і план характеристики господарства інші, крім самого початку її - загальні довідкові дані.

Розглянемо  пункти плану туристського вивчення економіки країни по порядку. Спочатку необхідно визначити роль і значення економіки країни в світовому  господарстві: рівень економічного розвитку виражається пропорціями макрогалузевої структури, показниками внутрішнього валового продукту - в цілому і на душу населення, показниками рівня інфляції та якості життя. Головними кількісними показниками рівня розвитку країни є ВВП (в цілому по країні і на душу населення)[6, c.91].

Порівняння цих показників за вартістю з світовими даннями дозволяє досить точно визначити, наскільки економічна обстановка в країні сприятлива для туризму, особливо важливі показники на душу населення. Рівень інфляції, виражений у відсотках, дозволяє судити, наскільки стабільна економічна ситуація в країні: високий рівень свідчить про те, що туристи в даній країні можуть зіткнутися з неприємними фінансовими обставинами.

З точки зору країнознавства в туризмі домовимося розуміти під історією знання про  минулу соціальної дійсності, тобто відомості про події та звершення минулого суспільного життя народів, країн, видатних особистостей.

Крім того, до туристської характеристиці відносяться  відомості про періоди становлення, розвитку і про зміну стійких  безособових структур культурної, економічної та політичної діяльності.

Наприклад, зміна  форм правління і політичного  устрою держав, етапи економічного розвитку держав, панівний спосіб виробництва  і тип власності, основний тип  поселень і пригородів[10, c.43].

Особливу увагу  слід приділити історії художньої культури, точніше, характеристиці художніх стилів, а не хронології конкретних найбільших витворів або видатних особистостей.

Характеристика  розмитого у часі процесу становлення  та розвитку художнього стилю (бароко, готика або класицизм) дає більш повне уявлення про минуле, реальне життя країни в безлічі конкретних взаємопов'язаних подій, що відбулися в певний час і в певному місці.

Історична характеристика складається з допомогою хронології. Але історичні дати - не просто лінійний часовий ряд. Це своєрідна історична періодизація всього розглянутого часу. При цьому мається на увазі, що всередині, між датами, переважає однорідність явища. Переривчастість створюється саме за допомогою дат, при цьому обов'язкова вказівка на те, що саме змінюється.

Сукупність  тем, наведена вище, не є планом. Враховуючи той факт, що історичний розділ туристської  характеристики - це відображення процесу культурного та етнічного розвитку та елементів державного будівництва країни, доцільно почати з факту появи етносу чи створення першої держави в історичному минулому на даній території. Далі історичний текст розгортається на кількох рівнях, які постійно перемішуються.

Написання історичного  розділу в туристській характеристиці - робота, в якійсь мірі аналогічна діяльності театрального художника-декоратора, сценографа. Його завдання - написати декорації історичних сцен, пояснити прив'язку історичних подій і персонажів до певних історичних об'єктів - «декорацій», які збереглися до наших днів Причина проста: ці історичні об'єкти є пам'ятками історико-культурної спадщини - чимало з них є безцінними свідоцтвами реальності подій, що відбувалися і сцен минулого. З їх допомогою відтворюється «образ» певної епохи, часу, події. Крім того, вони часто є справжніми «героями» минулих подій, так як саме в їх створення вкладені зусилля багатьох осіб (геніальних людей)[12, c.59].