Сучасний стан та перспективи розвитку міжнародного туризму

  80-х рокам передував період туристичного підйому. За 30 років число учасників міжнародних туристських зв'язків зросло в 11 разів. Туризм до цього часу одержав розвиток в усьому світі, однак у різних регіонах його зростання був неоднаковий. Збільшення обсягів міжнародного туристичного обміну в Європі, Африці та Латинській Америці було на рівні  середньосвітових показників, а в країнах Близького Сходу воно перевищило їх більш ніж у 3 рази, в країнах Південної Азії-більш ніж у 5 разів, у східній  
Азії-більш ніж у 10 разів.

  У 80 роки держави Європи і Північної Америки залишилися на лідируючих позиціях, як по прийому іноземних туристів, так і по відправці громадян за кордон. У число країн, які були «постачальниками» туристів, увійшли Японія та Австралія. Держави Північної Африки і Азії стали головними конкурентами південно-європейських країн Середземномор'я, так як вони пропонували  туристський продукт (море-сонце-пляж) за більш доступними цінами.  
 У 80-і роки міжнародний туризм став важливою частиною міжнародних економічних зв'язків. У цей час спостерігається зростання доходів від міжнародного туристського обміну. Сформувалася тенденція до зміни структури туристського попиту,світовий туристичний ринок став більш різноманітним. Можна з упевненістю сказати про його поділ на три частини: молодіжний туризм, дорослий туризм, туризм для людей похилого віку ( «туризм третього віку»).    

  У соціальному аспекті для 80-х років характерне підвищення попиту на  туристські послуги з боку тих верств населення, чиї доходи є  середніми або навіть невисокими. Таким чином, можна сказати і про зміну  структури туристського попиту.  

  У ці роки збільшився відсоток групового туризму, тому що вартість туру нижче за рахунок знижок за групове обслуговування, що надається готельними підприємствами, та пільгових тарифів на транспорті.

     1.2  Сутність міжнародного  туризму та його значення

 

     У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає доход у скарбницю. Не говорячи вже про те, що “годує” ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх факторів посилення престижу країни, росту її значення в очах світового співтовариства і рядових громадян.

     Згідно  з Міждержавним стандартом (ГОСТ 28681.0), туристична послуга – результат  діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів [23, с. 48].

     До  складу туристичних послуг входять: бронювання, оформлення документів, всі  види перевезень, розміщення, харчування, екскурсії й атракції, медичний супровід і страхування, послуги гідів-перекладачів та інше забезпечення. Перелік послуг кожного туру різний і визначається програмою перебування.

     Туристична  послуга є складовою туристичного продукту. І якщо туристична послуга  може бути придбана і спожита тільки в місці її виробництва, то туристичний  продукт може бути придбаний і за місцем проживання, але спожитий тільки на місці виробництва туристичних послуг.

     Інколи  туристичний продукт асоціюють  з поняттям "туристичний пакет", тобто основним (обов'язковим) комплексом послуг, які надаються під час  подорожі по індивідуальному або  груповому плану та мають серійний характер і пропонуються в широкий продаж. Але туристичний продукт – це набагато ширше та вагоміше поняття, про що мова піде трохи нижче. Туристичний пакет включає мінімальний набір обов'язкових елементів, необхідних для здійснення подорожі (рис. 1.1) [10, с. 87].

     

                 Рис. 1.1 Структура туристичного пакету

     Розглянемо  ці складові більш детально. Туристичний  центр – це місце відпочинку туриста, яке об'єднує всі його рекреаційні  можливості: природні, культурно-історичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктури.

     Транспорт – це засіб пересування, за допомогою  якого можна добратися до туристичного центру. Це може бути літак, теплохід, поїзд, туристичний автобус, автомобіль та ін.

     Послуги розміщення – це конкретний готель, який пропонується туристу в туристичному центрі на час подорожі. Послуги  харчування не включаються окремим  елементом в туристичний пакет, оскільки в туризмі вони складають  частину послуг розміщення. [11, с. 102] .

     Таким чином, туристичний пакет, який об'єднує  обов'язкові туристичні послуги, відрізняється  від туристичного продукту тим, що це мінімальний набір послуг, які  можуть бути розширені за рахунок  додаткових туристично-екскурсійних послуг, товарів та інших послуг і разом складатимуть туристичний продукт.

     Туристичний пакет – це тільки частина туристичного продукту, точніше обов'язкова частина  туру, який може бути більшим або  рівним турпакету.

     Отже, туристичний продукт – це сукупність речових (предметів споживання) та неречових (у формі послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, які виникають у період його туристичної подорожі (рис. 1.2) [7, с. 98].

                              

                 Рис. 1.2. Структура туристичного продукту

     Розглянемо  детально складові туристичного продукту. Тур – це первинна одиниця туристичного продукту, яка реалізується споживачу  як єдине ціле, на визначений маршрут  та конкретний термін.

     Закон України "Про туризм" дає наступне визначення: "Тур – туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо)" [1].

     Складовими  туру є туристичний пакет та комплекс послуг на маршруті, які клієнт просить включити в обов'язкову програму і сплачує за них заздалегідь.

     Розрізняють два основних види туру:

     – пекидж-тур – комплексна туристична послуга, яка містить в собі розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, транспортні, побутові, спортивно-оздоровчі та інші послуги;

     – інклюзив-тур – окремі туристичні послуги: харчування, розміщення, транспорт, екскурсійне обслуговування (на вибір) [21, с. 125].

     На  практиці більшою популярністю користується інклюзивний тур, коли турист замовляє мінімальний набір основних послуг, купуючи додаткові послуги при необхідності.

     Додаткові туристично-екскурсійні послуги  – це послуги, не передбачені ваучером чи путівкою і доводяться до споживача  в режимі його вільного вибору.

     Виробництво туристичного продукту – це процес перетворення ресурсів на туристичний  продукт, який відбувається на різних господарюючих суб'єктах: від натурального селянського господарства до сучасного  підприємства.

     Дуже  важливим стає виробництво туристичного продукту на світовому рівні. Так, туристична діяльність у розвинутих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 2009 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам одержали 58 млрд. $, Франція й Італія – по 27 млрд. $, Іспанія – 25 млрд. $.

     В Україні туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у  нас туристичних фірм воліють  займатися відправленням своїх  співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну – тобто усе робиться так, що капітал від туристичного бізнесу спливає за кордон.

     Значення  туризму у світі постійно зростає, що пов'язано із зростанням впливу туризму  на економіку окремої країни. В  економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

     1. Міжнародний туризм – джерело  валютних надходжень для країни  і засіб для забезпечення зайнятості.

     2. Міжнародний туризм розширює  внески в платіжний баланс  і ВНП країни.

     3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму.

     4. З ростом зайнятості в сфері  туризму ростуть доходи населення  і підвищується рівень добробуту  нації.

     5. Розвиток міжнародного туризму  приводить до розвитку економічної  інфраструктури країни і мирних процесів. У такий спосіб міжнародний туризм варто розглядати, співвідносячи з економічними відносинами окремих країн [8, с. 54].

     Міжнародний туризм входить у число трьох  найбільших галузей, поступаючись нафтовидобувній  промисловості й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно.

     Значення  туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає.

     Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.

     Найбільший  розвиток міжнародний туризм одержав  у західноєвропейських країнах. На долю цього регіону припадає понад 70% світового туристичного ринку  і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% приходиться на Америку, менш 10% – на Азію, Африку й Австралію разом узяті.

     Всесвітня організація з туризму у своїй  класифікації виділяє країни, що є  переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, такими, які приймають туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія) [17, с. 112].

     Подібний  розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинив за собою створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їх число входять: спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

     Відповідно  до Статуту всесвітньої організації  туризму, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини поза залежністю від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

     Під туристичною індустрією розуміється  сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що роблять  і реалізують туристичні послуги  і товари туристичного попиту.

     З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвиту туристичну індустрію і сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

     По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги  турагентів і позбавлених найчастіше юридичної і господарської незалежності.

     По-друге, змінився характер діяльності туристичних  оптових фірм, що перетворилися в  туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у виді інклюзив – турів.

     По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній і банків, що здійснюють операції по наданню туристичних послуг клієнтам.

     Крім  великих корпорацій, одержали широкий  розвиток готельні комплекси, що надають  туристам послуги не тільки по їх розміщенню, але і широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при отеленні, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами й іншими товарами.

     Найбільші готельні комплекси поєднуються  через автоматизовані системи керування  і розподілу готельного фонду  в так називані “ланцюги”, що дозволяє швидко і точно враховувати кожну  індивідуальну угоду і з мінімальними витратами часу робити резервування місць у готелях, на транспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію і здійснювати платежі. Усього у світі нараховується біля ста таких готельних “ланцюгів” із загальним числом номерів 1,6 млн. Відомі з них - “Holiday Inn”, “Sharaton”, “Hilton” [11, с. 88].