Сучасний стан та перспективи розвитку міжнародного туризму

     Україна має розвинуту мережу автомобільних  доріг і залізниць, аеропортів, річкових і морських портів. Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий і морський транспорт  здатні забезпечити перевезення  туристів з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту.

     Транспортні шляхи України повинні відповідати  міжнародним вимогам та надавати можливість здійснювати перевезення  швидко, безпечно, надійно, комфортно. Взаємодія двох галузей – транспорту і туризму – допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу [11, с. 115].

     Не  менш важливою складовою інфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів із країнами-сусідами, її розширення та сервісне облаштування.

     Неможливий  розвиток туризму без системи  зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування.

     Актуальною  для України залишається проблема водопостачання та каналізації населених  пунктів і, в першу чергу, рекреаційних центрів.

     Отже, проблема інфраструктурного облаштування території України може бути вирішена лише завдяки інвестуванню в її розбудову великих коштів, в тому числі з боку центральної та місцевих влад, її розв'язання можливе лише в контексті практичних дій по економічному піднесенню країни.

     2.2 Дослідження організації туризму в провідних туристичних країнах світу

 

     На  туристичному ринку зазначені процеси  проявляються через специфіку туризму  і особливості його функціонування, зокрема, відбиваючись у діяльності структурних елементів індустрії  туризму, які є суб'єктами ринку виробника турпродукту. Ринок виробника турпродукту об'єднує суб'єктів туристичного ринку (юридичних та фізичних осіб), які виробляють туристичний продукт і реалізують його споживачеві-туристу. Тобто, ринок виробника – це пропозиція певного набору послуг і товарів, призначених для задоволення потреб туриста. Туристична діяльність за економічними ознаками є діяльністю з організації процесу споживання певних елементів національного багатства, матеріальних та нематеріальних цінностей, яка здійснюється бізнесовими структурами у взаємодії з місцевою владою. На цьому ринку можуть діяти фізичні особи (наприклад, ремісник, що виробляє і реалізує сувенірну продукцію), але в основному він представлений юридичними особами: підприємствами різних форм власності, організації, величини. Рівень розвитку ринку пропозиції забезпечується можливостями індустрії туризму і залежить від рівня її розвитку, особливостей діяльності, державної туристичної політики [2, с. 123].

     Ринок виробника турпродукту має складну  багаторівневу структуру залежно від характеру, обсягів, форм організації діяльності. Його можна структурувати за різними ознаками і кожна структурна одиниця буде складати відповідний ринок (видовий субринок). За характером турпродукту можна виділити такі структури:

     а) ринок виробників продукції масового попиту;

     б) ринок виробників продукції нестандартного та елітарного попиту.

     За  рівнем комплексності ринкового  продукту:

     а) ринок виробників комплексного турпродукту (туроператори, турагенції);

     б) ринок виробників окремих туристичних послуг різного рівня комплексності (готелі, ресторани, транспортні компанії в різних видах транспорту, екскурсійні бюро).

     За  ступенем інтегрованості в індустрію  туризму:

     а) безпосередньо задіяні в туризмі, прибутки яких надходять в основному  від туристичної діяльності (туроператори, турагенції, готелі, виробництво сувенірів);

     б) опосередковано задіяні в туризмі, для яких туризм є побічною діяльністю, джерелом додаткових надходжень (виробники  продуктів харчування, заклади дозвілля, торгівлі).

     За  масштабами діяльності, що визначаються наявністю капіталу, рівнем його концентрації і централізації:

     а) світогосподарського рівня (транснаціональні компанії в різних сферах індустрії  туризму, готельні та ресторанні мережі);

     б) локального рівня (незалежні виробники середнього і малого бізнесу) [21, с. 219].

     За  характером діяльності суб'єктів туристичного ринку можна поділити на продуцентів, що виробляють певний компонент турпродукту, та посередників, які організують  конкретні послуги виробників у  комплексний турпродукт – тур, з яким виходять на ринок. Відповідно, суб'єкти ринку виробника за рівнем комплексності створення турпродукту та інтегрованості в туризм можуть бути класифіковані наступним чином (Див. Додаток А).

     Суб'єкти ринку виробника, що надають конкретні послуги (послуги гостинності, транспорту, екскурсійного обслуговування, дозвілля) можуть самостійно виступати зі своїм продуктом на ринку, рівень якого залежить від обсягів діяльності конкретного продуцента, але частіше це робиться опосередковано - через туристичне підприємство, що розширює ринок збуту та стабілізує діяльність. Наявність значного прошарку посередників є характерною ознакою туристичного ринку. Посередники забезпечують зв'язок виробника послуг зі споживачем та зв'язок між окремими виробниками, тим самим сприяючи розширенню збутової мережі, забезпечуючи зв'язок попиту і пропозиції.

     Туристичні  підприємства представлені двома типами: туроператори і турагенції, які відрізняються  характером та обсягами діяльності.

     Туроператори  – це потужні туристичні фірми, що спеціалізуються на розробці комплексного турпродукту та його оптовій реалізації. Діяльність туроператорів полягає саме в тому, що з різноманітних туристичних послуг вони складають комплексні тури, пропонуючи їх за фіксованою ціною. Тобто, туроператор на основі маркетингових досліджень ринку формує пакет туристичних послуг і в цьому разі виступає виробником комплексного турпродукту – туру.

     За  рівнем спеціалізації виділяють:

1) туроператорів  масового ринку;

2) туроператорів,  спеціалізованих на окремих видах туризму;

3) туроператорів  внутрішнього ринку, орієнтованих  на національного споживача;

4) туроператорів  іноземного туризму, орієнтованих  на зовнішній ринок.

     Ринок туроператорів вирізняється домінуванням незначної кількості потужних підприємств та значною конкуренцією між ними, в той час як на ринку турагенцій переважає середній та малий бізнес, представлений всіма формами власності, а співвідношення залежить від пануючого суспільно-політичного ладу та економічної системи. В цілому переважає приватна власність, уособлена малими та середніми підприємствами, діяльність яких скеровується державними органами відповідно до туристичної політики національного ринку. Тому більшість підприємств невеликі за чисельністю працюючих. Саме туристичні агенції, в силу специфіки своєї діяльності, безпосередньо зв'язані з клієнтом, надають йому індивідуальні консультації та поради, тим самим впливаючи на вибір певного турпродукту та його складових. Тобто, для туроператорів турагенції є не тільки мережею збуту, а й джерелом зворотної інформації про потреби та попит туристів [8, с. 138].

     Туроператори  та турагенції є комерційними підприємствами, діяльність яких підпорядкована меті отримання прибутку. Некомерційними підприємствами, орієнтованими перш за все на виконання соціальної функції в туризмі, є туристичні об'єднання (клуби, спілки тощо), які згуртовують на добровільній основі (за хобі) певну частину населення. їх діяльність здійснюється або за рахунок членських внесків, або за рахунок фондів (суспільних чи приватних). Використання отриманих коштів цілеспрямоване: різні туристичні заходи (сходження, увічнення певних подій засобами туризму, зльоти, літні табори, підтримка скаутського руху тощо); підтримка туризму в регіоні; пропаганда туризму як складової здорового способу життя; стипендії або доплати ветеранам туристичного руху тощо.

     Отже, туристична діяльність в світі здійснюється в самих різноманітних формах.

     2.3 Особливості організації  міжнародного туризму в Україні

 

     В Україні туристичні послуги надають  туристичні підприємства. Процедура створення туристичного підприємства як юридичної особи передбачає багато етапів, при цьому необхідно зауважити, що останнім часом створення і реєстрація має тенденцію до спрощення.

     Найважливішими  елементами створення туристичного підприємства є:

     - вибір організаційно-правової форми;

     - протокол намірів учасників (засновників);

     - розробка проектів установчих  документів;

     - проведення установчих зборів;

     - підготовка установчих документів  для реєстрації;

     - правова реєстрація підприємства;

     - постановка на облік та реєстрація  в податкових, статистичних

     - органах, Пенсійному фонді, Фонді  соціального страхування та інших  установах [8, с. 114].

     Одним з найважливіших етапів створення  туристичного підприємства є його програма економічної діяльності. Це – основа фінансового менеджменту як для підприємства, яке створюється, так і для діючої фірми.

     Обравши туристичну діяльність як основний вид, необхідно розв'язати ще дві проблеми.

     1. Вибрати супутні види діяльності.

     2. Бажано вибрати такі види основної та додаткової діяльності, які були б пріоритетними на тривалий період [13, с. 172].

     Наступним етапом є вибір географії бізнесу. Далі необхідно дослідити ринок  туристичних послуг і вибрати  свій сегмент туристичного бізнесу  та довести конкурентоспроможність власного турпродукту.

     Визначивши  регіон ринку збуту туристичних  послуг, необхідно провести розрахунок максимально можливих пропозицій та попиту цього ринку на перспективу  по роках, місяцях, сезонах, днях тижня, а вже потім проаналізувати конкурентне  середовище.

     При цьому вивчається статистика чисельності  туристичних фірм, зареєстрованих у  регіоні, обсяги реалізації ними туристичних  послуг, цінові фактори, наявність монополістів, відмінність власного туристичного продукту від аналогічного продукту конкурентів та ін.

     Якщо  рішення по вибору регіону ринку  збуту туристичних послуг визначається тільки умовами конкуренції, то приймається  одне з трьох рішень:

     – вихід з цього ринку;

     – прийняття стратегії конкурентоспроможності та робота на ринку шляхом завоювання свого сегмента.

     – формування (виробництво) позаконкурентного  туристичного продукту і робота в  цьому новоствореному сегменті ринку.

     Важливими етапами діяльності туристичного підприємства є:

– планування виробництва туристичних послуг і контроль за якістю туристичного продукту.

– визначення способу (технології) реалізації туристичного продукту.

– способи  стимулювання продажів.

– підбір та управління персоналом туристичного підприємства. [18, с. 127].

     Спрощена  модель функціонування туристичного підприємства показана на рисунку 2.1.

     

     Рис. 2.1 Модель функціонування туристичного підприємства

     Отже, економічна діяльність – це організована робота туристичного підприємства, під  час якої використовується капітал, рекреаційні ресурси, засоби виробництва  та робоча сила для виробництва і реалізації туристичного продукту.

     Організації, які займаються формуванням і  реалізацією турів, наданням різноманітних  туристичних послуг, називаються  туристично-екскурсійними.

     Діяльність, пов'язана з наданням туристичних  послуг, підлягає обов’язковому ліцензуванню.

     В законі України "Про туризм" записано, що ліцензуванню на здійснення туристичної  діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності і фізичні особи, які здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями [1]

     Таким чином, згідно з оновленим законодавством, ліцензуванню підлягають наступні види туристичної діяльності:

     – організація іноземного туризму;