Технологія та організація туристичної діяльності

     Ліцензію  одержує керівник суб`єкта господарювання, а в разі його відсутності - уповноважений  ним представник за наявності  доручення на одержання ліцензії.

     Особа, що отримує ліцензію, надає паспорт  та копію платіжного документу, що підтверджує оплату за видачу ліцензії (разом з оригіналом, який після перевірки повертається).

     Згідно  постанови Кабінету Міністрів України  від 29.11.2000 № 1755 плата, яка вноситься  суб`єктом підприємницької діяльності за видачу та переоформлення ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на балансові рахунки територіальних органів Державного казначейства №3510 "Кошти Державного бюджету України" в установах Національного банку та №2510 - в установах комерційних банках за місцем провадження діяльності підприємця (код бюджетної класифікації 14060200, символ звітності банку 069).

     Плата за ліцензію здійснюється після того, як прийнято рішення про видачу ліцензії - 20 неоподаткованих мінімумів доходів  громадян (340 гривень)

     Плата за видачу кожної копії ліцензії (для  підрозділів, філій)- 1 неоподаткований  мінімум доходів громадян (17 гривень)

     NB У разі, коли ліцензіат має  намір провадити зазначений в  ліцензії вид господарської діяльності  після закінчення строку її дії, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому для її видачі.

     Згідно  статті 26 Закону професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів у галузі туризму здійснюються державними, комунальними та приватними навчальними закладами в порядку, визначеному законодавством. Підготовка окремих категорій фахівців туристичного супроводу (гідів-перекладачів, екскурсоводів, спортивних інструкторів, провідників тощо), які не потребують здобуття громадянами професійно-технічної або вищої освіти із здобуттям кваліфікації за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, може здійснюватися у встановленому порядку юридичними чи фізичними особами.

     Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму бере участь у підготовці навчальних планів і програм навчання фахівців у галузі туризму, їх професійній  підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації, затверджує перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них та порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу.

     Фізична особа - підприємець може назвати  турагентську діяльність за власним  бажанням, як, наприклад, турагенція «Сієста». Проте у документах, наприклад, податкових накладних, він буде значитись як ФОП Іванов. Якщо фізична особа - підприємець матиме бажання зареєструвати торговельну марку для своєї діяльності, йому необхідно звернутися до патентного повіреного. Вартість реєстрації торговельної  марки - 600 грн. (без державних зборів).

     Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має складати суму, еквівалентну не менше ніж 20 000 євро.

     Розмір  фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з  внутрішнього та в'їзного туризму, має  складати суму, еквівалентну не менше  ніж   10 000 євро.

     Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має складати суму, еквівалентну не менше ніж 2 000 євро [5, c. 76].

     Туроператор (турагент), який не надав підтвердження  фінансового забезпечення, не має  права займатися туризмом. 

4. Технологія  діяльності турагента.

         Технологія (від грец. τέχνη - мистецтво, майстерність, уміння; грец. λόγος - думка, причина ; методика, спосіб виробництва) - комплекс організаційних заходів, операцій і прийомів, спрямованих на виготовлення, обслуговування, ремонт та / або експлуатацію вироби з номінальним якістю і оптимальними витратами, і обумовлених поточним рівнем розвитку науки, техніки і суспільства в цілому.

     При цьому:

     - Під терміном виріб слід розуміти  будь-який кінцевий продукт праці  (матеріальний, інтелектуальний, моральний,  політичний і т. п.);

     - Під терміном номінальне якість  слід розуміти якість прогнозоване  або заздалегідь заданий, наприклад,  обговорене технічним завданням  і узгоджене технічною пропозицією; 

     - Під терміном оптимальні витрати  слід розуміти мінімально можливі  витрати не тягнуть за собою погіршення умов праці, санітарних та екологічних норм, норм технічної та пожежної безпеки, наднормативний знос знарядь праці, а також фінансових, економічних, політичних та ін ризиків.

     Технологія - в широкому сенсі - обсяг знань, які можна використовувати для  виробництва товарів і послуг з економічних ресурсів. Технологія - у вузькому сенсі - спосіб перетворення речовини, енергії, інформації в процесі  виготовлення продукції, обробки та переробки матеріалів, складання готових виробів, контролю якості, управління. Технологія містить у собі методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій і процедур, вона тісно пов'язана з застосовуваними засобами, обладнанням, інструментами, використовуваними матеріалами.

     Якщо  звернутися до самого визначення терміна  технологія, до його споконвічного  значенню (техно - майстерність, мистецтво; логос - наука), то ми прийдемо до висновку, що мета технології полягає в тому, щоб розкласти на складові елементи процес досягнення якого-небудь результату. Технологію можна застосовувати всюди, де є досягнення, прагнення до результату, але усвідомлене використання технологічного підходу було справжньою революцією. До появи технології панувало мистецтво - людина робила щось, але це щось виходило тільки у нього, це як дар - дано або не дано. За допомогою ж технології все те, що доступно тільки обраним, обдарованим (мистецтво), стає доступно всім. Наприклад, виготовлення кам'яної сокири можна представити як акт мистецтва, а можна - як технологію. У першому випадку ми маємо (можливо) незрівнянний сокиру, але зі смертю носія мистецтва діяння сокир, зазначених інструментів більше не буде. У другому випадку майстерність збережеться назавжди, але якість продукту (можливо) буде не таким високим.

     Момент  переходу від мистецтва до технології фактично створив сучасну людську  цивілізацію , зробив можливим її подальший  розвиток і вдосконалення .

     За  великим рахунком, технологія присутня в усьому живому, оскільки всі живе , так чи інакше, виробляє переробку продуктів харчування в продукти життєдіяльності (відходи).

     Проте початком технології людини варто вважати  перший досвід поліпшення властивостей перших інструментів, будь то лопати можуть або крем'яний ніж .

     Торкаючись  технології як процесу - однієї з перших (але до цих пір значущою!) технологією є процес видобутку первісною людиною вогню за допомогою тертя.

     З часом технології зазнали значних  змін, і якщо коли-то технологія мала на увазі під собою простий  навик, то в даний час технологія - це складний комплекс знань ноу-хау , отриманих іноді з допомогою дорогих досліджень .

     Наприкінці XX століття наші знання про те, як виникли  найдавніші кам'яні знаряддя, зазнали  зміни. Процес появи знарядь раніше був визначений як процес поступовий. Виникнення нового представлялося як процес еволюційний, коли нове з'являлося по частинам, а не одразу: спочатку з'являлося примітивне, яке пізніше набувало сучасний вигляд. Проглядалася картина удосконалення, виходячи з попереднього етапу.

     Саме  це знання і повинен був передавати одна людина іншому. Це знання складалося з окремих операцій. Сума і потрібна послідовність операцій і є те, що ми зараз називаємо технологією.

     Схема працює тільки тоді, коли всі операції розставлені в потрібному порядку. Випадання будь-якої операції робить схему безглуздою.

     Одного  разу ця послідовність була винайдена  самим первісною людиною. Є дві  можливості появи нового: відразу  і поступово.

     У першу можливість не вірить ніхто, а  в другу вірять відразу все. Раніше археологи вважали, що розвиток гарматного набору йшло від одного універсального знаряддя до безлічі знарядь. Тепер з'ясовується, що стадії універсального знаряддя не було! Миттєво виникла сукупність кам'яних знарядь різної форми зажадало закріплення. Це закріплення повинно було відбуватися як у поведінці людини, так і в його свідомості. Закріплення у свідомості могло відбуватися найуспішніше в словесній формі. Якщо це припущення справедливе, то найдавніше викладання пов'язано з початком виробництва кам'яних знарядь. Це була підстава для передачі інформації від покоління до покоління.

     Найбільш  нові і прогресивні технології сучасності відносять до високих технологій ( англ. high technology, hi-tech). Перехід до використання високих технологій та відповідної  їм техніки є найважливішою ланкою науково-технічної революції (НТР) на сучасному етапі. До високих технологій зазвичай відносять самі наукомісткі галузі промисловості: мікроелектроніка , обчислювальна техніка , робототехніка , атомна енергетика , літакобудування , космічна техніка , мікробіологічна промисловість.

     З поширенням діяльнісного підходу загальноприйнятим  стало виділення таких складових  діяльності:

     1) «мотив — діяльність»: без  мотиву діяльності не буває;  немотивована діяльність — це  діяльність із суб'єктивно й об'єктивно прихованим мотивом;

     2) «ціль —дія»: людська діяльність  не існує інакше, як у формі  дій. Якщо з діяльності умовно  вичленувати дії, то від діяльності  взагалі нічого не залишиться;

     3) «задана —операція»: задача —  це локальна ціль; способи, якими вона здійснюється, називаються операціями;

     4) «операція — функціонально-фізіологічна  система»: в процесі оволодіння  людиною діями, знаряддями (засобами), операціями формуються специфічні  функціональні системи — мозкові  структурні новоутворення, в яких  закришені зовнішні (рухові) й внутрішні (розумові, наприклад, логічні) операції [7, c.45].

     Між названими складовими діяльності існують  внутрішні системні зв'язки. «Діяльність  може втратити мотив, який викликав її до життя, і тоді вона перетвориться  на дію, яка може реалізувати зовсім інше ставлення до світу, іншу діяльність; навпаки, дія може набути самостійної спонуки й стати особливою діяльністю; нарешті, дія може трансформуватися у спосіб досягнення цілі, в операцію, здатну реалізувати різні дії» (О. М. Леонтьсв, 1975).

     У загально психологічних і практично  прикладних дослідженнях різновидів діяльності дії класифікуються за рядом ознак:

     1) видом діяльності: трудова діяльність  існує у трудових діях, навчальна  діяльність — у навчальних  діях, діяльність спілкування —у діях (актах) спілкування (О. М. Леонтьєв);

     2) змістом та способом виконання  — чуттєво-практичні та предметно-знаряддєві (Н. Д. Гордєєва, В. П. Зінченко);

     3) співвідношенням предметного та  розумового плану — графічні, предметно-просторові, словесно-описові (В. В. Давидов);

     4) рівнем усвідомлення наміру (мети) — імпульсивні, довільні, суто  вольові (С. Л. Рубінштейн);

     5) особливостями цілі — рухові; гностичні (перцептивні, розумові); соціально-комунікативні (вчинки, свідомо  висловлене ставлення); комунікативні (встановлення і підтримання контактів); організуючі (накази, команди, прохання, поради, пояснення, вказівки, схвалення, невдоволення); обслуговуючі, спрямовані на задоволення тих чи інших потреб (Є. О. Климов);

     6) особливостями предмета (об'єкта) діяльності  — предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні, знаково-розумові (М. В. Гамезо, Б. Ф. Ломов,  В. Ф. Рубахін);

     7) «нормативністю — пошуковістю»  — репродуктивні, стандартні, пошукові  й творчі; за формою вони можуть бути індивідуальні, групові та сумісні (П. А. Гончарук).

     На  сучасному етапі розвитку у сфері  туризму діють різноманітні типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність.

     Ключовими суб'єктами туристичної діяльності, які взаємодіють у процесі розробки та реалізації турпродукту, надання й споживання туристичних послуг, є:

     - виробник (організатор) і гуртовий  продавець туру - туроператор;

     - виконавці туристичних послуг (контрагенти) - підприємства і компанії, які  надають окремі послуги з розміщення, харчування, транспортні, екскурсійні, страхові, послуги, які пов'язані з оформленням закордонних паспортів і віз, бронюванням і купівлею квитків. Вони виступають як національні або іноземні контрагенти, які постачають туроператорам послуги, що входять у тур;